Справа № 355/2009/23
Провадження № 2/355/179/24
01 лютого 2024 року Баришівський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Чальцевої Т.В.,
за участю секретаря судового засідання Ющенко Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, третя особа - приватний виконавець виконавчого округу Київської області Канцедал Олександр Олександрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
07.11.2023 року позивач звернулась до суду з позовом до відповідача та третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. В обґрунтування позову зазначила, що у травні 2023 року ОСОБА_1 з додатку «ДІЯ» дізналася, що відносно неї ОСОБА_2 було відкрито виконавче провадження ВР № 66661464. Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 12 жовтня 2022 року по справі 750/5023/22 було постановлено: «Змінити прізвище ОСОБА_3 на дошлюбне « ОСОБА_4 ». Виконавче провадження було відкрите та здійснено примусове виконання на підставі виконавчого напису № 38225, виданого 45.05.2021р. Оскаржуваний виконавчий напис вчинено Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. щодо стягнення з позивача на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованості у розмірі 27 780,00 грн. Позивач вважає, що оспорюваний виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню в зв'язку з порушенням приватним нотаріусом порядку вчинення оспорюваного виконавчого напису, що є самостійною та достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Дані твердження позивача випливають з наступних підстав: при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження, позивач дізнався, що оспорюваний виконавчий напис був вчинений на підставі кредитного договору від 27.12.2020 року №2979750, що був укладений між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан». Стягнення за оспорюваним виконавчим написом відбувається на користь ТОВ «ФК « Кредит Капітал», яке нібито набуло право вимоги. Позивач абсолютно випадково дізнався про відкрите щодо нього виконавче провадження з додатку «ДІЯ». До цього позивач не отримувала від відповідача позасудову вимогу щодо дострокового повернення кредиту чи повідомлення-застереження про те, що відповідач розпочинає процедуру стягнення боргу за кредитним договором на підставі виконавчого напису нотаріуса. Більше того, позивач не мала жодних правовідносин з відповідачем, не підписувала з ним жодних договорів, в тому числі, і нотаріально посвідчених, тому в принципі не могла знати про ймовірну заборгованість перед відповідачем. Вищевказаний виконавчий напис позивач вважає таким, що не підлягає виконанню, оскільки його було вчинено із грубим порушенням встановленого Законом процесуального порядку вчинення нотаріусами виконавчих написів, що є безумовною підставою для визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, а також порушує охоронювані законом права та інтереси ОСОБА_1 , як позичальника.
У зв'язку з вищевикладеним, позивач звернулась до суду з позовом, який просить задовільнити у повному обсязі.
Ухвалою суду від 28.11.2023р. відкрито провадження у вищевказаній цивільній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження. Судові засідання призначались на 26.12.2023р., 23.01.2023р., 01.02.2024 р. та переносились через неявку відповідача та третіх осіб.
Крім того, ухвалою суду від 28.11.2023р. задоволено заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Яресько Т.В. - про забезпечення позову: зупинено стягнення на підставі виконавчого напису № 38225 від 14.05.2021р., вчиненого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. заборгованості на користь ТОВ «ФК « Кредит Капітал».
У судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник - ОСОБА_5 не з'явились, належним чином повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи, подали заяву про розгляд справи за їх відсутності, на задоволенні позову наполягали.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином; причину неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав; 18.01.2024р. надали клопотання про зменшення судових витрат на правничу допомогу, в якому також зазначили, що не визнають позов у повному обсязі.
Третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович в судове засіданні не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, пояснень суду не надав.
Третя особа - приватний виконавець виконавчого округу Київської області Канцедал Олександр Олександрович , в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, пояснень суду не надав.
За таких обставин, суд постановив у судовому засіданні ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів, в порядку статей 280, 281 ЦПК України.
Враховуючи, що учасники справи у судове засідання не з'явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 27.12.2020р. між ТОВ « Мілоан» та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № 2979750 (а.с. 17-21).
14.05.2021р. Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. вчинено виконавчий напис щодо стягнення з позивача - ОСОБА_6 - на користь ТОВ «ФК «Кредит Капітал» заборгованості у розмірі 27 780,00 грн.( а.с. 16 оборотна сторона).
