Подільський районний суд міста Києва
Справа № 758/1056/24
Провадження № 1-кп/758/1035/24
26.02.2024 м. Київ
Колегія суддів Подільського районного суду м. Києва в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12023100070001830 за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, який працює у ТОВ «Асканія-Флора», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого 03.12.2015 Броварським міськрайонним судом Київської області за ч. 1 ст. 115 КК України до 7 років позбавлення волі, звільнений умовно-достроково 15.10.2020 на 1 рік 08 місяців 12 днів,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 13 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 185 КК України,
29.08.2023 року, у вечірній час доби, точного часу досудовим слідством не встановлено, ОСОБА_7 прийшов у гості до своєї сестри ОСОБА_8 за адресою:
АДРЕСА_1 , де попросив останню дозволити йому переночувати в неї в квартирі декілька днів, оскільки посварився зі співмешканкою та поїхав до м. Київ, на що ОСОБА_8 надала свою згоду.
31.08.2023 року, у ранковий час доби, точного часу досудовим слідством не встановлено, ОСОБА_7 вирішив повернутися до місця свого мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , та, оскільки не мав на це грошових коштів, почав просити у ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 50 грн на проїзд. ОСОБА_8 , у свою чергу, відмовилася надавати ОСОБА_7 грошові кошти, стверджуючи, що в неї нема коштів, та між ними на вказаному ґрунті розпочалася словесна сварка, під час якої ОСОБА_7 продовжував просити у ОСОБА_8 грошові кошти та остання дістала із сумки грошові кошти у вигляді монет та кинула їх у бік ОСОБА_7 . У цей час, будучи обуреним такою поведінкою ОСОБА_8 , у ОСОБА_7 , який є особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, раптово виник злочинний умисел на позбавлення життя ОСОБА_8 .
Безпосередньо реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на умисне вбивство ОСОБА_8 , тобто на умисне протиправне заподіяння їй смерті, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, ОСОБА_7 , перебуваючи в коридорі квартири за вказаною адресою, підійшов до ОСОБА_8 , схопив сумку, яка в цей час знаходилася на лівому плечі останньої, та, знаходячись з правого боку від ОСОБА_8 , накинув ремені вказаної сумки на її шию та почав душити. Після чого, ОСОБА_7 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на умисне вбивство ОСОБА_8 , застосовуючи значну силу, почав тягнути її на себе, поваливши таким чином останню на підлогу та утримував у такому положенні, поки остання не перестала подавати ознаки життя.
У результаті умисних злочинних дій ОСОБА_7 потерпілій ОСОБА_8 спричинені такі тілесні ушкодження: фрагмент поодинокої не замкнутої странгуляційної борозни, що розташований спереду назад, дещо знизу догори та дещо зліва направо, охоплюючи передню, праву та ліву бічні її поверхні; перелом правого великого рогу під'язикової кістки; крововиливи в м'яких тканинах шиї по ходу борозни; парацентральний перелом правої пластинки щитоподібного хряща; крововилив у м'яких тканинах в проекції правої пластинки щитовидного хряща, які виникли внаслідок стиснення шиї петлею незадовго (декілька хвилин) до моменту настання смерті, що призвело до странгуляційної асфіксії, як виду механічної асфіксії, має ознаки тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння та перебуває в прямому причинному зв'язку з настанням смерті; поверхневе садно на передній поверхні шиї в ділянці верхнього краю странгуляційної борозни; множинні садна на лівому надпліччі та тильні поверхні правої кисті на шкірних перетинках між пальцями, синець на тильній поверхні правої кисті, які утворились внаслідок дії тупого (тупих) предмета (предметів), за механізмом удару (синець), тертя або тертя/ковзання (садна), мають ознаки легких тілесних ушкоджень та в причинному зв'язку з настанням смерті не перебувають. Смерть ОСОБА_8 настала біля 1-1,5 доби до моменту проведення розтину трупа в морзі, тобто 31.08.2023. Причиною смерті ОСОБА_8 стала механічна асфіксія внаслідок стиснення шиї петлею, на що вказують: фрагмент поодинокої не замкнутої странгуляційної борозни, що розташований спереду назад, дещо знизу догори та дещо зліва направо, охоплюючи передню, праву та ліву бічні її поверхні, що має прижиттєвий характер; гостра альвеолярна емфізема на тлі серозного набряку легень; набряк-набухання головного мозку; перелом правого великого рогу під'язикової кістки; парацентральний перелом правої пластинки щитоподібного хряща; виражене повнокров'я внутрішніх органів; множинні крапкові темно-червоні крововиливи на слизових та серозних оболонках; рідкий стан крові.
Таким чином, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людини, вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство.
Крім того, Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого у подальшому продовжений до 14.02.2024.
ОСОБА_7 31.08.2023 у ранковий час доби знаходився в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , де після вчинення умисного вбивства своєї сестри ОСОБА_8 , яка мешкала за вказаною адресою, у ОСОБА_7 виник умисел на скоєння крадіжки майна останньої.
Безпосередньо реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, вчинене в умовах воєнного стану, ОСОБА_7 , діючи з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно-небезпечних наслідків, розуміючи, що за його діями ніхто не спостерігає, перебуваючи в приміщенні коридору вказаної квартири, із сумки, що належала ОСОБА_8 , умисно, таємно, у період дії воєнного стану, з корисливою метою викрав: грошові кошти на загальну суму 18 000 гривень; мобільний телефон HUAWEI P Smart 2019 (POT-LX1) DUOS, вартістю 2176 гривень 67 копійок, із сім-картами мобільного оператору ПрАТ «ВФ-Україна» та ТОВ «Лайфселл», які не становлять матеріальної цінності; золотий ланцюжок, вагою 2,81 г, вартістю 6848 гривень 95 копійок; золоту підвіску вагою 1,23 г, вартістю 1607 гривень 91 копійка, золотий хрестик вагою 1,02 г, вартістю 1333 гривні 39 копійок, які належали ОСОБА_8 , після чого ОСОБА_7 покинув місце вчинення злочину разом із викраденим майном, розпорядившись ним на власний розсуд. У результаті умисних злочинних дій ОСОБА_7 спричинено матеріальну шкоду на загальну суму 29966 гривень 92 копійки.
