Справа № 234/1448/22
Провадження № 2/202/2402/2024
20 лютого 2024 року м. Дніпро
Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі судді Михальченко А.О.,
секретар судового засідання Пономаренко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 234/1448/22 за позовом
ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ,
до
ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ,
про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та вселення до житлового приміщення,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом вселення до квартири та надання ключів від вхідних дверей квартири.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що відповідачем чиняться перешкоди у користуванні її та її доньки частиною квартири, що полягає у відсутності доступу до житла, незважаючи на її звернення та спроби вселитися.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08.12.2023 прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі.
Ухвалою суду від 12.01.2024 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
Відповідач своїм процесуальним правом не скористався та відзив на позов не подав.
У судове засідання позивач не з'явився, але до суду надійшли заяви від позивача та представника позивача про розгляд справи у їх відсутність, позов підтримали та просили задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явилася з невідомих суду причин, про дату, час і місце судового засідання була повідомлена належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
На підставі ст. 223 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних матеріалів, без участі сторін, так як про дату, час і місце розгляду справи їх було повідомлено належним чином.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши у сукупності зібрані по справі докази, суд,-
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 10.06.2020, виданого приватним нотаріусом Краматорського міського нотаріального округу Донецької області Костенком С.О. та зареєстрованого в реєстрі за №1776, позивач - ОСОБА_1 успадкувала після смерті чоловіка, ОСОБА_3 , від 1/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_3 .
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 10.06.2020, виданого приватним нотаріусом Краматорського міського нотаріального округу Донецької області Костенком С.О. та зареєстрованого в реєстрі за №1777, донька позивача - ОСОБА_4 успадкувала після смерті батька, ОСОБА_3 , від 1/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_3 .
Право власності позивача та її доньки на вказану частку квартири було зареєстроване у встановленому законодавством порядку, що стверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №211994404 та №211997203 від 10.06.2020.
Згідно відомостей з державного реєстру речових прав, власником 1/2 частки у праві спільної часткової власності є відповідач у справі - ОСОБА_2 .
Як стверджує позивач, відповідачем у справі чиняться перешкоди у користуванні її та її доньки частинами квартири, що полягають у відсутності доступу до житла незважаючи на її звернення та спроби вселитися.
Відповідно до статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
За змістом частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.
Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.
Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно зі статтею 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до частин першої та другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).
У постановах від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20, від 12.04.2023 у справі №130/3505/21 Верховний Суд наголосив на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню так, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Отже, на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Так, судом встановлено, що між сторонами виникли неприязні стосунки, вони є співвласниками спірної квартири. Крім того, позивач позбавлений права вільно користуватися своєю власністю, оскільки відповідач не надає їй ключі від спірної квартири, чим здійснює перешкоди у користуванні цією квартирою.
Статтями 77, 78, 79, 80 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи надані докази та встановлені обставини, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом вселення підлягає до задоволення.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 992,40 грн.
Керуючись ст. 10, 12, 81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги задовольнити.
Вселити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до квартири АДРЕСА_4 , та зобов'язати ОСОБА_2 надати ОСОБА_1 комплект ключів від даної квартири.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 992,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складене в одному екземплярі в нарадчій кімнаті 20.02.2024.
Суддя А. О. Михальченко