26 лютого 2024 року м. Харків Справа № 922/2233/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О. , суддя Тарасова І.В.;
розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства «Золота нива 1» (вх.№2770Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 13.11.2023 у справі №922/2233/23 (повний текст рішення складено 23.11.2023 суддею Рильовою В.В. у приміщенні господарського суду Харківської області)
за первісним позовом Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби, м.Харків,
до Приватного підприємства «Золота нива 1», с.Забавне Харківської обл.,
про стягнення 24161,00 грн,
за зустрічним позовом Приватного підприємства «Золота нива 1», с.Забавне Харківської обл.,
до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби, м.Харків,
про стягнення 19344, 73 грн, -
Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби, звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства «Золота нива 1» вартості майна у сумі 24161,00 грн, яке передано відповідачу на відповідальне зберігання за договором №12-16/3 складського зберігання, укладеного 14.12.2016 між Ізюмською ОДПІ ДФС у Харківській області та Приватним підприємством «Золота нива 1».
Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.06.2023, зокрема, прийнято позовну заяву Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби, до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/2233/23. Ухвалено справу №922/2233/23 розглядати без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України. Відповідачу згідно з частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву. Позивачу згідно з частиною 2 статті 251 Господарського процесуального кодексу України встановлено строк на подання до суду відповіді на відзив - п'ять днів з дня отримання відзиву.
07.07.2023 Приватне підприємство «Золота нива 1» пред'явило зустрічний позов (вх.№.17746) у справі №922/2233/23, в якому просило суд стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, заборгованість у розмірі 24161,00 грн та судові витрати у справі.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.08.2023 зустрічний позов Приватного підприємства «Золота нива 1» прийнято до спільного розгляду з первісним позовом; вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом у справі №922/2233/23. Здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №922/2233/23 за правилами загального позовного провадження та призначено розгляд справи у підготовчому засіданні.
Рішенням господарського суду Харківської області від 13.11.2023 у справі №922/2233/23 позовні вимоги Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби, задоволено. Стягнуто з Приватного підприємства «Золота нива 1» на користь Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби, на користь Державного бюджету України збитки у розмірі вартості майна в сумі 24161,00 грн, яке було передано відповідачу на відповідальне зберігання за договором №12-16/3 складського зберігання від 14.12.2016, та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2684,00 грн. У задоволенні зустрічного позову Приватного підприємства «Золота нива 1» - відмовлено.
Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд зазначив, що права та обов'язки Ізюмської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області за договором №12-16/3 складського зберігання перейшли до Головного управління ДФС у Харківській області, від нього - до Головного управління ДПС у Харківській області (як юридичної особи), а від останнього - до Головного управління ДПС у Харківській області (як відокремленого підрозділу ДПС). Господарським судом встановлено, що на виконання пункту 4.4.3 спільною робочою групою, яка складалася з представників поклажодавця, за участю представника зернового складу у лютому 2020 року та у листопаді 2020 року проведено огляд та інвентаризацію зерна кукурудзи за його місцезнаходженням - у складських приміщеннях, розташованих на території Куньєвської сільської ради Ізюмського району Харківської області, за межами населеного пункту (територія господарського двору ПП «Золота нива 1», у результаті чого встановлено, що фактичні залишки ТМЦ - зерна за даними бухгалтерського обліку відповідають його фактичній наявності у кількості 6,530 тон відповідно до копій інвентаризаційних описів безхазяйного майна та майна, що переходить у власність держави, станом на 01.02.2020 та станом на 01.11.2020. 21.04.2021 робочою групою ГУ ДПС у Харківській області складено та підписано інвентаризаційний опис безхазяйного майна та майна, що переходить у власність держави, відповідно до якого станом на 21.04.2021 зафіксовано відсутність фактичних залишків ТМЦ - зерна кукурудзи. Договір складського зберігання зерна вважається укладеним і набуває чинності з моменту підписання та скріплення його печатками обох сторін, і діє до 31.05.2017, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Як передбачено пунктом 11.3, закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору. Додаткових угод до договору складського зберігання зерна №12-16/3 від 14.12.2016 щодо продовження строку його дії сторони не укладали. Отже, вказаний договір відповідно до пункту 11 діяв до 31.05.2017. ПП «Золота нива 1» у порядку положень пункту 4.1.10 до позивача з повідомленням за 5 днів про припинення строку зберігання зерна не звертався. Сторонами не оспорюється, що після закінчення строку дії договору ПП «Золота нива 1» продовжило зберігання кукурудзи, переданої на відповідальне зберігання. Сторони дійшли взаємної згоди щодо продовження правовідносин зі зберігання зерна шляхом учинення конклюдентних дій, а саме, підписанням інвентаризаційних описів безхазяйного майна та майна, що переходить у власність держави по ГУ ДПС у Харківській області від 10.02.2020 та 09.11.2020. Щодо посилань ПП «Золота нива 1» на форс-мажорі обставини господарський суд зазначив, що відповідачем не поінформовано позивача у будь-який спосіб про настання у нього форс - мажорних обставин протягом 10 днів з дня їх виникнення, що позбавило відповідача посилатися на них в майбутньому. Щодо зустрічної позовної заяви (вх.№20209) суд зазначив, що матеріалами справи підтверджується наявність зерна на зберіганні станом на 01.11.2020, проте такий факт не підтверджується станом на 2021 рік та на 25.02.2022. Господарський суд встановив відсутність підстав для оплати відповідачем за зустрічним позовом послуг зі зберігання за період з 14.12.2016 по 31.05.2017. Щодо зустрічних позовних вимог, заявлених за період: з 31.05.2017 по 25.02.2022, строк дії договору припинився 31.05.2017, проте після закінчення строку дії договору ПП «Золота нива 12 продовжило зберігання кукурудзи, переданого на відповідальне зберігання. Заявляючи зустрічні позовні вимоги про стягнення з ГУ ДПС у Харківській області заборгованості зі сплати послуг зберігання саме за договором №12-16/3 від 14.12.2016, позивач за зустрічним позовом визначив розмір вартості послуг за зберігання після 31.05.2017 (закінчення строку дії договору), виходячи з ціни, визначеної умовами такого договору на час його дії. Вказаний розрахунок суд визнає безпідставним та необґрунтованим, оскільки після закінчення строку дії договору, сторони не погоджували у встановленому чинним законодавством розміру вартості послуг зберігання за 1 тн.-день. Після листопада 2020 року ПП «Золота нива 1» не забезпечило ГУ ДПС у Харківській області вільний доступ до проведення інвентаризації з метою перевірки стану збереження безхазяйного майна, яке перебувало на зберіганні згідно з актом №5. Матеріали справи не містять доказів звернення ПП «Золота нива 1» до ГУ ДПС у Харківській області у період з 25.02.2022 у порядку ст.960 Цивільного кодексу України. Господарський суд відмовив у задоволенні зустрічного позову Приватного підприємства «Золота нива 1» до ГУ ДПС у Харківській області як недоведеного.