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Київської області Канцедала О.О. серії ВП № 66661464 від 01.09.2021р., на підставі виконавчого напису № 38225, виданого 14.05.2021р. Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. щодо стягнення з позивача на користь ТОВ « ФК « Кредит Капітал» заборгованості у розмірі 27 780 ,00 грн.(а.с. 20).
Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 12 жовтня 2022 року по справі 750/5023/22 було змінено прізвище ОСОБА_3 на дошлюбне « ОСОБА_4 » (а.с. 15-16).
Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України "Про нотаріат", нотаріат в Україні це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Відповідно до статті 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України "Про нотаріат" та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України "Про нотаріат").
Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595. Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Так, згідно з частиною 1 статті 87 Закону України "Про нотаріат", для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Частиною 2 статті 88 Закону України "Про нотаріат" визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 передбачено порядок вчинення виконавчих написів. Відповідно до п.п. 1.1, 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.5 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за № 296/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів
Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку.
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника фізично особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який мас провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глава 16 розділ Порядку).
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глава 16 розділу II Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені "Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року за №1172.
З моменту прийняття цієї постанови і до 10.12.2014 року була чинною редакція Переліку, згідно якої стягнення кредитної заборгованості на підставі виконавчих написів було можливе тільки за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також звернення стягнення на заставлене майно.
10.12.2014 року набула чинності постава КМУ №662 від 26.11.2014 року "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів", якою, зокрема, Перелік був доповнений новим розділом "Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин", яким створено можливість вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису за кредитним договором, за яким боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка 3 рахунку боржника із зазначенням заборгованості.
Відповідно до статті 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою № 662 - перелік документів доповнено після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту:
1. Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин.
2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями.
Для одержання виконавчого напису додаються:
а) оригінал кредитного договору;
6) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 постанову № 662 визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема, доповнення Переліку документів розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 06 березня та 04 квітня 2017 року виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року зупинено до закінчення касаційного розгляду. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 залишено без змін.
Таким чином, оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Відповідно до частин восьмої, одинадцятої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року (далі КАС України), суд може визнати нормативно-правовий акт незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, повністю або в окремій його частині. Резолютивна частина постанови суду про визнання нормативно-правового акта незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, і про визнання його нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
Частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі
Постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України (стаття 255 Кодексу адміністративного судочинства України).
Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі № 826/20084/14.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 вересня 2021 року по справі № 910/10374/17, провадження № 12-5гс21, звертає увагу на те, що виконання судового рішення про присудження полягає у вчиненні певних дій або утриманні від певних дій, передбачених судовим рішенням. Наприклад, за судовим рішення про стягнення коштів відповідач повинен сплатити позивачу відповідну суму, за рішенням про припинення дії, яка порушує право, відповідач повинен утриматись від відповідних дій тощо. Водночас інші судові рішення, зокрема рішення про визнання права, про зміну правовідношення виконанню не підлягають, оскільки такі судові рішення безпосередньо створюють відповідний правовий ефект: призводять до усунення правової невизначеності, змінюють правовідношення.
Безпосередній правовий ефект створює і судове рішення про визнання незаконним та нечинним нормативно-правового акта; такий акт втрачає чинність з моменту набрання законної сили судовим рішенням. Указане судове рішення не потребує його виконання.
Резолютивна частина постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 в частині відображення результату вирішення позовних вимог містить висновки: 1) про визнання незаконною та нечинною постанови № 662 у наведеній частині: 2) про зобов'язання Кабінету Міністрів України опублікувати резолютивну частину цієї постанови про визнання незаконною та нечинною постанови № 662 у наведеній частині. Отже, ухвали Вищого адміністративного суду України від 06 березня та 04 квітня 2017 року, якими було передбачено зупинення виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 до закінчення касаційного розгляду, стосувались лише зупинення виконання обов'язку Кабінету Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду.
Таким чином, вчиняючи 11 вересня 2020 року виконавчий напис зареєстрований в реєстрі за № 1883 приватний нотаріус Колейчик Володимир Вікторович, неправомірно керувався пунктом 2 Переліку документів у редакції постанови № 662, яка на той час уже була нечинною згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, резолютивна частина якої була опублікована в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21 березня 2017 року № 23. Укладений між позивачем та відповідачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника».
Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, ще не підлягає виконанню.
Спірний виконавчий напис було вчинено за відсутності безспірності заборгованості боржника.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України "Про нотаріат"). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів) нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості, як такого (правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі № 204/4071/14-ц та від 28 лютого 2018 року у справі № 335/13278/14).
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17).
З огляду на викладене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50. 87, 88 Закону України "Про нотаріат", захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Відповідно до Постанови Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 760/21 93/15-ц висловлено позицію про те, що суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені у відповідності до норм ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", оскільки тільки первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і складені під час здійснення господарської операції, є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує ії здійснення.
Враховуючи п. 2.1.1 «Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України», затвердженого Постановою Національного банку від 30.12.1998 р. № 566, підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій.
Відповідно до ч. 1 статті 81 Цивільно процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
3 наданого виконавчого напису вбачається, що сума заборгованості становить 27 780,00 гривень .
З даною сумою боргу позивач не погоджуюся в повному розмірі з підстав її недоведеності.
Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, позивач зобов'язується повернути Банку або іншій фінансовій установі кредит у розмірі та на умовах, встановлених кредитним договором.
Згідно з частиною 1 статті 549 цього Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання боржник повинен сплатити неустойку (штраф, пеню).
Як роз'яснив Верховний суд України в правовій позиції № 6-2003цс15 від 21 жовтня 2015 року, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором- свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення,
3 розрахунку заборгованості, вказаному у виконавчому написі вбачається, що з позивача стягується строкова заборгованість за штрафами і пенями у розмірі 27 780, 00 гривень, що свідчить про притягнення боржника до подвійної цивільно- правової відповідальності за одне і те ж порушення, що прямо суперечить статті 61 Конституції України.
Пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовуються, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина 1 статті 259 ЦК України).
В постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» зазначено, що щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. За правилами частини першої статті 259 ЦК України сторонам дозволено за домовленістю збільшувати встановлену законом як загальну, так і спеціальну позовну давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (ст. 258 ЦК України).
Зазначене вище свідчить про відсутність обставин справи які б підтверджували безспірність заборгованості.
Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об'єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об'єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.
Учинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року в справі № 357/12818/17 (провадження № 44380св18).
У нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості та обов'язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором).
Процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів: - перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса; - другий етап - учинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису).
Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 15 січня 2020 року при розгляді справи № 305/2082/14-ц.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини 1, 6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.
Розрахунку заборгованості суду не надано.
Тобто, нарахована сума заборгованості не може вважатися безспірною, оскільки не наданого детального розрахунку, який би підтверджував відповідність нарахованої суми умовам договору.
Таким чином, з наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису позивач мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, судом не встановлено факт отримання позивачем повідомлення вимоги про наявність такої заборгованості, яка була надана нотаріусу для вчинення нотаріального напису.
Отже, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача, а тому суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 1640,40 грн.
В силу ч. 6 статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
На підставі викладеного, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1073, 60 грн. за подання позовної заяви до суду та 536, 80 грн. за подання заяви про забезпечення позову.
Згідно ч.1, 2 ст. 137 ЦПК України, «витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами». Суд не вбачає підстав для відмови у стягненні витрат на правничу допомогу або у зменшенні їх розміру, оскільки певна сума (а саме - 8 000,00 гривень) безпосередньо обумовлена умовами договору №23073 від 30.05.2023р. про надання правничої допомоги та підтверджується актом приймання-передачі послуг від 10.11.2023р. та відповідною розрахунковою квитанцією. Таким чином, з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката в сумі 8 000,00 грн., оскільки заявлені вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 12-18,76, 81, 141, 259, 263-265, 268, 280-283 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю « Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, третя особа - приватний виконавець виконавчого округу Київської області Канцедал Олександр Олександрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати виконавчий напис, вчинений 14 травня 2021р., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, та зареєстрований в реєстрі за номером №38225 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з Обмеженою Відповідальністю « Фінансова Компанія «Кредит Капітал» заборгованість у розмірі 27 780 (двадцять сім тисяч сімсот вісімдесят) гривень 00 копійок, таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Товариства з Обмеженою Відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, адреса: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) , витрати по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 536 ( п'ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.
Стягнути з Товариства з Обмеженою Відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, адреса: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) , витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви до суду у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.
Стягнути з Товариства з Обмеженою Відповідальністю «Фінансова Компанія « Кредит Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, адреса: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) витрати на правову допомогу у сумі 8 000 (вісім тисяч ) гривень 00 коп.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Баришівського
районного суду Т. В. Чальцева