26 лютого 2024 рокуСправа № 280/1547/24
м. Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Стрельнікова Н.В., перевіривши матеріали адміністративного позову
за заявою ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії Відповідача, щодо нарахування та виплати позивачу не в повному обсязі індексації грошового забезпечення в період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року зі встановленим базовим місяцем - січень 2008 року, на виконання рішення суду по справі № 280/2785/23;
зобов'язати Відповідача донарахувати та виплатити позивачу в повному обсязі індексацію грошового забезпечення в період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року, зі встановленим базовим місяцем - січень 2008 року, в сумі 83 277 грн. 62 коп. (сума без вирахування військового збору ), на виконання рішення суду по справі № 280/2785/23, тобто без застосування абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Відповідно до п. 6 ч. 1ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя вважає, що наявні підстави для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, з огляду на такі обставини.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15.06.2022 у справі № 280/1868/22, яке набрало законної сили 16.07.2022, позов ОСОБА_1 задоволено частково та, серед іншого, зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати (з урахуванням нарахованих сум) та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року у відповідності до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17.07.2023 по справі №280/2785/23 визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року; зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, з урахуванням вже виплачених сум.
Вказане рішення 17.08.2023 набрало законної сили.
Позивач зазначає про те, що, відповідачем на виконання рішення №280/2785/23 позивачу було нараховано 2650 грн. 25 коп., проте протиправно взято як підвищення грошового доходу за рахунок саме щомісячної додаткової грошової винагороди, яка не входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, що було неодноразово зазначено в попередніх судових справах за його позовами, й як результат - вкотре проведено невірні нарахування й виплату, шляхом різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Суд зазначає, що у даній справі, предметом спору є дії відповідача, щодо нарахування та виплати позивачу не в повному обсязі індексації грошового забезпечення в період з 01.12.2015 по 28.02.2018 зі встановленим базовим місяцем - січень 2008 року, на виконання рішення суду по справі № 280/2785/23;
Відтак, спірні правовідносини виникли у зв'язку із невиконанням або неналежним виконанням рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.07.2023 по справі №280/2785/23, що набрало законної сили.
Частина 1 статті 382 КАС України передбачає, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до ч. 1ст.383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.
Отже, приписами ст. ст.382 ,383 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та, за наслідками розгляду даного звіту, як один з можливих варіантів - накладення штрафу (ч. 1-2 ст. 267 КАС України); визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ч. 1ст. 383 КАС України).
З аналізу норм статей 382-383 КАС України, вбачається виокремлення таких видів судового контролю за виконанням судового рішення, як зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (стаття 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 КАС України).
З огляду на викладене, суддя зауважує, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС(ст. 382, 383), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження та КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Таким чином, проаналізувавши предмет позову у цій справі, суддя дійшов висновку, що він фактично спрямований на належне виконання іншого судового рішення № 280/2785/23, зокрема, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.07.2023 по справі, яким вже вирішено питання щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року
Отже, спір у даній справі визнання протиправними дії Відповідача, щодо нарахування та виплати позивачу не в повному обсязі індексації грошового забезпечення в період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року зі встановленим базовим місяцем - січень 2008 року є тотожним спору у справі № 280/2785/23, виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.
Проаналізувавши наведене, суд приходить до висновку про наявність у спірних правовідносинах обставин, з якими стаття 383 Кодексу адміністративного судочинства України пов'язує наявність підстав для визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення суду.
Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушуються його права, свободи чи інтереси, то він мав звертатись до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України з відповідною заявою, а не пред'являти новий адміністративний позов.
Відтак, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судових рішень, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Вищевказані висновки узгоджуються з висновками постанови Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15.
Відповідно до ч. 5ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до п.2 ч.1ст.170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
Враховуючи викладене, суддя дійшов висновку про те, що в даному випадку наявне рішення суду, що набрало законної сили, яким вирішено спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, через що наявні правові підстави для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до п.2 ч.1ст.170 КАС України.
Відповідно до ч.5 ст.170 КАС України, повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Керуючись ст.ст.5, 17, 170, 243, 248, 256, 293, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ро визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали надіслати представнику позивача.
Роз'яснити позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Роз'яснити позивачу, що зазначений спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства шляхом подачі заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача в порядкуст. 383 КАС України.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 294 та 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Стрельнікова