Справа №461/8500/23
22 лютого 2024 року Галицький районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді Мироненко Л.Д.,
при секретарі судового засідання Курилюк А.І.,
за участю:
позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу,-
Позовні вимоги.
Позивач звернувся до суду із вказаною позовною заявою. В обґрунтування заявлених позовних вимог покликається на те, що 09 липня 2010 року між ним та відповідачем був укладений шлюб. Водночас, як виявилось з часом, у нього з відповідачем різні погляди на подружнє життя, сімейні цінності та ставлення до сімейних обов'язків, що призвело до виникнення суперечок між ними. Вказує, що станом на день подання позову він вже більш ніж сім років не проживає з ОСОБА_3 , не веде з нею спільного господарства, шлюбних стосунків не підтримує. Додатково зазначає, що перебування у вкзааному шлюбі суперечить його інтересам та є неприйнятим, а тому примирення, збереження шлюбу та відновлення сімейного життя є неможливим. У зв'язку з вищенаведеним, просить розірвати вказаний шлюб.
Рух справи в суді.
Ухвалою суду від 06 жовтня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 08 грудня 2023 року за заявою відповідача було здійснено перехід від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання.
Позиція сторін по справі.
Позивач в судовому засіданні позов підтримав та просив такий задовольнити. Зазначив, що протягом останніх років він і відповідач не проживали як подружжя. Фактично він постійно проживає у м. Дубляни, а ОСОБА_3 з сином у м. Львові. У вихідні та святкові дні, вони, за взаємною згодою, відвідували батьків і вдавали наче у них нормальне сімейне життя. Перед зверненням до суду із вказаним позовом, він приїхав до відповідача і запропонував їй переїхати разом із сином до нього у м. Дубляни для спільного проживання. Для відвідування сином установ у м. Львові він запропонував придбати автомобіль. Однак, відповідач категорично не погодилась на вказану пропозицію, висловилась стосовно неї, як завжди, нецензурною лайкою. Щодо утримання і виховання спільного сина, позивач зазначив, що буде сумлінно виконувати, як і раніше, свої батьківські обов'язки. Оскільки між сторонами тривалий час немає подружніх стосунків, а лише їх видимість, та враховуючи, що їхні стосунки, на його погляд, є токсичними, ОСОБА_4 категорично заперечував проти надання часу на примирення.
Відповідач та її представник в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували та просили надати час подружжю на примирення.
ОСОБА_3 подала до суду заяву надання строку на примирення, у якій зазначила, що вона прагне зберегти сім'ю, готова піти на примирення для вирішення всіх сімейних конфліктів. Зазначила, що від шлюбу, у неї з відповідачем народилась дитина - син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому розірвання шлюбу суперечитиме інтересам дитини, унеможливить забезпечення її права на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, а також позбавить права не розлучатися з батьками.
Крім того, відповідач подала відзив на позов, у якому вказала, що її чоловік ОСОБА_4 ніколи не звертався до неї з пропозицією розірвати шлюб. Протягом чотирнадцяти років вона з відповідачем проживали спільно, їздили на відпочинки, позиціонували себе як одна спільна сім'я перед родиною та друзями. Повідомила, що під час війни їхні відносини погіршились, проте, вона не знала про намір чоловіка розірвати шлюбні відносини. Зазначила, що дії відповідача щодо розірвання шлюбу фактично позбавляють їхнього спільного сина права на гідне дитинство. У зв'язку з наведеним, просила у відмовити у задоволенні позову.
Встановлені судом фактичні обставини справи.
09 липня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 було укладено шлюб, який зареєстровано Галицьким відділом реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, про що у книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис № 130.
Під час шлюбу у сторін народилась дитина - син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження.
Судом також встановлено, що спільне життя позивача з відповідачем не склалось, внаслідок чого шлюбні відносини між ними фактично припинилися, подальше спільне життя, збереження сім'ї та шлюбу з огляду на позицію позивача, між ними неможливе.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі виходячи з наступного.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У ч. 1 ст. 4 ЦПК України законодавчо встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.
Частиною 1 ст. 51 Конституції України закріплено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Стаття 24 СК України визначає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Отже, однією з основних засад сучасного сімейного права є свобода шлюбу. Зокрема особа має право вільно вирішувати питання щодо укладення шлюбу та його збереження, а також розірвання шлюбу та припинення шлюбних відносин.
Статтею 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Згідно ч.2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Однією із основних засад сучасного сімейного права є свобода шлюбу, зокрема, особа має право вільно вирішувати питання щодо укладення шлюбу та його збереження, а також розірвання шлюбу та припинення шлюбних відносин. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово "сімейний" засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово "союз" підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.
Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач та відповідач не мають наміру зберегти шлюб.
Згідно ч. 1 ст. 112 СК України, суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність неповнолітніх дітей та інші обставини життя подружжя.
Відповідно до обставин, викладених у позовній заяві, причиною розірвання шлюбу є відсутність бажання позивача перебувати у вказаному шлюбі, будувати у подальшому сімейні відносини, внаслідок чого між сторонами відсутні почуття взаємної любові, поваги та дружби.
Згідно ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
Згідно з ч. 2ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України).
Таким чином, оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, проти надання строку на примирення категорично заперечує, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що не має підстав для подальшого збереження формального шлюбу, у зв'язку з чим доцільним є такий розірвати, а позов задовольнити.
Керуючись ст.ст. 12, 13. 76, 77, 223, 258, 263-265, 280, 282 ЦПК України, ст.112 СК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, - задовільнити повністю.
Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , який 09 липня 2010 року зареєстровано Галицьким відділом реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, про що у книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис № 130.
Повний текст рішення виготовлено 26 лютого 2024 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_4 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Головуючий суддя Л.Д. Мироненко