Справа № 537/27/24 Номер провадження 33/814/497/24Головуючий у 1-й інстанції МУРАШОВА Н. В. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.
26 лютого 2024 року м. Полтава
Суддя Полтавського апеляційного суду Обідіна О.І.,
розглянувши в судовому засіданні у м. Полтава справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скарг ою ОСОБА_1 на постанову судді Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17 січня 2024 року,
Постановою судді Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17 січня 2024 року визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та піддано стягненню у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, в сумі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605,60 грн. судового збору.
Згідно з постановою судді, 21 грудня 2023 року о 21:25 год. в м. Кременчуці по вул. Лікаря Богаєвського, 5, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Skoda SuperB», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння (порушення мови, звужені зіниці очей, які не реагують на світло). Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та закрити провадження по справі.
В апеляційній скарзі посилається на те, що він не керував транспортним засобом, автомобіль був припаркований на узбіччі у м. Кременчуці по вул. Лікаря Богаєвського, 5, тобто факту керування транспортного засобу саме ним не було.
Також вказує, що він не відмовлявся від проходження огляду на встановлення факту перебування в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, погодився його проти в медичному закладі, але не зміг в силу фізіологічних причин здати необхідний аналіз у вигляді біологічного середовища (сечі).
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги приходжу до висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Згідно ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.
Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Вважаю, що суддя суду першої інстанції в даному випадку наведених вище вимог законодавства дотримався в повному обсязі.
Висновки суду першої інстанції щодо доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, за яке він підданий адміністративному стягненню, за обставин викладених у постанові, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам провадження та підтверджуються доказами, які були досліджені під час судового розгляду та оцінені судом у відповідності до вимог статті 252 КУпАП.
Зокрема такими доказами є:
протокол серії ААД №394720 складений 22.12.2023 про адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1
записи з бодікамер працівників поліції та відеореєстратора поліцейського автомобіля,
рапорт поліцейського.
Зазначені докази містять фактичні дані про подію скоєного правопорушення та не були спростовані притягнутим ОСОБА_1 .
Відхиляючи доводи апеляційної скарги необхідно зазначити, що викладені в ній обставини не спростовують висновків районного суду та не містять підстав, які виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Так, за нормативним визначенням ст. 130 ч.1 КУпАП адміністративна відповідальність настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, ознаками об'єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є зокрема свідоме ненадання особою біологічного матеріалу (сечі) для дослідження та проведення лікарем його огляду на стан наркотичного сп'яніння 21.12.2023 року після 21:00 год., оскільки з моменту зупинки транспортного засобу пройшов тривалий час, протягом якого у особи із задовільним станом здоров'я фізіологічно виробляється сеча в достатній кількості для проведення огляду на стан сп'яніння.
У п.2.5 Правил дорожнього руху України зазначено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Як вбачається з долучених до матеріалів справи відеозаписів, автомобіль «Skoda SuperB», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 був зупинений у зв'язку з порушенням п. 19.1. ПДР, а саме керування транспортним засобом без ввімкнення ближнього світла фар у темну пору, що стало підставою для складання постанови серія ЕНА №1138918 від 21.12.2023 о 21:25 год. та накладення штрафу у розмірі 510 грн.
В ході спілкування з приводу порушення водієм ОСОБА_1 Правил дорожнього руху, у працівників полії виникли підозри щодо перебування останнього в стані наркотичного сп'яніння, у зв'язку з чим працівником поліції зі згоди водія було застосовано світло ліхтаря та констатовано, що зіниці не реагують на світло.
Після чого, водію були повідомлені виявлені ознаки наркотичного сп'яніння та запропоновано пройти огляд в медичному закладі, на що водій погодився.
Враховуючи, що ОСОБА_1 мав статус водія, на якого законом покладено обов'язок в разі виниклої потреби підтвердити відсутність стану, зокрема, наркотичного сп'яніння, останній мав пройти відповідно до встановленого порядку огляд у закладі охорони здоров'я.
Такий обов'язок може бути незручним, певною мірою обтяжливим, однак в силу правового статусу водія та керування джерелом підвищеної небезпеки, така процедура є необхідною з метою охорони суспільних відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
В даному випадку, формально погоджуючись на проходження огляду в медичному закладі, водій стверджує, що по нелажним від нього причин, в він не міг здати для налізу біологічне середовище (сечу) на протязі більше трьох голин.
Аналізуючи таку поведінку правопорушника, суд першої інстанції вірно зазначив, що невиконання означеного обов'язку протягом передбачених ст. 266 КУпАП двох годин, за які організм людини об'єктивно здатен виробити зразки сечі, необхідні для лабораторного дослідження, свідчить про умисне ухилення від огляду на стан наркотичного сп'яніння, що є закінченим складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за кваліфікуючими ознаками відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №394720 складений 22.12.2023 у водія ОСОБА_1 , поліцейськими було виявлено ознаки наркотичного сп'яніння, які були зазначені в протоколі.
Внесена працівниками поліції до протоколу інформація не суперечить обставинам, зафіксованим на долучених до справи відеозаписах.
Відмова водія від проходження огляду на стан сп'яніння, а саме не надання біологічного матеріалу для дослідження, стала підставою для складання адміністративного протоколу за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апелянта щодо відсутності доказів факту керування ним транспортним засобом не беруться апеляційним судом до уваги, оскільки повністю спростовуються долученими до справи відеозаписами як з відеореєстратора службового автомобіля, так і бодікамер працівників поліції.
При цьому, ОСОБА_1 жодного разу не заперечував факт керування транспортним засобом, як особисто під час спілкування з поліцейськими, так і в протоколі про адміністративне правопорушення зазначав, що затримали безпідставно, сидів у авто, а його викрали.
Не беруться до уваги посилання правопорушника в частині безпідставної зупинки транспортного засобу, оскільки, як зазначалося вище, автомобіль під керуванням ОСОБА_2 було зупинено в зв'язку з порушенням п. 19.1. ДПР, що також доводиться долученим відеозаписом з відеореєстратора поліцейського автомобіля, на якому видно як автомобіль проїжджає патрульну машину без ввімкнених фар ближнього світла.
Крім того, сам факт притягнення особи до відповідальності за порушення ПДР, зафіксованого не в автоматичному режимі, є свідченням того, що саме ОСОБА_1 мав статус водія, що не було ним спростовано.
При цьому, постанову серія ЕНА №1138918 від 21.12.2023, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у зв'язку з порушенням п. 19.1. ПДР, останній в передбаченому законом порядку до адміністративного суду не оскаржував, вона є чинною та приймається судом до уваги як належний доказ факту керування транспортним засобом.
Таким чином під час апеляційного розгляду наявними у справі доказами в їх сукупності спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не вчиняв адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд приходить до висновку, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про недотримання працівниками поліції вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а наявними доказами в їх сукупності спростовуються доводи апеляційної скарги про недоведеність вчинення водієм адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Адміністративне стягнення на правопорушника накладено з дотриманням вимог ст. 33 КУпАП, за своїм видом і розміром є справедливим, відповідає розміру вчиненого правопорушення, особі порушника та ступеню його вини, є необхідним і достатнім для його виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником так й іншими особами.
Порушень законодавства, які ставили б під сумнів законність судового рішення в ході апеляційного розгляду не встановлено.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить висновку, що постанова судді про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП є законною та обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17 січня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.І. Обідіна