79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
15.11.07 Справа № 27/180
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого-судді Кравчук Н. М.
суддів Гнатюк Г. М.
Мирутенка О. Л.
розглянув апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Львівський Облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(надалі ДП «Львівський Облавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України») б/н від 17.09.2007р.
на рішення Господарського суду Львівської області від 22.08.2007р.
у справі № 27/180
за позовом ДП «Львівський Облавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», м. Львів
до відповідача Держівської сільської ради, с. Держів Миколаївського району Львівської області
про стягнення 13 012,82 грн.,
з участю представників сторін:
від позивача: Рісний М.Б. -представник (довіреність б/н від 27.07.2007р.)
від відповідача: не зґявився
Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 22, 28 ГПК України представнику позивача роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступало, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило.
Рішенням господарського суду Львівської області від 22.08.2007 року у справі № 27/180 (суддя Н.Судова-Хомюк) відмовлено в задоволенні позовних вимог ДП «Львівський Облавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»до Держівської сільської ради про стягнення заборгованості у сумі 13 012,82 грн.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд виходив з того, що рішенням господарського суду від 30.05.2006р. у справі №4/957-6/133 вже стягнуто з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційні втрати, передбачені ст. 625 ГПК України. Крім того, суд зазначив, що видано наказ про примусове його виконання, з яким позивач звернувся до ДВС у Миколаївському районі для відкриття виконавчого провадження (постанова ДВС у Миколаївському районі від 31.08.2006 р.). Проте, жодних скарг на дії органу Державної виконавчої служби по даному виконавчому провадженню до господарського суду Львівської області стягувачем не подавалось.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ДП «Львівський Облавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»подано апеляційну скаргу, в якій скаржник рішення суду першої інстанції вважає незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати повністю, прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги. Зокрема скаржник зазначає, що оскільки зобов'язання по сплаті основного боргу не припинились, то починаючи з червня 2006р. у відповідача виникли нові зобов'язання по сплаті 3% річних та інфляційних витрат по даний час.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, відзиву на апеляційну скаргу не подав. Враховуючи, що останній про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення ухвали суду за № 267252 від 02.11.2007р., колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за його відсутності, в порядку статті 75 ГПК України.
Розглянувши подану апеляційну скаргу, матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача в судовому засіданні, дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду встановила наступне.
ДП «Львівський Облавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»подало позов про стягнення з Держівської сільської ради суми 3% річних від суми боргу в розмірі 3 077,90 грн. та інфляційних втрат у розмірі 9 934,92 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що оскільки рішенням господарського суду Львівської області від 30.05.2006р. у справі № 4/957-6/133 стягнуто з Держівської сільської ради суму основного боргу 97 402,00 грн., 7 149,02 грн. пені, 1 098,69 грн. -3% річних та 4 967,50 грн. інфляційних втрат і оскільки сума основного боргу не була сплачена відповідачем своєчасно, то відповідно до ч.2 ст.625, та 612 ЦК України відповідач зобов'язаний сплатити суму індексації основного боргу та 3% річних (а.с. 6).
Відповідно до ч.2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
На виконання вищевказаного рішення по справі №4/957-6/133 господарським судом Львівської області 12.06.2006р. видано наказ на примусове стягнення з Держівської сільської ради на користь ДП «Львівський Облавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»всього 111 841,38 грн. боргу, на підставі якого ДВС у Миколаївському районі винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 31.08.2006р. (а.с. 20).
В матеріалах справи відсутні докази погашення боргу відповідачем на користь позивача щодо виконання вищезазначеного рішення суду в частині оплати суми основного боргу станом на 15.11.2007р.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст. 612 ЦК України).
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи, що відповідач не виконав вказане рішення суду, а відтак, не виконав своїх зобов'язань щодо сплати боргу, суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги по нарахуванню інфляційних втрат в сумі 9 934,92 грн. та 3% річних в сумі 3 077,90 грн. за період з червня 2006р. по травень 2007р. підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст.41 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Таким чином, всупереч вимог ст.33 ГПК України відповідачем не було надано суду доказів, які б спростовували факти, викладені в позовній заяві.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо переважного застосування до спірних правовідносин норм Бюджетного кодексу України, оскільки правовідносини що виникли між сторонами по договору підряду не регулюються Бюджетним кодексом України (зі змінами та доповненнями). Так, у відповідності ст.1 Бюджетного кодексу України, бюджетним кодексом України регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджету України та місцевих бюджетів.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»(надалі - Закон) органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.
Відповідно до ч.1 ст. 18 Закону, відносини органів місцевого самоврядування з підприємствам установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідні територіальних громад, будуються на договірній і податковій основі та на засад підконтрольною і у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом. Відносини, що виникли між скаржником та відповідачем мають договірний характер, а отже на них поширюються положення Цивільного та Господарського кодексів України.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що місцевий господарський суд прийняв рішення з порушенням норм матеріального права, тому його слід скасувати, а апеляційну скаргу -задоволити.
Керуючись, ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу задоволити.
2. Рішення господарського суду Львівської області від 22.08.2007 року у справі № 27/180 скасувати. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити.
3. Суду першої інстанції видати відповідний наказ.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.
5. Справу передати в місцевий господарський суд Львівської області.
Головуючий суддя Н.М. Кравчук
судді Г.М. Гнатюк
О.Л. Мирутенко