26 лютого 2024 року Справа № 280/10313/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
І. Зміст і підстави позовних вимог.
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), у якому позивач просить суд:
1) визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у відмові в оформленні та видачі позивачу довідки про обставини поранення (травми, контузії, каліцтва) - Додаток 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в ЗС України, затвердженої наказом МОУ від 14.08.2008, №402 (зі змінами), направлення на лікування до спеціалізованого медичного закладу, та проходження медичного огляду в Центральній військово-лікарській комісії ЗСУ (м.Київ) на придатність до військової служби;
2) зобов'язати відповідача оформити та видати позивачу Довідку про обставини поранення (травми, контузії, каліцтва) - Додаток 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в ЗС України, затвердженої наказом МОУ від 14.08.2008, №402 (зі змінами);
3) зобов'язати відповідача направити позивача на лікування до спеціалізованого лікувального закладу КНП «Міська лікарня № 9» ЗМР, Запорізька область, м.Запоріжжя, вул.Щаслива/ Дудикіна 1/6.
Позовна заява та додатки до неї сформовані в підсистемі «Електронний суд» та подані у формі електронного документа представником позивача Карповичем А.П., який діє на підставі довіреності від 28.10.2023, зареєстр. в реєстрі за №1792.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що без проходження у встановленому законом порядку медичного огляду позивача було мобілізовано до Збройних Сил України. 28.08.2022 під час виконання бойового завдання позивач отримав контузію, згодом через загострення хвороби позивач проходив неодноразові обстеження. Надалі позивач звернувся з декількома рапортами до командування з проханням надати йому довідку про обставини травми (поранення, контузію, каліцтво), яка необхідна під час проходження військово-лікарської комісії, а також направити його для проходження ВЛК на предмет придатності до військової служби. Проте командування частини відмовлялось приймати та реєструвати відповідні рапорти, тим самим умисно заподіяючи шкоди здоров'ю позивача. Вказану бездіяльність позивач вважає протиправною та такою, що порушує право на охорону здоров'я, через що просить позов задовольнити у повному обсязі.
ІІ. Виклад позицій інших учасників справи.
01.01.2024 надійшов відзив на позовну заяву (вх.№98), у якому представник відповідача вказує, що ані 28.08.2022, ані у подальшому під час несення військової служби, ОСОБА_1 до медичного пункту не доставлявся та самостійно не звертався, у зв'язку з чим висновки лікаря військової частини НОМЕР_1 стосовно травмувань (захворювань) ОСОБА_1 не складались. Також зазначає, що направлення ОСОБА_1 на стаціонарне лікування військовою частиною НОМЕР_1 не здійснювалось та довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) не складалась. Представник наголошує, що військова частина НОМЕР_1 не володіє документальним підтвердженням обставин травми (поранення, контузії, каліцтва) ОСОБА_1 . Отже, підставами для оформлення військовослужбовцю довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) є наявність самої події травми (поранення, контузії, каліцтва) та відповідний наказ командира військової частини з цього питання, проте у зв'язку з відсутністю зазначених фактів у задоволенні позовних вимог слід відмовити. Щодо відсутності підстав для направлення військовою частиною НОМЕР_1 ОСОБА_1 на лікування до медичного закладу та проходження ВЛК вказує на наявність у частини двох рапортів: перший - щодо направлення на лікування - без дати та номеру; другий - щодо направлення на ЦВЛК - без номеру. Також зазначає, що 29.12.2023 ОСОБА_1 переведений наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.12.2023 №368, на підставі наказу начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 01.12.2023 №739-РС до військової частини НОМЕР_2 , відтак відсутні правові підстави для направлення військовою частиною НОМЕР_1 ОСОБА_1 на лікування та ВЛК. Звертає увагу, що позивач зловживаючи процесуальними правами, заявляє завідомо безпідставний адміністративний позов, адже жодні права ОСОБА_1 військовою частиною НОМЕР_1 не порушувались.
01.01.2024 до суду також надійшла заява відповідача (вх.№99) про виконання ухвали суду, до якої долучено копії листів військової частини НОМЕР_1 від 29.12.2023 №4317 та №4318.
