19 лютого 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
підозрюваного ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києвіапеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києвавід 18 січня 2024 року,
Ухвалою слідчого судді Голосіївськогорайонного суду міста Києва від 18.01.2024 задоволено клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_5 , та продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_6 на 60 днів, в межах строку досудового розслідування, а саме по 17.03.2024 до 07 год. 40 хв.
Контроль за виконанням ухвали покладено на прокурора Київської міської прокуратури.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просила поновити строк на апеляційне оскарження, змінити ухвалу слідчого судді та застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Обґрунтовуючи прочини пропуску строку апеляційного оскарження,
Справа № 752/13364/23 Слідчий суддя - ОСОБА_9
Апеляційне провадження № 11-сс/824/1824/2024 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
захисник вказувала на те, що 18.01.2024 слідчим суддею оголошено лише вступну та резолютивну частини оскаржуваної ухвали. Копію повного тексту ухвали слідчого судді отримано 25.01.2024.
У апеляційній скарзі захисник зазначала, що клопотання слідчого не містить викладу обставин, визначених ч. 3 ст. 199 КПК України.
Зміст клопотання слідчого від 12.01.2024 тотожний клопотанню від 20.11.2023.
На переконання захисника, оскаржувана ухвала не містить висновків про те, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою. Слідчий суддя обґрунтовує наявність заявлених ризиків способом вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, їх тяжкістю чи тривалістю.
Також оскаржувана ухвала не містить відомостей про наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Органом досудового розслідування не доведено, а слідчим суддею не встановлено обставин неможливості застосування до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні слідчого.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_6 в режимі відеоконференцзв'язку з ДУ "Київський слідчий ізолятор" та його захисника ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора ОСОБА_5 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження підлягає задоволенню, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно ст. ст. 7, 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII від 02.06.2016,кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.
Учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 113 КПК України, будь-яка процесуальна дія під час кримінального провадження має бути виконана без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
Строк апеляційного оскарження може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.
До поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження належать об'єктивні обставини, що перешкодили поданню апеляційної скарги у визначені законом строки.
Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що клопотання слідчого розглянуто 18.01.2024 за участю підозрюваного та його захисника ОСОБА_7 , із проголошенням у судовому засіданні вступної та резолютивної частини ухвали.
Повний текст оскаржуваної ухвали проголошено 23.01.2024 у відсутності учасників судового провадження, та відомості про направлення копії ухвали слідчого судді прокурору у матеріалах справи відсутні.
Як зазначила апелянт, на момент проголошення резолютивної частини ухвали слідчого судді 18.01.2024 їй не були відомі підстави та мотиви прийнятого рішення, а повний текст ухвали вручено захиснику 25.01.2024, що підтверджується даними наявної у справі розписки.
Апеляційну скаргу подано захисником ОСОБА_7 30.01.2024.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає обгрунтованими вказані доводи захисника про поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження ухвали слідчого судді, оскільки матеріали справи не містять даних про обізнаність захисника із мотивами та обгрунтуванням оскаржуваної ухвали до 25.01.2024, а відтак пропущений апелянтом процесуальний строк підлягає поновленню.
Як убачається із матеріалів судового провадження, слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022100000000301 від 26.05.2022 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 190, ч. ч. 1, 2 ст. 255, ч. 1 ст. 309 КК України.
Згідно даних протоколу затримання від 27.09.2023, цього ж дня о 07 год. 40 хв. ОСОБА_6 затримано на підставі п. 4 ст. 208 КПК України.
27.09.2023 о 23 год. 23 хв. у межах вказаного кримінального провадження ОСОБА_6 повідомлено про підозру у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), із використанням електронно обчислювальної техніки, вчиненому повторно, злочинною організацією, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190 КК України, та в участі у злочинній організації, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 2 ст. 255 КК України.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 29.09.2023 застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів строком до 25.11.2023.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 21.11.2023 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12022100000000301 до шести місяців, а саме до 27.03.2024.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 24.11.2023 застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів строком до 23.01.2024.
10.01.2024 старший слідчий відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва із клопотанням, погодженим прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_5 , про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_6 на 60 діб.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 18.01.2024 задоволено клопотання слідчого та продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_6 на 60 днів, в межах строку досудового розслідування, а саме по 17.03.2024 до 07 год. 40 хв.
Контроль за виконанням ухвали покладено на прокурора Київської міської прокуратури.
З висновками слідчого судді, викладеними в оскаржуваній ухвалі, колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею належно дотримані.
Так, під час судового розгляду слідчий суддя з'ясував, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_6 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 255 КК України, підтверджується на даному етапі розслідування достатньою сукупністю даних.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
У даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_6 із інкримінованими йому кримінальними правопорушеннями підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами, сукупність яких дає підстави вважати, що причетність підозрюваного до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 255 КК України, є обґрунтованою.
Слідчим суддею також досліджено доводи клопотання слідчого щодо обставин, які перешкоджають закінченню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про продовження щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та встановлено, що органу досудового розслідування необхідно провести ряд слідчих (розшукових) та процесуальних дій, без проведення яких завершення досудового розслідування є неможливим.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про продовження їх існування, з огляду на конкретні обставини кримінальних проваджень, на тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, а також з огляду на характер, суспільну небезпечність та наслідки злочинів, у вчиненні яких він підозрюється.
Зокрема, наявні в матеріалах кримінального провадження відомості і обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків чи інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами та даними про конкретні обставини інкримінованих підозрюваному кримінальних правопорушень, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного, зокрема його вік та стан здоров'я, міцність його соціальних зв'язків, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого.
При цьому, продовживши підозрюваному ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя обґрунтовано не визначив розмір застави, враховуючи фактичні обставини та кваліфікацію інкримінованих йому злочинів, зміст підозри та вимоги п. 4 ч. 4 ст. 183 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів вважає обґрунтованим висновок слідчого судді про необхідність продовження на даній стадії досудового розслідування підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів може виявитися не достатнім для забезпечення існуючих ризиків, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону і правовими позиціями ЄСПЛ.
Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 ніж тримання під вартою, колегією суддів не встановлено під час перегляду оскаржуваної ухвали.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_6 виняткового запобіжного заходу, оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1-3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшилися з часу застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти таким ризикам.
Даних, які б унеможливлювали подальше утримання ОСОБА_6 під вартою, матеріали судового провадження не містять та колегією суддів не встановлено.
Посилання апелянта про недоведеність наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, є безпідставними, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Зважаючи на викладене, враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_6 в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.
Оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, колегія суддів виходить із встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, та вважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо наявності ризику впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки він існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про продовження існування інших ризиків неналежної процесуальної поведінки ОСОБА_10 , зокрема можливості знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Ураховуючи конкретні обставини інкримінованих ОСОБА_10 кримінальних правопорушень, та дані про особу підозрюваного, колегія суддів вважає, що стороною захисту не надано належних даних на підтвердження зменшення існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які стали підставою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а тому слідчий суддя обґрунтовано продовжив підозрюваному винятковий запобіжний захід.
Інші доводи апеляційної скарги не є безумовними підставами для відмови у задоволенні клопотання слідчого, та не спростовують висновків слідчого судді.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Клопотання захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 задовольнити та поновити строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києвавід 18 січня 2024 року.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 18 січня 2024 року,- без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3