Приватне підприємство «Золота нива 1» з рішенням господарського суду не погодилось, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення господарського суду Харківської області від 13.11.2023 у справі №922/2233/23 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовної заяви Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби, про стягнення 24161,00 грн відмовити, а зустрічну позовну заяву ПП «Золота нива 1» до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби, про стягнення 19344,73 грн задовольнити, стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області на користь Приватного підприємства «Золота нива 1» заборгованість у розмірі 19344,73 грн та судові витрати у справі.
Апеляційна скарга обґрунтована, зокрема, таким:
-господарським судом неправильно встановлено ту обставину, що договір складського зберігання зерна №12-16/3 від 14.12.2016, укладений між ПП «Золота нива 1» (зерновий склад) та Ізюмською РДПІ ГУ ДФС у Харківській області (поклажодавець), діяв до 31.05.2017, що стало причиною неправильного висновку господарського суду про те, що поклажодавець зобов'язаний розрахуватися за надані послуги зберігання під час дії договору з 14.12.2016 по 31.05.2017;
- господарським судом не з'ясовано, яку відповідальність повинно нести ПП «Золота нива 1» після закінчення строку зберігання зерна після 31.05.2017; у силу вимог частини 3 ст.950 Цивільного кодексу України зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності, натомість наявність умислу чи грубої необережності у втраті переданого відповідачу за первісним позовом на зберігання кукурудзи у кількості 6,530 тон, не доведена позивачем за первісним позовом;
-господарський суд не з'ясував, що позивач за первісним позовом не заперечує, що не з'являвся на склад після листопада 2020 року, а лише направляв лист про намір провести інвентаризацію, при цьому ні договором, ні чинним законодавством не передбачено обов'язкове попереднє надсилання поклажодавцем зберігачу письмового звернення для проведення огляду та/або інвентаризації майна, що знаходиться на зберіганні, та надання зберігачем відповіді на таке звернення; крім того, після 31.05.2017 ПП «Золота нива 1» не вчиняло перешкод в інвентаризації зерна, яка здійснювалась без попереднього листування між сторонами, що підтверджується інвентаризаційними описами;
-недоведеною є та обставина, що в акті опису і попередньої оцінки безхазяйного майна зазначено ціну кукурудзи у кількості 6,530 тон саме 24161,00 грн, оскільки цей акт не було надано суду ні в оригіналі, ні в копії, проте претензія щодо безхазяйного майна, а відтак, - і позов подаються виключно за цінами, вказаними в акті опису і попередньої оцінки безхазяйного майна;
- господарський суд не з'ясував, що між сторонами немає спору щодо того, що ПП «Золота нива 1» здійснювало зберігання зерна за договором у період з 15.12.2016 по 31.10.2020 (1417 днів), тому, принаймні, за цей період суд повинен був задовольнити зустрічні позовні вимоги про стягнення плати за зберігання зерна, що становить 14434,70 грн, у тому числі ПДВ 20%;
- на думку скаржника, претензію від 23.04.2021 щодо відшкодування збитків у розмірі вартості зерна пред'явлено відповідачу за первісним позовом безпідставно, оскільки на момент її пред'явлення не було жодних підстав вважати, що зерно, передане на зберігання за договором у кількості 6,530 тон, в його складських приміщеннях, було відсутнє; ПП «Золота нива 1» здійснювало зберігання зерна у кількості 6,530 тон за договором з 15.12.2016 по 25.02.2022;
-апелянт вважає, що у нього відсутній обов'язок підтверджувати настання форс-мажорних обставин сертифікатом Торгово-промислової палати по місцю їх виникнення, посилаючись на розміщену інформацію на офіційному веб-сайті Торгово-промислової палати України у мережі Інтернет.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.12.2023 витребувано у господарського суду Харківської області матеріали справи №922/2233/23, необхідні для розгляду скарги, та ухвалено надіслати їх до Східного апеляційного господарського суду. Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи №922/2233/23.
25.12.2023 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.12.2023 поновлено Приватному підприємству «Золота нива 1» строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Харківської області від 13.11.2023 у справі №922/2233/23. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Золота нива 1» та призначено розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження, про що повідомлено учасників справи шляхом надсилання копії цієї ухвали. Встановлено учасникам справи десятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на апеляційну скаргу (з доказами надсилання відзиву іншим учасникам справи), а також для подання письмових заяв, клопотань. Приймання та реєстрація процесуальних документів, надісланих учасниками судового процесу, здійснюється лише з офіційних електронних адрес (Електронних кабінетів), які мають бути створені в Електронному суді, розміщеному за посиланням: https://cabinet.court.gov.ua.
05.01.2024 від Головного управління ДПС у Харківський області через систему «Електронний суд» надійшов відзив (вх.№217) на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що спірний договір вважається укладеним і набуває чинності з моменту підписання та скріплення його печатками обох сторін і діє до 31.05.2017, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. ПП «Золота нива 1» у порядку пункту 4.1.10 до позивача за первісним позовом (поклажодавця) з повідомленням за 5 днів про припинення строку зберігання зерна не звертався. Відсутні у матеріалах справи і докази звернення ПП «Золота нива 1» до ГУ ДПС з вимогою забрати зерно зі зберігання. Крім того, відповідач за первісним позовом не заперечує той факт, що продовжив зберігання зерна після закінчення строку її договору. Зерно ГУ ДПС повернуто не було, а, отже, фактично договір зберігання пролонгується на строк зберігання зерна до його фактичного повернення. ГУ ДПС не отримувало жодного акту приймання-передачі наданих послуг та не отримувало зерно, що підтверджено під час судового розгляду. Отже, відповідач за первісним позовом належно не виконав вимог договору, тому його претензії щодо не сплати контролюючим органом коштів за зберігання та не вжиття дій щодо отримання зерна, є необґрунтованими.
