21 лютого 2024 року
м. Хмельницький
Справа № 686/24617/18
Провадження № 11-кп/4820/260/24
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду в складі:
судді-доповідача ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7
захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому у режимі відеоконференції апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 та захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_9 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 лютого 2024 року у кримінальному провадженні №12017240010001023 від 16.02.2017 про продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 146, частиною 4 статті 189, частиною 5 статті 185 КК України та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2, 4 статті 189, частиною 3 статті 185, частиною 4 статті 190 КК України, та
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини
В провадженні Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 .
За клопотанням прокурора від 01 лютого 2024 року ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 лютого 2024 року ОСОБА_11 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 06 квітня 2024 року включно.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, захисники обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_9 , звернулися з апеляційними скаргами,
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_8 просить скасувати вказану вище ухвалу суду та застосувати до обвинуваченого ОСОБА_6 більш м'який запобіжний захід - у вигляді домашнього арешту за місцем його проживання або інший альтернативний запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Наголошує, що прокурор не довів існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, зокрема переховування від органів досудового розслідування та/або суду, незаконного впливу на потерпілого чи свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта чи спеціаліста, а також вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у скоєнні якого він вже обвинувачується.
Сторона обвинувачення будує свої доводи щодо наявності ризиків на припущеннях та суб'єктивній точці зору, а тяжкість злочину, у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_6 , не може слугувати вагомою підставою для тримання особи під вартою.
У випадку обвинуваченого ОСОБА_6 конкретних фактів та доказів для того, щоб не тільки продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а й взагалі його застосовувати, надано не було, що являється порушенням не тільки національних норм права, а й міжнародних.
У ОСОБА_6 наявні міцні соціальні зв'язки, він має батьків пенсійного віку, які зможуть матеріально забезпечувати сина допоки останній не знайде роботу. До обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 мав постійну роботу та регулярний дохід. Крім того, ОСОБА_6 здобув кваліфікацію вчителя образотворчого мистецтва, що свідчить про його високодуховність та наявність у нього моральних принципів. За місцем проживання характеризується позитивно, конфліктів ні з ким не мав.
Крім того, директором КП «ВТФ «Ювелірні прикраси» ОСОБА_14 було надано гарантійний лист, яким підтверджується той факт, що ОСОБА_6 , у випадку зміни запобіжного заходу, буде забезпечено роботою.
Апелянт зауважує, що тривале перебування в одній і тій же кімнаті впливає негативно на психологічний та емоційний стан ОСОБА_6 .
Крім того, сторона захисту просить розглянути можливість визначити обвинуваченому розмір застави - 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що є співмірним з особою обвинуваченого та його матеріальним станом.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_9 просить поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки не був присутнім у судовому засіданні 07 лютого 2024 року, а з оскаржуваною ухвалою ознайомився лише 10 лютого 2024 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Скасувати вказану вище ухвалу суду та застосувати до обвинуваченого ОСОБА_7 більш м'який запобіжний захід - у вигляді домашнього арешту за місцем його проживання та визначити йому обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, зокрема, носити електронний браслет.
Наголошує, що клопотання сторони обвинувачення про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого до ОСОБА_7 є шаблонними, дублюються, із зміною лише дати, не обгрунтовуються жодними доказами, як цього вимагає процесуальне законодавство. Судові засідання фактично не проводяться. Вони просто відкладаються на іншу дату, яка наближена до закінчення строку тримання під вартою.
Зазначає, що ОСОБА_7 обвинувачується лише як виконавець, який наряду з іншими обвинуваченими вже 5 років та 10 місяців тримається під вартою без вироку суду, що свідчить про наявність персоніфікованого дисбалансу при врахуванні судом ступеня суспільної небезпеки осіб, ролі та участі співучасників при вирішенні питання щодо їх утримання під вартою.
Вказує, що з моменту обрання стосовно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою була досягнута рівновага між загальними інтересами суспільства та правами обвинуваченого, передбаченими ст.5 ч.1 Конвенції та ст.2 Протоколу № 4 Конвенції, що втручання в його особисту свободу на той період часу було обґрунтованим, але, зі спливом часу, зміна запобіжного заходу на домашній арешт буде адекватним і ефективним, а також пропорційним законній переслідуваній меті та забезпечить запобігання ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Крім того, ОСОБА_7 має постійне місце проживання, батька, який, потребує догляду та піклування.
