27 лютого 2024 р. Справа № 480/7856/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,
Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25.10.2023, головуючий суддя І інстанції: С.В. Воловик, м. Суми, повний текст складено 25.10.23 у справі №480/7856/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Сумській області
про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Сумській області (далі по тексту також - ГУНП в Сумській області, відповідач) , в якій просив суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ т.в.о. начальника ГУНП в Сумській області Петра Токаря №777 від 10.07.2023 «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих поліцейських Сумського РУП» в частині застосування до молодшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0099965) інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 (м. Білопілля) Сумського РУП ГУНП в Сумській області дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції;
- визнати протиправним та скасувати наказ Начальника ГУНП в Сумській області від 12.07.2023 №283 о/с «По особовому складу», яким ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції;
- поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 (м. Білопілля) Сумського РУП ГУНП в Сумській області з 13.07.2023;
- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу із розрахунку 859,08 грн. за кожен день прогулу з 13.07.2023 по день ухвалення рішення.
В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що оскаржувані накази Головного управління Національної поліції в Сумській області є протиправними та такими, що підлягають скасуванню. З огляду на протиправність наказів про застосування дисциплінарного стягнення та його звільнення, на думку позивача, він мав бути поновлений на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 (м. Білопілля) Сумського РУП ГУНП в Сумській області та на його користь мав би бути стягнутий середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 25.10.2023 року в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку відмовлено.
ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25.10.2023 року у справі №480/7856/23. Просив ухвалити рішення, яким визнати протиправним і скасувати наказ т.в.о. начальника ГУНП в Сумській області Петра Токаря № 777 від 10.07.2023 «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих поліцейських Сумського РУП» в частині застосування до молодшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0099965) інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 (м. Білопілля) Сумського РУП ГУНП в Сумській області дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції; визнати протиправним і скасувати наказ Начальника ГУНП в Сумській області від 12.07.2023 №283 о/с «По особовому складу», яким ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції; поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 (м. Білопілля) Сумського РУП ГУНП в Сумській області з 13.07.2023; стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу із розрахунку 859,08 грн. за кожен день прогулу з 13.07.2023 по день ухвалення рішення; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по справі, які складаються з витрат на правову допомогу у розмірі 15000,00 грн.
В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що під час постановлення рішення судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини щодо законності підстав проведення службового розслідування; порушення процедури та порядку проведення службового розслідування; порядку накладення дисциплінарного стягнення. Висновки суду щодо наявності в діях позивача складу дисциплінарного проступку не відповідають фактичним обставинам справи. Вважає, що оспорювані накази відповідача про застосування до позивача дисциплінарного стягнення, а також про звільнення зі служби в поліції є незаконними та такими, що ухвалені з порушенням порядку проведення службового розслідування та порядку притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності, а дисциплінарне провадження однобоким та упередженим, у зв'язку чим оскаржувані накази підлягають скасуванню з одночасним поновленням позивача на займаній раніше посаді. Посилається, що дисциплінарна комісія у висновку зазначає про відсутність обставин, що пом'якшують відповідальність ОСОБА_1 , однак у довідці від 30.06.2023, яка була наявна у комісії за період часу з 01.01.2023 по 30.06.2023, містилася інформація про високі показники виконання повноважень. Крім того, дисциплінарною комісією під час службового розслідування не брались до уваги наявність заохочень та державних нагород позивача. Також зазначає, що коли більшість працівників правоохоронних органів і їх начальницький склад покинули межі Сумської області 24.02.2022, позивач, перебуваючи на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення №1 (м. Білопілля), не евакуйовувався та не покидав межі Сумської області. Зазначає, що відповідачем при проведенні службового розслідування та обранні виду стягнення стосовно позивача проігноровано і порушено вимоги Дисциплінарного статуту та обрано найсуворіший вид стягнення, що може бути застосований до поліцейського. Крім того, зазначає, що при ухваленні судового рішення суд послався на відеозаписи з нагрудного портативного реєстратора УГІ ГУНП в Сумській області, та досліджував ряд інших відеозаписів на оптичних дисках (електронних доказів), які не засвідчені цифровим підписом особи, яка даний доказ подає, у зв'язку з чим надані відеозаписи є неналежними та недопустимими доказами у справі. У зв'язку з наведеним вище, вважає що рішення Сумського окружного адміністративного суду підлягає скасуванню, а позивач підлягає поновленню на посаді.