Положенням частини 1 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Відповідно до частини 5 ст.12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За приписами частини 10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Як свідчать матеріали справи, про розгляд апеляційної скарги на судове рішення у даній справі сторони повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду виходить з такого.
14.12.2016 між Ізюмською ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області (контролюючий орган, ГУ ДПС) та Приватним Підприємством «Золота нива 1» укладено договір складського зберігання майна №12-16/3 від 14.12.2016 (а.с.86).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.2018 №296 «Про реформування територіальних органів Державної фіскальної служби», реорганізовано та перейменовано деякі територіальні органи ДФС, а саме: Ізюмську ОДНІ ГУ ДФС у Харківській області реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління ДФС у Харківській області.
Частиною 1 ст.104 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації; у разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» постановлено утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 1, реорганізувати деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 2.
На підставі цієї постанови утворено, зокрема, Головне управління ДПС у Харківській області та реорганізовано Головне управління ДФС у Харківській області шляхом приєднання до Головного управління ДПС у Харківській області.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 №893 вирішено ліквідувати територіальні органи ДПС, що здійснювали свою діяльність як самостійні юридичні особи. Абзацом 4 пункту 2 даної постанови визначено, що права та обов'язки територіальних органів державної податкової служби, що ліквідуються, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положенням про Державну податкову службу та її територіальні органи.
14.12.2020 проведено державну реєстрацію Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного як відокремлений підрозділ центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику - Державної податкової служби України (далі - ДПС), про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - ЄДРПОУ) внесено запис за №1000741030008085321. Код в ЄДРПОУ відокремленого підрозділу: 43983495.
Отже, права та обов'язки Ізюмської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області за договором перейшли до Головного управління ДФС у Харківській області, від нього - до Головного управління ДПС у Харківській області (як юридичної особи), а від нього - до Головного управління ДПС у Харківській області (як відокремленого підрозділу ДПС).
Відповідно до умов договору поклажодавець зобов'язується передати, а зерновий склад зобов'язується прийняти на зберігання кукурудзу врожаю 2016 (надалі - зерно) а також забезпечує при необхідності очищення, сушіння, проведення аналізів, відвантаження, переоформлення зерна (пункт 1.1.)
Обсяги (кількість) зерна яке поклажодавець передає на зберігання: найменування культури: кукурудза; кількість у тонах: 6,530 (пункт 1.2)
Відповідно до пункту 3.4 договору вид, кількість і якість прийнятого на зберігання зерна зазначається у складському документі.
Згідно з пунктом 3.17 при тривалому зберіганні зерна можливі зміни його якості з об'єктивних причин.
Пунктами 4.1 - 4.1.5 договору передбачено, що зерновий склад зобов'язується: прийняти зерно фактичної якості; видати поклажодавцю реєстр накладних з вказівкою фактичної кількості в фізичній вазі і якості прийнятого на очищення, сушіння і зберігання зерна і складський документ на зерно; видати складські документи на зерно не пізніше наступного робочого дня після прийняття його на зберігання; зберігати зерно протягом строку, визначеного в цьому договорі.
При відвантажені (переоформлені) партії зерна, при тривалому зберіганні (в разі зберігання більш ніж 3 місяця) зерновий склад зобов'язаний в повному об'ємі надати поклажодавцю акт-розрахунок розміру збитку (пункт 4.1.9 договору).
Зерновий склад, відповідно до пункту 4.1.10 договору, зобов'язаний повідомити поклажодавця не пізніше за 5 днів про припинення строку зберігання зерна.
Зерновий склад має право у випадку ненадходження коштів від поклажодавця за надані зерновим складом послуги зі зберігання, відвантаження, переоформлення Зерна, а також інші послуги, які можуть бути надані зерновим складом у визначений у пункті 5.6 даного договору строк. Зерновий склад має право звернутися до поклажодавця з письмовою претензією (пункт 4.2.1 договору).
Відповідно до пунктів 4.3.2 - 4.3.3 договору поклажодавець зобов'язаний своєчасно розрахуватися за надані послуги зі зберігання та забрати зерно після закінчення строку його зберігання.
Поклажодавець має право проводити огляд зерна протягом строку його зберігання (пункт 4.4.3 договору).
Відповідно до пункту 5.1 договору розмір плати за зберігання зерна визначається за діючими тарифами виходячи з 1,56 грн за 1 тн. - день.
Зерновий склад зобов'язаний щомісяця до 3 (третього) числа наступного за звітним місяця надати поклажодавцю акт приймання-передачі наданих послуг, що надані зерновим складом (пункт 5.3).
Згідно з пунктом 5.5 договору оплата послуг, що надані зерновим складом зі зберігання, повинні бути оплачені поклажодавцем на підставі рахунку .
Відповідно до пункту 5.6 договору поклажодавець у триденний термін з дня отримання акту приймання-передачі наданих послуг, підписаного зі сторони зернового складу, в разі згоди з наданими послугами, зобов'язаний підписати його та повернути зерновому складу 1 (один) примірник.
У разі незгоди підписати акт приймання-передачі наданих послуг поклажедавець у триденний термін з дня отримання акту приймання-передачі наданих послуг надсилає зерновому складу свої обґрунтовані заперечення (пункт 5.7 договору).
Згідно з пунктом 5.8 договору у разі не підписання поклажодавцем акту приймання-передачі наданих послуг у триденний термін з дня його отримання та неподання обґрунтованих заперечень акт приймання-передачі наданих послуг вважається підписаним.
Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов'язань, якщо воно виникло внаслідок збігу обставин непереробної сили (форс-мажор), про настання яких сторони письмово інформують одна одну не пізніше 10 днів з моменту виникнення (припинення) таких (пункт 6.2 договору).
Відповідно до пункту 6.3 договору несповіщення або несвоєчасне сповіщення про початок або припинення форс-мажорних обставин позбавляє відповідну сторону права посилатись на них у майбутньому.
Згідно з пунктом 6.4 договору доказом форс-мажорних обставин є сертифікат Торгово-промислової палати по місцю виникнення форс-мажорних обставин.
Пунктом 7.1 договору передбачено, що зерно передається на зберігання протягом строку дії договору, але не пізніше, ніж до 31.05.2017.
Відповідно до пункту 10.4 цей договір може бути змінений (повністю або частково) лише за згодою сторін, шляхом укладення додаткової угоди до даного договору. Одностороння відмова від виконання умов цього договору не допускається, крім випадків, передбачених чинним законодавством України або цим договором.
