Справа № 355/1970/23
Провадження № 2/355/176/24
15 лютого 2024 року
Баришівський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Чальцевої Т.В.,
секретаря судового засідання Ющенко Л.А.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з Обмеженою Відповідальністю «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
14 листопада 2023 року представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову зазначив, що 10.04.2019 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 501130717, відповідно до умов якого АТ «Альфа-Банк» надав позичальнику кредит у сумі 45 760,00 грн., строк кредиту 24 місяці на споживчі потреби з відсотковою ставкою 20,99% річних. Договір кредитної лінії укладено з відповідачем у електронній формі відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію», який має силу договору, укладеного в письмовій формі та підписаний сторонами. АТ «Альфа-Банк» виконав умови кредитного договору та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти в розмірі 45 760,00 грн., в свою чергу позичальник не виконав умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів внаслідок чого виникла заборгованість. Згідно детального розрахунку заборгованості станом на 23.02.2021р., загальний розмір заборгованості становив 53 090,59 грн., яка складалась з тіла кредиту в розмірі 34 145,87 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом 17 744,72 грн.
23.02.2021 року між ТОВ «ФК Форт» та ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідач. Таким чином, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс » набуло статусу кредитора за кредитним договором № 501130717 від 10.04.2019 року.
Згідно з розрахунком заборгованості за ОСОБА_1 станом на 23.02.2021року обліковується заборгованість в розмірі 53 090,59 грн.
Враховуючи, що відповідачем у добровільному порядку не вчиняються дії, спрямовані на повернення кредитних коштів та процентів за договором, з метою захисту права й охоронюваних законом інтересів Банку, представник Банку звернувся до суду з даною позовною заявою, яку просить задовільнити у повному обсязі.
Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 28.12.2023 року відкрито провадження та вирішено розгляд справи проводити у спрощеному позовному провадженні.
В судове засідання представник позивача не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, на задоволенні позову наполягав, проти винесення заочного рішення не заперечував.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день і час розгляду справи повідомлявся відповідно до вимог чинного законодавства, що підтверджується матеріалами справи, про причину неявки суд не інформував, відзив на позовну заяву не подавав, тому суд визнає причину неявки відповідача неповажною і вважає можливим проводити розгляд справи у відсутності сторін, з постановленням заочного рішення, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом за відсутності учасників справи не здійснюється.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для справи.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.263 ч.5 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Ураховуючи наведене та відповідні спеціальні законодавчі акти, які підлягають застосуванню, а саме - Цивільний кодекс України, Закон України «Про захист прав споживачів», та постанова №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», суд приходить до наступного.
Згідно ст.1054 ЦК України банк зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти. До відносин по кредитних договорах застосовуються положення ст.ст.1046-1053 ЦК України, якщо інше не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ст.1050 ЦК України якщо позичальник вчасно не повернув суму боргу, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 ЦК України.
Згідно ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір % не встановлений договором.
Відповідно до ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонам.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України , зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За змістом ч. 1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовим ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду .
Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України, у разі відсутності іншої домовленості сторін, проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1082 ЦК України, "Боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові в цьому повідомленні визначена грошова вимоги, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним, Виконання боржником грошово вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом."
Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15, боржник, який не отримає повідомлення про передачу права вимог іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі."
При умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначене повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов'язання по сплаті існуючої заборгованості на рахунки первісного кредитора, які вказані в Кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 518 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частина 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)
Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» (в редакції чинній на день виникнення правовідносин) зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається та виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеному у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону, вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, інші роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Судом встановлено, що 10.04.2019 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту №501130717, відповідно до умов якого АТ «Альфа-Банк» надав позичальнику кредит у сумі 45 760,00 грн., строк кредиту 24 місяці на споживчі потреби з відсотковою ставкою 20,99% річних. Договір кредитної лінії укладено з відповідачем у електронній формі відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію», який має силу договору, укладеного в письмовій формі та підписаний сторонами. АТ «Альфа-Банк» виконав умови кредитного договору та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти в розмірі 45 760,00 грн., в свою чергу позичальник не виконав умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів внаслідок чого виникла заборгованість. Згідно детального розрахунку заборгованості станом на 23.02.2021р., загальний розмір заборгованості становив 53 090,59 грн., яка складалась з тіла кредиту в розмірі 34 145,87 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом 17 744,72 грн.
23.02.2021 року між ТОВ «ФК Форт» та ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідач. Таким чином, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс » набуло статусу кредитора за кредитним договором № 501130717 від 10.04.2019 року.
Згідно з розрахунком заборгованості за ОСОБА_1 станом на 23.02.2021року обліковується заборгованість в розмірі 53 090,59 грн.
Згідно умов Договору, позивач надав відповідачу кредитні кошти, а відповідач зобов'язався повернути отримані кредити, сплатити проценти за користування кредитами.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач свої зобов'язання за вказаним кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу обумовлену сторонами грошову суму.
Відповідач належним чином умови договорів не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 53 090, 59 грн.
Перевіривши надані позивачем розрахунки та взявши до уваги умови кредитного договору, суд вважає доведеним обставину порушення відповідачем умов кредитного договору в частині своєчасного повернення сум отриманих кредитів та своєчасної сплати нарахованих за користування кредитними коштами відсотків у встановлені кредитними договорами терміни.
Таким чином, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню.
На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в сумі 2 684, 00 грн., оскільки заявлені вимоги підлягають задоволенню.
На підставі ст.ст. 625, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 247, 263, 264, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з Обмеженою Відповідальністю «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс» (ІКЮО: 40340222, яке зареєстроване за адресою: 03035, м. Київ, вул. Соломянська, 2) заборгованість за кредитним договором №501130717 від 10.04.2019 року у сумі 53 090 (п'ятдесят три тисячі дев'яносто) гривень 59 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з Обмеженою Відповідальністю «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс» (ІКЮО : 40340222 , яке зареєстроване за адресою: 03035, м. Київ, вул. Соломянська, 2) сплачений судовий збір у сумі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири ) грн. 00 коп.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Баришівського
районного суду Т. В. Чальцева