Справа № 761/30074/20
Провадження № 8/761/9/2024
06 лютого 2024 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Юзькової О.Л.,
при секретарі Марінченко Л.В.,
за участі
представника боржника ОСОБА_1 ,
представника стягувача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_3 про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами по справі за заявою ОСОБА_4 про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання дітей, -
Представник ОСОБА_3 звернувся до суду з даною заявою, зважаючи на наступне. На підставі заяви ОСОБА_4 05.10.2020 р. Шевченківським районним судом м. Києва видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання доньок ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/3 частини заробітку боржника, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 21.09.2020 року і до досягнення дітьми повноліття. Так, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 12.06.2008 р. по 12.04.2014 р. (шлюб розірвано на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12.02.2014 р. Від шлюбу мають трьох спільних дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Договором від 20.01.2014 р. сторони по справі врегулювали питання утримання боржником старшої доньки ОСОБА_7 - заявник добровільно зобов'язався на ї утримання сплачувати 1500,00 грн., але не менше одного прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, а також додатково сплачувати по 1 тис. грн. на рік на додаткові витрати на дитину. Свої зобов'язання за договором боржник виконував своєчасно та в повному обсязі. Після народження менших дітей сторони в усній формі узгодили суму, яку батько буде сплачувати на їх утримання і з урахуванням розміру аліментів на старшу доньку, ця сума становила 13 000,00 грн. Зазначену суму з 2015 р. по 2022 р. ОСОБА_4 отримувала, жодних спорів щодо утримання дітей не виникало. Нововиявленими обставинами у даній справі є: стягувач приховала від суду наявність старшої доньки, також стягувач приховала від суду, що на момент видачі судового наказу 05.10.2020 р. Святошинським районним судом м. Києва вже було видано наказ про утримання аліментів на старшу доньку у розмірі частини доходів боржника, але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 21.09.2020 р. Крім того, стягувач приховала від суду, що з врахуванням викладеного вище, загальний розмір аліментів, який буде утримуватись з боржника буде складати суму , яка перевищує імперативний максимум, визначений ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження». Також, зважаючи на наявність договору між батьками, виникло дві правові підстави для подвійного утримання аліментів на старшу дитину. До того ж, стягувач не повідомила суду про належне виконання договору від 20.01.2014 р., а також про добровільне утримання та розмір фактично сплачених аліментів на молодших доньок. За таких обставин представник ОСОБА_3 просить суд судовий наказ Шевченківського районного суду м. Києва від 05.10.2020 р. скасувати та постановити у даній справі ухвалу, якою відмовити у видачі судового наказу.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 14 грудня 2022 року в задоволенні заяви про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 14 грудня 2022 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В судовому засіданні представник ОСОБА_3 підтримала заяву, просила задовольнити. Також зазначила, що необхідно врахувати положення ст. 128 КЗпП України - максимальний розмір відрахувань не може становити 70% із заробітної плати.
Представник стягувача заперечував проти задоволення заяви боржника посилаючись на те, що Сімейний кодекс України дозволяє стягувачу самостійно обирати спосіб стягнення аліментів на одного, двох чи трьох дітей, наявність договору на утримання старшої доньки та кількість дітей сторін по справі не є нововиявленими обставинами в розумінні ст. 423 ЦПК, стягнення з боржника аліментів у розмірі більшому ніж частина його доходу не заслуговують на увагу. У судовому засіданні представник стягувача просив відмовити у задоволенні заяви про перегляд судового наказу від 05.10.2020 року за нововиявленими обставинами.
Вислухавши доводи учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено та не оспорюється учасниками процесу, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 12.06.2008 року по 12.02.2014 року та мають трьох спільних дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Як свідчать матеріали справи, утримання старшої дитини сторони врегулювали у спосіб укладення договору про сплату аліментів, посвідченого 20.01.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шрестха Д.Г. за N 58, за умовами якого ОСОБА_3 зобов'язався сплачувати 1500,00 грн на утримання своєї старшої доньки, але не менше одного прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а також додатково сплачувати по 1 тисячі гривень на рік на додаткові витрати на дитину.
30.09.2023 року Святошинським районним судом м. Києва виданий судовий наказ про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі частини доходу боржника, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 21.09.2020 року і до досягнення дитиною повноліття.
05.10.2020 року Шевченківським районним судом м. Києва видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/3 частини доходу боржника, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 21.09.2020 року і до досягнення дітьми повноліття.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 13.03.2023 року, яка залишена без змін Постановою Київського апеляційного суду від 22.06.2023 року, судовий наказ, виданий Святошинським районним судом м. Києва 30.09.2023 року скасовано, у видачі судового наказу відмовлено.