Договір може бути розірваний за згодою обох сторін або з ініціативи одній зі сторін, про що ініціююча сторона зобов'язана повідомити іншу сторону письмово у 20-ти денний строк (пункт 10.5 договору).
Згідно з пунктом 10.6 договору в усьому іншому, що не передбачено цим договором, сторони керуються нормами чинного законодавства України, а також Інструкцією.
Цей договір вважається укладеним і набуває чинності з моменту підписання та скріплення його печатками обох сторін і діє до 31.05.2017, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (пункт 11.1 договору).
Відповідно до пункту 11.2 договору строк дії договору може бути продовжений за взаємною домовленістю сторін шляхом укладення додаткової угоди.
Пунктом 11.3 договору сторони погодили, що закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.
Як правильно встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, на виконання пункту 4.4.3 договору спільною робочою групою, яка складалася з представників поклажодавця, за участю представника зернового складу, у лютому 2020 року та у листопаді 2020 року проведено огляд та інвентаризацію зерна кукурудзи за його місцезнаходженням: у складських приміщеннях, розташованих на території Куньєвської сільської ради Ізюмського району Харківської області, за межами населеного пункту (територія господарського двору ПП «Золота нива 1», у результаті чого встановлено, що фактичні залишки ТМЦ - зерна за даними бухгалтерського обліку відповідають його фактичній наявності у кількості 6,530 тон відповідно до копій інвентаризаційних описів безхазяйного майна та майна, що переходить у власність держави, станом на 01.02.2020 та станом на 01.11.2020. Вказані інвентарні описи підписані представниками ГУ ДПС у Харківській області та директором матеріально-відповідальної особи ПП «Золота нива 1» П.Передрій (а.с.93-94, том 1).
21.04.2021 робочою групою ГУДПС у Харківській області складено та підписано інвентаризаційний опис безхазяйного майна та майна, що переходить у власність держави, відповідно до якого станом на 21.04.2021 зафіксовано відсутність фактичних залишків ТМЦ - зерна кукурудзи (а.с.93-94, том 1).
23.04.2021 ГУ ДПС на адресу ПП «Золота нива 1» направлено лист - вимогу №15645/6/20-40-13-02-15 щодо відшкодування збитків у розмірі вартості майна (кукурудзи), а саме, 24161,00 грн (а.с.95-96), який отримано ПП «Золота нива 1» 06.05.2021, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.96). Дана вимога обґрунтована тим, що відповіді на лист (від 12.02.2021 вих.№4159/6/20-40-13-05), який направлено ПП «Золота нива 1» щодо забезпечення вільного доступу до проведення інвентаризації з метою перевірки стану збереження безхазяйного майна, яке перебуває на зберіганні за актом опису та попередньої оцінки майна від 15.12.2016 №5, не отримано.
Разом з цим, лист ГУ ДПС (вих.№4159/6/20-40-13-05 від 12.02.2021) у матеріалах справи відсутній, як і акт опису і попередньої оцінки безхазяйного майна №5 від 15.12.2016, оскільки як зазначає позивач, після деокупації Ізюмського району встановлено, що приміщення, де був розташований Ізюмський підрозділ, зазнало значних пошкоджень, документація, яка зберігалась у підрозділі знищена, у тому числі і матеріали листування та первинні документи щодо правовідносин з ПП «Золота нива 1».
Відповідь на лист- вимогу (від 23.04.2021 за вих.№15645/6/20-40-13-02-15) ПП «Золота нива 1» матеріали справи не містять.
ГУ ДПС у Харківській області направило на адресу ПП «Золота нива 1» претензію (за вих.№18181/6/20-40-13-02-17 від 10.04.2023) щодо відшкодування вартості втраченого майна, що перейшло у власність держави у розмірі 24161,00 грн за реквізитами, зазначеними у вимозі (а.с.97-98).
Дана претензія вручена ПП «Золота нива 1» 13.04.2023, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.99, том 1). Оскільки відповіді на лист- вимогу ПП «Золота нива 1» не надано, не перераховано кошти у розмірі 24161,00 грн до бюджету, вказані обставини стали підставою для звернення ГУ ДПУ в Харківській області до господарського суду з первісним позовом.
Відповідач не заперечує факту укладення договору складського зберігання зерна №12 -16/3 від 14.12.2016, згідно з яким ПП «Золота нива 1» прийняло на зберігання зерно (кукурудзу) у кількості 6,530 тон урожаю 2016 року. Водночас, оскільки позивач не забрав зерно зі зберігання до 31.05.2017 (строк дії договору), ПП «Золота нива 1» продовжило зберігати його після спливу встановленого договором строку.
Господарський суд звернув увагу на те, що відповідно до пункту 10.4 договір може бути змінений (повністю або частково) лише за згодою сторін, шляхом укладення додаткової угоди до даного договору, одностороння відмова від виконання умов цього договору не допускається, крім випадків, передбачених чинним законодавством України або цим договором.
Як погодили сторони у пункті 11.3 договору, закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.
Матеріали справи не містять додаткових угод до договору складського зберігання зерна №12-16/3 від 14.12.2016 про продовження строку його дії.
Отже, господарським судом обґрунтовано встановлено той факт, що вказаний договір, відповідно до пункту 11.1, діяв до 31.05.2017.
Також матеріали справи свідчать, що ПП «Золота нива 1» у порядку положень пункту 4.1.10 до позивача за первісним позовом (поклажедавця) з повідомленням за 5 днів про припинення строку зберігання зерна не звертався. Відсутні у матеріалах справи і докази звернення ПП «Золота нива 1» до ГУ ДПС в Харківській області з вимогою забрати зерно зі зберігання. Крім того, відповідач за первісним позовом не заперечує того факт, що зберігав зерно кукурудзи після закінчення строку дії договору.
Статтями 638-639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Частиною 1 ст.181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності (частина 1 ст.936 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.937 Цивільного кодексу України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Договір зберігання, за яким зберігач зобов'язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.
Стаття 957 Цивільного кодексу України встановлює, що за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності. Договір складського зберігання укладається у письмовій формі. Письмова форма договору складського зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття товару на товарний склад посвідчене складським документом.
