Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
(додаткове)
27 лютого 2024 року м. ХарківСправа № 922/4893/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Сальнікової Г.І.
без виклику представників сторін
розглянувши заяву Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про ухвалення додаткового рішення (вх. №4042 від 13.02.2024) по справі
за позовом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н. Конституції, буд. 16)
до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 31353,51 грн.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 06.02.2024 позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н. Конституції, буд. 16, код ЄДРПОУ 14095412) заборгованість у розмірі 25436,34 грн., пеню у розмірі 5917,17 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2147,20 грн.
13.02.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від представника Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради зареєстровано заяву про ухвалення додаткового рішення (вх. №4042), яка сформована в системі "Електронний суд" 12.02.2024. В поданій заяві позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8375,00 грн.
20.02.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від представника ОСОБА_1 зареєстровано заяву про зменшення суми судових витрат (вх. №4718), в якій просить суд відмовити у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у повному обсязі.
Приписами частини 3 статті 233 ГПК України визначено, що суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні за результатами розгляду справи по суті.
Відповідно до частини 1, 2 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
З огляду на вище викладене, а також беручи до уваги те, що справа №922/4893/23 розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, рішення Господарського суду Харківської області від 06.02.2024 у даній справі ухвалено без виклику учасників справи, суд ухвалює додаткове рішення відповідно до частини 3 статті 244 ГПК України в тому самому порядку, що й судове рішення, тобто без виклику учасників справи.
Розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення, дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.
Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно пункту 1 частини 3 статті 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Господарським процесуальним законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Приписами частини 5 статті 129 ГПК України передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Отже, нормами процесуального права передбачено основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Відповідно до частини 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що факт понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, зокрема на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості.
У даному разі, в обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8375,00 грн. позивачем представлено суду наступні документи, а саме: договір на надання послуг з адвокатської діяльності №27 від 22.09.2023; ордер на надання правничої (правової) допомоги серія АХ №1165429 від 02.01.2024; платіжна інструкція №185 від 21.11.2023; банківська виписка від 27.12.2023; лист Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради №6207 від 27.10.2023; акт №3 здавання-приймання наданих послуг (наданої правничої допомоги) від 16.11.2023 за договором про надання послуг з адвокатської діяльності №27 від 22.09.2023.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Положення статті 16 ГПК України передбачають, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до Адвокатського бюро "Антона Новакова" з метою надання йому юридичних послуг з приводу захисту прав та інтересів клієнта, про що було укладено відповідний договір на надання послуг з адвокатської діяльності №27 від 22.09.2023.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За змістом статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до пункту 1.1. договору виконавець зобов'язується протягом терміну дії договору надати замовнику послуги, зазначені в п.п. 1.2., 1.3. договору, а замовник - прийняти і оплатити ці послуги.
Пунктом 1.2. договору передбачено найменування послуг: згідно ДК 021:2015 код 7911000-8: Послуги з юридичного консультування та юридичного представництва (послуги з адвокатської діяльності, пов'язані із наданням правничої допомоги з питань, що виникають в діяльності замовника). Сторони домовились, що на підставі договору здійснюється закупівля послуг з адвокатської діяльності.
Згідно з пунктом 2.2. договору послуги надаються виключно після одержання письмових заявок замовника, в яких будуть зазначені конкретні завдання, строк їх виконання та інші необхідні дані. Виконавець після отримання заявки замовника може повідомити про неможливість надання послуги з відповідним обґрунтуванням такої неможливості.
Умовами пункту 3.1. договору передбачено, що загальна ціна договору становить: 1005000,00 грн. без ПДВ. Ставка за годину наданих послуг, яка визначена в рішенні Ради адвокатів Харківської області від 21.07.2021 №13/1/7 в розмірі 0,25 мінімальної заробітної плати на день оплати, що на дату укладення договору дорівнює 1675,00 грн. без ПДВ.
Згідно з пунктом 3.2. договору ціна договору, визначена в п. 3.1. договору складається із гонорару виконавця та понесених ним витрат на залучення співвиконавців.
Згідно з пунктом 3.3. договору в погодинні ставки виконавця виключно усі понесені витрат, такі як, кур'єрські послуги, канцелярські витрати, телефонні переговори, Інтернет, послуги пошти, фотокопіювання, витрати на відрядження, переклад та інші.
