Провадження № 22-ц/803/2067/24 Справа № 210/1668/20 Суддя у 1-й інстанції - Літвіненко Н.А. Суддя у 2-й інстанції - Тимченко О. О.
27 лютого 2024 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого судді Тимченко О.О.,
суддів Бондар Я.М.,Зубакової В.П.,
учасники справи:
заявник Комунальне підприємство теплових мереж «Криворіжтепломережа»,
боржник ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг цивільну справу № 210/1668/20 за заявою ОСОБА_1 про скасування судового наказу по справі № 210/1668/20, провадження № 2-н/210/532/20 від 12 червня 2020 року,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,
на ухвалу Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 листопада 2023 року, (суддя Літвіненко Н.А.), постановлену в приміщенні Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області,
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області із заявою про скасування судового наказу в якій просив суд скасувати судовий наказ від 12 червня 2020 року у справі № 210/1668/20 Також заявник просив суд визначити поважною причину пропущення строку для звернення до суду за захистом прав та законних інтересів та поновити строк для звернення до суду за захистом прав та законних інтересів обґрунтовуючи своє клопотання тим, що постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин та Указом Президента від 24 лютого 2022 року № 64/2022, який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про ведення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24лютого2022 року, який діє і на теперішній час, що в свою чергу, вказані фактори перешкоджали заявнику звернутись до суду з заявою про скасування судового наказу вчасно.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 листопада 2023 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку для скасування судового наказу відмовлено. Заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу по справі № 210/1668/20, провадження №2-н/210/532/20 від 12 червня 2020 року повернуто боржнику.
Ухвала суду мотивована тим, що належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на звернення до суду із заявою про скасування судового наказу ОСОБА_1 не надав.
В апеляційній скарзі, поданій до апеляційного суду, ОСОБА_1 посилається на те, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, просить ухва лу Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 листопада 2023 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при постановлені оскаржуваної ухвали не враховано, що 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID19)», яким розділ ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України доповнено пунктом 3 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину». Крім того судом не враховано, що Указом Президента від 24 лютого 2022 року № 64/2022, який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про ведення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який діє і на теперішній час, що в свою чергу, вказані фактори перешкоджали заявнику звернутись до суду з заявою про скасування судового наказу вчасно.
Від представника КПТМ «Криворіжтепломережа» надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому він зазначає про необґрунтованість та безпідставність доводів апеляційної скарги, просить її залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
12 червня 2020 року Дзержинським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області винесено судовий наказ про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь КПТМ «Криворіжтепломережа» заборгованості по оплаті за послугу з постачання теплової енергії за період з 01 квітня 2017року по 01 лютого 2020 року в сумі 18901 грн16 коп та судового збору в сумі 210,20 грн.
Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, 21 липня 2020 року копія судового наказу та заява з додатками були отримані ОСОБА_1 .
Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку частини 13 статті 7, частини 2 статті 369 ЦПК України, оскільки оскаржується ухвала суду, зазначена в пункті 10 частини 1 статті 353 ЦПК України.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону ухвала суду першої інстанції відповідає.
Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку для скасування судового наказу суд першої інстанції виходив з того, що належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на звернення до суду із заявою про скасування судового наказу ОСОБА_1 не надав.
Такий висновок суду першої інстанції є правильним та таким, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства.
Згідно частини 1 статті 127 ЦПК суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу. Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою. (частини 6, 7 статті 127 ЦПК).
Відповідно до частини 1 статті 170 ЦПК, боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав.
Частиною 2 статті 171 ЦПК визначено, що заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.
Колегія суддів звертає увагу, що підстави пропуску процесуального строку можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання заяви про скасування судового наказу.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. До таких причин відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.
Отже, у контексті забезпечення реалізації права на оскарження судового рішення та вирішення питання поновлення строків на таке оскарження у рішеннях ЄСПЛ сформувалась стала практика, відповідно до якої поновлення строків на подання заяви про скасування судового наказу може бути виправданим, якщо пропуск строку є поважний, об'єктивно незалежний від волі та поведінки боржника.
Ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.