Позиції учасників судового провадження
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_8 підтримали апеляційні вимоги. Обвинувачений ОСОБА_6 просив змінити йому запобіжний захід на більш м'який. Захисник ОСОБА_8 просила оскаржувану ухвалу суду змінити та застосувати до обвинуваченого домашній арешт за місцем його реєстрації ( АДРЕСА_3 ) або інший запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, оскільки ризики прокурором не доведені; вважала, що застава втратила актуальність. Просила врахувати, що ОСОБА_6 тримається під вартою вже понад 5 років, що є порушенням розумних строків розгляду кримінального провадження, окрім того, при призначенні покарання цей строк буде зараховуватися день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_9 підтримали апеляційні вимоги, просили оскаржувану ухвалу суду змінити та застосувати до обвинуваченого домашній арешт за місцем його реєстрації, вважали, що судом порушені розумні строки розгляду провадження, а також врахувати, що ОСОБА_7 має постійне місце реєстрації, де проживає його батько похилого віку (75 років).
Прокурор у судовому засіданні просив залишити ухвалу суду без змін, вважав доцільним продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , оскільки інші запобіжні заходи, на його думку, не зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених, які обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні тяжкого та особливо тяжких злочинів. На сьогодні судовий розгляд триває, ще не допитані обвинувачені, не всі свідки обвинувачення допитані, 7 свідків захисту не допитано. Крім того, ОСОБА_6 обвинувачується також у вчиненні особливо тяжкого злочину, вчиненого ним під час застосування до нього попереднього ув'язнення та перебування в слідчому ізоляторі, що свідчить про його підвищену суспільну небезпеку.
Заслухавши учасників судового розгляду, перевіривши надані матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, надану судом інформацію про рух провадження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Мотиви суду
Щодо клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Відповідно до ч.2 ст.395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Згідно з ч.1 ст.117 КПК України пропущений із поважних причин строк має бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові ОП ККС ВС від 27 травня 2019 року (справа № 461/1434/18), поважними причинами пропущення процесуального строку може бути необізнаність заінтересованих осіб про мотиви прийнятого суддею рішення, захворювання учасника провадження, інші непереборні обставини, що є підставою для поновлення строку апеляційного оскарження за відповідним клопотанням в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 117 КПК України.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження 07 лютого 2024 року Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області розглянуто клопотання прокурора щодо продовження обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Під час розгляду вказаного клопотання захисник обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_9 не брав участі, зі змістом повного тексту оскаржуваного судового рішення захисник ознайомився 10 лютого 2024 року. З апеляційною скаргою на вказане судове рішення захисник ОСОБА_9 звернувся 13 лютого 2024 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження, а саме одного дня.
З огляду на наведене, враховуючи, що після закінчення строку на апеляційне оскарження до подачі апеляційної скарги минув незначний час, протягом якого захисник здійснював дії щодо реалізації свого права на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції вважає, що перелічені обставини є поважними причинами пропуску адвокатом ОСОБА_9 строку на апеляційне оскарження. Таким чином, клопотання захисника підлягає задоволенню, а пропущений строк поновленню.
Щодо продовження обвинуваченим дії запобіжного заходу.
Відповідно до статті 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі статтею 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Так, 01 лютого 2024 року прокурор звернувся до суду з клопотаннями про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у зв'язку з продовженням існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, та неможливістю закінчити судовий розгляд протягом строку дії попередньої ухвали суду.
Статтею 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 лютого 2024 року клопотання прокурора задоволено та продовжено строк тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до 06 квітня 2024 року включно.
Захисники обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 оскаржують ухвалу суду про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з підстав не доведеності наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, враховуючи тривалість розгляду провадження та допит судом майже всіх потерпілих та свідків обвинувачення.
Згідно з вимогами статті 422-1 КПК України, в ході розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції здійснює перевірку обставин, які підтверджують наявність ризиків, що стали підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зміни іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або для продовження строку тримання під вартою.
Відповідно до статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною 5 статті 176 цього Кодексу.
Ухвалюючи рішення за клопотанням прокурора щодо продовження строку тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_6 та Рідкодубського суд першої інстанції врахував відомості про осіб обвинувачених, а також особливу суспільну небезпеку інкримінованих їм злочинів, кількість епізодів злочинної діяльності, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_6 та Рідкодубський, а також позицію потерпілих, які бояться обвинувачених.
Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що підстав для зміни обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 запобіжного заходу на більш м'який немає, продовжують існувати ризики, передбачені статтею 177 КПК України, розгляд справи триває, і тому лише застосування такого запобіжного заходу як тримання під вартою сприятиме запобіганню спробам ОСОБА_6 та ОСОБА_7 переховуватися від суду, вчиняти інші кримінальні правопорушення, впливати на співучасників кримінального правопорушення з метою зміни їх показань на користь обвинувачених чи інакшим чином перешкоджати кримінальному провадженню.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції в повній мірі обґрунтував своє рішення щодо необхідності продовження тримання під вартою ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та погоджується з таким висновком.