02.01.2024 надійшла заява представника відповідача (вх.№151) про ознайомлення з матеріалами справи.
III. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 25.12.2023 суд відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін.
IV. Фактичні обставини справи, встановлені судом.
У військовому квитку серії НОМЕР_3 , виданому на ім'я ОСОБА_1 , містяться наступні записи: 15.11.2019 медичною комісією при Запорізькому ОМВК визнаний придатним; 17.03.2022 на підставі Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 призваний у Збройні Сили України; наказом від 23.06.2022 № 98 він був призначений на посаду фельдшера у військовій частині НОМЕР_1 (а.с.21-24; 28 зворотній бік -32).
У матеріалах справи містяться медичні документи з обстежень ОСОБА_1 : магнітно-резонансна томографія від 05.09.2022, проведена Медичним центром «Юнімед»; розшифровка дослідження від 06.09.2022, видана Діагностичним центром «Медікум», довідка КНП «Міська лікарня № 9» ЗМР від 07.09.2022; виписка з медичної картки хворого № 2930 відділення травматології та ортопедії з ліжками нейрохірургії, політравми та мікрохірургії (надходження 31.03.2023; виписка 03.04.2023) КНП «Міська лікарня № 9» ЗМР; довідка психіатра військової частини НОМЕР_4 від 19.10.2023; довідка № 3609 про тимчасову непрацездатність військовослужбовця, призваного тимчасово на військову службу в/ч НОМЕР_1 від 23.10.2023 (про захворювання на Covid-19); довідка Державного закладу «Центр психічного здоров'я та реабілітації ветеранів «Лісова поляна» Міністерства охорони здоров'я» від 27.10.2023 № 864 (про повідомлення прийняти на лікування ОСОБА_1 ); довідка КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР від 10.11.2023 № 8683/г (про перебування з 09.11.2023); консультативний висновок нейрохірурга КНП «Міська лікарня № 9» ЗМР від 08.12.2023 (а.с.33-38).
Листом відповідача від 29.12.2023 № 4317 на заяву представника позивача від 25.11.2023 № 001/1/ДК/23 повідомлено, що станом на дату розгляду заяви ОСОБА_1 особисто не з'явився до військової частини НОМЕР_1 та продовжує перебувати у закладі охорони здоров'я, - до компетенції командування частини питання направлення ОСОБА_1 для проходження ВЛК не відноситься. Роз'яснено, що для вирішення питання направлення ОСОБА_1 на ВЛК, враховуючи те, що він не перебуває станом на дату розгляду його рапорту (з 20.10.2023) за місцем розташування військової частини НОМЕР_1 , йому необхідно звернутись до закладу охорони здоров'я, керуючись пунктом 6.4 Положення № 402 (а.с.64).
Крім того, листом відповідача від 29.12.2023 № 4318 на заяву представника позивача від 25.11.2023 № 001/2/ДК/23 повернуто рапорт ОСОБА_1 у зв'язку з недотриманням вимог Закону України «Про звернення громадян» та Інструкції № 735 (без зазначення дати, електронної поштової адреси) (а.с.63).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.12.2023 № 368 молодшого сержанта ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_5 , колишнього фельдшера медичного пункту військової частини НОМЕР_1 , призначеного наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 01.12.2023 № 739-РС на посаду санітарного інструктора медичного пункту військової частини НОМЕР_2 , вважається таким, що вибув до нового місця служби; з 29.12.2023 виключений зі списків особового складу частини та знятий з усіх видів забезпечення (а.с.57).
Вважаючи протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо відмови в оформленні та видачі довідки про обставини поранення (травми, контузії, каліцтва), позивач звернувся до суду з цим позовом.
V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до статі 106 Конституції України Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України від 06.12.1991 № 1932-XII «Про оборону України» (далі - Закон № 1932-ХІІ) у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII).
Частинами першою-третьою статті 1 Закону № 2232-XII передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період (частина дев'ята статті 1 Закону № 2232-XII).
Частинами першою-третьою статті 2 Закону України передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями
Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону № 2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася згідно з Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022 від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/2023. Указом Президента України від 05.02.2024 № 49/2024 строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року на 90 діб, тобто, останній діє на момент розгляду цієї справи.