Таким чином, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжку), в умовах воєнного стану.
У судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень за обставин, встановлених судом, наведених вище, визнав повністю, суду пояснив, що дійсно вчинив указані злочини, про що шкодує. Зокрема пояснив, що мав з сестрою негласний договір щодо спадкової батьківської квартири за адресою: АДРЕСА_1 , через яку у них були напружені стосунки протягом багатьох років, з 2001 року, оскільки сестра одноособово нею користувалася, поміняла замки та пустила орендарів. Він посварився з цивільною дружиною та приїхав до сестри, але вона його кілька днів не пускала, через що він ночував на лавці під під'їздом 4 дні, а пустила переночувати на п'ятий день, вранці виставила, потім знову на ніч пустила. Вранці він попросив у сестри 50 гривень на дорогу до Броварів та хотів вирішити питання з квартирою, у них виник скандал, в ході якого сестра в нього кинула пакет з дрібними монетами, він обурився та накинув їй на голову сумку та став душити, після чого вони впали на підлогу. Перед виходом з квартири він поліз у сумку шукати ключ, щоб відчинити двері, де знайшов грошові кошти в сумі 18000 гривень, пакет з золотими виробами, які у подальшому віддав поліцейським, які його затримали 01.09.2023. Щиро розкаявся, просив вибачення у потерпілого та всіх учасників розгляду. Просив суворо не карати та застосувати мінімальне покарання, бо є людиною похилого віку та 15 років для нього як довічне позбавлення волі.
Крім того, на підтвердження щирого каяття та активного сприяння розкриттю кримінальних правопорушень судом досліджено протокол слідчого експерименту з ОСОБА_7 від 01.09.2023 та протокол затримання останнього.
Від потерпілого надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, де зазначив, що цивільний позов не заявлятиме, при призначенні покарання поклався на розсуд суду.
Враховуючи, що учасники судового провадження визнають недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин справи, які ніким не оспорюються, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, роз'яснивши їм, що згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України у такому випадку вони будуть позбавленні права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Надавши юридичну оцінку діям обвинуваченого, суд вважає, що його дії слід кваліфікувати за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України як умисне протиправне заподіяння смерті іншій людини, вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство; за ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), в умовах воєнного стану.
За встановлених обставин суд вважає, що вина обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень доведена повністю.
При обранні виду та міри покарання суд бере до уваги ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обвинувачений на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, раніше судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, працює, за місцем роботи характеризується позитивно.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, суд визнає його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, суд визнає рецидив злочинів.
Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.
У відповідності до вимог ст. 50 КК України при призначенні міри покарання обвинуваченому, суд вважає за необхідне призначити такий захід примусу, який би був відповідною мірою кари за скоєне, сприяв виправленню засудженого та запобігав вчиненню інших кримінальних правопорушень.
З огляду на наведені обставини справи, декілька обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, дані, які характеризують його особу, його похилий вік, який офіційно працевлаштований та за місцем роботи характеризується виключно позитивно, а саме як відповідальний, дисциплінований, неконфліктний, ввічливий, тактовний, доброзичливий працівник, поведінку обвинуваченого під час судового розгляду, його щиросердне розкаяння під час дачі показів, у зв'язку з чим розгляд справи відбувався в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, при цьому останній не намагався приховати обставини вчинених ним злочинів, давав чіткі та послідовні покази як під час досудового розслідування, так і під час розгляду справи у суді, вибачився перед потерпілим, а також, враховуючи позицію потерпілого, який не наполягав на призначенні обвинуваченому максимального терміну покарання, колегія суддів вважає за можливе не призначати обвинуваченому максимальний термін покарання, про яке просила прокурор. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає за доцільне призначити покарання із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України у вигляді 12 років позбавлення волі, яке буде необхідним та достатнім для його виправлення, перевиховання та попередження нових злочинів та відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК України. Указане покарання суд призначає з урахуванням принципу законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Відповідно до вимог ст. ст. 100, 124 КПК України суд вирішує питання про долю речових доказів та процесуальні витрати.
Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, колегія суддів
ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 13 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 185 КК України, і призначити йому покарання за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі строком на 12 років, за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді 12 років позбавлення волі.
До набрання вироком законної сили застосований до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - залишити без змін.
Строк відбування покарання відраховувати з моменту фактичного затримання, тобто з 01.09.2023.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави витрати на залучення експертів у загальній сумі 16822 (шістнадцять тисяч вісімсот двадцять дві) гривень 09 копійок.
Речові докази - футболку сірого кольору, кросівки чорного кольору, штани чорного кольору - повернути ОСОБА_7 , грошові кошти в сумі 725 грн та карточку на ім'я ОСОБА_8 - передати потерпілому ОСОБА_9 ; циліндричний механізм з ключем, подушку, 2 відрізка тканини, упаковки з-під пігулок, пігулки, недопалки, папілярні сліди, медичний шприц, сумку, чек, коробку з-під телефону - знищити; оптичні диски - зберігати при матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з дня його проголошення.
З підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку.
Головуюча суддя ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_10
Суддя ОСОБА_3