Згідно з положеннями статі 199 КПК України, під час розгляду клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні; те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Слідчий суддя, суд зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що обставини, зазначені у частині третій статті 199 КПК України, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 146, частиною 4 статті 189, частиною 5 статті 185 КК України та ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2, 4 статті 189, частиною 3 статті 185, частиною 4 статті 190 КК України, разом із зібраними у кримінальному провадженні доказами переданий до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, судове провадження триває та доведеність або не доведеність вини обвинувачених буде встановлюватися вироком суду.
Запобіжний захід є превентивним заходом та має на меті припинити та запобігти ймовірним ризикам у майбутньому. Стороною обвинувачення такі ризики доведені, які в сукупності з обґрунтованим обвинуваченням ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні тяжкого та особливо тяжких злочинів, стали підставою для продовження строку дії запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, що відповідає характеру суспільного інтересу в цьому випадку.
Відповідно до частини 2 статті 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Окрім цього, відповідно до частини 5 статті 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя.
При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій її переслідують та міжнародними контактами.
Найбільш вагомими факторами при оцінці ризику переховування є дані про особистість підозрюваного, обвинуваченого, адже саме за їх сукупного аналізу можна скласти уявлення про те, наскільки вагомою є вірогідність недобросовісної поведінки особи. З цього приводу Європейський суд зазначав, що ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova («Бекчиєв проти Молдови») § 58).
Таким чином, колегія суддів вважає доведеним ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачені можуть незаконно впливати на інших обвинувачених, свідків та потерпілих, перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше кримінальне правопорушення та переховуватися від суду, оскільки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні тяжкого та особливо тяжких злочинів, за особливо тяжкі передбачається покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з обов'язковою конфіскацією майна, а відтак суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків, ці злочини супроводжувались погрозами застосуванням насильства.
Крім того, враховується той факт, що ОСОБА_6 вже раніше притягувався до кримінальної відповідальності, перебував у розшуку та був затриманий 15.08.2018 року, а також наразі до суду скерований обвинувальний акт у рамках іншого кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень за частиною 2 статті 255-1, частиною 2 статті 342 КК України, вчинених ним під час застосування до нього попереднього ув'язнення та перебування в слідчому ізоляторі, що свідчить про його підвищену суспільну небезпеку.
Доводи сторони захисту щодо необґрунтованого клопотання прокурора щодо продовження тримання під вартою ОСОБА_6 є неспроможними, а посилання захисника на наявність у обвинуваченого батьків пенсійного віку, які нібито можуть забезпечувати сина допоки останній не знайде роботу у разі зміни йому запобіжного заходу на інший, який не пов'язаний із триманням під вартою, а також наявність у ОСОБА_6 вищої освіти та позитивна характеристика за місцем проживання, жодним чином не зменшують та не спростовують ризики, передбачені статтею 177 КПК України та не доводять у подальшому обов'язковість виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, в разі зміни запобіжного заходу на інший, більш м'який ніж тримання під вартою.
Твердження про те, що під час продовження запобіжного заходу ОСОБА_7 суд не врахував положення ч. 1 ст. 178 КПК України, апеляційний суд до уваги не бере, оскільки такі обставини, як наявність постійного місця проживання та батька, який потребує догляду та піклування, не є визначальною підставою для зміни запобіжного заходу, а враховуються в сукупності з конкретними обставинами провадження та наявними ризиками.
Доводи захисника ОСОБА_8 про те, що поміщення ОСОБА_6 в установу попереднього ув'язнення негативно впливає на його психологічний та емоційний стан, до уваги не беруться, оскільки у матеріалах кримінального провадження відсутні відомості про те, що обвинувачений не може утримуватися в умовах слідчого ізолятора або що з'явились нові обставини, що свідчать про необхідність зміни запобіжного заходу.
Отже, ухвалюючи рішення про продовження обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 строку тримання під вартою, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченим кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, дані про осіб обвинувачених, у зв'язку з чим доводи апеляційних скарг захисників в цій частині не заслуговують на увагу.
У той же час, апеляційний суд вважає слушними доводи сторони захисту щодо можливості визначити заставу як альтернативний запобіжний захід до обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Як видно з довідки про рух даного кримінального провадження, отриманої на запит апеляційного суду, обвинувальний акт у кримінальному провадженні стосовно обвинувачених надійшов до суду 19 жовтня 2018 року.