Матеріалами справи встановлено, що на підставі наказу від 23.06.2022 № 98 ОСОБА_1 був призначений на посаду фельдшера у військовій частині НОМЕР_1 .
Суд звертає увагу, що предметом спору є питання правомірності бездіяльності відповідача щодо відмови в оформленні та видачі позивачу довідки про обставини поранення (травми, контузії, каліцтва).
Порядок встановлення причинного зв'язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, які призвані на збори та колишніх військовослужбовців зі службою у Збройних Силах України регламентовано Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністра оборони України № 402 від 14.08.2008 (далі - Положення № 402 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно із пунктом 1.1 глави 1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
У відповідності до пункту 1.2 глави 1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України); визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів.
Пунктом 1.3 глави 1 розділу І Положення № 402 передбачено, що основними завданнями військово-лікарської експертизи є, зокрема, визначення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть.
VІ. Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у відмові в оформленні та видачі позивачу довідки про обставини поранення (травми, контузії, каліцтва) та зобов'язання відповідача оформити та видати позивачу таку довідку.
Відповідно до пункту 6.1 глави 6 розділу II Положення № 402 направлення на медичний огляд військовослужбовців проводиться: прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, штатних ВЛК, керівниками ТЦК та СП, начальниками (керівниками) закладів охорони здоров'я за місцем лікування, органів військового управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, органами прокуратури, судом у порядку та з метою, визначеними цим Положенням.
Прямі начальники від командира окремої частини, йому рівних та вище мають право направляти підпорядкованих військовослужбовців на медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби за рекомендацією лікаря, у разі виявлення у військовослужбовця під час обстеження або лікування захворювань, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), що можуть обмежувати придатність або зумовлювати непридатність до військової служби.
Також направлення військовослужбовців на медичний огляд ВЛК прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище проводиться у випадках, визначених Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153, та Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року № 170, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 травня 2009 року за № 438/16454.
Згідно з пунктами 21.1, 21.2 глави 21 розділу ІІ Положення у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв'язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення.
Причинний зв'язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу, військовозобов'язаних і резервістів, призваних ТЦК та СП на навчальні (перевірочні) збори, при медичному огляді вирішують позаштатні постійно діючі госпітальні, гарнізонні ВЛК і ЛЛК та за потреби - штатні ВЛК.
За пунктом 21.7 глави 21 розділу ІІ Положення № 402 постанова ВЛК про причинний зв'язок травми (поранення, контузії, каліцтва) та її наслідків приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або висновку, зазначеного в Акті проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії), за формою, наведеною у додатку 4 до Інструкції 332, Акті про нещасний випадок (зникнення, смерть), за формою, наведеною у додатку 5 до Інструкції 332, у разі проведення розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва). Також до ВЛК надається медична документація про первинне звернення за медичною допомогою військовослужбовця безпосередньо після одержання травми (поранення, контузії, каліцтва).
Оригінали або копії Довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), Акта проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії), за формою, наведеною у додатку 4 до Інструкції 332, Акта про нещасний випадок (зникнення, смерть), за формою, наведеною у додатку 5 до Інструкції 332, надсилаються (передаються) військовою частиною (закладом, установою) до закладу охорони здоров'я в електронній або паперовій формі.
На військовослужбовців довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) оформляється не менше ніж у 2 примірниках. Один із примірників довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) подається у ВЛК з метою встановлення причинного зв'язку травми (поранення, контузії, каліцтва) з військовою службою. Примірник довідки обов'язково зберігається в особовій справі військовослужбовця.
Довідка (копія довідки) про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) або копія Акта про нещасний випадок (зникнення, смерть), Акта проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) зберігається в матеріалах ВЛК, яка прийняла відповідну постанову про причинний зв'язок травми (поранення, контузії, каліцтва).
