Справа № 156/1320/23
Провадження № 2/156/58/24
Рядок статзвіту № 61
15 лютого 2024 року сел.Іваничі
Іваничівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Федечко М.О.,
за участю секретаря судового засідання Салатюк Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження у сел. Іваничі цивільну справу № 156/1320/23 за позовом ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Білецька Інна Миколаївна до Іваничівської селищної ради про встановлення факту родинних відносин та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ;
представник позивача: ОСОБА_2 ;
представник відповідача - не з'явився,
І. Суть спору
ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що в його свідоцтві про народження батьками зазначені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 29.09.1967 року батьки позивача уклали шлюб, прізвище матері позивача було змінене на « ОСОБА_4 ».
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати ОСОБА_1 , про що було складено відповідний актовий запис про смерть. Як стверджує позивач, його зареєстрованим місцем проживання була адреса: АДРЕСА_1 . Станом на сьогодні у позивача зареєстроване місце проживання відсутнє, оскільки він був знятий з обліку без його згоди. Станом на 12.12.2023 року фактичним місцем проживання ОСОБА_1 є АДРЕСА_2 .
Місцем відкриття спадщини ОСОБА_6 є: АДРЕСА_2 . Після смерті останньої відкрилась спадщина на усе її майно, а так, як за життя спадкодавець заповіту не склала, спадщина відкрилась за законом. До складу спадщини ввійшли всі права та обов'язки померлої, що належали їй на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок її смерті.
Наявність спадкового майна померлої підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 07.12.1993 року, що видане Іваничівською селищною радою, технічним паспортом на квартиру, що знаходиться по АДРЕСА_2 .
У встановлений законодавством строк, тобто протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, позивач заяви про прийняття спадщини до нотаріуса не подавав оскільки вважав, що фактично прийняв спадщину, оскільки проживав з матір'ю на момент її смерті, разом з тим, не знав про порядок та строки спадкування.
Будь-які інші особи, що належали б до спадкоємців, які здійснюють спадкування за законом/заповітом, які б звернулися протягом строку для прийняття спадщини із відповідними заяви до нотаріуса, відсутні. Спадкова справа щодо майна померлої заведена не була.
У зв'язку з вищенаведеним, ОСОБА_1 просив суд визначити йому двомісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Представник позивача ОСОБА_2 06.02.2024 року подала заяву про збільшення позовних вимог у якій зазначила, що в процесі проведення підготовчих дій до розгляду вказаної справи стороною позивача встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Прізвище нареченої до державної реєстрації шлюбу « ОСОБА_4 », прізвище після державної реєстрації розірвання шлюбу « ОСОБА_4 ». Шлюб було розірвано, однак у свідоцтві про народження позивача ОСОБА_1 прізвище його матері значиться, як « ОСОБА_4 », а у свідоцтві про смерть, як « ОСОБА_4 ». Відповідно з цих підстав у позивача виникла необхідність встановити факт родинних стосунків із померлою ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме той факт, що остання являється його матір'ю.
Відповідачу було забезпечено право подати відзив на позовну заяву, однак такий не було подано.
ІІ. Позиція учасників справи
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги повністю, просив позов задоволити. Додатково ствердив, що не подав заяву про прийняття спадшини в зв'язку з подіями які відбуваються в України, щодо іншого (дівочого) прізвища матері у своєму свідоцтві, ствердив, що ніколи не звертав на це уваги.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 ствердила, що позивач дійсно не подав заяву до нотаріуса про прийняття спадщини, оскільки думав, що її прийняв автоматично, так як являється рідним сином померлої, також взагалі не знав про спосіб та строки спадкування. Зазначила що позивач за не був прописаний у квартирі, однак проживав разом із матір'ю, вступив в управління спадковим майном, володіє ним, має всі наявні документи щодо майна. Щодо іншого прізвища матері яке записане у свідоцтві про народження позивача, дійсно звернув увагу на помилку, коли звернувся до адвоката щодо процедури спадкування майна.
