Справа № 366/3405/23
Провадження № 3/366/524/24
23.02.2024 смт. Іванків
Суддя Іванківського районного суду Київської області Слободян Н.П., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від відділення поліції №1 Вишгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області (смт. Іванків), про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, не працюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП,
09.11.2023 справа надійшла до суду.
Постановою судді Корчкова А.А. від 24.01.2024 справу повернуто для доопрацювання та належного оформлення.
15.02.2024 справа повторно надійшла до суду.
Згідно фабули протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 043817 від 03.11.2023, по суті правопорушення зазначено таке:
03.11.2023 року о 09 год. 29 хв. на а/д спецпідїзд до зони ЧАЕС 1 км + 500 м водій ОСОБА_1 керуючи т/з МАЗ 437040-062 н/з НОМЕР_1 не пред'явив посвідчення водія, тобто не мав права керування т/з та вчинив адміністративне правопорушення повторно протягом року, чим порушив вимоги п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 5 ст. 126 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився. З огляду на положення ст. 268 КУпАП, суддя приходить до висновку про розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Дослідивши матеріали справи, суддя приходить до наступних висновків.
Як роз'яснено у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст.283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Як зазначено у ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення має бути з'ясовано, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення у справі.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
Відповідно до ст.32 Конвенції про захист прав і основних свобод людини питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід'ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.
Так, ч.1 ст.6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
У рішення ЄСПЛ від 30.05.2013 року (заява №36673/04) зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). Виходячи з практики застосування Європейським судом Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із перелічених елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.
При цьому, в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України»(з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282.
Отже, доказування має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для ініціювання притягнення особи до адміністративної відповідальності, окрім виключень, зазначених уст. 258 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення як підстава для притягнення особи до відповідальності та як один із засобів доказування (ст.251 КУпАП) у будь-якому разі повинен відповідати вимогамст.256 КУпАП.
Деталі обвинувачення мають дуже суттєве значення, а його неконкретність розглядається ЄСПЛ як порушення права на захист (справа «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року).
Станом на час розгляду справи, тим більше до повторного надходження справи до суду, визначені ч. 2 ст. 38 КУпАП строки притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП закінчились, про що слід зазначити наступне.
У відповідності до вимог ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
За приписом ч.6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» - висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 07.02.2018 року по справі №910/18319/16, в рішенні Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 927/623/18, дійшов висновку про те, що з правового аналізу положень КУпАП вбачається, що застосування положень п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП (закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у разі закінчення на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП) можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в скоєнні правопорушення провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП через відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
В пункті 33 Постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду по справі № 927/120/18 від 16.08.2019 року Касаційний господарський суд вважає, що прийняття ним судового рішення в даній справі № 927/120/18 не свідчить про відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше ухваленому рішенні Верховного Суду від 07.02.2018 у справи № 910/18319/16 та рішенні Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 927/623/18, оскільки останні приймалися, як випливає з їх змісту, за фактично-доказової бази, відмінної від тієї, яка має місце в даній справі, що зумовлювало лише певну зовнішню схожість відповідних справ, але не свідчило про подібність правовідносин у них.
Відтак, обставина закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт вчинення адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене, суддя приходить до висновку, що у зв'язку із закінченням строків притягнення особи до адміністративної відповідальності, у разі встановлення за результатами розгляду справи в діях особи події і складу інкримінованого їй правопорушення, така особа визнається винуватою у її вчиненні, про те, справа підлягає закриттю на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
При цьому, у разі встановлення відсутності в діях особи події і складу адміністративного правопорушення, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП настає у разі повторного протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.
У свою чергу відповідальність за ч. 2, 3 та 4 ст. 126 КУпАП настає у разі :
керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом;
або керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами;
або керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Відповідно до положень ст.ст. 254, 255 та 256 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом, який відповідним чином повинен бути оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння (діянь), яке (які) містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП та є найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення.
Тому, в межах зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин, інкримінованого особі адміністративного правопорушення, і повинен провадитися їх, у тому числі, і судовий розгляд.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Положення ст. 256 КУпАП є імперативними в частині зазначення відомостей у протоколі про адміністративне правопорушення та підлягають виконанню всіма без виключення посадовими особами, які уповноваженні на складання протоколів про адміністративне правопорушення, що визначені у ст. 255 КУпАП.
Однак, дослідивши складений відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення, суддя приходить до висновку, що він наведеним вимогам не відповідає, з огляду на таке.
У протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 не пред'явив посвідчення водія, що на переконання посадової особи, яка складала протокол, є відсутністю права керування транспортними засобами взагалі. Ця суть є двозначною та не конкретизованою.
Таке формулювання суті правопорушення суддя не приймає до уваги, як таке, що відповідає диспозиції ч. 5 ст. 126 КУпАП, оскільки така суть ставить під сумнів те, що у ОСОБА_1 взагалі відсутнє керування транспортним засобом, тобто що він не має посвідчення водія відповідної категорії, а зводиться до того, що на момент керування автомобілем він не мав при собі такого посвідчення (забув взяти із собою).
Викладена суть правопорушення відповідає ознакам правопорушення за ч. 1 ст. 126 КУпАП, а не за ч. 5 ст. 126 КУпАП.
У свою чергу, суд, у відповідності до положень ст. 221 КУпАП справи про такі правопорушення розглядає лише відносно неповнолітніх осіб, тоді як ОСОБА_1 є повнолітньою особою.
За таких обставин, суддя приходить до висновку, що протокол про адміністративне правопорушення не відповідає імперативним вимогам ст. 256 КУпАП, тому, не може бути підставою для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Більше того, ч. 5 ст. 126 КУпАП не передбачає відповідальності за повторне протягом року вчинення правопорушення за ч. 1 цієї статті.
За ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищезазначене, суддя приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутня подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, а тому, провадження у справі підлягає закриттю.
Таким чином, за результатами розгляд справи встановлено відсутність в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, тому, незважаючи на закінчення строків притягнення особи до адміністративної відповідальності, справа підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
На підставі ст.ст. 19, 62 Конституції України, керуючись ст.ст. 7, 126, 245, 247, 251, 256, 268, 280, 283-285 КУпАП, суддя
ОСОБА_1 визнати невинуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю у його діях події і складу зазначеного адміністративного правопорушення, закрити провадження у справі.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 цього Кодексу, а також постанов, прийнятих за результатами розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 185-3 цього Кодексу.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд Київської області.
Суддя Н.П. Слободян