Додатком 5 до Положення №402 визначено форму довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) та зі змісту якої слідує, що саме на підставі наказу командира (начальника) військової частини та за його підписом видається така довідка. У свою чергу, наказ командира військової частини про загибель, поранення (контузію, травму, каліцтво) військовослужбовця здійснюється на підставі рапорту командира підрозділу, журналу бойових дій, бойового донесення, картки передового району, первинної медичної картки тощо.
Згідно з додатком 4 наказу Генерального штабу ЗСУ від 09.07.2018 № 258 «Про затвердження Керівництва з медичної евакуації в Збройних Силах України») затверджено первинну медичну карту (форма 100). Цей документ заповнюється медиком після надання першої домедичної допомоги. У первинній медичній картці (формі 100) зазначається така інформація: особисті дані бійця; найменування підрозділу, до якого той належить; вид поранення; факт, що поранення отримане під час бойових дій; час надходження до стабілізаційного пункту; яку допомогу було вже надано на етапі евакуації тощо. Форма 100 у подальшому є необхідною для підтвердження факту отримання поранення під час виконання бойового завдання для військової частини, проходження медико-соціальної експертної комісії (МСЕК). Дана форма позивачем не надана.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548-ХІV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 548-ХІV, Статут внутрішньої служби).
Згідно з частиною першою статті 246 Статуту внутрішньої служби основними лікувально-профілактичними заходами є диспансеризація, амбулаторне, стаціонарне і санаторно-курортне лікування військовослужбовців.
За приписами статті 254 Статуту внутрішньої служби, військовослужбовці зобов'язані негайно повідомити про захворювання безпосередньому начальникові, який зобов'язаний направити хворого до медичного пункту частини.
Вищевказана норма кореспондується зі статтею 12 Статуту внутрішньої служби, згідно з якою про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).
Відповідно до статті 255 Статуту внутрішньої служби, амбулаторний прийом проводиться в медичному пункті військової частини лікарем (фельдшером) у години, встановлені розпорядком дня військової частини. Військовослужбовці, які захворіли раптово або дістали травму, направляються до медичного пункту частини негайно, у будь-який час доби.
Отже, при наявності захворювання, військовослужбовець зобов'язаний здійснити доповідь безпосередньому начальникові, який зобов'язаний направити хворого до медичного пункту частини. Це звернення повинно бути здійснене відразу після виявлення наявності захворювання, у достатньо стислі строки. Такі дії будуть свідчити про наявність хвороби та погреби в лікуванні.
Частинами другою-п'ятою статті 256 Статуту внутрішньої служби визначено, що після огляду лікарем (фельдшером) хворі залежно від характеру хвороби направляються для лікування.
Хворі, яким призначене амбулаторне лікування, для приймання ліків і проведення інших лікувальних процедур, а також ті, що потребують консультації медичних спеціалістів, направляються до медичного пункту військової частини у дні і години, зазначені лікарем у книзі запису хворих.
Після одержання медичної допомоги військовослужбовці повертаються в розташування роти під командуванням інструктора з тактичної медицини або старшого. Старший команди передає книгу запису хворих черговому роти, який подає її командирові роти. За висновком лікаря (фельдшера), зазначеним у книзі запису хворих, і відповідним рішенням командира роти головний сержант роти віддає необхідні вказівки.
У відповідності до статті 260 Закону № 548-ХІV на стаціонарне лікування поза розташуванням військової частини військовослужбовці направляються за висновком лікаря військової частини, а для подання невідкладної допомоги за відсутності лікаря - черговим фельдшером (санітарним інструктором) медичного пункту з одночасним доповіданням про це начальникові медичної служби і черговому військової частини. До лікувальних закладів хворі доставляються у супроводі фельдшера (санітарного інструктора).
У разі направлення на лікування поза розташуванням частини військовослужбовці повинні бути одягнені відповідно до пори року і мати при собі направлення, підписане командиром військової частини, медичну книжку, документ, який посвідчує особу, необхідні особисті речі, атестат на продовольство, довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) і медичну характеристику, а в разі вибуття на лікування за межі гарнізону - додатково атестат на речове і грошове забезпечення, проїзні документи до місця розташування лікувального закладу і назад.
Довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) складається начальником медичної служби військової частини, як правило, після проведення відповідного розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва).