Станом на час розгляду апеляційної скарги, судом першої інстанції проведено шістдесят шість судових засідань, під час яких досліджувалися матеріали кримінального провадження, які складаються з двадцять одного тому, допитано десять потерпілих з двадцяти та шість свідків. Не допитано обвинувачених, двоє потерпілих та дев'ять свідків на допиті яких наполягає сторона захисту (клопотання захисника ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_15 від 11.12.2023, та клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 від 22.01.2024).
В той же час, обвинувачений ОСОБА_6 перебуває під вартою з 16.08.2018, обвинувачений ОСОБА_7 перебуває під вартою з 27.04.2018.
За змістом ст. 28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо; поведінка учасників кримінального провадження; спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень. Кримінальне провадження щодо особи, яка тримається під вартою, неповнолітньої особи або щодо кримінального правопорушення, вчиненого стосовно малолітньої або неповнолітньої особи, має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово.
Для встановлення розумності строку розгляду конкретної справи у національних судових органах Європейський Суд виробив у своїй практиці кілька взаємопов'язаних критеріїв: складність справи; поведінка заявника (тобто особи, яка звернулася до Європейського Суду); поведінка судових та інших державних органів; важливість предмету розгляду для заявника. Значна тривалість розгляду справи може бути визнана розумною, якщо сама справа є складною як з фактичного, так і з правового боку.
У разі необхідності, особа, яка звертається до Європейського Суду із заявою про визнання розгляду справи необґрунтовано тривалою, має довести, що вона особисто не вчиняла дій, спрямованих на затягування процесу. Тобто, Європейський Суд кожного разу оцінює поведінку заявника та її вплив на тривалість розгляду справи.
Яскравим прикладом, коли поведінка заявників стала однією з причин тривалого розгляду спору, є справа Чірікоста і Віола проти Італії, де 15-річний строк розгляду було визнано виправданим, оскільки самі заявники 17 разів зверталися з проханням про відстрочення процесу і не заперечували проти 6 перенесень розгляду, здійснених на підставі заяви іншої сторони у справі.
Проаналізувавши надану довідку про рух справи, апеляційний суд погоджується з тим, що розгляд цього кримінального провадження потребує значного часу, з огляду на характер та об'єм пред'явленого обвинувачення, кількість епізодів злочинної діяльності, кількості обвинувачених - шість осіб, потерпілих - 12 осіб, свідків, які підлягають допиту та письмових доказів, які підлягають дослідженню в судовому засіданні, процесуальну поведінку обвинувачених та їх захисників, графік призначення судових засідань та підстави їх відкладення, в тому числі неодноразово за клопотанням захисників.
Апеляційний суд наголошує на тому, що у разі очевидного зловживання учасниками судового розгляду своїми процесуальними правами (неявки потерпілих, свідків та інше), порушення порядку проведення судового засідання, суд першої інстанції має застосовувати відповідні заходи реагування, які визначені кримінальним процесуальним законом та зазначені обставини не мають бути перешкодою для проведення судового розгляду в розумні строки.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що позбавлення волі людини не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину (рішення ЄСПЛ справі Мамедова проти Росії). Тяжкість обвинувачення не може сама по собі служити виправданням тривалого попереднього ув'язнення особи (рішення ЄСПЛ справах справах Ідалов проти Росії, Гарицький проти Польщі, Храїді проти Німеччини, Ілійков проти Болгарії).
При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України").
Європейський суд з прав людини звертає увагу, що питання проте, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (див. рішення у справі "Єчюс проти Литви" (Jecius v. Lithuania), N 34578/97, п.93, ECHR 2000-IX). Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину є обов'язковою і неодмінною умовою (sine qua non) належності її продовжуваного тримання під вартою. Але зі спливом певного часу така підозра перестає сама по собі бути виправданням для позбавлення особи свободи і судові органи повинні вмотивовувати свої рішення про продовження тримання її під вартою іншими підставами (див. рішення у справі "Яблонський проти Польщі" (Jabtoriski v. Poland), N 33492/96, п.80, від 21 грудня 2000 року). Крім того, такі підстави мають бути чітко зазначені національними судами і аргументи "за" і "проти" звільнення з-під варти не повинні бути "загальними й абстрактними" (див. рішення у справах "Іловецький проти Польщі" [Ilowiecki v. Poland), N 27504/95, п.61, від 4 жовтня 2001 року, та "Смирнова проти Росії" (Smirnova v. Russia), NN 46133/99 і 48183/99, п.63, ECHR 2003-IX).