15.02.2024 року від голови Іваничівської селищної ради, Володимирського району Волинської області Л. Томашевської надійшла заява про розгляд даної справи без участі представника відповідача, позовні вимоги визнали у повному обсязі.
ІІІ. Процесуальні дії у справі
Ухвалою від 19.12.2023 року суд постановив позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху та надати позивачу строк п'ять днів, з дня отримання ухвали, для виправлення недоліків вказаних у мотивувальній частині ухвали.
Ухвалою від 22.12.2023 року відкрито провадження у даній справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження. Визначено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Встановлено позивачу п'ятиденний строк для подання відповіді на відзив, а відповідачу п'ятиденний строк для подання заперечення, з дня отримання таких. Витребувано з Іваничівської державної нотаріальної контори Інформаційну довідку зі Спадкового реєстру щодо спадкодавця, а у разі наявності спадкової справи - її копію, витребувано з Іваничівської селищної ради, Володимирського району Волинської області, інформацію про осіб, які фактично проживали та були зареєстрованими за адресою: АДРЕСА_2 станом на день смерті спадкодавця ОСОБА_6 , тобто станом на 17.10.2021 року.
Ухвалою від 11.01.2024 року суд постановив витребувати з Володимирського відділу ДРАЦС у Володимирському районі Волинської області повний витяг Актового запису про шлюб ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також інформацію чи були зареєстровані інші шлюби ОСОБА_4 та чи остання вчиняла дії, щодо зміни свого прізвища, підготовче судове засідання відкладено.
Ухвалою від 25.01.2024 року суд постановив витребувати з Володимирського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Володимирському районі Волинської області повний витяг Актового запису про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , підготовче судове засідання відкладено.
Ухвалою від 06.02.2024 року суд постановив прийняти заяву про збільшення позовних вимог у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Білецька І. М. до Іваничівської селищної ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Закрити підготовче провадження у цій справі та призначити судовий розгляд.
Протокольною ухвалою в судовому засіданні 15.02.2024 року клопотання адвоката Білецької І. М. про виклик та допит свідків було задоволено.
В судове засідання 15.02.2024 відповідач по справі не з'явився.
Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідач скористався наданим йому правом та, відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності. Відтак, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи, що відповідач визнав позовні вимоги в повному обсязі, судом встановлено наступне.
ІV. Обставини справи, встановлені судом
Судом встановлено, що батьками позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 6).
Відповідно до копії витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища, після укладення шлюбу 29.09.1967 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 прізвище подружжя стало « ОСОБА_4 » (а.с. 28).
Згідно копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 виданого 26.03.1979 року Іваничівським відділом ЗАГСу Волинської області, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 було розірвано 26.03.1979 року. Після розірвання шлюбу залишено прізвище « ОСОБА_4 » матері позивача. (а.с. 8).
ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина внаслідок смерті ОСОБА_6 , що підтверджено копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , видане 18.10.2021 року (а.с. 7).
Відповідно до копії свідоцтва про право власності на житло від 07.12.1993 року, встановлено, що померлій ОСОБА_6 та позивачу ОСОБА_1 , належить квартира на праві спільної власності площею 49,8 кв. м. за адресою АДРЕСА_3 (а.с. 9).
Згідно копії технічного паспорта на квартиру за адресою АДРЕСА_3 , що знаходилась у спільній власності померлої ОСОБА_6 , квартира загальною площею 49,8 кв. м., розташована на першому поверсі, складається з двох кімнат площею 27,6 кв. м. у тому числі 11,7 кв. м. та 15,9 кв. м., площа кухні 7,2 кв. м., ванної кімнати 2,5 кв. м., вбиральна 1,2 кв. м., коридору 9,1 кв. м., також є тераса 3,0 кв. м., висота приміщень 2,55 м. (а.с. 10-11).
