Справа № 539/1030/20 Номер провадження 11-кп/814/1114/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
20 лютого 2024 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_6 - захисника в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 на ухвалу Пирятинського районного суду Полтавської області від 18 грудня 2023 року,-
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.
Ухвалою суду у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12021170430000081 від 01.02.2021, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 321, ч. 2 ст. 307 КК України та ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 307 КК України, задоволено клопотання прокурора Лубенської окружної прокуратури Полтавської області та продовжено відносно обвинуваченої
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки с. Мильці, Полтавського району, Полтавської області, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючої, раніше судимої:
- 30.11.2010 Київським районним судом м. Полтави за ч. 2 ст. 309 КК України на строк 2 роки позбавлення волі. Від відбування покарання звільнена з під варти в залі суду на підписку про невиїзд на підставі ст. 1 п. «Б» ЗУ «Про амністію» від 19.04.2007;
- 23.04.2013 Ленінським районним судом м. Полтави за ч. 3 ст. 15. ч. 1 ст. 185 КК України до штрафу в розмірі 850 грн.;
- 12.12.2016 колегією суддів Октябрського районного суду м. Полтавиза ч. 2 ст. 307. ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України на строк 6 років і 6 місяців позбавлення волі;
- 15.05.2020 Лубенським міськрайонним судом Полтавської області за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 70, ст. 75 КК України до 3 років позбавлення волі, звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки;
строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, який обчислюється з дня постановлення ухвали 18.12.2023 і діє до 15.02.2024 включно.
Мотивуючи своє рішення про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, районний суд послався на те, що доведені ризики виправдовують подальше тримання обвинуваченої під вартою, їм неможливо запобігти більш м'якими запобіжними заходами та тільки запобіжний захід у виді тримання під вартою здатний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В поданій апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 - захисник в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу суду та відмовити в задоволенні клопотання прокурора та застосувати щодо ОСОБА_7 запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
На обґрунтування апеляційних вимог посилається на недоведеність існування ризиків та тривалий розгляд справи, який триває з 2021 року, а рішення судом так і не прийнято, у зв'язку з відсутністю доказів винуватості обвинуваченої.
Вказує, що судом не враховано, що ОСОБА_7 постійно проживала в будинку в м. Лубни з малолітньою дитиною, має міцні соціальні зв'язки з рідними і будь-яких підстав ухилятись від слідства та суду не має.
Позиції учасників судового провадження.
Учасники судового провадження до суду апеляційної інстанції не з'явилися, були належним чином повідомлені про дату час і місце судового розгляду.
Мотиви суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вбачається із наданих матеріалів, на розгляді суду першої інстанції перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12021170430000081 від 01.02.2021, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 321, ч. 2 ст. 307 КК України та ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 307 КК України.
Під час розгляду даного кримінального провадження прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження обвинуваченій ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, яке ухвалою районного суду задоволено 18.12.2023.
Не погоджуючись з даним рішенням, адвокат ОСОБА_6 - захисник в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою.
У відповідності до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Розглядаючи питання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу, та умови, за яких таке продовження можливе.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_7 , вказаних вимог кримінального процесуального закону дотримався в повному обсязі, оцінив у сукупності всі обставини, що враховуються при вирішенні питання продовження строку тримання під вартою, як того вимагають приписи статей 177, 183, 197, 199 та 331 КПК України.
Так ОСОБА_7 може переховуватися від суду з метою уникнення відповідальності, оскільки обвинувачується у вчиненні нетяжкого злочину та ряду тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на тривалий строк. Крім того, обвинувачена вчинила злочини в період іспитового строку, ніде не працює та законних джерел доходу не має, а тому може продовжити злочинну діяльність. Може незаконно впливати на свідків, оскільки, на даний час допитані не всі свідки.
Вказані ризики, з моменту обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою та до цього часу, не перестали існувати.
За таких обставин, застосування більш м'якого запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, з огляду на серйозність висунутого обвинувачення та суспільний інтерес, який превалює над принципом поваги до свободи особистості, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої та не буде сприяти повному та об'єктивному встановленню істини у справі протягом розумного строку, а стороною захисту не наведено в апеляційній скарзі доводів які б переконали у зворотному.
Також слід зазначити, що зважаючи на введення воєнного стану в Україні, зайнятість правоохоронних органів у діяльності з відсічі збройної агресії Російської Федерації, фактор настання існуючих ризиків в даних умовах, як то ухилення від суду обвинуваченою ОСОБА_7 , значно збільшується, а застосування більш м'якого запобіжного заходу, на переконання колегії суддів, не зможе перешкодити обвинуваченій вчинити спроби ухилитися від суду та повернутися до протиправної діяльності.
Не є належним чином обґрунтованими й доводи захисника про порушення норм як національного законодавства так і міжнародного, через утримання під вартою ОСОБА_7 разом із своєю малолітньою дитиною, оскільки стороною захисту не розкрито в чому саме такі порушення полягали.
Поряд із цим, відповідно до ст. 9 ЗУ «Про попереднє ув'язнення» взяті під варту жінки вправі мати при собі дітей віком до трьох років.
Відповідно до міжнародних норм, зокрема Правил ООН, що стосуються поводження з жінками-в'язнями та мір покарання для жінок-правопорушників, не пов'язаних з позбавленням волі, Конвенції про права дитини тощо, утримання жінки під вартою разом із дитиною не забороняється, однак є застереження щодо забезпечення належних умов утримання як для жінки так і для її дитини з урахуванням їхніх потреб.
Жодних посилань на те, що ОСОБА_7 та її дитина, під час утримання в установі попереднього ув'язнення, не отримують належного догляду, не забезпечені необхідною медичною допомогою, а також не дотримані інші норми пов'язані з перебуванням малолітньої дитини разом із матір'ю під вартою, апеляційна скарга не містить.
Хоча колегія суддів і погоджується, що застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в даному випадку є необхідним, з огляду на відомості про особу обвинуваченої, яка вчинила ряд тяжких злочинів, будучи раніше судимою під час іспитового строку, однак вважає слушними доводи сторони захисту щодо тривалого тримання під вартою обвинуваченої та рекомендує районному суду вжити заходів з метою здійснення оперативного, об'єктивного розгляду кримінального провадження відносно ОСОБА_7 в розумні строки.
Враховуючи наведене, рішення районного суду є законним та вмотивованим, а тому апеляційні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 422-1 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,-
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 - захисника в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Пирятинського районного суду Полтавської області від 18 грудня 2023 року щодо обвинуваченої ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4