У зазначених судових рішеннях суди дійшли висновку про недобросовісність поведінки стягувача, яка звертаючись із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на неповнолітню дитину, ОСОБА_7 , порушила принцип добросовісності, та діяла всупереч попередній поведінці, оскільки вона достеменно знала про існування договору від 20 січня 2014 року так як є однією із підписантів цього договору.
Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до Шевченківського районного суду м. Києва з заявою про видачу судового наказу, ОСОБА_4 також не зазначала про укладення між батьками договору щодо утримання старшої доньки, відсутні і відомості щодо видачі Святошинським районним судом м. Києва наказу про стягнення аліментів на її утримання.
Згідно ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно вимог частин першої, другої статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Відповідно до ч. 2-3 ст. 183 СК України якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
За частиною восьмої статті 170 ЦПК України, у разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу.
Судовий наказ 05 жовтня 2020 року, виданий Шевченківським районним судом м. Києва відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 ЦПК України, а тому такий судовий наказ може бути переглянутий за нововиявленими обставинами.
У заяві про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами заявник вказав на наявність підстав для такого перегляду, передбачених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України.
За положеннями частини першої, пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
При вирішенні питання про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами суд має виходити з визначених частиною другою статті 423 ЦПК України підстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, та дотримання заявником умов, що містяться в статтях 424, 426 ЦПК України.
Обставини, які відповідно до пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України є підставою для перегляду судового рішення, це юридичні факти, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, повинні бути істотними, тобто такими, що могли вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення і були встановлені після набрання ним законної сили. Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі та щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виник спір, а тому підставою для скасування судового рішення є не всі невідомі на час розгляду справи обставини, а лише ті, які входять до предмета доказування у справі.
Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.
Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.
Для перегляду судового рішення у зв'язку із нововиявленими обставинами, суд повинен враховувати не тільки ту обставину, що заявнику не було відомо про них, а й те, що такі обставини не могли бути йому відомі на час розгляду справи.
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, N 69529/01, § 27,28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).
Так, порядок розгляду судами заяв про видачу судового наказу врегульовано Розділом II ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 167 ЦПК України суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п'яти днів з дня її надходження, а якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, - протягом п'яти днів з дня отримання судом у порядку, передбаченому частинами п'ятою, шостою статті 165 цього Кодексу, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника.
Ураховуючи наведену практику ЄСПЛ, беручи до уваги порядок розгляду заяв про видачу судового наказу, визначеного частиною першою статті 167 ЦПК України, зокрема те, що розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника, суд дійшов висновку, що при вирішенні питання за заявою ОСОБА_4 про видачу судового наказу про стягнення аліментів в розмірі 1/3 доходу боржника на двох дітей суду не було відомо про те, що раніше ОСОБА_4 звернулась до Святошинського районного суду м. Києва із заявою про стягнення аліментів на страшу доньку в розмірі частини доходу боржника ОСОБА_3 і така заява була задоволена.
Зазначена обставина могла бути підставою для відмови у видачі судового наказу з огляду на невідповідність вимог заяви в частині розміру аліментів положенням пункту 4 частини першої статті 161 ЦПК України, згідно із якими судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу.
Суд звертає увагу, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Частиною 3 ст. 13 ЦПК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Формулювання «зловживання правом» необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб'єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі в супереч меті такого права.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи.
Зазначеним засадам цивільного судочинства процесуальна поведінка стягувача вочевидь не відповідає. Стягувач не повідомила суд про її бажання стягувати аліменти у наказному провадженні саме на трьох дітей: на старшу у спосіб звернення з відповідною заявою до Святошинського районного суду м. Києва та на двох менших у спосіб звернення з відповідною заявою до Шевченківського районного суду м. Києва, а також про існування окремого договору про утримання старшої дитини.
Заперечення представника ОСОБА_4 не спростовують висновків суду, зважаючи на те, що обрання способу стягненння аліментів позволяє стягувачу обрати таке стягнення у твердій грошовій сумі або у частці від доходу боржника та не передбачає право на штучне збільшення юогових зобов'язань.
Також представником стягувача не доведено, що боржнику було відомо про звернення ОСОБА_4 як до Святошинського районного суу м. Києва так і до Шевченківського районного суду м. Києва з заявами про видачу судових наказів про стягненя аліментів на утримання трьох дітей.
Зважаючи на вищенаведене, суд приходить до висновку, що представником ОСОБА_3 доведено обставини, з якими чинне процесуальне законодавство України передбачає можливість задоволення заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.
Виходячи з наведеного, керуючись ст. ст. 423,429,353 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_3 про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами по справі за заявою ОСОБА_4 про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання дітей задовольнити.
Скасувати судовий наказ Шевченківського районного суду м. Києва від 05.10.2020 р., виданий за заявою ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У видачі судового наказу за заявою ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до вказаного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень ЦПК України.
Суддя: