справа №756/14908/23 Головуючий у суді І інстанції: Пономаренко А.А.
провадження №33/824/1199/2023 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.
Іменем України
16 лютого 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді Сушко Л.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Ханова Андрія Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову Оболонського районного суду міста Києва від 19 грудня 2023 року, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ГП № 536380 від 30 жовтня 2023 року - 30 жовтня 2023 року приблизно 09 годині 11 хвилин ОСОБА_1 , за місцем проживання вчинила відносно свого співмешканця ОСОБА_2 з яким вони проживають спільно з 2009 року домашнє насильство економічного характеру, а саме обмежує доступ до квартири в якій вони спільно проживають, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному та фізичному здоров'ю співмешканця, чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 19 грудня 2023 року визнано ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та призначено стягнення у виді штрафу в розмірі 10 (десяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 170 (сто сімдесят) грн 00 коп.
Стягнуто зі ОСОБА_1 судовий збір на користь держави судовий збір у розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) грн 80 коп..
Не погоджуючись з вказаною постановою, 23 січня 2024 року адвокат Ханов Андрій Олександрович, який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та закрити провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
В апеляційній скарзі також просив поновити строк на апеляційне оскарження постанови Оболонськогорайонного суду міста Києва від 19 грудня 2023року.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку зазначав, що ОСОБА_1 оскаржувану постанову не отримувала, в судовому засіданні присутня не була, а про наявність судового рішення дізнався адвокат особисто 16 січня 2024 року, а відтак вважає, що строк на апеляційне оскарження пропущено з поважних причин.
Доводи апеляційної скарги обгрунтовував тим, що в матеріалах справи про адміністративне правопорушення не міститься жодних підтверджень про направлення повістки про виклик до суду, повідомлення про судове засідання, направлення копії постанови на адресу ОСОБА_1 ..
Вказує, що ОСОБА_1 не викликалась до суду, а отже не була допитана в судовому засіданні, пояснень не надавала, чим була позбавлена доступності до правосуддя.
Також звертає увагу суду апеляційної інстанції, що судом першої інстанції не встановлювався факт того чи взагалі є особа суб'єктом насильства в сім'ї, жодним чином це не встановлено.
Зазначає, що суд першої інстанції при розгляді справи не достатньо повно, об'єктивно та всебічно дослідив наявні в ній письмові матеріали та дійшов хибного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 , в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та її адвокат Ханов А.О. підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції потерпіла особа ОСОБА_2 заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив відмовити у її задоволенні.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційна скарга підлягають задоволенню з наступних підстав.
Так, доводи адвоката Ханова Андрія Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження постанови Оболонського районного суду міста Києва від 19 грудня 2023 року, на думку апеляційного суду, є обґрунтованими.
З матеріалів справи вбачається, що в матеріалах справи відсутні зворотні поштові повідомлення про отримання ОСОБА_1 виклик в судове засідання призначеного на 19 грудня 2023 року о 10 год. 00 хв.. В матеріалах справи наявні заяви від ОСОБА_1 про надання справи на ознайомлення від 04.01.2024 року та її адвоката від 09.01.2024 року. Також з матеріалів справи вбачається, що адвокат Ханов А.О. ознайомився з матеріалами справи лише 16.01.2024 року (а.с. 9, зворот.).
Відтак, суд апеляційної інстанції приймає до уваги аргументи, які наведено у клопотанні про поновлення строку.
Враховуючи зазначене, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, права на апеляційне оскарження, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, з огляду на викладені обставини суд апеляційної інстанції вважає за необхідне клопотання задовольнити, поновити адвокату ХановуАндрію Олександровичу, який діє в інтересах ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Оболонського районного суду міста Києва від 19 грудня 2023року як такий, що пропущений з поважних причин.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постанова суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам.
Встановлено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ГП № 536380 від 30 жовтня 2023 року - 30.10.2023 року приблизно 09 годині 11 хвилин ОСОБА_1 , за місцем проживання вчинила відносно свого співмешканця ОСОБА_2 з яким вони проживають спільно з 2009 року домашнє насильство економічного характеру, а саме обмежує доступ до квартири в якій вони спільно проживають, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному та фізичному здоров'ю співмешканця, чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (а.с. 1).
Відповідно до форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, поліцейським уповноваженого підрозділу поліції визначено низький рівень небезпеки. Терміновий заборонений припис стосовно кривдника не виносився (а.с. 2-3).
