Справа № 126/506/22
Провадження № 22-ц/801/304/2024
Категорія: 7
Головуючий у суді 1-ї інстанції Хмель Р. В.
Доповідач:Копаничук С. Г.
20 лютого 2024 рокуСправа № 126/506/22м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого: Копаничук С.Г. (суддя - доповідач),
суддів: Берегового О. Ю., Ковальчука О. В.,
з участю секретаря судового засідання: Литвина С. С.,
учасники справи:
позивач - керівник Гайсинської районної прокуратури в інтересах держави в особі Джулинської сільської ради,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 17 листопада 2023 року, ухвалене під головуванням судді Хмеля Р. В., у справі за позовом керівника Гайсинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Джулинської сільської ради до ОСОБА_1 про зобов'язання повернути нерухоме майно,
У березні 2022 року керівник Гайсинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Джулинської сільської ради звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про зобов'язання повернути нерухоме майно. Зазначав, що за територіальною громадою сільської округи сіл Джулинка та Берізки-Бершадські в особі Джулинської сільської ради зареєстровано 24.02.2009 право комунальної власності на нежитлову будівлю побуткомбінату по АДРЕСА_1 , про що зроблено запис № 318.
02.01.2015 між Джулинською сільською радою та ОСОБА_1 підписано договір оренди приміщення, згідно якого останньому передано у тимчасове користування (оренду) спірне приміщення, загальною площею 34,17 кв.м. Вказане приміщення передано для здійснення господарської діяльності. Орендна плата встановлена із розрахунку 3 грн. за 1 кв. м., що в сумі становить 102,51 грн. в місяць. Пунктом 7.1 договору від 02.01.2015 визначено, що він набуває чинності з 01.01.2015 і діє 49 років.
Зі змісту договору від 02.01.2015 не убачається, що сторонами дотримано зазначених вимог Закону при його укладенні, а саме: не у повній мірі зазначено об'єкт оренди, зокрема, не визначено вартість майна з урахуванням її індексації, взагалі не передбачено забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо. Також не визначено такої істотної умови як страхування орендарем взятого ним в оренду майна, що є обов'язковою умовою, передбаченою ч. 3 ст. 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Крім цього, ОСОБА_1 як фізична особа-підприємець не зареєстрований та господарську діяльність у спірному приміщенні не здійснює.
Також зазначає, що відповідно до норм ЦК України спірний договір підлягав обов'язковому нотаріальному посвідченню, а право оренди - державній реєстрації, відповідно до положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Вважаючи підставою недійсності спірного договору недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог встановлених законом (нікчемний правочин), що не вимагає визнання його недійсним, прокурор просив суд в якості належного способу захисту відновити становище, яке існувало до порушення (п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України) та зобов'язати відповідача повернути спірне приміщення власнику - Джулинській сільській раді.
Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 17 листопада 2023 року позов задоволено. Зобов'язано ОСОБА_1 повернути Джулинській сільській раді нерухоме майно, а саме приміщення, яке знаходиться по АДРЕСА_1 , загальною площею 34,17 кв.м. Вирішено питання розподілу судового збору.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить зазначене рішення суду скасувати через неправильну оцінку судом доказів і невірно встановлені обставини, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права, а провадження у справі закрити. Вказав, що заявлені позивачем вимоги порушують принципи «доброго врядування» і «належної адміністрації», оскільки відповідач використовує спірне приміщення на договірній основі з 2015 року. Він, як орендар, уклавши договір вправі мати обґрунтовані сподівання щодо законності отримання майна у користування та можливості його використання, зокрема у своїй підприємницькій діяльності. Вважає, що позивач звернувся з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності, тому цей спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, а рішення суду першої інстанції законим та обґрунтованим.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, ухвалу суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованими; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з?ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції вищевказаним вимогам закону відповідає.