Відповідно до копії будинкової книги про прописки громадян проживаючих в будинку АДРЕСА_2 , померла ОСОБА_6 була зареєстрована у квартирі за вищезазначеною адресою з 14.01.2003 року (а.с. 12-13).
Згідно копії довідки про зняття з реєстрації місця проживання від 15.02.2022 року, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 було знято з реєстрації за адресою АДРЕСА_2 у зв'язку з смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 14).
Відповідно до копії постанови державного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 28.11.2023 року, судом встановлено, що спадкове майно після смерті ОСОБА_6 складається з 1/2 частини квартири АДРЕСА_4 . ОСОБА_1 , в зазначений ст. 1270 ЦК України строк, заяви про прийняття спадщини не подав, за однією адресою разом із спадкодавцем зареєстрований не був, а тому видача свідоцтва державним нотаріусом неможлива (а.с. 15).
Згідно копії витягу з реєстру територіальної громади № 2023/009803796 від 29.11.2023 року, дані про реєстрацію позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відсутні (а.с. 17).
Відповідно до копії Акту обстеження умов проживання від 12.12.2023 року, ОСОБА_1 дійсно проживає за адресою АДРЕСА_2 , без реєстрації (а.с. 18).
Згідно копії відповіді Володимирського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Володимирському районі Волинської області № 1734/30.1-04-05 від 30.12.2023 зазначено, що в архіві відділу наявний актовий запис про шлюб ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , Актовий запис про шлюб № 44 складений 29.09.1967 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Іваничівського районного управління юстиції Волинської області. Одночасно повідомили про те, що прізвище нареченої до державної реєстрації шлюбу ОСОБА_4 , прізвище після державної реєстрації шлюбу ОСОБА_4 (а.с. 37).
Відповідно до відповіді Іваничівської ДНК Волинської області з долученими інформаційними довідками із Спадкового реєстру, встановлено, що спадкова справа на ім'я ОСОБА_6 не заводилась, заповіти не посвідчувались (а.с. 39-41).
Згідно відповіді Володимирського відділу ДРАЦС у Володимирському районі Волинської області від 12.01.2024 за № 67/30.1-04-01 та повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб, встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_10 уклали шлюб, що підтверджується актовим записом про шлюб за № 2 від 08.09.1954 року, однак шлюб було розірвано, відповідно до актового запису № 22 від 22.06.1967 року. Прізвище після розірвання шлюбу « ОСОБА_4 ». ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уклали шлюб згідно актового запису № 44 складеного 29.09.1967 року, прізвище ОСОБА_4 після державної реєстрації шлюбу стало « ОСОБА_4 », однак розірвали його 26.08.1969 року (актовий запис № 27), прізвище дружини після розірвання шлюбу « ОСОБА_4 ». Одночасно зазначили про відсутність в архіві відділу фактів державної реєстрації зміни імені (а.с. 51-55).
Відповідно до копії витягу про осіб місце проживання яких зареєстровано або було зареєстровано в період з 21.10.2016 р. по 17.10.2021 р., ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 в період з 21.10.2016 р. по 17.10.2021 р. (а.с. 58).
Згідно повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00043291478 від 25.01.2024 року, встановлено, що позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьками позивача записані ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 76-78).
В судовому засіданні свідок ОСОБА_11 надав покази щодо справи та зазначив, що знає сім'ю « ОСОБА_4 », особисто знав матір позивача ОСОБА_4 , а також бабу померлої. За останні 18 років в квартирі за адресою АДРЕСА_2 , проживали ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , позивач не жив у квартирі лише коли навчався у м. Луцьк. Ствердив, що ОСОБА_6 дійсно є матір'ю позивача ОСОБА_1 , інших спадкоємців немає.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_13 надав покази щодо справи та зазначив, що знає сім'ю « ОСОБА_4 », пам'ятає, що ОСОБА_6 жила з сином (позивачем) разом, знає, зі слів батьків, сусідів, що в померлої було дівоче прізвище « ОСОБА_4 ». Ствердив, що дійсно ОСОБА_1 є сином померлої ОСОБА_6 , інших спадкоємців не бачив, не знає.