За вказаних обставин, а також враховуючи тривалість розгляду вказаного кримінального провадження, стадію розгляду провадження (допитано 10 потерпілих із 12, всі свідки обвинувачення), тривалість перебування обвинувачених під вартою, колегія суддів вважає за необхідне визначити заставу, як альтернативний запобіжний захід обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
При цьому, посилання прокурора в суді апеляційної інстанції на неможливість застосування до обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, є безпідставними.
При цьому, враховуючи наявні ризики та особи обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , відсутність у них міцних соціальних зв'язків, колегія суддів вважає, що на цій стадії провадження застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо них не зможе запобігти доведеним ризикам та не буде сприяти забезпеченню виконанню обвинуваченими процесуальних обов'язків.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно з п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Відповідно до ст. 7 Закон України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2022 у розмірі 3028 грн.
Тому, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза втрати утримувала б обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого, не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого ув'язнення обвинуваченого, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Позиція Європейського суду стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у виді застави та призначення її розміру цілковито прослідковується в рішенні Суду у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28.09.2010, в якому Суд зазначає, що розмір застави має оцінюватись в першу чергу «з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі».
Розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на особу обвинуваченого, належне йому майно та його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на ступінь впевненості, що можлива перспектива втрати застави або вжиття заходів проти поручителів у випадку його неявки у судове засідання буде достатнім стримуючий фактором, щоб позбавити його бажання втекти (п. 70 рішення ЄСПЛ від 22.05.2018 у справі «Гафа проти Мальти»/Gafа v. Malta, заява № 54335/14; п. 25 рішення ЄСПЛ від 13.01.2022 у справі «Істоміна проти України»/ Istomina v. Ukraine, заява №23312/15).
З огляду на характер інкримінованих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 умисних, корисливих злочинів проти власності, їх майнового стану, а також доведених ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що застава в 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених та запобігти вищевказаним ризикам.
З урахуванням встановленого в ході апеляційного розгляду, колегія суддів вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до 06 квітня 2024 року включно, із визначенням застави у розмірі 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з покладенням обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 КПК України у разі її внесення та звільнення обвинувачених із-під варти, що буде цілком достатнім для запобігання наявним ризикам та забезпечить виконання обвинуваченими процесуальних обов'язків.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді чи ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Таким чином, проаналізувавши доводи апеляційних скарг, провівши ретельний аналіз довідки про рух справи, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції має бути скасована з постановленням нової ухвали, якою клопотання прокурора Хмельницької обласної прокуратури ОСОБА_5 задовольнити частково, продовжити обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 06 квітня 2024 року із визначенням застави у розмірі 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 454200 гривень кожному, оскільки саме такий запобіжний захід зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених.
На підставі викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційних скарг сторони захисту підлягають частковому задоволенню.
Керуючись статтями 404, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_9 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 лютого 2024 року задовольнити.
Поновити захиснику обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокату ОСОБА_9 строк на апеляційне оскарження ухвали Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 лютого 2024 року.
Апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 та захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_9 задовольнити частково.
Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 лютого 2024 року в частині продовження строку тримання під вартою до 06 квітня 2024 року включно стосовно ОСОБА_16 та ОСОБА_6 , скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора Хмельницької обласної прокуратури ОСОБА_5 задовольнити частково.
Продовжити обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Хмельницький слідчий ізолятор» на строк до 06 квітня 2024 року включно.
Визначити обвинуваченому ОСОБА_6 заставу у розмірі 150 (сто п'ятдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 454200 (чотириста п'ятдесят чотири тисячі двісті) гривень.
Визначити обвинуваченому ОСОБА_7 заставу у розмірі 150 (сто п'ятдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 454200 (чотириста п'ятдесят чотири тисячі двісті) гривень.
Обвинувачені, або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на рахунок отримувача UA558201720355279001000086521; Банк отримувача: ДКСУ м. Київ, код банку 820172. Отримувач: Хмельницький апеляційний суд, код ЄДРПОУ 42255375. Призначення платежу: згідно ухвали суду від 21.02.2024 року, заставна сума за ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , (номер провадження №11-кп/4820/260/24; судді: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ).
У разі внесення застави на обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 покласти обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме:
1) прибувати до суду за першою вимогою;
2) не відлучатися за межі Хмельницької області без дозволу суду;
3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) утримуватися від спілкування із свідками, потерпілими та іншими обвинуваченими у даному кримінальному провадженні;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , що у разі невиконання даних обов'язків, застава звертається в дохід держави, а у разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3