Матеріалами справи підтверджується, що спільними робочими групами, які складалися з представників поклажодавця, за участі представника зернового складу неодноразово, у тому числі у лютому та листопаді 2020 року, проведено огляд та інвентаризацію зерна кукурудзи за його місцезнаходженням: у складських приміщеннях, розташованих на території Куньєвської сільської ради Ізюмського району Харківської області, за межами населеного пункту (територія господарського двору ПП «Золота нива 1»), за результатом чого встановлено, що фактичні залишки ТМЦ - зерна за даними бухгалтерського обліку відповідають його фактичній наявності у кількості 6,530 тон (а.с.117, том 1).
Крім того, ПП «Золота нива 1» зазначає, що здійснювало зберігання зерна у кількості 6,530 тон за договором з 15.12.2016 по 25.02.2022.
Як правильно встановлено господарським судом, підтверджується матеріалами справи, та не оспорюється сторонами, після закінчення строку дії договору ПП «Золота нива 1» продовжило зберігати зерно кукурудзи, яке передане на відповідальне зберігання. Сторони дійшли взаємної згоди щодо продовження правовідносин зі зберігання зерна шляхом вчинення конклюдентних дій, а саме, підписанням інвентаризаційних описів безхазяйного майна та майна, що переходить у власність держави по ГУ ДПС у Харківській області від 10.02.2020 та 09.11.2020 (а.с.93-94, том 1).
Апелянт зазначає, що претензію від 23.04.2021 щодо відшкодування збитків у розмірі вартості зерна пред'явлено позивачем відповідачу безпідставно, оскільки на момент її пред'явлення не було жодних підстав вважати, що зерно, передане на зберігання за договором, у кількості 6,530 тон кукурудзи урожаю 2016 року в складських приміщеннях відповідача було відсутнє.
Колегія суддів вважає такі доводи безпідставними, адже матеріали справи не містять відповіді ПП «Золота нива 1» на претензію від 23.04.2021, крім того, відповідь на претензію від 10.04.2023 також відсутня у матеріалах справи.
Відповідно до статті 959 Цивільного кодексу України товарний склад зобов'язаний надавати поклажодавцеві можливість оглянути товар або його зразки протягом усього часу зберігання, а якщо предметом зберігання є речі, визначені родовими ознаками, - взяти проби та вжити заходів, необхідних для забезпечення його схоронності.
Пунктом 4.4 Порядку взаємодії між підрозділами органу доходів і зборів під час роботи з безхазяйними речами та майном, що переходить у власність держави (затверджено наказом Міністерства доходів і зборів України 10.10.2013 №570) встановлено, що для забезпечення проведення звірки суб'єкти господарювання, які прийняли безхазяйне майно на відповідальне зберігання або реалізацію, щомісяця до 20 числа місяця, що настає за звітним, подають відповідному органу доходів і зборів звіт про рух матеріальних цінностей, які обліковуються на позабалансових рахунках «Активи на відповідальному зберіганні», відповідно до умов договорів про відповідальне зберігання або реалізацію безхазяйного майна.
Матеріали справи не містять доказів щодо надсилання відповідачем станом на 2021 рік звіту про рух матеріальних цінностей, які обліковуються на позабалансових рахунках «Активи на відповідальному зберіганні».
Натомість заявник апеляційної скарги стверджує, що ПП «Золота нива 1» здійснювало зберігання зерна кукурудзи у кількості 6,530 тон за договором з 15.12.2016 по 25.02.2022, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю ПП «Золота нива 1» по субрахунку 023 «Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні» позабалансового рахунку 02 «Активи на відповідальному зберіганні» за 25.02.2022-25.02.2022 (а.с.123, том 1).
Колегія суддів вважає такі твердження заявника апеляційної скарги помилковими, виходячи з такого.
Оборотно-сальдова відомість - це регістр бухгалтерського обліку, призначений для контролю операцій і сальдо по рахунках бухгалтерського обліку та складання бухгалтерської звітності. Оборотно-сальдова відомість містить сальдо (залишки) на початок і на кінець періоду і обороти по дебету і кредиту за даний період для кожного застосовуваного компанією рахунку (субрахунку) бухгалтерського обліку. Формується оборотно-сальдова відомість на підставі відповідних операцій (проводок по рахунках бухгалтерського обліку).
Відповідно до визначення термінів, що містяться у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
При цьому первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
За приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88:
- господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів (абзац 2 пункту 2.1);
- первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (абзац 1 пункту 2.1);
-первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (абзац 1 пункту 2.4);
- документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою (абзац 1 пункту 2.5).
Ураховуючи зазначене, судова колегія погоджується з висновком господарського суду про те, що наявна у матеріалах справи оборотно-сальдова відомість не є первинним бухгалтерським документом, а підпадає під визначення зведеного облікового документу, що складається на підставі первинних документів.
Отже, оборотно-сальдова відомість, в якій визначений загальний дебет у розмірі 24161,00 грн, не є належним та допустимим доказом, що підтверджує факт наявності спірного зерна на зберіганні у ПП «Золота нива 1» станом на 2021 та 2022 роки у розумінні ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки зазначена відомість складена в односторонньому порядку, з позивачем за первісним позовом не погоджувалась та не підтверджує наявність зерна на дату її підписання. Крім того, вказана відомість не має дати складання відомості та детального розрахунку наявного майна, зроблена за період 25.02.2022-25.02.2022, тобто періодом є один день. Загальний дебет у розмірі 24161,00 грн, визначений у наданій відповідачем оборотно-сальдовій відомості, не підтверджений належними та допустимими доказами.
Відповідач зазначає, що з 26.02.2022 по 11.09.2022 територію Куньєвської сільської територіальної громади Ізюмського району Харківської області тимчасово окуповано російською федерацією, після завершення тимчасової окупації даної території при огляді складських приміщень ПП «Золота нива 1» встановлено їх пошкодження та зруйнованість від бойових дій, а також відсутність у них будь-якої продукції, яка зберігалася підприємством, у тому числі, виявлено відсутність зерна, переданого на зберігання за спірним договором.
