печерський районний суд міста києва
Справа № 757/11831/22-ц
Категорія 43
25 травня 2022 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Новака Р.В.,
при секретарі Талдоновій М.Є.
Справа № 757/11831/22-ц
сторони
позивач: ОСОБА_1
відповідач: Держава Україна в особі Державної казначейської служби України
предмет та підстави позову - відшкодування шкоди спричиненої органами досудового розслідування
розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному порядку провадження в залі суду у м. Києві цивільну справу за ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів державної влади, -
позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він 16.10.2018 звернувся із заявою про кримінальні правопорушення (звернення до Голови Верховної Ради України А.Парубія) № 39. 16.11.2018 листом №131-188/43186 в.о. керівника Управління внутрішнього контролю НАБУ Юпатіна М. його було повідомлено про рішення керівника САП не виконання вимог ст.214 КПК України при отриманні заяви/повідомлення про кримінальне правопорушення № 39 щодо детектива (слідчого у кримінальному провадженні НАБУ №52018000000000844 від 03.09.2018) ОСОБА_2 по ст.ст.364, 382 КК України. На підставі зазначеного, позивач 10.12.2018 подав скаргу до Печерського районного суду м. Києва (оскаржено дії уповноважених осіб САП на чолі з керівником САП) щодо примусового виконання уповноваженими особами САП вимог ст.214 КПК України (внесення відомостей до ЄРДР та надання витягу з ЄРДР). 11.02.2019 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Матійчук Г.О. (справа №757/62010/18-к) було постановлено - «Зобов'язати уповноважену особу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_1 від 06.09.2018 № 39, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань». Тобто, керуючись наведеним, суд підтвердив факт незаконних дій органу, що здійснює досудове розслідування. На підставі наведеного, позивач просив стягнути з держави Україна через Державну казначейську службу України у відновлення порушених конституційних прав на відшкодування заподіяної шкоди ОСОБА_1 4136000,00 євро за курсом НБУ.
Ухвалою суду від 25.05.2022 у справі відкрито провадження за правилами позовного (загального)провадження та призначено підготовче засідання.
06.10.2022 до суду від представника ДКС України надійшла заява про направлення позовної заяви на електронну пошту (office treasury.gov.ua).
Ухвалою суду від 09.05.2023 у справі за вказаним позовом закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
20.07.2023 до суду від позивача надійшли доводи, щодо можливих заперечень представників держави Україна.
Окрім того, просив взяти до уваги статус Казначейства як уповноваженої особи виконати фінансові зобов'язання відповідача (держава Україна) по справі та статус особи без самостійних вимог. Повідомляє, що заперечення по сутті справи у відзиві є лише твердженнями, які не обґрунтовані належними для суду доказами.
24.11.2023 до суду від позивача надійшло клопотання про участь у справі по відеоконференції.
27.11.2023 Ухвалою суду відмовлено у проведенні відеоконференції у зв'язку з відсутністю доказів на підтвердження обставин неможливості прибути у судове засідання або наявності об'єктивних непереборних причин, які унеможливлюють прибуття до суду.
05.12.2023 до суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про приєднання до справи уточненої позовної заяви у новій редакції.
В судове засідання сторони не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Відзив від відповідача не надходив.
Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.
У разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Положеннями ст. 280 ЦПК України, передбачені умови проведення заочного розгляду справи. Так, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Отже, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився у судове засідання, про причини неявки не повідомив, не подав відзив і позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.
Щодо заяви про уточнення позовних вимог по даній цивільній справі суд зазначає наступне.
Відповідно до п.2 ч.2 ст. 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або після початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Частиною 3 ст. 49 ЦПК України передбачено, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмету або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
У разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої та частини третьої і четвертої цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у рішенні суду частина 5 ст. 49 ЦПК України).
Однак, всупереч вказаним вимогам закону позивачем не було подано до суду доказів направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи.
Окрім того, позивач також не пояснив суду про поважність причин пропуску визначеного законодавством строку на подання відповідної заяви.
На підставі вищевикладеного суд не приймає до уваги уточнену позовну заяву.
Згідно з вимогами ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 16.10.2018 звернувся із заявою про кримінальні правопорушення (звернення до Голови Верховної Ради України А.Парубія № 39).