У разі якщо обстановка не дозволяє надати довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) до направлення військовослужбовця, який одержав травму (поранення, контузію, каліцтво), на лікування поза розташуванням військової частини, така довідка направляється до закладу охорони здоров'я або територіального центру комплектування та соціальної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, проведення службового розслідування не є обов'язковим для прийняття рішення командиром та визначення причинно-наслідкового зв'язку травми (поранення, контузії, каліцтва) військовослужбовця за наявності документів, які підтверджують отримання травми з боку дій противника (яку, за словами позивача, він отримав 28.08.2022 під час виконання бойового завдання). Суд зазначає, що матеріали справи не містять як доказів проведення службового розслідування за фактом отримання позивачем поранення, контузії, травми чи каліцтва внаслідок дій з боку противника в районі ведення бойових дій, так і доказів перебування позивача 28.08.2022 на бойовому завданні.
Суд зауважує, що згідно з доводами відповідача про отримання своєї травми командирам не доповідав, а відтак, військовою частиною, у якій проходив службу позивач, не видано і відповідного наказу командира військової частини про отримання поранення/травми, контузії, каліцтва ОСОБА_1 , на підставі якої повинна видаватись згадана довідка про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва).
Указаних обставин позивачем на підставі належних і достовірних доказів не спростовано. При цьому у доданих до позову довідках з медичних установ відсутні відомості про те, що травма позивача пов'язана із захистом Батьківщини або проходженням військової служби.
Із встановлених обставин справи, судом не встановлено звернення позивача із рапортом або представника позивача з адвокатськими запитами до відповідача про видачу довідки про обставини, отриманої ОСОБА_1 28.08.2022 травми. Натомість з листів військової частини НОМЕР_1 від 29.12.2023 № 4317 та № 4318 слідує, що представник позивача звертався до відповідача із заявами про направлення ОСОБА_1 на військово-лікарську комісію.
Таким чином, оскільки матеріалами справи не підтверджується, що позивач звертався за отримання вказаної довідки або щодо необхідності проведення службового розслідування причин та обставин отримання ним травми під час проходження військової служби, і відповідач чинив би протиправні перешкоди у її отриманні, зазначене свідчить про безпідставність позовних вимог у цій частині та відповідно відсутність підстав для їх задоволення.
VІІ. Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у відмові в направленні позивача на лікування до спеціалізованого медичного закладу, та проходження медичного огляду в Центральній військово-лікарській комісії ЗСУ (м.Київ) на придатність до військової служби, зобов'язання відповідача направити позивача на лікування до спеціалізованого лікувального закладу КНП «Міська лікарня № 9» ЗМР, Запорізька область, м.Запоріжжя, вул.Щаслива/ Дудикіна 1/6.
З аналізу наведених вище норм слідує, що військовослужбовець повинен дотримуватися порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України. Зокрема, у разі захворювання військовослужбовець зобов'язаний негайно повідомити про захворювання безпосередньому начальникові, а у разі перебування на лікуванні в лікувальному закладі поза розташуванням військової частини - у день виписки з лікувального закладу прибути до військової частини, доповісти безпосередньому начальнику, після чого військовослужбовець направляється до медичного пункту військової частини, де здає медичні документи.
Враховуючи те, що станом на момент спірних правовідносин ОСОБА_1 не перебував за місцем розташування військової частини НОМЕР_1 , а проходив лікування (про що свідчать долучені до матеріалів справи медичні документи, наприклад, довідка № 3609 про тимчасову непрацездатність військовослужбовця, призваного тимчасово на військову службу в/ч НОМЕР_1 від 23.10.2023 (про захворювання на Covid-19); довідка Державного закладу «Центр психічного здоров'я та реабілітації ветеранів «Лісова поляна» Міністерства охорони здоров'я» від 27.10.2023 № 864; довідка КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР від 10.11.2023 № 8683/г (про перебування з 09.11.2023); консультативний висновок нейрохірурга КНП «Міська лікарня № 9» ЗМР від 08.12.2023), застосуванню підлягає пункт 6.4 глави 6 розділу ІІ Положення № 402.