V. Застосоване судом законодавство та висновки суду
V -I. Щодо встановлення факту родинних відносин
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку встановленому законом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб суд постановляє ухвалу про відмову у прийняття визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
Оскільки встановлення факту родинних відносин необхідно позивачу для спадкування після смерті матері ОСОБА_6 належного їй майна, справа розглядається в позовному провадженні.
Так як, встановлення даного факту має для позивача юридичне значення, а можливість внести зміни в документи в позасудовому порядку неможливо, вказаний юридичний факт підлягає встановленню в судовому порядку. Таким чином, виходячи з наведеного, дослідивши усі надані суду докази у їх сукупності, перевіривши відповідність вимогам діючого законодавства України, суд вважає за необхідне встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , являється сином ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Враховуючи вищенаведене, а також те, що відповідач визнав позовні вимоги, суд дійшов висновку, що зазначений позивачем юридичний факт знайшов своє підтвердження під час дослідження доказів, а отже, позовні вимоги є підставними і підлягають до задоволення.
V -IІ. Щодо визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
В статті 55 Конституції України закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (статті 12 і 81 ЦПК).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК).
Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (ч. 1 ст. 82 ЦПК).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. (ч. 1 ст. 76 ЦПК).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. (стаття 77 ЦПК).
Згідно ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.
Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).
У відповідності до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Частиною першою статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Частиною третьою статті 1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Пленум Верховного Суду України у пункті 24 постанови від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" судам роз'яснив, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи.
Крім того, відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Тобто Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд включає в себе принцип доступу до суду, ефективність якого обумовлюється тим, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду за вирішенням певного питання, і що держава не повинна чинити правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Принцип «пропорційності» тісно пов'язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід'ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.
Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв'язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.
Виконуючи завдання цивільного судочинства, окрім основних принципів: справедливості, добросовісності та розумності, суд касаційної інстанції у окремих своїх постановах керується аксіомою цивільного судочинства: «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», яка означає «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права».
Беручи до уваги вищенаведені, викладені у позовній заяві пояснення ОСОБА_1 щодо пропуску ним строку для прийняття спадщини, які підтверджуються матеріалами справи, враховуючи те, що спадкодавець проживала за адресою АДРЕСА_2 разом з позивачем, її син - позивач ОСОБА_1 не був зареєстрований разом із спадкодавцем на момент смерті, враховуючи необізнаність позивача, щодо порядку та строків спадкування, а також його розуміння (думку) того, що він фактично прийняв спадщину оскільки проживав разом з матір'ю, є спадкоємцем першої черги, інші спадкоємці відсутні, суд вважає, що вказані обставини свідчать про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.
Таким чином, з огляду на наведені положення закону та враховуючи встановлені судом обставини справи, визнання позову відповідачем, суд вважає, що є всі підстави для задоволення позовних вимог і визначення позивачу додаткового строку терміном два місяці, який буде достатнім для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 .
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76- 81, 89, 141, 206, 247, 258, 259, 263- 265, 268 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Білецька Інна Миколаївна до Іваничівської селищної ради про встановлення факту родинних відносин та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - задовольнити.
Встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , являється сином ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном два місяці, з моменту набрання рішенням законної сили.
Судові витрати у справі залишити за позивачем.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформація щодо сторін та інших учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_5 .
Представник позивача: адвокат Білецька Інна Миколаївна, РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: вул. Незалежності, буд. 14-б, сел. Іваничі, Володимирський район, Волинська область.
Відповідач: Іваничівська селищна рада Володимирського району Волинської області, код ЄДРПОУ 04335186, місцезнаходження: сел. Іваничі, вул. Грушевського, 13, Володимирський район, Волинська область.
Повний текст рішення складено 26 лютого 2024 року.
Суддя М. О. Федечко