10.01.2023 ПП «Золота нива 1» подано до Ізюмського РУП ГУНП у Харківській області заяву (вих.№1 від 10.01.2023) про вчинення злочину, в якій зазначено, що після деокупації (визволення) території Ізюмського району Харківської області ПП «Золота нива 1» констатувало факт знищення, пошкодження, розкрадання його майна, у тому числі більшої частини документів (а.с.124, том 1). Зазначену заяву зареєстровано в ЄРДР за №12023221070000053 від 11.01.2023 (а.с.126, том 1). 28.03.2023 ПП «Золота нива 1» подано до Ізюмського РУП ГУНП у Харківській області заяву (вих.№27/03 від 27.03.2023) про надання додаткових матеріалів до вищевказаної заяви, в якій ПП «Золота нива 1» повідомило про встановлення пошкодження та зруйнованості від бойових дій складських приміщень (зерноскладу), розташованих на території Куньєвської сільської ради Ізюмського району Харківської області, за межами населеного пункту (територія господарського двору ПП «Золота нива 1», а також про виявлення відсутності в них будь-якої продукції, яка зберігалася підприємством, зокрема, зерна, переданого на зберігання за договором, а саме, кукурудзи в кількості 6530 кг та вартістю 24161,00 грн (а.с.127, том 1).
Зерно та інша сільськогосподарська продукція зі складських приміщень ПП «Золота нива 1», розташованих на території Куньєвської сільської ради Ізюмського району Харківської області, вивезена військовими окупаційних військ російської федерації вантажними автомобілями приблизно наприкінці березня - початку квітня 2022 року, що підтверджується заявою свідка від 31.05.2023 ОСОБА_1 , який проживає в с.Куньє Ізюмського району Харківської області, та перебував у даному селі протягом усього періоду його тимчасової окупації (а.с.128, том 1).
Як убачається з вказаної заяви, свідком, ОСОБА_1 , зазначено, що приблизно наприкінці березня-початку квітня 2022 року зі складських приміщень ПП «Золота нива 1» військовими окупаційних військ російської федерації вантажними автомобілями вивозилась сільськогосподарська продукція, в тому числі з критого току був вивезений соняшник врожаю 2021 року.
Таким чином, вказана заява не підтверджує вивезення саме зерна кукурудзи урожаю 2016 року, проте зазначається про вивезення соняшнику, який не є предметом договору №12-16/3 від 14.12.2016. Крім того, дані покази свідка не є доказом та не свідчать про те, що станом на березень - квітень 2022 року зерно кукурудзи у кількості 6530 кг, вартістю 24161, 00 грн, було у наявності у ПП «Золота нива 1», що правомірно встановлено господарським судом.
Щодо посилання апелянта на те, що у нього відсутній обов'язок підтверджувати настання форс-мажорних обставин сертифікатом Торгово-промислової палати по місцю їх виникнення, адже інформація розміщена на офіційному веб-сайті Торгово-промислової палати України у мережі Інтернет, колегія суддів зазначає таке.
Факт початку дії воєнного стану в Україні з 24.02.2022 є загальновідомим, і суд не ставить під сумнів його негативний вплив на здійснювану суб'єктом господарювання діяльність.
Дійсно, до обставин непереборної сили (форс-мажору) законодавство України прирівнює, зокрема, і війну (оголошену та неоголошену), дії іноземного ворога, загальну мобілізацію, військові дії, збройний конфлікт. Тобто, військова агресія з боку РФ може бути форс-мажором. Такий підхід висловила і Торгово-промислова палата (ТПП) України у листі від 28.02.2022. У ньому зазначено, що палата «...цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні".
Втім, ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов'язання. Іншими словами, сама по собі війна з РФ не може автоматично означати індульгенцію від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов'язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №922/2394/21 від 14.06.2022).
Апелянт зазначає, що з 26.02.2022 стало неможливим належне виконання ПП «Золота нива 1» своїх зобов'язань за договором по зберіганню та поверненню зі зберігання зерна внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме: внаслідок військової агресії РФ проти України, оскільки під час тимчасової окупації РФ території Куньєвської сільської територіальної громади Ізюмського району Харківської області, яка тривала з 26.02.2022 но 11.09.2022. ПП «Золота нива 1» у зв'язку з загрозою для здоров'я та життя його працівників не здійснювало господарську діяльність у своїх складських приміщеннях, розташованих на цій території, та з цієї ж причини не мало можливості вивезти з них зерно на підконтрольну Україні територію, тобто, не могло надавати і не надавало позивачу послуги зі зберігання зерна, а приблизно наприкінці березня - початку квітня 2022 року зерно з цих складських приміщень викрадено військовими окупаційних військ, тому ПП «Золота нива 1» не може повернути зерно зі зберігання.
Відповідно до розділу 6 договору у разі невиконання або неналежного виконання умов цього договору сторони несуть відповідальність, передбачену законом та чинним договором (пункт 6.1 договору).
Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов'язань, якщо воно виникло внаслідок збігу обставин непереробної сили (форс-мажор), про настання яких сторони письмово інформують одна одну не пізніше 10 днів з моменту виникнення (припинення) таких (пункт 6.2 договору).
Відповідно до пункту 6.3 договору несповіщення або несвоєчасне сповіщення про початок або припинення форс-мажорних обставин позбавляє відповідну сторону права посилатись на них у майбутньому.
Доказом форс-мажорних обставин є сертифікат Торгово-промислової палати по місцю виникнення форс-мажорних обставин (пункт 6.4 договору).
Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач поінформував позивача у будь-який спосіб про настання у нього форс - мажорних обставин протягом 10 днів з дня їх виникнення, що позбавило відповідача посилатися на них в майбутньому.
Крім того, господарський суд обґрунтовано зазначає, що посилаючись на форс-мажор як на підставу для звільнення від відповідальності, заявнику потрібно довести, як саме проявився форс-мажор під час виконання такого зобов'язання. Одного лише посилання на наявність форс-мажору є недостатньо. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17.
Засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) є однією з функцій ТПП, затверджених Статутом ТПП України та Законом України «Про торгово-промислові палати України», та є послугою в розумінні Цивільного кодексу України, яку ТПП надає для фізичних та юридичних осіб.
Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.
Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 141 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката.
13.05.2022 ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення про те, що сторона, яка порушила свої зобов'язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов'язанням окремо.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21.
Таким чином, форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Відтак сертифікат видається заінтересованому суб'єкту господарювання на підставі його звернення. Іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин не визначено.
Матеріали справи не містять доказів засвідчення Торгово-промисловою палатою України для ПП «Золота нива 1», за його зверненням, введення воєнного стану як форс-мажорної обставини, що унеможливлює виконання підприємством зобов'язань, як за договором, так і після спливу строку його дії, шляхом видачі відповідного сертифіката.