Умовами пункту 4.1. договору погоджено, що розрахунки здійснюються шляхом оплати замовником рахунку виконавця після підписання акту здавання-приймання наданих послуг, що свідчить про прийняття наданих послуг замовником.
Згідно пункту 4.2. договору розрахунки за надані послуги здійснюються протягом 10 робочих днів після прийняття їх замовником, але в будь-якому разі не пізніше закінчення строку дії договору. Датою оплати є дата перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця.
Умовами пункту 5.4. договору передбачено, що акт здавання-приймання наданих послуг складається виконавцем за результатами календарного місяця надання послуг або за результатами надання послуг згідно заявки та затверджується/підписується уповноваженими представниками замовника. Акт здавання-приймання наданих послуг може складатись, як відповідно до однієї заявки замовника, так і кількох, за вибором виконавця. В акті здавання-приймання наданих послуг зазначається назва послуги, опис виконаної роботи та кількість витраченого часу.
Відповідно до пункту 5.5. договору замовник повинен в строк не більше п'яти робочих днів після отримання акту здавання-приймання наданих послуг затвердити його та підписати або надати мотивовану відмову в затвердженні/підписанні акту. Якщо в наведений в цьому пункті строк акт здавання-приймання наданих послуг не було підписано з боку замовника та не надано мотивовану відмову в його підписанні, він вважається підписаним, а відповідні послуги прийнятими.
Матеріали справи свідчать, що відповідно до Акту №3 здавання-приймання наданих послуг (надання правничої допомоги) від 16.11.2023 за договором про надання послуг з адвокатської діяльності №27 від 22.09.2023 виконавець здає, а замовник приймає послуги з адвокатської діяльності: код за ДК 021:2015 79110000-8 - Послуги з юридичного консультування та юридичного представництва (послуги з адвокатської діяльності, пов'язані із наданням правничої допомоги з питань, що виникають в діяльності замовника), а саме підготовка для подання до суду позовної заяви та відповідних матеріалів (додатків) відносно ФОП Яковенко А.С. згідно заявки замовника №6207 від 27.10.2023 з витраченим часом у 5 год., вартістю 8375,00 грн. При цьому у замовника відсутні будь-які зауваження щодо повноти, кількості та якості наданої виконавцем правничої допомоги.
Згідно статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
З платіжної інструкції №185 від 21.11.2023, а також виписки з банківського рахунка від 27.12.2023 слідує, що позивач перерахував на рахунок Адвокатського бюро "Антона Новакова" кошти у розмірі 505850,00 грн. із призначенням платежу: "3117693;2240; за послуги з адвокатської діяльності, пов'язані із наданням правничої допомоги з питань, що виникають в діяльності замовника; дог. №27 від 22.09.2023, акт №3 від 16.11.2023; Без ПДВ"
Водночас у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За змістом положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Відповідно до частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно з частиною 1 статті 169 ГПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.
Отже, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
Таким чином, оцінка обґрунтованості, розумності, реальності, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з огляду на обсяг наданих адвокатом послуг, характер спору, а також підтвердженість витрат доказами, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин справи.
Такі докази, відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.
Надаючи оцінку наданим доказам в обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу, а також враховуючи конкретні обставини даної справи суд зазначає, що позовна заява не є значною за своїм обсягом, оскільки складається з декількох аркушів та не передбачає необхідності виконання адвокатом значного обсягу юридичної і технічної роботи та витрачати значний час для підготовки та подання позову. За своєю структурою, послідовністю викладення обставин справи, а також нормативно-правовим обґрунтуванням позовних вимог, позовна заява є шаблонною порівняно із іншими позовами позивача. Додані до позовної заяви документи складаються з одного чи декількох аркушів, є типовими для договорів оренди, у переважній своїй більшості однотипними (листи, акти приймання-передачі тощо) та не потребують значної за обсягом роботи із їх вивчення, аналізу, а також підготовки для подання до суду разом з позовом в обґрунтування правової позиції по справі.
При цьому матеріали справи також свідчать, що доданий до позовної заяви розрахунок позовних вимог формувався та складався не адвокатом, а самим Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради.
Крім того, суд звертає увагу, що нормативно-правове регулювання спірних правовідносин докорінно не змінилось, а тому цитування великої кількості норм права, законів та іншої нормативно-правової бази, яка підлягає дослідженню і застосуванню, спірні правовідносини у даному разі також не передбачають.
Разом з тим, суд враховує, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.11.2023 позовну заяву залишено без руху з огляду на вимоги пункту 2 частини 3 статті 162 ГПК України та встановлено позивачу строк у п'ять днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.
