Головуючий у суді першої інстанції Шевченко Т.М.
Єдиний унікальний номер справи № 752/11106/23
Апеляційне провадження № 22-ц/824/2019/2024
22 лютого 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Мережко М.В.,
суддів - Поліщук Н.В., Соколової В.В. ,
секретар - Кролівець О.В.
Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
Заслухав доповідь судді апеляційного суду, дослідив матеріали справи, перевірив доводи апеляційної скарги, -
У червні 2023 року позивач ОСОБА_2 звернувся у суд з позовом про розірвання шлюбу.
Посилається на те, що 01 червня 2007 року між ним та ОСОБА_1 був зареєстрований шлюб Лівобережним відділом реєстрації шлюбів м Києва з державним Центром розвитку сім'ї, про що в книзі реєстрації актів зроблено відповідний актовий запис за № 540.
Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Спільне життя між ними не склалось через конфлікти та сварки, фактичні шлюбні відносини припинені. Припинено спільне господарство, у зв'язку з чим подальше збереження сім'ї суперечитиме інтересам позивача. Просив строк для примирення не надавати.
Відповідачка 11 липня 2023 року подала відзив на позовну заяву. Заперечує проти розірвання шлюбу, просить надати сторонам строк для примирення.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 26 вересня 2023 року сторонам у справі надано строк для примирення, у зв'язку з чим провадження у справі зупинено.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2023 року закрито підготовче судове засідання у даній справі.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2023 року позов задоволено.
Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 01 червня 2007 року Лівобережним відділом реєстрації шлюбів м Києва з державним Центром розвитку сім'ї за актовим записом № 540, розірвано.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1073,60 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, та постановити нове рішення, яким відмовити у позові. Зазначає, що суд в порушення вимог законодавства не взяв до уваги, що сім'ю можна зберегти, не врахував інтересів дітей.
У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_2 зазначив, що підстав для збереження не вбачає.
Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ст.ст. 128-131 ЦПК України сторони повідомлені про день та час розгляду справи на 22 лютого 2024 року за адресами, наявними в матеріалах справи. Представник відповідачки адвокат Панич О.В. подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із необхідністю приймати участь в іншому судовому процесі.
Клопотання адвоката відхилено з огляду на ту обставину, що справа в якій адвокат Панич О.В. має приймати участь призначена на 22 лютого 2024 року на 11:30 год, тоді як дана справа призначена на 22 лютого на 15:15, про що сторони були повідомлені завчасно у грудні 2023 року.
Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що відповідачка та її представник, належним чином повідомлені про день та час розгляду справи, відсутні підстави вважати неявку відповідача поважною, неявка сторони не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість:
1) керує ходом судового процесу;
2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;
3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;
4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;
5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановив, що сторони з 01 червня 2007 року перебувають у шлюбі.
Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Сімейного Кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Згідно положення частини 2 статті 36 та статті 51 Сімейного Кодексу України, шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією України. Дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань.
Проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Рішення суду у справі про розірвання шлюбу повинно відповідати вимогам ст.263 ЦПК. У ньому, зокрема, має бути зазначено дату й місце реєстрації шлюбу, час та причини фактичного його припинення, мотиви, з яких суд визнав збереження сім'ї можливим чи неможливим, обґрунтовані висновки з приводу інших заявлених вимог. У резолютивній частині рішення слід навести відомості, необхідні для реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС.
Відповідно до роз'яснень п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 213 ЦПК).
Згідно положень ст.263-265 ЦПК України, яка визначає зміст судового рішення, у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати.
Ухвалюючи рішення, суд не зазначив у рішенні встановлені судом обставини, тобто не послався на факти, що мають правове значення для вирішення спору, які встановлені судом за результатами дослідження доказів.
Крім того, суд не навів у рішенні оцінку доказів, тобто не вказав мотиви, з яких бере до уваги одні або відхиляє інші докази, які доводять чи спростовують певні обставини у справі.
Наведене є грубим порушенням норм цивільного процесуального права та свідчить про необгрунтованість судового рішення.
Ухвалючи рішення, суд не в повній мірі врахував предмет спору в даній справі. Так позивач звернувся до суду із позовом про розірвання шлюбу, у позовній заяві зазначив підстави з яких він просив розірвати шлюбу, а саме: між ним та відповідачкою відсутнє взаємопорозуміння, повага один до одного, різні погляди на життя, безпричинно виникають сварки, позивач втратив почуття та повагу до відповідачки, і вважає збереження шлюбу неможливим, а спільне життя таким, що буде суперечити його інтересам.