Крім того, конструкція форс-мажору передбачає не звільнення від зобов'язання як такого, а лише звільнення від відповідальності за його невиконання. Саме ж зобов'язання сторона зобов'язана виконати.
Апелянт вважає недоведеними заявлений до стягнення розмір збитків за договором у сумі 24161,00 грн, оскільки, на його думку, єдиним належним і допустим доказом, який може підтвердити вартість зерна, переданого на зберігання за договором, є акт опису і попередньої оцінки безхазяйного майна №5 від 15.12.2016 та, який відсутній в матеріалах справи.
Колегія суддів бере до уваги висновок господарського суду про те, що у матеріалах справи дійсно даний акт відсутній. Водночас позивач за первісним позовом зазначав, що до 24.02.2022 територіально оригінал акту опису і попередньої оцінки безхазяйного майна №5 від 15.12.2016 зберігався в Ізюмському секторі по роботі з податковим боргом управління по роботі з податковим боргом ГУ ДПС у Харківській області, що розміщувався за адресою: м.Ізюм, вул.Покровська, 32. Після деокупації Ізюмського району встановлено, що приміщення, де був розташований Ізюмський підрозділ, зазнало значних пошкоджень, документація, яка зберігалась у підрозділі знищена, у тому числі акт опису і попередньої оцінки безхазяйного майна №5 від 15.12.2016 по ПП «Золота нива 1». За фактом скоєних злочинів з боку російської федерації порушено кримінальне провадження № 42022220000000429 від 13.10.2022 (а.с.65, том 1).
Разом з тим, з матеріалів справи також убачається, що відповідачем особисто у заяві про надання додаткових матеріалів до заяви про вчинення злочину по кримінальному провадженню, зареєстрованому в ЄРДР за №12023221070000053 від 11.01.2023, вказана сума вартості спірного зерна кукурудзи в розмірі 24161 грн (а.с.123, 127, том 1).
Крім того, в Інвентаризаційних описах безхазяйного майна та майна, що переходить у власність держави по ГУ ДПС у Харківській області від 10.02.2020 та 09.11.2020, що були підписано особисто директором ПП «Золота нива 1» - Н.Передрієм, зазначалась така ж сума в розмірі 24161,00 грн (а.с.93-94, том 1).
Отже, господарський суд правомірно зазначив, що вартість зерна кукурудзи становить 24161,00 грн, що не спростовано відповідачем за первісним позовом та підтверджується матеріалами справи.
Зустрічної позов ПП «Золота нива 1» обґрунтований тим, що підприємство здійснювало зберігання зерна за договором №12-16/3 від 14.12.2016 у кількості 6,530 тон з 15.12.2016 по 25.02.2022. Оскільки після закінчення строку дії договору Ізюмська ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області не забрала зерно зі зберігання до 31.05.2017 (строку, визначеного в цьому договорі), ПП «Золота нива 1» продовжило зберігати його після спливу встановленого договором строку зберігання. Проте відповідач за зустрічним позовом (ГУ ДПС у Харківській області) плату за зберігання відповідно до пунктів 5.1 та 4.3.2 договору зберігання №12-16/3 від 14.12.2016 не здійснив за період з 15.12.2016 по 25.02.2022, у ГУ ДПС у Харківській області виникла заборгованість перед ПП «Золота нива 1» у розмірі 19344,73 грн, у зв'язку з чим направлено претензію №16/06 від 16.06.2023.
На підтвердження факту зберігання зерна кукурудзи у кількості 6,530 тон позивач за зустрічним позовом надав: - інвентаризаційним описом безхазяйного майна та майна, що переходить у власність держави по ГУ ДПС у Харківській області, станом на 01.02.2020; - інвентаризаційним описом безхазяйного майна та майна, що переходить у власність держави по ГУ ДПС у Харківській області, станом на 01.11.2020; - оборотно-сальдовою відомістю ПП «Золота нива 1» по субрахунку 023 «Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні» позабалансового рахунку 02 «Активи на відповідальному зберіганні» за 25.02.2022-25.02.2022.
Отже, матеріали справи містять докази наявності зерна на зберіганні станом на 01.11.2020, що підтверджується наявними у справі: інвентаризаційним описом безхазяйного майна та майна, що переходить у власність держави по ГУ ДПС у Харківській області, станом на 01.02.2020 та інвентаризаційним описом безхазяйного майна та майна, що переходить у власність держави по ГУ ДПС у Харківській області, станом на 01.11.2020. Вказані обставини не заперечуються і сторонами.
Разом з цим, як правильно встановлено господарським судом, факт наявності на зберіганні зерна кукурудзи у ПП «Золота нива 1» станом на 2021 рік та на 25.02.2022 матеріалами справи не підтверджується, оскільки оборотно-сальдова відомість є неналежними та недопустимими доказами, оскільки не є первинними бухгалтерськими документами та не може підтвердити факт наявності зерна на зберіганні після 01.11.2020.
За умовами договору №12-16/3 від 14.12.2016 під час його дії з 14.12.2016 по 31.05.2017 відповідач за зустрічним позовом зобов'язаний відповідно до пункту 4.3.2 своєчасно розрахуватися за надані послуги зберігання.
Пунктом 5.1 договору сторони визначили розмір плати за зберігання зерна за діючими тарифами, виходячи з 1 грн 6 коп за 1 тн.-день.
Водночас, пунктом 5.3 договору визначено, що зерновий склад зобов'язаний щомісяця до третього числа наступного за звітним місяцем надати поклажодавцю акт приймання - передачі наданих послуг, що надані зерновим складом.
Поклажодавець у триденний термін з дня отримання акту приймання-передачі наданих послуг, підписаного зі сторони зернового складу, у разі згоди з наданими послугами, зобов'язаний підписати його та повернути зерновому складу один примірник (пункт 5.6 договору).
Пунктом 5.5 передбачено, що оплата послуг, що надані зерновим складом за зберігання повинні бути оплачені поклажодавцем на підставі рахунку.
Матеріали справи не містять доказів надсилання позивачем за зустрічним позовом - ПП «Золота нива 1», на адресу відповідача за зустрічним позовом - ГУ ДПС в Харківській області, а саме: актів приймання-передачі наданих послуг за період з 14.12.2016 по 31.05.2017 у порядку пункту 5.3 договору та рахунків на підставі пункту 5.5 договору.
