Справа № 758/2158/24
про залишення позовної заяви без руху
26 лютого 2024 року місто Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі судді Гребенюка В.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеній Миколайович, про повернення стягнутого за виконавчим написом нотаріуса
ОСОБА_1 в особі свого представника адвоката Паська С.А. звернулася до Подільського районного суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеній Миколайович, про повернення стягнутого за виконавчим написом нотаріуса.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
При цьому, позов за змістом і формою повинен відповідати вимогам ст. ст. 175-177 ЦПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Представник позивача разом з позовною заявою подав клопотання про звільнення від сплати судового збору, в якому посилався на наявність одразу двох підстав для звільнення позивача від сплати судового збору за подання даного позову.
Так, представник позивача повідомив, що розмір судового збору, якій підлягає сплаті, перевищує 5 % розміру доходу позивача за попередній календарний рік, оскільки позивач не отримувала будь-яких доходів протягом 2022-2023 року, що, з урахуванням положень п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», є безумовною підставою для звільнення позивача від сплати судового збору.
Згідно з ч. 1 та ч. 3 ст. 136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Таким чином, звільнення, розстрочення або відстрочення сплати судового збору у даному випадку можливе за одночасного існування двох умов: незадовільного майнового стану позивача, та необхідності сплати судового збору у розмірі, який перевищує 5 % розміру річного доходу позивача за попередній календарний рік.
Майновий стан сторони визначається судом, виходячи з конкретних обставин справи, включаючи спроможність заявника сплатити судовий збір за звернення до суду. Отже, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.
В обґрунтування незадовільного майнового стану позивача до клопотання долучено Відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 04.12.2023 року, згідно з якими відсутня інформація щодо джерел або сум доходу позивача за період з 1 кварталу 2022 року по 3 квартал 2023 року.
Разом із тим, не надано доказів на підтвердження того, що позивачем не отримувався дохід у період початку 4 кварталу 2023 року до дня звернення до суду. При цьому, слід зазначити, що сама по собі відсутність доходів, які підлягають оподаткуванню і обліковуються органами ДПС, не свідчить про скрутне матеріальне становище, а доказів відсутності інших джерел доходів суду не надано.
Разом з тим, оцінюючи докази позивача про незадовільний майновий стан, суд враховує, що позивач, звертаючись до суду, у позовній заяві включила до орієнтовного розрахунку судових витрат витрати у розмірі 24 600 гривень на правничу допомогу адвоката, в тому числі, на усну консультацію, вивчення документів, а також підготовку і подання позовної заяви. Тобто, вбачається, що позивач має можливість оплачувати означену правову допомогу, що, в свою чергу, ставить під сумнів твердження про неспроможність позивача сплатити судовий збір у зв'язку із її незадовільним майновим станом.
Суд звертає увагу, що підстави для звільнення або відстрочення від сплати судового збору, які передбачені статтею 8 Закону України «Про судовий збір», не є абсолютними та не зобов'язують суд звільнити позивача від сплати судового збору чи відстрочити сплату ним судового збору, а лише надають йому право вчинити ці дії за умови, що майновий стан особи є незадовільним та створює істотні перешкоди для її доступу до правосуддя.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що доводи позивача щодо неспроможності сплатити судовий збір не підтверджені жодними належними і допустимими доказами, а отже, не є достатньою і необхідною підставою для відстрочення сплати судового збору.
Іншою підставою для звільнення від сплати судового збору в клопотанні зазначена ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
З цього приводу суд зазначає, що Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини, які виникають між споживачами і виробниками, виконавцями, продавцями під час продажу товарів (виконанні робіт, наданні послуг), встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоров'я, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.
Пунктом 23 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.96 р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості: про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов. До заяви повинні бути додані необхідні документи - залежно від заявлених вимог (наприклад, договір, квитанція-замовлення, квитанція-зобов'язання, транспортна чи інша накладна, чек, касовий ордер).
Таким чином, позивач, вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду зобов'язана викласти зміст позовних вимог та обставини, якими вона обґрунтовує позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши, яке право споживача порушено у відповідності до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», навести підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».
Проте, в позовній заяві відсутнє таке обґрунтування позовних вимог.
Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
Тобто, права особи як споживача охоплюються і мають місце на стадії придбання, замовлення, використання або реалізації наміру придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, а коли така продукція вже придбана, замовлена або використовується, то діють правила і норми відповідних договірних правовідносин.
У зв'язку з цим, застосування Закону України «Про захист прав споживачів» до даних правовідносин можливе лише в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови, процедури виконання договору та інше, тобто ті, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають інші правовідносини, які регулюються відповідними Законами (Цивільний кодекс України, Закон України «Про банки та банківську діяльність», Закон України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»).
Разом з цим, як вбачається з вищевказаного позову, підставою звернення позивача з позовом не є порушення відповідачем Закону України «Про захист прав споживача», оскільки після укладення сторонами кредитного договору виникають інші правовідносини. Позовна заява не містить жодного посилання на порушення прав позивача саме як споживача та способи їх захисту, передбачені цим Законом. Жодна з перелічених у ст. 4 Закону України «Про захист прав споживача» підстав, які дають право особі захистити порушене право споживача, не пов'язана з предметом пред'явленого позову до суду.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання до суду даного позову є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Позовна заява містить позовні вимоги про повернення стягнутого за виконавчим написом нотаріуса та про стягнення моральної шкоди. Вимога про відшкодування моральної шкоди, визначена у грошовому вимірі, є майновою вимогою, а отже, судовий збір за таку вимогу підлягає стягненню як за окрему вимогу майнового характеру.
За положеннями п.п. 2.2.1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру сплачується у розмірі 1 % ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 1 ст. 4 вищевказаного Закону встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» у 2024 році один прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня становить 3 028 гривень.
Таким чином, за подання даного позову до суду, позивачу слід сплатити судовий збір за позовною вимогою про повернення стягнутого за виконавчим написом нотаріуса в розмірі 1 211,20 гривень, та у розмірі 1 211,20 гривень за позовною вимогою про стягнення моральної шкоди.
Разом з тим, в порушення вимог ч. 4 ст. 177 ЦПК України, позивачем не додано до позовної документ, що підтверджує сплату судового збору. У позовній заяві позивач посилається на ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» як на підставу для звільнення від сплати судового збору при поданні даного позову.
Зважаючи на зазначені недоліки позовної заяви, її необхідно залишити без руху, а позивачу надати строк для їх усунення.
Згідно зі ст. 185 ЦПК України, суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 ЦПК України, позовна заява вважається поданою в день її первісного подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачу.
Керуючись положеннями ст. ст. 175-177, 185, 260 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеній Миколайович, про повернення стягнутого за виконавчим написом нотаріуса - залишити без руху;
Встановити позивачеві 10-денний строк з дня отримання копії Ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків;
Роз'яснити позивачу, що у разі не виправлення недоліків до вказаного терміну позовна заява вважатиметься неподаною та буде йому повернута;
Копію цієї ухвали направити позивачу;
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя В.В. Гребенюк