Вказані процесуальні порушення, відповідно до вимог ч.2 ст. 376 ЦПК України не є підставою для скасування рішення, оскільки ці порушення не призвели до неправильного вирішення спору.
Суд дослідивши вказані обставини, дійшов вірного висновку про розірвання шлюбу, однак всупереч вимогам ст.263 ЦПК України не послався у рішенні на причини фактичного припинення шлюбу, мотиви, з яких суд визнав збереження сім'ї можливим чи неможливим.
Відповідно до ч.4 ст. 109 Сімейного Кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від дня подання заяви. До закінчення цього строку дружина і чоловік мають право відкликати заяву про розірвання шлюбу. Позовна заява подана 06 червня 2023 року.
Як зазначив позивач, спільне життя із відповідачкою не склалося з причин різних поглядів на життя, відсутності взаєморозуміння. Так, останні п'ять років сімейне життя між сторонами почало втрачати сенс і поступово, як наслідок почало погіршуватися, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення шлюбних відносин та зобов'язань одного перед іншим. Останні півтора року сторони проживають окремо, спільного господарства не ведуть, спілкування стосується лише потреб і інтересів дітей.
Відповідно до ст. 76-81 ЦПК України відповідач не надала будь-яких належних та допустимих доказів на спростування доводів позовних вимог, матеріали справи таких доказів не містять. Зазначені у відзиві на апеляційну скаргу обставини свідчать про те, що з початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну відповідачка разом із дітьми виїхала до Словаччини. Позивач навідував дітей один раз, та відповідачка приїжджала декілька разів до України протягом часу із лютого 2022 року по травень 2023 року.
Відповідно до ст. 3 Сімейного Кодексу України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
З огляду на встановлені обставини слід зробити висновок, що сторони не підтримують сімейно-шлюбні стосунки, не ведуть спільне господарство, тож не мають спільного бюджету. Позивач категорично наполягає на розірванні шлюбу, переконаний, що примирення з відповідачкою не відбудеться.
Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, який ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. За таких обставин, коли обов'язки дружини та чоловіка зі спільного піклування про побудову сімейних відносин на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги припинені, подальше збереження шлюбу є не можливим.
Згідно з ст. ст. 24 Сімейного Кодексу України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до вимог ст. 112 Сімейного Кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до п.п. 10,11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 « Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Передбачене ч. 1 ст. 111 Сімейного Кодексу України вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення (ч. 7 ст 240 ЦПК) . Судам слід використовувати надану законом можливість відкласти розгляд справи для примирення подружжя, особливо за наявності неповнолітніх дітей.
При визначенні строку на примирення суд заслуховує думку сторін та враховує конкретні обставини справи.
Як видно із матеріалів справи, суд першої інстанції вжив всіх заходів щодо примирення подружжя з дотриманням вимог процесуального законодавства.
Доводи апеляційної скарги будь-яких доказів, що сторони самостійно намагались примиритися не містять.
Апелянтка ОСОБА_1 доказів, що нею вживались заходи для примирення із позивачем не надала Враховуючи, що справа перебуває у провадженні із 06 червня 2023 року, передбачені ч.7 ст. 240 ЦПК України строки для примирення сторін вичерпані.
Відповідно до ч. 2 ст. 104 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Згідно ч. 3 ст. 105 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
При розгляді справи про розірвання шлюбу судом було всебічно досліджено мотиви розірвання шлюбу.
Суд дійшов правильного висновку про розірвання шлюбу і колегія суддів погоджується з таким висновком, враховуючи, що причини, з яких позивач наполягає на розірванні шлюбу, є обґрунтованими, сторони проживають окремо, подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї стали неможливим, оскільки сторони не підтримують сімейно-шлюбних стосунків, спільного господарства не ведуть, поновлення сімейно-шлюбних відносин є неможливим, сторони проживають окремо. За таких умов подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін та моральним засадам суспільства. Клопотання про відкликання заяви про розірвання шлюбу сторони не подавали.
Згідно ч. 2 ст. 114 Сімейного Кодексу України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 року).
Доводи апеляційної скарги безпідставні. Будь-яких доказів щодо можливого і необхідного збереження сім'ї апелянт суду не надала.
Відповідно до вимог ст.375 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, відповідно до ст. 367 ЦПК України, колегія суддів вважає рішення законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення.
Керуючись ст.ст. 365, 367, 369,374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст судового рішення складено 27 лютого 2024 року.
Головуючий: М.В. Мережко
Судді: Н.В. Поліщук
В.В. Соколова