Головне управління Національної поліції в Сумській області скористалося правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, передбаченим ст.304 КАС України, в якому посилаючись на необґрунтованість останньої та відповідність рішення суду першої інстанції чинному законодавству, просило відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача.
На підставі положень п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст.308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що під час проходження служби ОСОБА_1 на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 (м. Білопілля) Сумського РУП ГУНП в Сумській області, 27.06.2023 начальником УГІ ГУНП в Сумській області Юрієм Краснабародом було подано рапорт про те, що 27.06.2023 о 19 год. 04 хв. на спеціальну лінію «102» надійшло повідомлення військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 рядового ОСОБА_2 щодо отримання поліцейськими СРПП ВП №1 (м. Білопілля) неправомірної вигоди в сумі 4000, 00 грн., які були перераховані на картковий рахунок Ощадбанку за непритягнення до адміністративної відповідальності.
У зв'язку з отриманням вказаної інформації, з метою з'ясування всіх обставин можливого порушення службової дисципліни окремими поліцейськими сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 (м. Білопілля) Сумського РУП ГУНП в Сумській області, 27.06.2023 ГУНП в Сумській області прийнято наказ №539 про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії.
За результатами службового розслідування, 07.07.2023 складено висновок, згідно з яким за порушення вимог пунктів 4, 6 частини 3 статті 1, частини 1 статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України “Про Національну поліцію”, Присяги поліцейського, що виразилося у невиконанні наказу керівника, відданого в межах наданих повноважень та відповідно до закону, вчинення дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їх обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; порушення вимог пункту 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України № 1026 від 18.12.2018, п. 2.17 наказу ГУНП №500 від 15.06.2023, що виразилось у вимиканні портативного відеореєстратора на власний розсуд та проведенні відеозйомки спілкування й оформлення 27.06.2023 адміністративних матеріалів відносно ОСОБА_2 в с. Віри Сумського району не безперервно, не переконання в момент включення відеореєстратора в точності встановленого на пристрої часу; допущення виправлень під час складання постанови БАД №312291, що призвело до порушення вимог пункту 9 розділу IV Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України №1376 від 06.11.2015; не здійснення під час винесення постанови БАД №312291 викладення обставин вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що призвело до порушення вимог частини 2 статті 283 цього Кодексу; допущення поведінки, яка може зашкодити репутації та авторитету поліції або викликати негативний суспільний резонанс, несення служби у складі наряду ГРПП без бронежилету класу захисту, достатнього для забезпечення особистої безпеки поліцейського відповідно до оперативної обстановки на території обслуговування, що призвело до порушення вимог пунктів 2.2, 2.16 наказу ГУНП №500 від 15.06.2023, дисциплінарна комісія запропонувала застосувати до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення звільнення зі служби в поліції.
На підставі висновку службового розслідування, 10.07.2023 ГУНП в Сумській області прийнято наказ №777, яким до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення звільнення зі служби в поліції, а наказом № 283 о/с від 12.07.2023, позивача звільнено з посади інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 (м. Білопілля) Сумського РУП ГУНП в Сумській області з 13.07.2023.
Позивач, вважаючи протиправними та такими, що підлягають скасуванню наказ т.в.о. начальника ГУНП в Сумській області Петра Токаря №777 від 10.07.2023 «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих поліцейських Сумського РУП» в частині застосування до молодшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0099965) інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 (м. Білопілля) Сумського РУП ГУНП в Сумській області дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції та наказ Начальника ГУНП в Сумській області від 12.07.2023 №283 о/с «По особовому складу», яким ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції, звернувся до суду першої інстанції з позовною заявою у даній справі.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав задоволення вимог позивача.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (далі по тексту - Закон №580-VIII).
Положеннями статті 3 Закону №580-VIII встановлено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Приписи ст.18 Закону №580-VIII зобов'язують поліцейського неухильно дотримуватися положень Конституції України, Законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва, поважати і не порушувати прав і свобод людини.