За змістом вказаної норми у разі виявлення під час обстеження або лікування у закладі охорони здоров'я (установі) у військовослужбовця захворювання, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), які зумовлюють непридатність до військової служби (пункти «а», «б» статей Розкладу хвороб, без індивідуальної оцінки), ці особи направляються на медичний огляд для встановлення ступеня придатності до військової служби за рішенням начальника (керівника) закладу охорони здоров'я (установи) на підставі подання начальника (керівника) лікувального відділення, в якому обстежується (лікується) військовослужбовець, про що робиться запис у медичній карті стаціонарного (амбулаторного) хворого (медичній книжці), який завіряється підписом начальника (керівника) закладу охорони здоров'я (установи).
Разом з тим, доказів подання начальника (керівника) лікувального відділення, у якому обстежується (лікується) військовослужбовець, та відповідно доказів звернення до закладу охорони здоров'я (установи) матеріали справи не містять, у зв'язку з чим вимога до відповідача про направлення ОСОБА_1 на лікування у визначений самим же позивачем заклад охорони здоров'я є безпідставною.
Крім того, суд зазначає, що за пунктом 2.1 глави 2 розділу I Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.
ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України (підпункт 2.3.1 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення №402).
Відповідно до підпункту 2.3.3 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення №402, на ЦВЛК покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також, зокрема, контроль за лікувально-оздоровчою роботою серед допризовників, організація медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, військовослужбовців, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов'язаних та резервістів (кандидатів у резервісти); розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України; проведення спільно з МОЗ України аналізу та узагальнення результатів лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників і призовників, медичного огляду призовників та розроблення пропозицій щодо покращення цієї роботи.
ЦВЛК має право, серед іншого, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК) Збройних Сил України. Постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку (підпункти 2.3.4 та 2.3.5 пункту 2.3 глави 2 розділу I Положення №402).
Отже, у разі наявності сумніву щодо правильності висновку щодо його придатності, військовослужбовець має право звернутись до Центральної військово-лікарської комісії для перегляду відповідного висновку.
З матеріалів справи не встановлено факту існування будь-якого рішення ВЛК (свідоцтва про хворобу, довідки військово-лікарської комісії, протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії).
Верховний Суд у постанові від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18 сформулював висновок про те, що до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби з посиланням на пункт 3.13 глави 3 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України № 402. Відповідно до цієї норми у спірних питаннях та складних випадках право на винесення остаточного рішення залишається за Центральною ВЛК. Для цього військовий комісаріат направляє в регіональну штатну ВЛК, на території якої проживає заявник, його заяву, медичні документи, які є в заявника або одержані військовим комісаріатом із цивільних (військових) лікувальних закладів, військовий квиток.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 6.1 розділу II Положення № 402 направлення на медичний огляд військовослужбовців проводиться: прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, штатних ВЛК, керівниками ТЦК та СП, начальниками (керівниками) закладів охорони здоров'я за місцем лікування, органів військового управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, органами прокуратури, судом у порядку та з метою, визначеними цим Положенням.
При цьому суд звертає увагу, що позивач оскаржує бездіяльність саме відповідача - військової частини НОМЕР_1 , проте Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністра оборони України № 402 від 14.08.2008, не передбачений обов'язок військової частини направляти військовослужбовця на проходження медичного огляду у ЦВЛК, у зв'язку з чим вимоги про визнання протиправної бездіяльності відповідача щодо відмові у направленні позивача на проходження медичного огляду в Центральній військово-лікарській комісії ЗСУ (м.Київ) на придатність до військової служби є необґрунтованими та безпідставними.
VI. Висновки суду.
Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про залишення позовних вимог без задоволення.
VII. Розподіл судових витрат.
Відповідно до приписів статті 139 КАС України, з огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, за відсутності доказів понесення судових витрат відповідачем, підстав для їх розподілу немає.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач - військова частина НОМЕР_1 , місцезнаходження: місце реєстрації: м. Мелітополь, Запорізька область, 72312; фактичне місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_7 .
Рішення у повному обсязі складено та підписано 26.02.2024.
Суддя К.В.Мінаєва