16.11.2018 листом №131-188/43186 в.о. керівника Управління внутрішнього контролю НАБУ його було повідомлено про рішення керівника САП не виконання вимог ст.214 КПК України при отриманні заяви/повідомлення про кримінальне правопорушення № 39 щодо детектива (слідчого у кримінальному провадженні НАБУ №52018000000000844 від 03.09.2018) ОСОБА_2 по ст.ст.364, 382 КК України.
На підставі зазначеного, позивач 10.12.2018 подав скаргу до Печерського районного суду м. Києва (оскаржено дії уповноважених осіб САП на чолі з керівником САП) щодо примусового виконання уповноваженими особами САП вимог ст.214 КПК України (внесення відомостей до ЄРДР та надання витягу з ЄРДР).
11.02.2019 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Матійчук Г.О. (справа №757/62010/18-к) було постановлено - «Зобов'язати уповноважену особу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_1 від 06.09.2018 року № 39, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань».
Звертаючись до суду з позовом, позивач указував, що внаслідок неправомірних дій, органу, що здійснює досудове розслідування, який є представником держави Україна позивачу завдано моральної шкоди.
Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункти 8, 9 частини другої статті 16 ЦК України).
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме - у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (стаття 1174 цього Кодексу).
Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.
Згідно з вимогами статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданням, яких фізична особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв'язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості.
Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Разом з тим, обов'язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв'язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову.
Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності, на підставі чого суди встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).
Вказаний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 19.03.2020 у справі № 686/13212/19 (провадження № 61-21982св19).
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до задоволення не підлягають у зв'язку з їх недоведеністю, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження наявності заподіяної йому шкоди, причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями відповідача.
Однією із засад кримінального провадження є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, гарантоване статтею 24 КПК України, згідно з якою кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до змісту частини першої статті 303 КПК України під час досудового розслідування можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
За правилом частини другої статті 307 КПК України слідчий суддя за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування виносить ухвалу про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
Таким чином, в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування реалізується така засада кримінального судочинства, як реалізація особою права на оскарження їх процесуальних рішень, дій чи бездіяльності до суду.
Суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунення недоліків у такій діяльності.
При цьому, наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного стягнення відшкодування моральної або матеріальної шкоди.
Звертаючись до суду із цим позовом, позивач не довів належними і допустимими доказами факт завдання йому майнової та моральної шкоди внаслідок невнесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення за його заявою, причинний зв'язок між діями слідчого поліції та настанням тих негативних наслідків, на які він посилався.
Факт того, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Матійчук Г.О. (справа №757/62010/18-к) зобов'язано уповноважених осіб Генеральної прокуратури України внести відомості до ЄРДР про кримінальне правопорушення за заявою позивача, не доводить заподіяння йому шкоди та не підтверджує наявності причинно-наслідкового зв'язку між бездіяльністю уповноважених осіб САП, яка виразилась у невнесенні відомостей про вчинене кримінальне правопорушення в ЄРДР, та настанням шкоди.
Права позивача у зв'язку із невнесенням слідчим відомостей про вчинене кримінальне правопорушення в ЄРДР були відновлені ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11.02.2019, що є достатньою сатисфакцією із урахуванням обставин цієї справи.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази - фактичні дані, на підставі яких суд може встановити наявність обставин, що обґрунтовують позовні вимоги про те, що позивачу бездіяльністю уповноваженими особами САП було завдано моральну шкоду, а також відсутні інші обставини, які містять інформацію щодо предмета доказування та які мають значення для вирішення справи. Крім того, позивач у своєму позові не навів, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди саме в розмірі 4136000,00 євро.
Враховуючи те, що під час розгляду справи позивачем не було доведено суду наявності завданої моральної шкоди, протиправності діяння його заподіювача (визнання незаконними дій), наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позову.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, то судовий збір за розгляд справи підлягає компенсації за рахунок держави відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 15, 16, 1166, 1167,1173,1174 ЦК України, ст. 12, 13, 76, 81, 141, 263-265, 267, 273, 274, 354, 355 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів державної влади - відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Печерський районний суд м. Києва до Київського апеляційного суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
позивач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
відповідач: Держава Україна в особі Державної казначейської служби України: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6, код ЄДРПОУ 37567646.
Суддя Р.В. Новак