Справа № 496/1046/24
Провадження № 1-кс/496/592/24
повний текст
14 лютого 2024 року Біляївський районний суд Одеської області в складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
підозрюваного - ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Біляївка клопотання старшого слідчого слідчого відділу Одеського районного управління поліції №2 ГУНП в Одеській області капітана поліції ОСОБА_6 погоджене з прокурором Чорноморської окружної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеса, українця, громадянина України, середня освіта, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, без фактичного місця реєстрації, на теперішній час мешкає: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимий,
за матеріалами кримінального провадження №12024162250000127 від 12.02.2024 року за ч. 4 ст. 185 КК України,-
Слідчий звернувся до суду з зазначеним клопотанням, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 строком на 60 днів без визначення розміру застави.
Свої вимоги мотивує тим, що 11.02.2024 р. близько 19:20 год., ОСОБА_4 , в умовах воєнного стану, введеного на території України 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року відповідно до Указу Президента України та Верховного головнокомандувача ОСОБА_7 від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-ІХ, який було подовжено Указом Президента, знаходячись в гіпермаркеті ТОВ «Епіцентр К» за адресою: Одеська область, Одеський район, смт Авангард, вул. Овідіопольська дорога, 1, де маючи злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна, що на праві власності належить ТОВ «Епіцентр К», впевнившись, що його дії залишаються непоміченими сторонніми особами, діючи умисно, з корисливих мотивів, реалізуючи злочинний намір направлений на таємне викрадення чужого майна, на стелажі у відділі «Електротовари» взяв ліхтар зеленого кольору фірми «EMOS» штрих код 8592920077658, вартістю 1307,50 грн. без ПДВ, який заховав собі під куртку чорного кольору.
Після чого, ОСОБА_4 покинув місце скоєння кримінального правопорушення, маючи можливість розпорядитися викраденим майном на власний розсуд, чим завдав матеріальну шкоду ТОВ «Епіцентр К» на загальну суму 1307,50 грн.
Вина ОСОБА_4 повністю підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами, а саме: протоколом огляду місця події, протоколом затримання ОСОБА_4 від 12.02.2024; протоколами допитів свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, протоколом огляду відеозапису та ін.
В подальшому, а саме 12.02.2024 р., ОСОБА_4 було затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
За наявних підстав, 12.02.2024 р. ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 177 КПК України під час досудового розслідування встановлена наявність ризиків, які унеможливлюють застосування більш м'якого виду запобіжного заходу, а саме: п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, так як санкція статті, у разі визнання останнього винним та притягнення до кримінальної відповідальності, передбачає позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, а також ОСОБА_4 ніде офіційно не зареєстрований, зі слів останнього проживає в АДРЕСА_1 , яку винаймає його знайома, що у свою чергу унеможливлює здійснення належного контролю за виконанням останнім обов'язків, передбачених більш м'яким запобіжним заходом не пов'язаним з позбавленням волі; п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України: незаконно впливати на потерпілого та свідків з метою змусити їх змінити свої покази, що дозволить уникнути відповідальності за вказане кримінальне правопорушення; п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України: вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Так, з метою уникнення відповідальності за скоєння тяжкого злочину, може вчиняти інші кримінальні правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, у зв'язку з тим, що ОСОБА_4 раніше неодноразово був засуджений за скоєння корисливих злочинів.
Обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 є цілком обґрунтованим, так як вищевикладене дає достатні підстави для обрання виключного запобіжного заходу.
Обрання інших, менш тяжких запобіжних заходів, таких як особисте зобов'язання, домашній арешт чи застава не забезпечать виконання підозрюваним покладених на нього кримінальним процесуальним законодавством обов'язків. Підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, а також вищеперераховані ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, яке згідно ст.12 КК України є тяжким. Тяжкість злочину свідчить про ступінь суспільної небезпечності вчиненого діяння цієї особи, дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку. Підозрюваний ОСОБА_4 розуміючи тяжкість покарання та перебуваючи на свободі, може вчиняти дії направлені на уникнення кримінальної відповідальності та дії перераховані в ч. 1 ст. 177 КПК України, тим самим перешкоджати всебічному, повному і неупередженому проведенню досудового розслідування, так як останній офіційно не працює, офіційного джерела доходу не мав і не має на теперішній час та ніде офіційно не зареєстрований.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні на задоволенні клопотання наполягав, посилаючись на існування ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України. При цьому пояснив, що обґрунтованість підозри підтверджена матеріалами, доданими до клопотання. Крім того, підозрюваний офіційного джерела доходу немає, зареєстрованого місця проживання немає, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за корисливі злочини. Вважає, що наявні підстави для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання. Вважає, що є можливим застосувати більш м'який запобіжний захід, оскільки ОСОБА_4 хворіє, тому повинен отримувати медичне обслуговування, має постійне місце проживання.
Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав захисника та пояснив, що проживає з сім'єю в м. Одеса, дружина та її діти 10 та 12 років на його утриманні, має багато захворювань, повинен постійно лікуватись. Вину визнає.
Вислухавши пояснення прокурора, підозрюваного та його захисника, вивчивши матеріали, додані до клопотання, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Клопотання слідчого відповідає вимогам ст. 184 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Згідно п.5 ч.1 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Обґрунтованість підозри на даній стадії підтверджена матеріалами, доданими до клопотання, в тому числі протоколом огляду місця події, протоколом затримання ОСОБА_4 від 12.02.2024; протоколами допитів свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, протоколом огляду відеозапису та ін.
ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого йому загрожує покарання до восьми років позбавленням волі, офіційно не працевлаштований, раніше судимий.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв'язків, будь яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Вирішуючи питання щодо існування ризиків переховування підозрюваного ОСОБА_4 від органу досудового розслідування та суду, суд враховує суворість покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину у разі визнання його винним, а також відсутність офіційного працевлаштування, що давало б підстави встановлення міцних соціальних зв'язків підозрюваного.
Таким чином, обставини даного кримінального провадження, в тому числі і дані про особу підозрюваного, на думку суду, дають достатні підстави припускати, що ОСОБА_4 , який на теперішній час підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, будучи обізнаним про ступінь тяжкості інкримінованого йому злочину, розуміючи можливість призначення суворого покарання, яке йому загрожує у разі доведеності його вини за результатами розгляду кримінального провадження, може здійснити спроби переховування від органу досудового розслідування чи суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, що свідчить про існування ризику визначеного п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Про існування ризику визначеного, п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість вчинити інше кримінальне правопорушення, свідчить той факт, що ОСОБА_4 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за злочини матеріального характеру.
При цьому, слідчий суддя не знаходить підтверджень існування ризику, передбаченого п.3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваним незаконно впливати на потерпілого та свідків у вказаному кримінальному провадженні. Оскільки, майно повернуто потерпілому, пояснення та свідчення представника потерпілого та свідків отриманні, а сам ОСОБА_4 визнає вину.
Таким чином, існуючі обставини в сукупності свідчать, про неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів до підозрюваного, які не забезпечать виконання покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання ризику переховування від суду та слідства.
Так, особисте зобов'язання не може бути застосовано, у зв'язку з тим, що це найбільш м'який запобіжний захід і він не відповідає тяжкості вчиненого злочину. Особиста порука не може бути застосована в силу того, що не встановлено осіб, які заслуговують на довіру та можуть поручитися за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу.
Обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту недоцільно, оскільки такий захід забезпечення кримінального провадження в цілому не зможе гарантовано запобігти ризикам, зазначеним вище, для досягнення завдання кримінального провадження, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, перелік яких визначено ст. 178 КПК України.
Таким чином, враховуючи, додані до клопотання докази щодо обґрунтованої підозри у вчиненні саме ОСОБА_4 даного злочину, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним, відсутність соціальних зв'язків, що виражається у відсутності офіційного місця роботи, на думку суду, не будучи ізольованою, він може здійснити переховування від суду та слідства та вчинити інший злочин. Дані про особу підозрюваного і сама підозра у вчиненні ним тяжкого злочину, дають достатні підстави вважати, що на даний час дійсно існує ризик, передбачений п.1,5 ч.1 ст. 177 КПК України, який виправдовує тримання підозрюваного під вартою.
Щодо стану здоров'я підозрюваного, то слідчий суддя звертає увагу на те, що, згідно пункту 2 глави 2 розділу X наказу Міністерства юстиції «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України» від 14.06.2019 року №1769/5, надання ув'язненим і засудженим медичної допомоги, у тому числі екстреної медичної допомоги, що не може бути надана у медичній частині, здійснюється відповідно до статті 11 Закону України «Про попереднє ув'язнення», статей 8, 107, 116 КВК, Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 10 лютого 2012 року №239/5/104, Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 15 серпня 2014 року №1348/5/572.
