23.02.24
22-ц/812/378/24
Провадження № 22-ц/812/378/2024
іменем України
21 лютого 2024 року м. Миколаїв
справа № 489/82/24
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Тищук Н.О.,
суддів: Крамаренко Т.В., Темнікової В.І.,
із секретарем - Богуславською О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ОСОБА_1 , подану його представником, адвокатом Родіоновою Вікторією Євгенівною
на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва, постановлену 12 січня 2024 року суддею Рум'янцевою Н.О. в приміщенні цього ж суду, (повний текст складено того ж дня), у цивільній справі за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,
третя особа - приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Душейко Олеся Михайлівна
про визнання незаконними свідоцтв про право на спадщину, договорів дарування та визнання права власності в порядку спадкування
1.Описова частина
Короткий зміст вимог позовної заяви
08 січня 2024 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника - адвоката Родіонову В.Є., звернувся до ОСОБА_2 зазначеним вище позовом.
Позивач зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його дід - ОСОБА_2 . Під час оформлення спадщини він довідався про те, що квартира АДРЕСА_1 була успадкована його дідом та бабою після смерті його батька - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який був власником зазначеної квартири. На час смерті батька він був неповнолітнім тому не міг захистити свої спадкові права на цю квартиру.
Якби його права були захищені, то він, його баба та дід, отримали б по 1/3 частині цієї квартири.
З цих підстав позивач вважає порушеним своє право на спадкування квартири після смерті батька.
Успадкувавши частину квартири, дід - ОСОБА_2 склав заповіт, яким заповідав належну йому частку позивачеві, його матері та брату - відповідачу по справі - ОСОБА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 дід помер. Він звернувся до нотаріальної контори за прийняттям спадщини. Нотаріусом була заведена спадкова справа, але про існування заповіту нотаріус не повідомив.
Мати позивача - ОСОБА_4 у той час уже тяжко хворіла, мала ІІ групу інвалідності. Крім цього вона не знала про наявність складеного на її користь заповіту, тому за прийняттям спадщини не звернулася. Проте, і заяви про відмову від спадщини вона не подавала.
Таким чином спадщина була розподілена між ним, братом та дружиною померлого, якій належало право на обов'язкову частку. Позивач та відповідач отримали по 5/24 часток, а дружина спадкодавця - 1/12 частку.
Якби при розподілі спадщини було враховано право на спадкування його матері, то 1/3 частина квартири, яка мала б належати діду, була б розподілена - по 2/27 позивачу, відповідачу та матері позивача, та 1/9 частка дружині спадкодавця.
За таких обставин позивач вважає порушеними свої права на спадкування після смерті діда.
1/2 частину спірної квартири, яку вона незаконно отримала після смерті батька позивача, баба ОСОБА_5 13 липня 2019 року подарувала відповідачу у справі. А 31 липня 2020 року йому ж подарувала незаконно отриману після смерті чоловіка 1/12 частку.
На даний час власником квартири є його брат - відповідач по справі ОСОБА_2
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла матір позивача - ОСОБА_4 .
Посилаючись на порушення своїх спадкових прав, ОСОБА_1 просив визнати незаконними свідоцтва про право на спадщину та договори дарування, та визнати за ним право власності на 1/3, 2/27, 2/27 та 2/9 частин квартири.
Разом з позовною заявою ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, в якому посилаючись на вірогідність відчуження спірного майна, що може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі його задоволення, ОСОБА_1 просив забезпечити позов шляхом накладення арешту - заборону відчуження та передання третім особам будь-яких прав на квартиру АДРЕСА_2 на 19/24 часток, які належать ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 січня 2024 року у забезпеченні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, 19/24 частки квартири АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_6 , на підставі Договору дарування від 12 січня 2024 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черемхою Н.В., зареєстрованого в реєстрі за № 61.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , діючи через свого представника, посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив ухвалу суду скасувати та вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту - заборони відчуження та передання третім особам будь-яких прав на квартиру АДРЕСА_2 на 19/24 часток.