Колегія суддів звертає увагу, що діяльність поліцейського має відповідати не тільки положенням Конституції і чинного законодавства, а й моральним принципам і нормам. При цьому етичний кодекс, яким поліцейські повинні керуватися, не просто спирається на загальноприйняту мораль, а й конкретизує її вимоги відповідно до специфіки службової діяльності, неординарних обов'язків і повноважень, що покладаються на них. Поведінка поліцейського має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до поліції, не тільки під час виконання службових обов'язків, а й у повсякденному житті. Працівник поліції має усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, стверджувати та відстоювати честь і гідність свого звання, несучи відповідальність перед державою і суспільством та вживати заходів задля підвищення авторитету і позитивного іміджу органів поліції.
Наведене вище узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 22.07.2020 року у справі №804/8515/17.
Частинами першою та другою ст.19 Закону №580-VIII визначено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України № 2337-VIII від 15.03.2018 (далі по тексту - Дисциплінарний статут) і визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
Частиною першою статті 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службовою дисципліною є дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Відповідно до частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України “Про Національну поліцію”, зобов'язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.
Згідно з частиною першою статті 11 Дисциплінарного статуту, за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Статтею 12 Дисциплінарного статуту встановлено, що дисциплінарним проступком є протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Частинами першою, другою, третьою статті 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
За змістом частин першої - четвертої статті 14 Дисциплінарного статуту, службовим розслідуванням є діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Відповідно до частини першої статті 19 Дисциплінарного статуту, у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.
Так, процедура проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування, визначені Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України №893 від 07.11.2018 (далі по тексту - Порядок).
Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку, службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
За змістом пункту 1 розділу V Порядку, проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
На виконання пункту 4 розділу V Порядку, службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Пунктом 13 розділу V Порядку передбачено, що поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інші особи можуть надавати усні чи письмові пояснення з приводу відомих їм відомостей про діяння, що стало підставою для призначення службового розслідування.
Пунктом 1 розділу VІІ Порядку передбачено, що у разі коли за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.
Відповідно до частини 3 статті 19 Дисциплінарного статуту, під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Згідно з частинами 7, 8 статті 19 Дисциплінарного статуту, у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Так, з матеріалів даної справи встановлено, що підставою для призначення службового розслідування слугував рапорт начальника УГІ ГУНП в Сумській області підполковника поліції ОСОБА_3 , у якому зазначалось про звернення 27.06.2023 о 19 год. 04 хв. на спеціальну лінію «102» військовослужбовця в/ч НОМЕР_2 рядового ОСОБА_2 щодо отримання поліцейськими СРПП ВП № 1 (м. Білопілля) від нього неправомірної вигоди в сумі 4 000, 00 грн. яка була перерахована на картку Ощадбанку за нескладання матеріалів стосовно керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння (а.с. 93).
Отже, фактично, вказаний рапорт є повідомленням у якому містилась інформація про вчинення поліцейськими порушення, яке має ознаки дисциплінарного проступку, що відповідно до приписів абзацу 2 пункту 1 розділу ІІ Порядку, є підставою для призначення службового розслідування.
Колегія суддів відхиляє доводи позивача про те, що про події 27.06.2023 інформація була отримана відповідачем у позаробочий час, оскільки вказана обставина не позбавляє відповідача права призначати службове розслідування.
Як встановлено з оспорюваного наказу відповідача №777 від 10.07.2023, дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції застосовано до ОСОБА_1 за декілька порушень, встановлених службовим розслідуванням. Зокрема, відповідач зазначає про несення позивачем служби без бронежилету класу захисту достатнього для забезпечення особистої безпеки поліцейського, відповідно до оперативної обстановки на території обслуговування, про порушення ним законодавства у сфері адміністративно - правозастосовної діяльності, а також про вимкнення портативного відеореєстратора на власний розсуд, проведення 27.06.2023 відеозйомки спілкування та оформлення адміністративних матеріалів відносно ОСОБА_2 в с. Віри Сумського району не безперервно, що призвело до неможливості спростувати обґрунтовані звинувачення у вчиненні поліцейськими корупційних дій.
