Справа № 953/18360/21 Головуючий І інстанції - Зуб Г.А.
Провадження № 33/818/201/24 Суддя доповідач - Гєрцик Р.В.
Категорія: ч.6 ст.470 МК України
21 лютого 2024 року Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Гєрцика Р.В.
секретаря судового засідання Соболєвої Є.Є.
за участю захисника Трофимова В.А.
представника митного органу Тупікової О.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків апеляційну скаргу захисника Трофімова В.А. на постанову судді Київського районного суду м.Харкова від 07 грудня 2021 року у справі про адміністративне правопорушення передбачене ч.6 ст.470 МК України, щодо ОСОБА_1 ,-
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 02.06.2018 року ввіз на митну територію України транспортний засіб іноземної реєстрації «OPEL ASTRA», VIN: НОМЕР_1 , реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 через міжнародний пункт пропуску для автомобільного сполучення «Велика Писарівка-Грайворон» митного поста «Велика Писарівка» Сумської митниці ДФС у митному режимі «Транзит» з метою особистого користування та станом на даний час за межі митної території України не вивезений, не повідомлено митному органу будь-яку додаткову інформацію стосовно обставин непереборної сили й не поміщено зазначений транспортний засіб у інший митний режим відповідно до вимог Митого кодексу України. Таким чином,ОСОБА_1 у порушення вимог ч.1 ст.93, ст.95 МК України не доставив вказаний автомобіль до митного органу призначення, чим перевищив строк транзитного перевезення (доставки) транспортного засобу особистого користування більше ніж на 30 діб, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ч.6 ст.470 МК України.
Постановою судді Київського районного суду м.Харкова від 07 грудня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст.470 МК України, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 170 000 грн. та стягнуто судовий збір на користь держави у розмірі 454 грн.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі захисник за її змістом просить постанову судді змінити в частині розміру накладеного адміністративного стягнення у виді штрафу в дохід держави, зменшивши його розмір до 8500 грн., як це передбачено санкцією ч.3 ст.470 МК України (в редакції Закону № 2612-VIII від 08.11.2018), яка діяла на момент вчинення правопорушення.
Крім того, просить поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки в день винесення постанови в судовому засіданні ОСОБА_1 не був присутнім та дізнався про судове рішення 29.11.2023 року, коли до місця його роботи надійшла постанова державного виконавця про звернення стягнення на заробітну плату, після чого він звернувся до адвоката для надання юридичної допомоги та була підготовлена та надіслана апеляційна скарга.
В обґрунтування апеляційної скарги захисник посилається на те, що на момент ввезення транспортного засобу диспозиція ст.470 МК України не передбачала відповідальність, за перевищення встановленого статтею 95 МК України строку доставки товарів, транспортних засобів особистого користування, що перебувають під митним контролем, до органу доходів і зборів призначення. На момент ввезення транспортного засобу ст.470 МК України складалась із трьох частин та санкція будь-якої із них в тій редакції була більш м'якою, ніж санкція ч.6 ст.470 МК України у діючій редакції. Як на момент ввезення, так після спливу 10 діб після ввезення транспортного засобу, так і після спливу 30 діб після ввезення транспортного засобу ще не діяли положення ч.6 ст.470 МК України і не було передбачено законом, як окремий склад митного правопорушення. Тому, на думку захисника, дії ОСОБА_1 в редакції закону, яка була чинна на час вчинення правопорушення, утворюють склад правопорушення, передбаченого ч.3 ст.470 МК України, санкція якої передбачала стягнення у виді штрафу у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 8500 грн.
Мотиви суду
Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, заслухавши доводи захисника на підтримання вимог апеляційної скарги, пояснення представника митниці, яка заперечувала щодо задоволення апеляційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню, а апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Враховуючи, що доводи клопотання про пропуск строку на апеляційне оскарження з поважних причин не спростовуються матеріалами справи, клопотання про поновлення строку підлягає задоволенню.
Згідно положень ч.7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 489 МК України, ст. 280 КУпАП посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 487 МК України провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, відповідно до законодавства України про адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 90 МК України транзит це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома митними органами України або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Пунктом 1 ч.1 ст. 95 МК України, передбачено, що для автомобільного транспорту встановлюються строк транзитних перевезень у 10 діб, у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці 5 діб.
Як убачається з протоколу про порушення митних правил, ОСОБА_1 02.06.2018 року ввіз на митну територію України транспортний засіб іноземної реєстрації «OPEL ASTRA», VIN: НОМЕР_1 , реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 через міжнародний пункт пропуску для автомобільного сполучення «Велика Писарівка-Грайворон» митного поста «Велика Писарівка» Сумської митниці ДФС у митному режимі «Транзит» з метою особистого користування
Положеннями ст. 58 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, тобто останні поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності, за виключанням коли нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За змістом ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.
В даному випадку, вчинення ОСОБА_1 правопорушення в сфері митного контролю, як це вбачається із змісту протоколу про порушення митних правил, мало місце у червні 2018 року.
Тобто, як на час ввезення транспортного засобу, так і на час прострочення ним десятиденного терміну транзиту, диспозиція діючої на той час редакції ст. 470 МК України передбачала відповідальність, зокрема, за перевищення встановленого статтею 95 МК України строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що перебувають під митним контролем, до органу доходів і зборів призначення.
Зазначена норма закону складалась із трьох частин та санкція будь-якої із них в тій редакції була більш м'якою, ніж санкція ч. 6 ст. 470 МК України у діючій редакції.
Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України» від 08 листопада 2018 року були внесені зміни до ст. 470 МК України, яка наразі містить 6 частин.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про електронні довірчі послуги" від 16 травня 2019 року, редакція ч. 6 ст. 470 МК України набула чинності 22 серпня 2019 року.