Судом встановлено, що 24.02.2009 за територіальною громадою сільської округи сіл Джулинка та Берізки-Бершадські в особі Джулинської сільської ради на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Джулинської сільської ради, комунальним підприємством «Бершадське районне бюро технічної інвентаризації» за реєстраційним номером 26534471 зареєстровано право комунальної власності на нежитлову будівлю побуткомбінату по АДРЕСА_1 , про що зроблено запис № 318.
У подальшому 02.01.2015 між Джулинською сільською радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди приміщення, згідно якого останньому передано у тимчасове користування (оренду), для здійснення господарської діяльності, спірне приміщення , загальною площею 34,17 кв. м. (п. 1.1. договору).
Орендна плата встановлена із розрахунку 3 грн. за 1 кв. м., що в сумі становить 102,51 грн. в місяць. Пунктом 7.1 договору від 02.01.2015 визначено, що він набуває чинності з 01.01.2015 і діє 49 років.
ОСОБА_1 , на підтвердження сплати орендної плати надав копії квитанцій, фіскальних чеків та касових ордерів, а також надав звернення від 22.09.2021 та заяву від 22.01.2021, адресовані голові Джулинської територіальної громади, в яких йде мова про його виселення з орендованого приміщення.
Задовольняючи позов прокурора, суд першої інстанції виходив з факту неукладення договору оренди, безпідставності та незаконності користування відповідачем об'єктом комунальної власності, та дійшов висновку про необхідність захисту порушених прав власника на спірне нерухоме майно та його поновлення, шляхом зобов'язання відповідача повернути це майно Джулинській сільській раді.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, які перевірив наданими доказами, оціненими в порядку ст.89 ЦПК України, правильно визначив спірні правовідносини та застосував до них норми права, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.
Так, відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право звернутися до суду з вимогою про захист права власності, вимагаючи усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (негаторний позов).
Негаторний позов подається у випадках, коли власник має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним.
Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне чинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Якщо ж на час подання позову порушення припинилися, то відпадає і підстава для пред'явлення негаторного позову. Власник має право у даному випадку вимагати лише відшкодування збитків або застосувати інший спосіб захисту свого права.
Другою умовою застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, адже в разі наявності таких відносин власник здійснює захист порушеного права власності зобов'язально-правовими засобами.
Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.08.2018 у справі № 910/19865/17, від 23.10.2018 у справі № 914/2728/17, у яких зазначено, що передбачений статтею 391 ЦК України спосіб захисту - усунення перешкод у здійсненні власником прав користування та розпорядження своїм майном, підлягає застосуванню у тих випадках, коли між позивачем, який є власником майна, і відповідачем, який користується спірним майном, не існує договірних відносин щодо цього майна і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі договору, укладеного з позивачем.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Надаючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами у даній справі, суд зазначає, що укладений між ними правочин за своїм змістом та правовою природою є договором оренди (найму).
Відповідно до ч. 1 ст. 761, ч. 1 ст. 762 ЦК України право передання майна у найм має власник речі, або особа, якій належать майнові права. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Законом України «Про оренду державного та комунального майна» (у редакції від 10.09.2014, що діяла на момент підписання договору) визначено організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду, зокрема іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в комунальній власності та майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває у комунальній власності.
Статтею 3 вказаного закону встановлено, що відносини щодо оренди майна, яке перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 10 вказаного закону істотними умовами договору оренди, є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна. За згодою сторін у договорі оренди можуть бути передбачені й інші умови.
Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.
Статтею 628 ЦК України, якою унормовано, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Однак, зі змісту договору оренди від 02.01.2015 вбачається, що сторонами не дотримано зазначених вище вимог, а саме: у договорі неповно зазначено об'єкт оренди, зокрема, не визначено вартість майна з урахуванням її індексації, не передбачено забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо. Також, відсутня така істотна умова, як страхування орендарем взятого ним в оренду майна. При цьому ч. 3 ст. 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» імперативно передбачено, що орендоване майно страхується орендарем на користь того учасника договору оренди, який бере на себе ризик випадкової загибелі чи пошкодження об'єкта оренди.