Узагальнені доводи апеляційної скарги
Апеляційна скарга мотивована тим, що на час пред'явлення позову - 10 січня 2024 року, спірна квартиру була зареєстрована за відповідачем, проте довідавшись про пред'явлення позову, відповідач ОСОБА_2 , 12 січня 2024 року подарував належну йому частину квартири своїй дружині - ОСОБА_6 .
Також апелянт посилався на те, що залучення ОСОБА_6 співвідповідачем по справі може зайняти певний час, а спірна частка майна може бути повторно відчужена.
Узагальнені доводи інших учасників
Правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 не скористався.
Позивач та відповідач участі у судовому засіданні суду апеляційної інстанції не приймали, їх представники подали заяви про розгляду справи за їх відсутності.
Третя особа - приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Душейко О.М. своєї думки стосовно позову не висловила.
2.Мотивувальна частина
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Встановлені судом першої інстанції обставини справи
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні клопотання про накладення арешту на спірну квартиру, суд у своїй ухвалі послався на те, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, 19/24 частки квартири АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_6 на підставі Договору дарування від 12.01.2024, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черемхою Н.В., зареєстрованого в реєстрі за № 61.
Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції
Судом встановлено, що 08 січня 2024 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 , діючи через свого представника - адвоката Родіонову В.Є., подав до Ленінського районного суду м. Миколаєва позовну заяву до ОСОБА_7 про визнання незаконними свідоцтв про право на спадщину, договорів дарування та визнання права власності в порядку спадкування.
Одночасно з позовною заявою ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту - заборони відчуження та передання третім особам будь-яких прав на квартиру АДРЕСА_2 на 19/24 часток, які належать ОСОБА_2 .
Приймаючи 12 січня 2024 року рішення про відмову у задоволенні клопотання, суд першої інстанції нібито дослідив інформацію Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, та встановив, що спірна частка квартири належить на праві власності ОСОБА_6 на підставі Договору дарування від 12 січня 2024 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черемхою Н.В., зареєстрованого в реєстрі за № 61.
Проте, довідка з зазначеного вище реєстру в матеріалах справи відсутня.
Позиція апеляційного суду
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов може бути забезпечено накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих стороною для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з таким клопотанням, заявленим позовним вимогам.
З позовної заяви вбачається, що між сторонами дійсно існує спір про право ОСОБА_1 на частку в квартирі АДРЕСА_2 , яка належить відповідачу ОСОБА_2 .
Отже, відчуження спірної квартири може становити для позивача реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог.
На підтвердження цього вказує і те, що відповідач ОСОБА_2 дійсно 12 січня 2024 року продав належну йому частку квартири, на яку претендує позивач, своїй дружині ОСОБА_6 .
Зазначені обставини є підставою для задоволення клопотання про накладення арешту.
Проте, апеляційний суд вважає за достатнє накласти арешт саме на ту частку спірної квартири, на яку претендує позивач у своїй позовній заяві, а саме - 1/3, 2/27, 2/27, 2/9, що разом складає 19/27.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: "співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії."
Отже, оскільки позивач ОСОБА_1 вважає порушеним своє право на 19/27 часток у квартирі АДРЕСА_2 , а дії відповідача ОСОБА_2 щодо відчуження цієї частки квартири на користь своєї дружини вказують на можливе виникнення труднощів реального та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, клопотання про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.
При цьому апеляційний суд враховує, що накладення арешту на 19/27 часток квартири АДРЕСА_2 не перешкоджають відповідачу у користуванні належним йому житлом.
З огляду на викладене апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для забезпечення позову запропонованим стороною позивача способом.
Отже, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухала суду першої інстанції скасуванню.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником - адвокатом Родіоновою В.Є. задовольнити частково.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 січня 2024 року скасувати.
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення його позову до ОСОБА_2 про захист спадкових прав задовольнити частково.
Накласти арешт на 19/27 часток квартири АДРЕСА_2 .
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий Н.О.Тищук
Судді: Т.В.Крамаренко
В.І.Темнікова
Повну постанову складено 23 лютого 2024 року