Справа № 366/3794/23
Провадження №3/366/525/24
23.02.2024 смт. Іванків
Суддя Іванківського районного суду Київської області Слободян Н.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від відділення поліції № 1 Вишгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області (смт. Іванків), про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП,
15.12.2023 справа надійшла до суду.
Постановою судді від 18.12.2023 справу повернуто для доопрацювання та належного оформлення.
25.12.2023 справа повторно надійшла до суду.
Постановою судді Ткаченка Ю.В. від 24.01.2024 справу знову повернуто для доопрацювання та належного оформлення.
15.02.2024 справа надійшла до суду.
Згідно даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 581577 від 09.12.2023, по суті правопорушення зазначено таке:
09.12.2023 року близько 20 год. 13 хв. в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру стосовно своєї жінки ОСОБА_2 чим міг завдати шкоди психологічному та фізичному здоров'ю, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.173-2 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився. З урахуванням положень ст. 268 КУпАП, суддя приходить до висновку про розгляд справи без його участі.
Дослідивши матеріали справи, суддя приходить до наступного.
Відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП настає у разі вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Відповідно до п. 14 ч. 1 цієї статті Закону, психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру (п. 17 ч. 1 ст. 1 згаданого Закону)
Відповідно до положень ст.ст. 254, 255 та 256 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом, який відповідним чином повинен бути оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння (діянь), яке (які) містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП та є найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення.
Тому, в межах зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин, інкримінованого особі адміністративного правопорушення, і повинен провадитися їх, у тому числі, і судовий розгляд.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Положення ст. 256 КУпАП є імперативними в частині зазначення відомостей у протоколі про адміністративне правопорушення та підлягають виконанню всіма без виключення посадовими особами, які уповноваженні на складання протоколів про адміністративне правопорушення, що визначені у ст. 255 КУпАП.
Аналіз наведених норм права у своїй сукупності дає підстави стверджувати, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, пов'язане з вчиненням домашнього насильства у формі фізичного, психологічного чи економічного характеру, суть адміністративного правопорушення повинна бути відображена належним чином, тобто повинно не лише описуватись діяння у тій чи іншій формі, а повинна відображатись конкретизація таких діянь. В іншому випадку, саме лише зазначення характеру домашнього насильства без конкретизації дій кривдника не є таким, що розкриває суть адміністративного правопорушення, відповідно, вимоги до протоколу про адміністративне правопорушення є недотриманими.
Саме лише зазначення характеру вчинення домашнього насильства без його конкретизації призводить до того, що уповноважена посадова особа перекладає на суд функцію сторони обвинувачення: суд, розглядаючи справу, на переконання посадової особи, яка склала протоколу про адміністративне правопорушення, повинен сам відшукати та встановити конкретизацію дій правопорушника та визнати їх доведеними, що суперечить положенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та є недопустимим.
Крім цього, не конкретизація вчиненого правопорушення є порушенням права особи на захист: особа позбавлена можливості здійснити підготовку своєї чіткої позиції захисту при розгляді справи, оскільки не розуміє, у чому саме вона звинувачується за вчинення домашнього насильства, тобто в чому саме полягає вчинення інкримінованого їй правопорушення у тій чи іншій формі.
В порушення наведених вимог, суть інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення не розкрито, а лише зазначено, що правопорушення вчинено у формі фізичного та психологічного характеру без конкретизації діянь ОСОБА_1 , що є невідповідністю імперативних вимог до складення протоколу про адміністративне правопорушення, визначених у ст. 256 КУпАП, тому, складений протокол про адміністративне правопорушення суддя визнає як недопустимий доказ.
Згідно з рішенням Конституційного суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010, яке є обов'язковим до виконання на території України, фактичні дані або будь-які інші докази, одержані в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо є неналежними доказами.
За ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на встановлені обставини, суддя приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутня подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а тому, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Питання щодо судового збору суддя вирішує у відповідності до ст. 40-1 КУпАП, за якою судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення сплачується особою, на яку накладено адміністративне стягнення.
Оскільки в цьому випадку провадження у справі підлягає закриттю, відповідно судовий збір слід віднести на рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 7, 40-1, 173-2, 245, 247, 251, 252, 280, 283-285 КУпАП, суддя
ОСОБА_1 визнати невинуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, закрити провадження у справі, у зв'язку з відсутністю в її діях події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 цього Кодексу, а також постанов, прийнятих за результатами розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 185-3 цього Кодексу.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд Київської області.
Суддя Н.П. Слободян