Відповідно до пункту 3 глави 2 розділу X зазначеного наказу, у СІЗО здійснюються медичний контроль за станом здоров'я ув'язнених і засуджених шляхом проведення медичних оглядів та обстежень, виявлення осіб, які потребують лікування та постійного медичного нагляду, проведення щодо них лікувально-оздоровчих заходів з метою збереження здоров'я і працездатності, амбулаторне і стаціонарне лікування відповідно до системи стандартів у сфері охорони здоров'я, клінічних протоколів надання медичної допомоги в порядку, передбаченому законодавством.
Надання медичної допомоги, особам взятим під варту здійснюється відповідно до Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я від 10.02.2012 №239/5/104, відповідно до якого, у разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах СІЗО (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони проводяться на базі закладів охорони здоров'я з орієнтовного перелік та керівництво СІЗО забезпечує своєчасне направлення особи, узятої під варту, на обстеження до обраного лікарем медичної частини СІЗО закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку.
Керівництво слідчого ізолятору забезпечує допуск відповідного лікаря-фахівця чи направлення хворого на лікування до обраного начальником медичної частини СІЗО закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку. Особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. Керівництво слідчого ізолятору забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця.
Таким чином, лікування обвинуваченого у разі наявності у нього медичних захворювань можливо в умовах ДУ «Одеській слідчий ізолятор» та не може бути підставою неможливості застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч.4 цієї статті.
Визначаючи розмір застави, слідчий суддя виходить з наступного.
Згідно п. 2 ч.5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи положення ч. 3 ст. 183 КПК України, а також обставини вчинених кримінальних правопорушень, слідчий суддя вважає за необхідне визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України. З урахуванням особи підозрюваного, його віку та стану здоров'я, майнового стану, обставин злочину, слідчий суддя вважає за необхідне визначити розмір застави в межах розмірів, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, який передбачений для осіб, підозрюваних чи обвинувачених у вчиненні тяжкого злочину, а саме: у розмірі у розмірі 58 400,00 грн.
У разі внесення застави на підозрюваного ОСОБА_4 покласти обов'язки, передбачені п.п. 1, 2, 3 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: 1) прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та/або проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи, контактних номерів мобільного телефону.
Відповідно ч. 1, 2 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.
Разом з цим, запобіжний захід може бути застосований в межах строку досудового розслідування.
У кримінальному провадженні повідомлено про підозру у скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, 12.02.2024 року, а отже запобіжний захід слід рахувати з 12.02.2024 року.
Підсумовуючи викладене, слідчий суддя вважає, що наявні підстави для задоволення клопотання про обрання запобіжного заходу та заперечення захисника залишити без уваги.
Керуючись ст. ст. 176-178,182-184, 193, 194, 196, 197, 205 КПК України,-
Клопотання старшого слідчого слідчого відділу Одеського районного управління поліції №2 ГУНП в Одеській області капітана поліції ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 - задовольнити.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжний захід у виді тримання під вартою з утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Встановити строк дії ухвали - 60 днів з дня затримання підозрюваного, а саме з 12 лютого 2024 року до 11 квітня 2024 року, включно в межах строку досудового розслідування.
Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 обов'язків, передбачених КПК України у розмірі 58 400,00 грн.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу. Підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави.
У разі внесення застави на підозрюваного ОСОБА_4 покласти обов'язки, передбачені п.п. 1, 2, 3 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: 1) прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та/або проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи, контактних номерів мобільного телефону.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 наслідки невиконання вказаних обов'язків, а саме: у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться до слідчого, суду, без поважних причин та не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
У разі звернення застави в дохід держави, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді застави у більшому розмірі або іншого більш суворого запобіжного заходу.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на депозитний рахунок для зарахування заставних сум - спеціальний фонд бюджету 22030200 «Надходження від звернення застави у дохід держави» на рахунок UA188999980313191205000026001, відкритий в Головному управлінні Казначейства у м. Києві, ТУ ДСА України в Одеській області, призначення платежу: застава за підозрюваного ОСОБА_4 , згідно ухвали Біляївського районного суду Одеської області від 14.02.2024 у справі № 496/1046/24 (провадження № 1-кс/496/592/24), слідчий суддя ОСОБА_1 .
Копію ухвали вручити підозрюваному, прокурору та уповноваженій службовій особі - начальнику ДУ «Одеській слідчий ізолятор».
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали оголошено о 16:10 год 16 лютого 2024 року у приміщенні Біляївського районного суду Одеської області, в залі судових засідань № 13.
Слідчий суддя ОСОБА_1