Також, враховуючи характер спірних правовідносин, предмет доказування, ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.12.2023 дану справу віднесено до малозначної в розумінні частини 5 статті 12 ГПК України та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Суд звертається до висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 та враховує, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Таким чином, враховуючи обставини справи та наведені законодавчі приписи суд вважає, що вартість послуг на професійну правничу допомогу щодо представництва інтересів позивача в суді у розмірі 8375,00 грн. є завищеною. Такий розмір судових витрат не має характеру необхідних, неспівмірний зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, що не узгоджується із принципом розподілу таких витрат.
Відповідно до частини 2 статті 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Пункт 1 частини третьої цієї статті визначає верховенство права однією із основних засад (принципів) господарського судочинства.
У системному зв'язку із наведеними вище правовими положеннями, наявними у матеріалах справи доказами, з огляду на фактичні обсяги наданих послуг професійної правничої допомоги щодо представництва інтересів позивача у суді, а також ціну позову, враховуючи принцип верховенства права, пропорційності та справедливості, критерії реальності, обґрунтованості та розумності розміру таких витрат, суд вважає, що справедливим, розумним, реальним та співмірним є зменшений розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
На переконання суду, стягнення зменшеної суми гонорару свідчитиме про дотримання принципу захисту права працівника на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Щодо заперечень відповідача в частині того, що позивачем у позовній заяві зазначено лише про понесені судові витрати зі сплати судового збору, суд звертає увагу на наступне.
Згідно з частиною 1 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Частиною 2 статті 161 ГПК України визначено, що заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Відповідно до пункту 9 частини 3 статті 162 ГПК України позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву
Із змісту позовної заяви убачається, що позивачем, керуючись частиною 8 статті 129 ГПК України повідомлено, що докази, які підтверджують фактичний розмір понесених позивачем судових витрат, зокрема витрат, пов'язаних з правничою допомогою, будуть подані до суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. У зв'язку із цим, посилання щодо неповідомлення позивачем суду про понесення витрат на правничу допомогу не знайшло свого підтвердження.
Разом з тим, суд враховує усталену судову практику Верховного Суду та зазначає, що відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов'язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 922/676/21, від 18.01.2022 у справі № 910/2679/21, від 21.06.2022 у справі № 908/574/20, від 29.09.2022 у справі № 910/3055/20, від 25.10.2022 у справі № 910/19650/20).
Водночас у даному разі суд враховує, що позивачем дотриманого зазначені вимоги процесуального закону, а відповідачу надана можливості підготуватися до спростування витрат, які він вважає необґрунтованими, та довести неспівмірність таких витрат шляхом подання клопотання про зменшення розміру судових витрат на правничу допомогу, що свідчить про належну реалізацію принципу змагальності сторін.
Окрім того, матеріали справи свідчать, що професійна правнича допомога з оформлення та подання позовної заяви разом із доданими до неї документами до суду відповідає критерію реальності виконаних адвокатом робіт.
Між тим, суд вважає за доцільне наголосити на необхідності дотримання принципу захисту права працівника на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України, оскільки діяльність адвоката є оплачуваною працею, і така оплата в силу статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" слугує формою винагороди за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Враховуючи положення пункту 12 частини 3 статті 2 та частини 8 статті 129 ГПК України сторони не позбавляються права на відшкодування судових витрат у разі їх підтвердження та подання у порядку та строки, встановлені процесуальним законом.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, пункту 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, та пунктів 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ Лавентс проти Латвії від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
За приписами статті 8 Конституції України та статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26 липня 2007 року; "ТОВ "Фріда" проти України", заява №24003/07, п. 33, 08 грудня 2016 року).
Відповідно до частини 1, пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Враховуючи перебування судді Сальнікової Г.І. у відпустці, а також з огляду на запровадження правового режиму воєнного стану в Україні, додаткове рішення у справі ухвалено 27.02.2024.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 76, 77, 86, 123, 126, 129, 236-238, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Заяву Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про ухвалення додаткового рішення (вх. №4042 від 13.02.2024) - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н. Конституції, буд. 16, код ЄДРПОУ 14095412) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
В задоволенні решти заяви - відмовити.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржено в порядку та строки, що передбачені статтею 254, 256-259 ГПК України.
Додаткове рішення складено 27.02.2024 р.
Суддя Г.І. Сальнікова