Більше того, відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 6 вказаного закону орендарями згідно з цим Законом можуть бути господарські товариства, створені членами трудового колективу підприємства, його структурного підрозділу, інші юридичні особи та громадяни України, фізичні та юридичні особи іноземних держав, міжнародні організації та особи без громадянства. Фізична особа, яка бажає укласти договір оренди державного майна з метою використання його для підприємницької діяльності, до укладення договору зобов'язана зареєструватись як суб'єкт підприємницької діяльності.
Судом встановлено, що з 05 січня 2016 року ОСОБА_1 не здійснює господарської діяльності та не зареєстрований як фізична особа підприємець. Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань діяльність ФОП ОСОБА_1 була припинена 05 січня 2016 року.
Крім цього, ст. 793 ЦК України встановлено вимоги щодо форми договору найму будівлі або іншої капітальної споруди, відповідно до яких договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню, крім договору, предметом якого є майно державної або комунальної власності, який підлягає нотаріальному посвідченню у разі, якщо він укладений за результатами електронного аукціону строком більше ніж на п'ять років.
Відповідно до ст. 794 ЦК України право користування нерухомим майном, яке виникає на підставі договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки, підлягає державній реєстрації відповідно до закону, крім випадку, передбаченого частиною другою статті 793 цього Кодексу, якщо договір, укладений за результатами електронного аукціону, предметом якого є майно державної або комунальної власності.
Частиною 1 ст. 210 ЦК України визначено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Виховуючи викладене, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що договір оренди між Джулинською сільською радою та відповідачем, укладений строком на 49 років, підлягав обов'язковому нотаріальному посвідченню, а речове прова оренди - державній реєстрації.
Крім того, про обов'язковість державної реєстрації права та нотаріального посвідчення договору оренди майна комунальної та державної власності вказує і Фонд державного майна України у своєму інформаційному листі вих. №10-16-23835 від 23.11.2020.
Як вбачається з матеріалів справи, при укладанні спірного договору в 2015 році Джулинська сільська рада та ОСОБА_1 не здійснили нотаріальне посвідчення даного договору та державну реєстрацію права оренди.
Отже, спірний договір оренди комунального майна згідно закону є неукладеним з відповідними наслідками, оскільки сторони не дійшли згоди з істотних умов договору, недотримали вимогу щодо форми договору, його нотаріального посвідчення та обов'язкової реєстрації права оренди.
Враховуючи вищевикладені обставини справи та вимоги законодавства, встановивши, що спірний договір не є укладеним, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність належної правової підстави для користування ОСОБА_1 нежитловою будівлею побуткомбінату, та наявністю у позивача, правових підстав для звернення з вимогою про усунення перешкод у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування таким майном шляхом забовзання його повернення.
Доводи апеляційної скарги про те, що цей спір виник між сільською радою і суб'єктом господарювання, а тому підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, не заслуговують на увагу, оскільки ФОП ОСОБА_2 з 05 січня 2016 року припинив свою діяльність і з цього часу використовує приміщення не як суб'єкт господарювання, а як фізична особа. Відтак, спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що положення ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» не містить вимоги про нотаріальне посвідчення договору та державну реєстрацію права оренди є безпідставними, оскільки такі норми містяться у ЦК України.
Також колегія суддів відхиляє абстрактні посилання апеляційної скарги на практику ЄСПЛ, з яких слідує, що автор не завжди чітко й однозначно розуміє, у чому полягає правовий зміст застосування цієї практики. Такі беззмістовні посилання на рішення міжнародного судового органу зроблено без зазначення співвідносності його з нормами національного права й обставинами цієї справи.
Відтак, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість рішення, як такого, що ухвалене судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права, не знайшли свого підтвердження і є безпідставними .
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню, то судові витрати понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної слід залишити за ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 375, 379, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 17 листопада 2023 залишити без змін.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, залишити за ОСОБА_1 .
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий С. Г. Копаничук
судді: О. Ю. Береговий
О. В. Ковальчук