Згідно зі статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод право на справедливий суд передбачає і доступ до правосуддя і, зокрема гарантується тим, що суд має бути не заформалізованим, що знайшло своє відображення у рішеннях ЄСПЛ «Подбіельські та ППУ Полпуре проти Польщі» (Podbielski and PPU Polpure v. Poland) від 26 липня 2005 року, заява № 39199/98, п. 62), «Воловік проти України» від 6 грудня 2007 року, заява № 15123/03. У Рішенні в справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03 ЄСПЛ зазначено: «Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі Golder v. the United Kingdom від 21 лютого 1975 року, Серія А № 18, п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення у справі Guerin v. France від 29 липня 1998 року, Reports of Judgments and Decisions 1998-V, p. 1867, § 37). 23. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, має на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту (рішення у справі Perez de Rada Cavanilles v. Spain від 28 жовтня 1998 року).
В постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі №755/8494/16-ц вказано про те, що відповідно до сталої практики ЄСПЛ, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі ОСОБА_11 проти України (974_256) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та Трух проти України (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява N 50966/99, від 14 жовтня 2003 року). У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення у справі Пономарьов проти України (Заява № 3236/03).
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 320/7888/16-ц вказано, що стосується дотримання процесуальних строків, то, слід вважати, що сторони повинні таких дотримуватись та пропуск таких, за загальним правилом, призводить до втрати права особою на вчинення певної процесуальної дії у даному випадку на подання скарги.
З матеріалів справи вбачається, що боржником ОСОБА_1 , особисто отримано копія судового наказу більше ніж рік тому, а саме 21 липня 2020 року.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що жодних поважних причин, пропуску встановленого частиною 1 статті 170 ЦПК строку на подання боржником заяви про скасування судового наказу не встановлено.
Дійсно, 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID19)», яким розділ ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України доповнено пунктом 3 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину».
Разом з тим, Постановою Кабінету міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відмінено на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Стосовно твердження ОСОБА_1 про поважність пропущеного строку для подання заяви про скасування судового наказу у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, то колегія суддів зазначає, що на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», згідно Указу Президента України «Про ведення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався. Тобто воєнний стан в України було введено більш ніж через рік з моменту отримання боржником копії судового заказу.
Крім того колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що на території Дніпропетровської області не ведуться активні бойові дії, що свідчить про те, що поточна обстановка в цій області є стабільною, а в умовах воєнного стану робота судів не була припинена.
Відповідно до рекомендацій Ради суддів України щодо роботи суддів в умовах воєнного стану від 02 березня 2022 року суддям необхідно виважено підходити до питань, пов'язаних з поверненням різного роду процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення різного роду строків та по можливості продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану.
Запровадження воєнного стану може бути підставою, яка відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України повинна враховуватися при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв'язку з такими обставинами.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Отже, саме по собі введення воєнного стану на території всієї держави, який продовжений (і на теперішній час), без посилання заявника на конкретні обставини, які були об'єктивно непереборними, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість заявнику своєчасному зверненню до суду у визначений законом строк, не може бути безумовною підставою для поновлення строку (постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03 листопада 2022 року в справі № 560/15534/21).
Колегія суддів звертає увагу, що завданням цивільного судочинства у контексті статті 2 Цивільного процесуального кодексу України є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних справ, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Виконання завдань цивільного судочинства залежить від встановлення судом у справі об'єктивної істини та правильного застосування норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції встановивши, що заявник копію оскаржуваного судового наказу отримав 21 липня 2020 року, а до суду із заявою про скасування цього наказу звернувся лише 13 листопада 2023 року, тобто більше ніж через рік після отримання копії судового наказу, при цьому строк подачі заяви про скасування судового наказу, встановлений законом - 15 днів з дня вручення копії наказу, доказів поважності причин значного пропуску строку заявником суду першої інстанції не надано, а відтак місцевий суд на законних підставах відмовив у поновленні пропущеного процесуального строку.
Відмовляючи у задоволенні заяви про поновлення строку на подачу заява про скасування судового наказу, судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи й за таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо повернення самої заяви ОСОБА_1 про скасування судового наказу, виданого за заявою КПТМ «Криворіжтепломережа» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по оплаті за послугу з постачання теплової енергії.
Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні заяви про поновлення строку на подання заяви про скасування судового наказу й тим самим повернуто заяву про скасування судового наказу, колегія суддів не приймає до уваги оскільки, такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.
Відповідно до статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування чи зміни не вбачається, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - залишити без змін.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 листопада 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий О.О.Тимченко
Судді Я.М.Бондар
В.П.Зубакова