Диспозицією ч.6 ст.470 МК України встановлена відповідальність за перевищення встановлених статтею 95 цього Кодексу строку доставки транспортних засобів особистого користування та транспортних засобів комерційного призначення більше ніж на тридцять діб, а так само втрата цих транспортних засобів, у тому числі їх розкомплектування.
За вчинення цього правопорушення передбачене накладення стягнення у виді штрафу в розмірі десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або конфіскації таких транспортних засобів, тобто має місце посилення відповідальності, а відтак вказаний закон не має зворотної дії в часі як то визначає ст. 58 Конституції України.
Згідно з положенням ст.3 МК України, норми законів України, які пом'якшують або скасовують відповідальність особи за порушення митних правил, передбачені МК України, мають зворотну дію в часі, тобто їх норми поширюються і на правопорушення, вчинені до прийняття цих законів. Норми законів України, які встановлюють або посилюють відповідальність за такі правопорушення, зворотної дії в часі не мають.
У рішенні Конституційного Суду України №1-рп/99 від 09 лютого 1999 року у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів наголошується на тому, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Акти адміністративного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності.
Відповідно до ч.6 ст.470 МК України передбачена відповідальність за перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки транспортних засобів особистого користування та транспортних засобів комерційного призначення більше ніж на тридцять діб, а так само втрата цих транспортних засобів, у тому числі їх розкомплектування.
Однак, такі дії на час ввезення вказаного транспортного засобу як окремий склад правопорушення законом (МК України) не були передбачені.
За вказаних обставин, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.6 ст.470 МК України в межах даного провадження.
Натомість, дії ОСОБА_1 , який до 10 днів повинен був доставити транзитний автомобіль до митного органу, утворюють склад правопорушення, в діючій на час вчинення редакції частини 3 статті 470 МК України.
На момент свого початку протиправна бездіяльність ОСОБА_1 передбачала відповідальність за редакцією ч.3 ст.470 МК України, якою передбачалось стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та яка є більш м'якою за суворістю та є чинною на час розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а тому апеляційний суд вважає за можливе перекваліфікувати дії останнього та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 8500 грн. (500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян)
Враховуючи, що у діючому КУпАП, відсутня норма, яка б передбачала перекваліфікацію дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому апеляційний суд вважає, що у даному випадку необхідно застосувати аналогію закону, як засіб заповнення прогалини у законодавстві, який полягає у застосуванні врегульованих конкретною нормою правовідносин, норми закону, що регламентує подібні відносини у кримінальному процесуальному законодавстві.
Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 11 жовтня 2011 року №10-рп/2011 зазначає, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у Рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення».
У пункті 3.6 цього рішення Конституційний Суд України вказує, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року (заява N 7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини (зокрема, mutatis mutandis рішення у справі OZTURKv.GERMANY від 21 лютого 1984 року, пункт 53), справи про адміністративні правопорушення, враховуючи, зокрема, розмір та характер стягнень, для цілей статті 6 ЄКПЛ належать до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, на дану категорію справ поширюються гарантії статті 6 ЄКПЛ.
Згідно з вимогами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, та набрала чинності для України 11.09.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення, згідно з національним законом або міжнародним правом; також не може бути призначене суворіше покарання ніж те, що підлягало застосуванню на час вчинення кримінального правопорушення.
З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що дії ОСОБА_1 слід перекваліфікувати з ч.6 ст. 470 МК України на ч. 3 ст. 470 МК України.
Перекваліфікація дій не погіршує становище ОСОБА_1 та не змінює обставин правопорушення, зафіксованих в протоколі.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що досліджені докази повністю узгоджуються між собою. Їх аналіз дає суду підстави прийти до висновку, що вина ОСОБА_1 у скоєнні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 470 МК України, є доведеною поза розумним сумнівом.
Доводи представника митниці про те, що ОСОБА_1 необхідно притягнути до адміністративної відповідальності за ч.6 ст.470 МК України у чинній редакції, оскільки про таке правопорушення митним органом було виявлено з листа УПП в Харківській області Департаменту патрульної поліції України від 06.04.2021 року - є безпідставними, оскільки інформація щодо не доставлення транспортного засобу ОСОБА_1 до митного органу призначення по сплину 10-денного строку містилась у програмно-інформаційному комплексі ДМСУ, а тому була відомою митному органу станом на червень-липень 2018 року.
Вирішуючи питання про вид адміністративного стягнення, апеляційний суд враховує, у відповідності до ч. 2 ст. 33 КУпАП, характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність та вважає що підлягає застосуванню адміністративне стягнення у виді штрафу у межах санкції ч.3 ст.470 МК України.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова судді повинна бути змінена.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-
Клопотання захисника Трофімова В.А. задовольнити, поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Київського районного суду м.Харкова від 07 грудня 2021 року.
Апеляційну скаргу захисника Трофімова В.А. задовольнити.
Постанову судді Київського районного суду м.Харкова від 07 грудня 2021 року щодо ОСОБА_1 змінити.
Перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з ч.6 ст.470 МК України (в редакції Закону № 2510-IX від 15.08.2022) на ч.3 ст.470 МК України (в редакції Закону № 2612-VIII від 08.11.2018).
Вважати ОСОБА_1 таким, на якого накладено адміністративне стягнення у виді штрафу, який підлягає стягненню в дохід держави, у розмірі 8 500 (вісім тисяч п'ятсот) гривень
В решті постанову судді Київського районного суду м.Харкова від 07 грудня 2021 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Р.В. Гєрцик