Господарським судом встановлено відсутність підстав для оплати відповідачем за зустрічним позовом послуг зі зберігання за період з 14.12.2016 по 31.05.2017.
Щодо зустрічних позовних вимог за період, з 31.05.2017 по 25.02.2022, господарський суд правомірно встановив, що строк дії договору припинився 31.05.2017, проте після закінчення строку дії договору ПП «Золота нива 1» продовжило зберігання кукурудзи, переданого на відповідальне зберігання. Заявляючи зустрічні позовні вимоги до стягнення з ГУ ДПС у Харківській області заборгованості зі сплати послуг зберігання саме за договором №12-16/3 від 14.12.2016, позивач за зустрічним позовом визначає розмір вартості послуг за зберігання після 31.05.2017 (закінчення строку дії договору), виходячи з ціни, визначеної умовами такого договору на час його дії. Тому вказаний розрахунок господарський суд обґрунтовано визнав безпідставним, оскільки після закінчення строку дії договору сторони не погоджували у встановленому чинним законодавством розміру вартості послуг зберігання за 1 тн.-день.
Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто.
Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статей 638-639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Частиною 1 ст.181 Господарського кодексу України також передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності (частина 1 ст.936 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.937 Цивільного кодексу України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Договір зберігання, за яким зберігач зобов'язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.
Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк (ст.938 Цивільного кодексу України).
Отже, укладенням договору відповідач за первісним позовом зобов'язався зберігати майно (зерно кукурудзи), передане йому поклажодавцем і повернути це майно в цілості та у схоронності на умовах, визначених даним договором.
Позивачем за первісним позовом направлено відповідачу за первісним позовом вимоги від 23.03.2021 та 10.04.2023 про відшкодування збитків, які отримані відповідачем, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (06.05.2021 та 13.04.2023 відповідно), проте дані вимоги залишилися проігнорованими відповідачем. Отже, відповідач за первісним позовом не повернув позивачу за первісним позовом на його вимоги майно або його вартість, чим фактично порушив відповідні зобов'язання.
Згідно зі статтею 942 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний вжити всіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.
Відповідно до статті 950 Цивільного кодексу України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця. Зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, заявник вважає, що господарським судом не з'ясовано, яку відповідальність повинно нести ПП «Золота нива 1» після закінчення строку зберігання зерна після 31.05.2017 у силу вимог частини 3 ст.950 Цивільного кодексу України, адже позивачем за первісним позовом не доведена наявність умислу чи грубої необережності у втраті переданого на зберігання зерна кукурудзи.
Колегія суддів зазначає, що у межах відповідальності, яка визначена ст.951 Цивільного кодексу України, зберігач відповідає за збитки у випадку втрати майна, тобто незабезпечення його схоронності, у розмірі вартості втраченого майна.
Як під час розгляду справи судом першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду, ПП «Золота нива 1» належними та допустимими доказами не доведено відсутність його вини у невиконанні обов'язку з повернення майна.
Матеріалами справи не підтверджується факт наявності зерна кукурудзи урожаю 2016 року у кількості 6,530 тон, вартістю 24161,00 грн, на складі ПП «Золота нива 1» після 09.11.2020 (дата підписання інвентаризаційного опису безхазяйного майна та майна, що переходить у власність держави по ГУ ДПС у Харківській області).
Згідно з частиною 1 ст.951 Цивільного кодексу України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.
Вартість зерна кукурудзи зазначена в інвентаризаційних описах безхазяйного майна та майна, що переходить у власність держави по ГУ ДПС у Харківській області від 10.02.2020 та 09.11.2020, які підписані обома сторонами.
Відповідно до частини 2 ст.959 Цивільного кодексу України товарний склад зобов'язаний надавати поклажодавцеві можливість оглянути товар або його зразки протягом усього часу зберігання, а якщо предметом зберігання є речі, визначені родовими ознаками, взяти проби та вжити заходів, необхідних для забезпечення його схоронності.
Доводи заявника апеляційної скарги про те, що після 31.05.2017 ПП «Золота нива 1» не вчиняло перешкод для здійснення інвентаризації майна, яка здійснювалась без попереднього листування, колегія суддів не може узяти до уваги, адже такі твердження спростовуються матеріалами справи, з яких убачається, що після листопада 2020 року ПП «Золота нива 1» не забезпечило ГУ ДПС у Харківській області вільний доступ для проведення інвентаризації з метою перевірки стану збереження безхазяйного майна, яке перебувало на зберіганні за актом №5.
Відповідно до ст.960 Цивільного кодексу України якщо для забезпечення схоронності товару потрібна негайна зміна умов його зберігання, товарний склад зобов'язаний самостійно вжити відповідних невідкладних заходів та повідомити про них поклажодавця. У разі виявлення пошкоджень товару склад зобов'язаний негайно скласти акт і того ж дня повідомити про це поклажодавця.
Однак матеріали справи не містять доказів звернення ПП «Золота нива 1» до ГУ ДПС у Харківській області у період з 25.02.2022 у порядку ст.960 Цивільного кодексу України.
Ураховуючи наведене, судовою колегією також відхиляється довід скаржника про те, що господарський суд не з'ясував, що між сторонами немає спору щодо того, що ПП «Золота нива 1» здійснювало зберігання зерна за договором у період з 15.12.2016 по 31.10.2020, тому за цей період суд повинен задовольнити зустрічні позовні вимоги про стягнення плати за зберігання зерна кукурудзи, що становить 14434,70 грн.
Зважаючи на вищенаведені норми права, умови укладеного між сторонами договору та фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про задоволення позовних вимог ГУ ДПС у Харківській області про стягнення з ПП «Золота нива 1» збитків у розмірі 24161,00 грн як обґрунтованих та відмову у задоволенні зустрічного позову Приватного підприємства «Золота нива 1» до ГУ ДПС у Харківській області з огляду на його недоведеність.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції, тому вони не можуть слугувати для його скасування з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оскаржуване рішення відповідає вимогам статті 236 Господарського процесуального кодексу України, а тому відсутні підстави для його скасування.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
За таких підстав, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарським судом у повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі, прийняте рішення є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги не убачається. Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не допущено порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Золота нива 1» залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 13.11.2023 у справі №922/2233/23 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 26.02.2024.
Головуючий суддя О.А. Пуль
Суддя Я.О. Білоусова
Суддя І.В. Тарасова