Головуючий у суді першої інстанції Шаповалова К. В.
Єдиний унікальний номер справи № 753/13826/23
Апеляційне провадження № 22-ц/824/2148/2024
22 лютого 2024року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Мережко М.В.,
суддів - Поліщук Н.В., Соколової В.В,
секретар - Кролівець О.В.,
Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дарницькогорайонного суду м. Києва від 03 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання шлюбу недійсним та визнання шлюбу припиненим.
Заслухав доповідь судді апеляційного суду, дослідив матеріали справи, перевірив доводи апеляційної скарги, -
У серпні 2023 року до Дарницького районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовної заяви позивачка зазначила, що 28 березня 1981 року уклала шлюб з ОСОБА_3 .
Заочним рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 23 грудня 2011 року (справа №2-4744/11) за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 шлюб було розірвано.
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивачка не була обізнана про факт розірвання шлюбу, вважала себе офіційною дружиною ОСОБА_3 , вела з ним спільний побут за адресою фактичного місця проживання. Про факт розірвання шлюбу дізналася лише під час оформлення спадщини після смерті чоловіка.
Як з'ясувалося, з 2013 року ОСОБА_3 нібито зареєстрував шлюб із ОСОБА_2 .
Разом з тим відомо, що державна реєстрація розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в органах ВРАЦС не проводилось, та актовий запис про шлюб позивачки з ОСОБА_3 залишався чинним. Рішення суду про розірвання шлюбу між подружжям ОСОБА_1 набрало законної сили лише 14 червня 2022 року, тобто вже після смерті ОСОБА_3 , тож станом на день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 фактично шлюб розірваний не був.
З огляду на викладене позивачка просить суд:
шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 визнати припиненим внаслідок смерті ОСОБА_3
шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - визнати недійсним, оскільки він був укладений під час перебування ОСОБА_3 у іншому зареєстрованому шлюбі.
Відповідачка 18 вересня 2023 року подала відзив на позовну заяву, в якому зокрема заявлено клопотання про закриття провадження у справі на підставі пунктів 2,3 частини першої статті 255 ЦПК України. Підставою для закриття провадження у справі за пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України є те, що між сторонами відсутній предмет спору, оскільки позивачка подала до суду завідомо безпідставний та безпредметний позов, що має очевидно штучний характер, оскільки на час звернення із позовом до суду у справі був відсутній предмет позову у вигляді шлюбу позивача та відсутності у зв'язку з цим порушених її прав.
Позивачка 16 жовтня 2023 року подала відповідь на відзив, в якій в тому числі викладені заперечення щодо закриття провадження у справі, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Стосовно підстав для закриття провадження у справі за пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України представники зазначили, що на розгляді Октябрського районного суду м. Полтави перебувала цивільна справа № 554/6515/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Шевченківського відділу ДРАЦС у м. Полтаві про визнання шлюбу недійсним та анулювання актового запису. Рішенням суду від 22 червня 2022 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено, а отже існує таке, що набрало законної сили рішення між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Позивачка, заперечуючи проти клопотання, вказала, що предмет спору між сторонами наявний, оскільки в цій справі оспорюється факт укладання шлюбу між відповідачкою та померлим ОСОБА_3 , а також ставиться вимога про визнання шлюбу, укладеного між позивачкою та ОСОБА_3 припиненим саму у зв'язку із смертю останнього, а не у зв'язку із його розірванням.
Стосовно наявності рішення Октябрського районного суду м. Полтави у справі № 554/6515/21 зауважила, що сторони у справі не ті ж самі, бо у цій справі інший суб'єктний склад (відсутній відповідач Шевченківського відділу ДРАЦС у м. Полтаві), та не ставиться вимога про анулювання актового запису, а отже й предмет спору різний. Крім того, вказала, що фактично у справі № 554/6515/21 досліджувалось лише питання правомірності реєстрації шлюбу між відповідачкою та ОСОБА_3 органами ДРАЦС і судом не надавалось оцінки тому, коли фактично були внесені відомості до реєстру про розірвання шлюбу між позивачкою та ОСОБА_3 , а отже й підстави позову також різні.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 03 листопада 2023 року клопотання представника відповідача адвоката Бондаренко Ірини Петрівни про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання шлюбу недійсним та визнання шлюбу припиненим - задоволено частково.
Провадження у цивільній справі про визнання шлюбу недійсним закрито в частині вимог про визнання шлюбу недійсним на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.
В іншій частині клопотання відмовлено.
Позивачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на ухвалу, в якій просить суд скасувати ухвалу посилаючись на порушення норм процесуального права. Справу просить направити до суду першої інстанції для продовження розгляду . На думку апелянта, підстави заявленого нею позову в цій справі відрізняються від підстав, з яких вона заявляла попередній позов.
Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ст.ст. 128-131 ЦПК України сторони були своєчасно повідомлені про день та час розгляду справи за адресами, які були зазначені в матеріалах справи, Заяв щодо зміни місця проживання або місцезнаходження від сторін не надходило. Представники сторін взяли участь у судовому засіданні в апеляційному суді.
Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість:
1) керує ходом судового процесу;
2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;
3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;
4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;
5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження по справі, якщо відсутній предмет спору.
Як видно із матеріалів справи, позивачка звернулася до суду із позовом про визнання шлюбу, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 недійсним, оскільки він був укладений з порушенням принципу одношлюбності та визнання шлюбу, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 припиненим саме у зв'язку із смертю останнього.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Поняття "юридичного спору" має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття "спір про право" (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
З огляду на підхід, який Велика Палата Верховного Суду застосувала у постанові від 26 червня 2019 у справі № 13/51-04, Об'єднана палата Касаційного цивільного суду зробила висновок, що закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України можливе, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення.
Враховуючи те, що позивачка просить визнати один шлюб недійсним, а інший - припиненим саму у зв'язку зі смертю чоловіка, спір між сторонами на час звернення із позовом до суду та на цей час не вирішено, між сторонами існують досі неврегульовані питання, що підтверджується доводами, викладеними у відзиві та відповіді на відзив, спірні питання не врегульовано самими сторонами, а отже предмет спору між сторонами наразі існує, тому підстави для закриття провадження у справі з урахуванням пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України відсутні.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження по справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Позивачка, звертаючись із цим позовом до суду, просить визнати недійсним шлюб, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з тих підстав, що він був укладений у період, коли ОСОБА_3 перебував у зареєстрованому шлюбі із позивачкою, тобто порушено принцип одношлюбності.
На обґрунтування вказаних вимог позивачка зазначає, що 28 березня 1981 року відділом ДРАЦС Керченського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було зареєстровано шлюб, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу було зроблено запис за №80.
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Звернувшись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, як дружина, ОСОБА_1 від нотаріуса довідалася, що між нею та ОСОБА_3 було розірвано шлюб відповідно до заочного рішення суду від 23 грудня 2011 року.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 03 березня 2021 року заяву про перегляд заочного рішення (справа №2-4774/11) від 23.12.2011 залишено без задоволення.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 12 травня 2021 року апеляційну заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 23 грудня 2011 року скасовано, провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 було закрито.
Постановою Верховного Суду від 14 лютого 2022 року постанову Полтавського апеляційного суду від 12 травня 2021 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 14 червня 2022 року заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 23 грудня 2011 року залишено без змін. У постанові зазначено, що і у 2011 році і в подальшому до смерті ОСОБА_3 продовжував проживати з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , а отже ОСОБА_1 не було відомо про факт розірвання шлюбу з нею.
Крім того, державної реєстрації розірвання шлюбу також не проводилось, що підтверджується витягом від 13 лютого 2021 року, а рішення суду про розірвання шлюбу було надіслано на виконання лише 12 червня 2023 року та внесено запис про розірвання його у липні 2023 року, а тому на думку позивачки ОСОБА_1 шлюб, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 01 червня 2013 року, є недійсним.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 22 червня 2022 року (справа № 554/6515/21) відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання шлюбу, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 недійсним. Рішення суду на цей час набуло чинності, в апеляційному чи касаційному порядку судами не переглядалось.
Як вбачається із тексту судового рішення, позивачка ОСОБА_1 , звертаючись із позовом до Октябрського районного суду м. Полтави обґрунтовувала його тим, що 28 березня 1981 року відділом ДРАЦС Керченського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу від 28 березня 1981 року було зроблено запис за ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Звернувшись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, як дружина, ОСОБА_1 від нотаріуса довідалася, що між нею та ОСОБА_3 розірвано шлюб відповідно до заочного рішення суду від 23 грудня 2011 року.
Крім того ОСОБА_1 вказувала, що хоча рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 23 грудня 2011 року шлюб між нею та ОСОБА_3 було розірвано, проте актовий запис про шлюб не було анульовано на підставі рішення суду, як в м. Полтаві так і в м. Керч, про що свідчить видане повторно свідоцтво про шлюб Керченським міським ВРАЦС Міністерства юстиції Республіки Крим від 02 червня 2021 року. Тобто, рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 23 грудня 2011 року не було виконано. ОСОБА_3 фактично не був розлученим із ОСОБА_1 , одночасно перебував в іншому зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 .
Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Суд встановив, що у зазначених справах предмет спору є ідентичним, а саме визнання шлюбу, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 01 червня 2013 року, недійсним. В обох справах позов пред'явлений ОСОБА_1 до ОСОБА_2 .
Щодо зауваження представника позивача стосовно того, що у справі № 554/6515/21 відповідачем також був Шевченківський відділ ДРАЦС у м. Полтаві та заявлялась вимога про анулювання актового запису про реєстрацію шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладеного 01 червня 2013 року, суд зазначив, що вказане не може беззаперечно свідчити проте, що сторони та предмет позову у справах різний, оскільки, по-перше вимога про анулювання актового запису про реєстрацію шлюбу є похідною від основної вимоги про визнання шлюбу недійсним, а отже й спонукає до необхідності залучення такого відповідача як Шевченківський відділ ДРАЦС у м. Полтаві. При цьому визначення позовних вимог є виключно рішенням позивача у справі, а тому заявлення/незаявлення похідної вимоги залежить саме від волі позивача та може використовуватись стороною з метою мати можливість подання декількох позовів до різних судів. У даній справі вимога про анулювання актового запису не заявлялась, оскільки на думку позивачки ОСОБА_1 це не ефективний спосіб захисту порушених прав, що додаткового підтверджує той факт, що наявність такої похідної вимоги як анулювання актового запису (та відповідача Шевченківський відділ ДРАЦС у м. Полтаві) не свідчить однозначно про різний предмет спору, зважаючи на те, що основною вимогою та належним способом захисту її порушених прав, позивачка вважає все ж таки вимогу про визнання шлюбу недійсним.
Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава.
Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача.
Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову.
Звертаючись із обома позовами до судів позивачка ОСОБА_1 зазначає, що підставою для визнання шлюбу, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 недійсним є те, що він укладений у період перебування ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 (позивачкою).
В обґрунтування таких вимог ОСОБА_1 в обох позовах посилається на необізнаність її про існування заочного рішення суду від 23 грудня 2011 року про розірвання шлюбу, укладеного між нею та ОСОБА_3 , відсутність запису у реєстрі про анулювання актового запису про реєстрацію її шлюбу з ОСОБА_3 та оскарження нею в апеляційному порядку заочного рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 23 грудня 2011 року.
З мотивувальної частини рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 22 червня 2022 року (справа № 554/6515/21) вбачається, що судом досліджувалось порядок та процедура оскарження заочного рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 23 грудня 2011 року та констатовано, що таке рішення є чинним та набрало законної сили. При цьому досліджувалось та враховано як постанову Верховного Суду від 14 лютого 2022 року так і постанову Полтавського апеляційного суду від 14 червня 2022 року, якою залишено в силі рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 23 грудня 2011 року .
Також Октябрським районним судом м. Полтави під час розгляду справи досліджувались та вивчались обставини щодо реєстрації шлюбу 01 червня 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Зазначено , що в архіві Шевченківського ВДРАЦС у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) знаходиться актовий запис про шлюб № 432 від 01 червня 2013 року , складений Центральним ВДРАЦС Полтавського МУЮ Полтавської області, на ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 , де у графі "Для відміток" зазначена інформація про документ нареченого, що підтверджує припинення попереднього шлюбу, а саме «Рішення про розірвання шлюбу Октябрського районного суду м. Полтави від 23 грудня 2011 року, справа № 2-4774/11».
Отже, Октябрським районним судом м. Полтави під час ухвалення рішення у справі № 554/6515/21 встановлені обставини щодо наявності/відсутності підстав для визнання шлюбу ОСОБА_2 з ОСОБА_3 , недійсним, з урахуванням порушення принципу одношлюбності, а також встановлені обставини існування в органах ДРАЦС інформації про розірвання ОСОБА_3 попереднього шлюбу з позивачкою саме на підставі рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 23 грудня 2011 року, справа № 2-4774/11.
З урахуванням встановлених обставин, суд правильно зазначив, що подання позивачкою до матеріалів позову у цій справі відповіді від Октябрського районного суду м. Полтави від 03 липня 2023 року про те, що судом надіслано на адресу Шевченківського ВДРАЦС у м. Полтаві рішення суду від 23 грудня 2011 року лише 12 червня 2023 року, а запис про розірвання шлюбу внесено лише 13 липня 2023 року та що вказане свідчить про наявність підстав для визнання шлюбу недійсним з урахуванням порушення принципу одношлюбності, не свідчить про різні підстави позовів.
Крім того, суд встановив, і позивачка не заперечувала, що нею подано до Октябрського районного суду м. Полтави заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення від 22 червня 2022 року та вказано на такі обставини як відповідь від Октябрського районного суду м. Полтави від 3 липня 2023 року про те, що судом надіслано на адресу Шевченківського ВДРАЦС у м. Полтаві рішення суду від 23 грудня 2011 року лише 12 червня 2023 року та те, що саме 13 липня 2023 року внесено запис про розірвання шлюбу між подружжям ОСОБА_1 . Рішення на цей час за її заявою судом не ухвалено.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що клопотання представників відповідача про закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, а провадження у цій справі необхідно закрити в частині позовних вимог про визнання шлюбу недійсним.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Колегія суддів погоджується, що позов у даній справі заявлено з приводу спору між тими ж сторонами про той самий предмет і з тих саме підстав, за яким судом вже ухвалене рішення і це рішення набрало законної сили, а тому провадження у справі підлягає закриттю відповідно на підставі п.3 ч.1 ст. 255 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги в цілому повторюють пояснення представника позивачки щодо вирішення клопотання відповідачки, надані в судів першої інстанції, та не спростовують висновки суду щодо наявності підстав для закриття провадження у справі в частині позовних вимог.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Перевіряючи законність та обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду.
Керуючись ст.ст. 365, 367,369, 374,375, 381 - 384 ЦПК України , суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 03 листопада 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст судового рішення складено 27 лютого 2024 року.
Головуючий: М.В. Мережко
Судді: Н.В. Поліщук
В.В. Соколова