Дата документу 21.02.2024 Справа № 336/7439/22
Єдиний унікальний № 336/7439/22 Головуючий у 1 інстанції: Дацюк О.І.
Провадження № 22-ц/807/567/24 Суддя-доповідач: Маловічко С.В.
21 лютого 2024 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого: Маловічко С.В., суддів Кочеткової І.В., Подліянової Г.С.
за участі секретаря: Камалової В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Мазур Олена Сергіївна, на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09 січня 2024 року про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення суду у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області до ОСОБА_1 про стягнення суми надміру виплаченої пенсії,
У грудні 2022 року Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми надміру виплаченої пенсії.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01 вересня 2023 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області надміру виплачену суму пенсії за період з 03 вересня 2019 року по 31 грудня 2021 року в розмірі 68 961,91 гривня (шістдесят вісім тисяч дев'ятсот шістдесят одна гривня 91 коп.).
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області судовий збір в сумі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) гривня.
14 грудня 2023 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про розстрочення їй сплату заборгованості у виконавчому провадженні в розмірі 72 737,27 на 8 місяців шляхом сплати щомісячного платежу у розмірі 9 092,16 грн.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09 січня 2024 року заяву ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення залишено без задоволення.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якої
діє представник - адвокат Мазур О.С., подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на
порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати і направити справу для продовження розгляду.
Відзив на апеляційну скаргу не подавався.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Мазур Олена Сергіївна апеляційну скаргу підтримала, просила скаргу задовольнити, ухвалу суду скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції порушив порядок розгляду даної заяви, визначений частиною 2 статтею 435 ЦПК України. Крім того, судом першої інстанції встановлено, що скрутне матеріальне становище ОСОБА_1 жодним чином не доведене, річний дохід відповідачки в кілька разів перевищує суму заборгованості, а також суд вважав, що вона отримує соціальну допомогу у Республіці Польща як особа, що виїхала з України. Але такі висновки суд базував на припущеннях, без врахування фактичних обставин, які не зміг дослідити належним чином через порушення порядку розгляду заяви.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення адвоката заявниці ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01.09.2023р. задоволено позов Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої суми пенсії. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області надміру виплачену сумі пенсії за період з 03 вересня 2019 року по 31 грудня 2021 року в розмірі 68 961,91 гривня.
ОСОБА_1 це рішення суду не оскаржила, та на його виконання було відкрито виконавче провадження.
Представник відповідача звернулась із заявою, в якій просила розстрочити ОСОБА_1 виконання рішення суду шляхом розстрочення сплати заборгованості на вісім місяців шляхом сплати кожного місяця суми у розмірі 9 092,16 гривень. Підставою для розстрочки виконання рішенню суду представник вказує скрутне матеріальне становище відповідача.
Вирішуючи заяву, суд зазначив, що на момент її подання ОСОБА_1 має заборгованість за рішенням суду в загальній сумі у розмірі 72 737,27 гривень, наразі відповідач перебуває у Республіці Польща, де працює дистанційно, проживає разом із донькою та чоловіком, винаймаючи квартиру.
З наданих до заяви документів вбачається, що ОСОБА_1 дійсно укладений договір оренди квартири. Крім того, ОСОБА_1 працює на посаді заступника директора Запорізької гімназії № 6, її заробітна плата за період з листопаду 2022 року по жовтень 2023 року склала 323 610,10 гривень (до відрахування податків та зборів).
Також відповідач отримує соціальну допомогу у Республіці Польща як особа, яка виїхала із України.
Відмовляючи у розстрочці виконання рішення суду, суд першої інстанції прийшов до висновку, що заборгованість у заявниці виникла виключно з вини самої ОСОБА_1 , яка умисно приховала відсутність у неї законних підстав для отримання пенсії, а безпідставно продовжувала отримувати грошові кошти з пенсійного фонду, тож за рішенням суду має бути лише повернута та сума, яку відповідач попередньо безпідставно отримала. Також суд зазначив, що річний дохід відповідача в кілька разів перевищує суму заборгованості за рішенням суду, та скрутне матеріальне положення відповідача жодним чином не доведено.
Суд першої інстанції також прийшов до висновку, що відповідачем не надано будь-яких доказів того, що вона фактично утримує членів своєї родини, а саме, доньку та чоловіка, а члени її родини не мають самостійних доходів та не несуть участі у сплаті вартості оренди квартири у Польщі.
Крім того, судом першої інстанції зроблено висновок, що відповідачем не надано жодних доказів того, що вона та члени її родини не мають будь-яких інших доходів, окрім заробітної плати відповідача та допомоги від Республіки Польща, оскільки для біженців з України передбачені програми допомоги, в тому числі, надання безкоштовного житла.
Колегія при вирішенні апеляційної скарги дійшла наступного.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, наданих сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року; «Беллет проти Франції» від 04 грудня 1995 року).
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Згідно ч.1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. (ч.2 ст. 435 ЦПК України).
Проте, всупереч зазначеним вимогам закону, суд розглянув заяву ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення суду у відсутності заявниці та її представника, без проведення судового засідання та без їх виклику у судове засідання.
В змісті оскаржуваної ухвали суд зазначив, що розглядає заяву в порядку письмового провадження без виклику сторін.
Тобто, суд першої інстанції належної уваги на приписи ч. 2 ст. 435 ЦПК України не звернув, формально підійшов до розгляду питання, чим порушив право заявника на належний доступ до правосуддя, позбавивши права участі при розгляді його заяви, поданої в порядку виконання судового рішення. В той же час, як всі питання щодо судового контролю розглядаються в судовому засіданні з повідомленням учасників.
Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи колегія вважає обґрунтованими та такими, що дають підстави для висновку, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, що, в свою чергу, призвело до неправильного встановлення інших обставин, які необхідно було з'ясувати при розгляді заяв такої категорії. Натомість, суд базував свої висновки на припущеннях, що заявниця має доступ до програм для біженців та інші пільги, що заперечує заявниця, наголошуючи, що через не проведення судом розгляду справи у встановленому ч. 2 ст. 435 ЦПК України порядку не змогла довести суду свій статус у Республіці Польща та дійсне матеріальне становище.
Згідно п.6 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
За вимогами п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд не забезпечив належної організації судового розгляду справи та допустив порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення передчасної ухвали про безпідставність заяви, у зв'язку з чим ухвалу суду необхідно скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду відповідно до вимог ЦПК України.
За викладених обставин, ухвала Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09 січня 2024 року підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, п. 4 ч. 1 ст. 379, ст. ст. 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Мазур Олена Сергіївна, задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09 січня 2024 року про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочку виконання
рішення суду у цій справі скасувати.
Справу за заявою ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01 вересня 2023 року про стягнення з неї на користь ГУ ПФУ в Запорізькій області суми надміру виплаченої пенсії передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складений 27 лютого 2024 року.
Головуючий: С.В. Маловічко
Судді: І.В. Кочеткова
Г.С. Подліянова