Так, на підтвердження вказаних порушень, відповідач надав висновок службового розслідування (а.с. 136-145), повідомлення на спеціальну лінію « 102» (а.с. 95), копію постанови про накладення адміністративного стягнення (а.с.97), пояснення ОСОБА_1 (а.с. 98-99), пояснення ОСОБА_4 (а.с.100-101), матеріали опитування ОСОБА_4 з використанням поліграфу (а.с.102-104), пояснення ОСОБА_5 (а.с.105), пояснення ОСОБА_6 (а.с. 106), копію платіжної інструкції про перерахування коштів (а.с.107-108), витяги з журналів реєстрації інструктажів з питань дотримання заходів безпеки при поводженні зі зброєю, виїзду та повернення транспортних засобів та зошиту видачі й приймання спеціальних засобів відділення поліції №1 (а.с.109-114), пояснення ОСОБА_2 (а.с.115), протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення (а.с. 116), протокол огляду місяця події (а.с.119-122), службову характеристику ОСОБА_1 та довідку щодо нього (а.с.126-127), відомості про ознайомлення підпорядкованого особового складу відділення поліції №1 з вимогами наказу № 500 від 15.06.2023 та інших нормативно-правових актів (а.с.131-132), акти про переогляд відеозаписів (а.с.133-135), відеозаписи з нагрудного портативного реєстратора УГІ ГУНП в Сумській області.
Зі змісту вказаних документів встановлено, що 27.06.2023 о 09 год. 12 хв. інспекторами сектору реагування патрульної поліції ОСОБА_1 та ОСОБА_4 був зупинений автомобіль Опель Омега, д.н. НОМЕР_3 , яким керував ОСОБА_2 . Після зупинки вказаного автомобіля, ОСОБА_1 була складена постанова серія БАД № 312291 про накладення на ОСОБА_2 штрафу в сумі 510, 00 грн. за порушення підпункту «в» пункту 2.3 Правил дорожнього руху.
Згодом, 27.06.2023 приблизно о 18 год. 30 хв. у с. Віри Сумського району, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 були зупинені військовослужбовцями, а о 19 год. 06 хв. від військовослужбовця ОСОБА_2 на спеціальну лінію « 102» надійшло повідомлення про отримання поліцейськими неправомірної вигоди в сумі 4 000, 00 грн., які були перераховані на картку Ощадбанку. Після прибуття на місце події слідчо-оперативної групи, ОСОБА_2 звернувся з письмовою заявою щодо притягнення поліцейських, які отримали неправомірну вигоду до відповідальності, а 28.06.2023 за вказаним фактом ТУ ДБР розташованим у м. Полтава внесено відомості до ЄРДР під № 6202317004000250 за частиною 1 статті 368 Кримінального кодексу України.
У поясненнях ОСОБА_1 стверджував про те, що неправомірної вигоди не отримував, а також зауважував на тому, що постанова про накладення штрафу на ОСОБА_2 була складена внаслідок порушенням останнім Правил дорожнього руху, у відповідності з встановленими Кодексом України про адміністративні правопорушення вимогами.
При цьому, ОСОБА_2 у поясненнях стверджував про те, що ОСОБА_1 вимагав від нього неправомірну вигоду у сумі 7 000, 00 грн. за не складання адміністративних матеріалів з приводу керування автомобілем у стані алкогольного сп'яніння, та отримав таку вигоду у сумі 4 000, 00 грн. шляхом перерахування коштів на картку Ощадбанку НОМЕР_4 .
Колегія суддів звертає увагу, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушення Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам.
Згідно змісту Присяги працівника поліції поведінка працівника поліції має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до поліції, не тільки під час виконання службових обов'язків, а й у повсякденному житті. Працівник поліції має усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, стверджувати та відстоювати честь і гідність свого звання, несучи відповідальність перед державою і суспільством та вживати заходів задля підвищення авторитету і позитивного іміджу органів поліції.
Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 17.06.2021 у справі 804/6242/17.
Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 05.03.2020 у справі №815/4478/16.
Вимоги морального змісту віднесені до службово-трудових обов'язків працівників поліції. Приймаючи присягу, позивач зобов'язався вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки (постанова Верховного Суду від 25.04.2019 у справі №816/604/17).
Під вчинками, що підривають авторитет працівника Національної поліції, розуміються протиправні, винні діяння, які здійснені посадовою особою, у зв'язку з виконанням службових обов'язків або не пов'язані з їх виконанням, але за своїм характером здатні принизити в очах громадськості гідність та авторитет працівника, що мають бути доведені у визначеному порядку.
Законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов'язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.