Відповідно до відеозапису з бодікамер № 478816, № 472000 співробітників поліції на якому зафіксовані події 30 жовтня 2023 року, а також розмову співробітників поліції та ОСОБА_1 щодо мотивів учинення дій вказаних в протоколі про адміністративне правопорушення (а.с. 4).
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення такого припису.
Санкція вказаної статті передбачає накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.173-2 КУпАП необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов'язкової ознаки - можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" визначено наступні терміни, зокрема:
домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь;
економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплює одну з фундаментальних цінностей демократичного суспільства. Вона категорично забороняє без будь-яких винятків катування, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження та покарання без огляду на обставини чи поведінку потерпілого, що висвітлюється у рішенні ЄСПЛ «A.V. v. Ukraine», n. 68177, «Enea v. Italy» [GC], n. 55182, «Idalov v. Russia» [GC], 91183.
Практика Європейського суду з прав людини у рішенні «Ireland v. the UK», наголошує на тому, що таке, що принижує гідність, поводження або покарання передбачає знущання, які мають викликати у жертви почуття страху, страждання і почуття власної неповноцінності, а також принизити її гідність.
Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує існування у внутрішньому праві засобів, які надають можливість скористатися правами і свободами, закріпленими в Конвенції, незалежно від того, як вони подані в національній правовій системі. Це положення вимагає, щоб відповідний внутрішній орган вивчив зміст скарги, яка базується на Конвенції, та забезпечив необхідне виправлення порушеного права. Рішення Європейського суду з прав людини «Chahal v. the UK», n. 145.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Суд апеляційної інстанції вважає, що звинувачення ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення не може ґрунтуватися лише на формі оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, оскільки в матеріалах адміністративної справи відсутні будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку можна встановити наявність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні.
Також суд апеляційної інстанції зазначає, що в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 вчинили економічне насильство відносного свого співмешканця ОСОБА_2 , однак в суді апеляційної інстанції було встановлено, що ОСОБА_2 не є співмешканцем ОСОБА_1 ..
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 пояснив, що він був цивільним чоловіком матері ОСОБА_1 , яка наразі тяжко хворіє. Також пояснив, що він зареєстрований за адресою Київська обл., Фастівський р-н, с. В. Снітинка та має право користуватись зазначеним житлом.
Суд апеляційної інстанції вважає, що обставини домашнього насильства, описані у протоколі, не дозволяють зробити висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки в ньому не зазначено не лише про характер вчиненого економічного насильства відносно ОСОБА_2 , оскільки останній має право користуватись житлом в с. В. Снітинка, а й про можливість завдання чи завдання внаслідок цього шкоди психічному здоров'ю.
Отже, у ході складання протоколу не вірно встановлено спорідненість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зазначивши останнього співмешканцем ОСОБА_1 .. Тоді як ОСОБА_2 не є родичом ОСОБА_1 та разом з сім'єю ОСОБА_1 не проживає. Такі дані не узгоджуються із диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, яка передбачає позбавлення житла, на який потерпілий має право відповідно до закону. Так в суді апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності права ОСОБА_2 користуватися житлом по АДРЕСА_1 .
За таких обставин, протокол про адміністративне правопорушення, який є процесуальним документом, внаслідок якого проводиться подальше провадження у справі, не містить посилання на об'єктивну сторону, зазначену у ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, що виключає відповідальність особи за даною статтею.
Відтак, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про визнання винною ОСОБА_1 , у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та застосування адміністративного стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 170 гривень. Стягнення з ОСОБА_1 на користь держави судового збору в розмірі 536 гривень 80 копійок.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що факт вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства економічного характеру відносно ОСОБА_2 , не знайшов свого підтвердження під час розгляду справи в апеляційній інстанції.
Відповідно до ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову.
Таким чином, в апеляційній скарзі наведено переконливі доводи, які ґрунтуються на доказах, що містяться в матеріалах справи та дають апеляційному суду підстави для скасування постанови суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,
Клопотання адвоката Ханова Андрія Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Оболонського районного суду міста Києва від 19 грудня 2023 року задовольнити.
Поновити адвокату Ханову Андрію Олександровичу, який діє в інтересах ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Оболонського районного суду міста Києва від 19 грудня 2023 року.
Апеляційну скаргу адвоката Ханова Андрія Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Оболонського районного суду міста Києва від 19 грудня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено «26» лютого 2024 року.
Суддя Київського апеляційного суду Л.П. Сушко