Виходячи з правового регулювання спірних відносин, позивач, у силу своїх службових обов'язків, зобов'язаний не допускати зв'язків та вчинків, які можуть зганьбити звання працівника поліції або підірвати авторитет поліції, не допускати виникнення ситуацій, коли у суспільства може виникнути уявлення про корисливий або протиправний характер діяльності конкретного поліцейського та поліції в цілому.
Так, порядок застосування поліцейськими засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, визначений Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1026 від 18.12.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.01.2019 за № 28/32999 (далі по тексту - Інструкція).
Пунктом 2 розділу І вказаної Інструкції передбачено, що застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення; охорони громадської безпеки та власності; забезпечення безпеки осіб; забезпечення публічної безпеки і порядку.
Згідно з пунктами 5, 6 розділу ІІ Інструкції, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Під час здійснення повноважень поліцейський забезпечує збереження та належні умови експлуатації виданого йому портативного відеореєстратора та не допускає його розряджання. У разі пошкодження портативного відеореєстратора поліцейський негайно доповідає про це відповідальній особі та керівнику органу, підрозділу поліції.
На виконання підпункту 2 пункту 1 розділу VII Інструкції, під час виконання своїх повноважень поліцейським забороняється примусове виключення відеореєстраторів, у тому числі на вимогу сторонніх осіб.
Отже, наведені приписи Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, зобов'язують поліцейського з початку виконання своїх обов'язків здійснювати безперервний відеозапис портативним відеореєстратором, в тому числі і процедури оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, зокрема, про порушення Правил дорожнього руху.
Разом з тим, матеріалами даної справи підтверджено вимикання позивачем на власний розсуд відеореєстратора та проведення відеозйомки спілкування та оформлення адміністративних матеріалів відносно ОСОБА_2 27.06.2023 в с. Вири Сумського району не безперервно, що є порушенням пункту 5 розділу ІІ та підпункту 2 пункту 1 розділу VII Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що такі дії позивача зумовлюють виникнення ситуації, коли спростування звинувачень ОСОБА_2 в отриманні ОСОБА_1 неправомірної вигоди ускладнюється або взагалі стає неможливим, а також викликають у стороннього спостерігача обґрунтовані сумніви щодо доброчесності окремих поліцейських, так і щодо нульової толерантності до корупції Національної поліції України в цілому.
Тобто, фактично, вказані порушення підривають довіру до ОСОБА_1 як до носія влади, що своєю чергою призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Отже, порушення службової дисципліни, що виразилось у недотриманні ОСОБА_1 приписів пункту 5 розділу ІІ та підпункту 2 пункту 1 розділу VII Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, сталося внаслідок винної, протиправної поведінки позивача та підтверджено належними і достатніми доказами, що утворює склад дисциплінарного проступку та є підставою для застосування дисциплінарного стягнення.
Окрім того, в порушення вимог пункту 9 розділу IV Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1376 від 06.11.2015, у зв'язку з допущенням виправлень під час складання постанови про накладення штрафу БАД №312291, та порушення підпункту 2.16. наказу ГУНП в Сумській області у зв'язку з несенням служби в складі наряду ГРПП без бронежилету класу захисту достатнього для забезпечення особистої безпеки поліцейського, відповідно до оперативної обстановки на території обслуговування, вказані порушення також вчинені позивачем внаслідок його винної протиправної поведінки, утворюють склад дисциплінарного проступку та враховувалися у сукупності при визначенні виду дисциплінарного стягнення.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність встановленим частиною другою ст.2 КАС України критеріям, не втручається у вільний розсуд суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за такими критеріями.
Колегією суддів взято до уваги правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 10.09.2020 у справі №360/4790/19, відповідно до якого питання обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб'єкта його накладення, але при цьому необхідно враховувати певні обставини. Суд здійснює правову оцінку рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень за критеріями частини другої статті 2 КАС України, які є межею для дискреційних повноважень останніх. Правова оцінка правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна перевірятися судами насамперед у тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України, чи дійсно у діях особи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення, чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим особою діянням.
Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 20.12.2019 у справі №804/2054/17, застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте, його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням певних обставин та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Зважаючи на встановлені судом апеляційної інстанції фактичні обставини щодо скоєного позивачем дисциплінарного проступку, колегія суддів вважає доведеним факт недотримання позивачем службової дисципліни та співмірним і пропорційним обраний щодо позивача вид дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Відтак, доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем при проведенні службового розслідування та обранні виду дисциплінарного стягнення стосовно позивача проігноровано та порушено вимоги Дисциплінарного статуту та обрано найсуворіший вид стягнення, що може бути застосований до поліцейського, колегія суддів відхиляє, як необґрунтовані.
Стосовно доводів апеляційної скарги про помилковість висновків дисциплінарної комісії щодо відсутності обставин, що пом'якшують відповідальність ОСОБА_1 не встановлено, тоді як у довідці від 30.06.2023, яка була наявна у комісії, за період часу з 01.01.2023 по 30.06.2023 містилася про високі показники виконання повноважень позивачем, а також доводів скарги про те, що дисциплінарною комісією під час службового розслідування комісією не брались до уваги наявність заохочень та державних нагород останнього, а також те, що коли більшість працівників правоохоронних органів і їх начальницький склад покинули межі Сумської області 24.02.2022, позивач ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення №1 (м. Білопілля), не евакуйовувався та не покидав межі Сумської області, то колегія суддів відхиляє наведені доводи, оскільки вони не спростовують доведеність факту недотримання позивачем службової дисципліни та співмірність і пропорційність обраного щодо останнього виду дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Окрім того, щодо доводів апеляційної скарги про те, що при ухваленні судового рішення суд першої інстанції послався на відеозаписи з нагрудного портативного реєстратора УГІ ГУНП в Сумській області, та досліджував ряд інших відеозаписів на оптичних дисках (електронних доказів), які не засвідчені цифровим підписом особи, яка даний доказ подає, у зв'язку з чим надані відеозаписи є неналежними та недопустимими доказами у справі, то з огляду на вже наведені вище висновки суду, такі доводи не впливають на вирішення даної справи та на правильність висновків суду першої інстанції.
Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відповідності оспорюваних наказів відповідача критеріям, встановлених ч.2 ст.2 КАС України, їх обґрунтованості та правомірності, а відтак відсутності правих підстав для визнання їх протиправними та скасування.
Доводи апеляційної скарги про те, що оспорювані накази ГУНП в Сумській області про застосування до позивача дисциплінарного стягнення, а також про звільнення останнього зі служби в поліції є незаконними, такими, що ухвалені з порушенням порядку проведення службового розслідування та порядку притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності, а дисциплінарне провадження однобоким та упередженим, у зв'язку з чим оспорювані накази підлягають скасуванню з одночасним поновленням позивача на займаній раніше посаді, є такими, що суперечать наведеним вище висновкам суду.
Оскільки вимоги позивача в частині визнання протиправними та скасування наказу т.в.о. начальника ГУНП в Сумській області Петра Токаря №777 від 10.07.2023 «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих поліцейських Сумського РУП» в частині застосування до молодшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0099965) інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 (м. Білопілля) Сумського РУП ГУНП в Сумській області дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції та наказу Начальника ГУНП в Сумській області від 12.07.2023 №283 о/с «По особовому складу», яким ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, колегія суддів вважає, що інші (похідні) вимоги позивача щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 (м. Білопілля) Сумського РУП ГУНП в Сумській області з 13.07.2023 та стягнення з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу із розрахунку 859,08 грн. за кожен день прогулу з 13.07.2023 по день ухвалення рішення також не підлягають задоволенню.
З урахуванням норми ст.139 КАС України, в даному випадку відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат у справі, які складаються з витрат на правову допомогу у розмірі 15 000, 00 грн.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Згідно зі ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно із ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Позивачем не було доведено обставин, на яких ґрунтуються його вимоги.
Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, було доведено (доказано) правомірність оспорюваних рішень (наказів), який є предметом оскарження у даній справі.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Оскільки, відповідно до п.1 ч.6 ст.12 КАС України справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище, і позивач не був службовою особою, який у значенні вказаного вище Закону займав відповідальне або особливо відповідальне становище, дана справа відноситься до справ незначної складності, а також враховуючи те, що дана справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно вказане рішення (постанова) суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.328 КАС України.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25.10.2023 у справі №480/7856/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Мінаєва
Судді В.А. Калиновський З.О. Кононенко