Дата документу 23.02.2024 Справа № 335/8813/23
Єдиний унікальний № 335/8813/23 Головуючий в 1-й інстанції: Крамаренко І.А.
Провадження № 22-ц/807/761/24 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.
23 лютого 2024 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Трофимової Д.А.
суддів: Бєлки В.Ю.,
Онищенка Е.А.
при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Куртова Максима Володимировича на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 08 січня 2024 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 08 січня 2024 року позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства “Універсал Банк” заборгованість за Договором про надання банківських послуг “Monobank” від 14.08.2018, станом на 01.08.2023, у розмірі 115 925,30 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684,00 грн., а всього у розмірі 118 609,30 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Куртов М.В. подав апеляційну скаргу.
ОСОБА_2 на підтвердження своїх повноважень здійснювати представництво інтересів ОСОБА_1 надав ордер серія АР №1144815 від 16.10.2023 року, в якому зазначено що адвокат Куртов М.В. надає правову допомогу ОСОБА_1 у Орджонікідзевському районному суді м. Запоріжжя.
Згідно із ч. 1 ст. 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу" (ч.4 ст.62 ЦПК України).
Поняття терміну адвокат врегульоване п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», відповідно до якої адвокат фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Положенням ч.ч. 1, 4 ст.17 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначено, що Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України.
Підстави для здійснення адвокатської діяльності визначені ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об'єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами.
Згідно з підпунктом 12.4 пункту 12 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41 ордер має містити назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що законодавець чітко відокремив судові органи як такі, що повинні бути окремо зазначені в ордері на надання правової допомоги, зокрема в графі "Назва органу, в якому надається правова допомога".
Отже, в ордері на надання правової допомоги має бути зазначено не абстрактний орган державної влади, а конкретна назва такого органу, зокрема суду.
Звернення до суду передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи на право надання правничої допомоги. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази повинні бути в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи, із зазначенням назви судового органу, у якому надається правова допомога позивачу), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, що делеговані йому особою, що реалізує право на справедливий суд. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії представника.
Такий висновок відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 9901/847/18 (провадження №11-44заі19).
З матеріалів справи вбачається, що апеляційна скарга підписана адвокатом Куртовим М.В., який долучив до апеляційної скарги ордер про надання правової допомоги від 16.10.2023 року серія АР №1144815, який підписаний адвокатом Куртовим М.В. та містить назву суду першої інстанції (Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя), а тому такий ордер не можна визнати документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги Попоніній О.Г. у Запорізькому апеляційному суді.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи також відсутні інші документи, що підтверджують повноваження адвоката як представника на надання правової допомоги ОСОБА_1 у Запорізькому апеляційному суді.
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що вказана апеляційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню особі, яка її подала, у відповідності до вимог п. 1 ч. 5 ст. 357 ЦПК України.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З приводу цього прецедентним є рішення ЄСПЛ у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним; воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує врегулюванню з боку держави.
Повернення апеляційної скарги не перешкоджає скаржнику повторно звернутися до суду з апеляційною скаргою, оформленою відповідно до вимог ст. 356 ЦК України, та скаржник має право подати клопотання про поновлення строку для подачі апеляційної скарги.
У зв'язку з наведеним, повернення апеляційної скарги з огляду на підписання її особою, повноваження якої не підтверджені на здійснення представництва, не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, оскільки після усунення вказаних невідповідностей вимогам закону, скаржник має право повторного звернення до суду із апеляційною скаргою.
З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала апеляційну скаргу, вимог статей 356 та 357 ЦПК України.
Керуючись ст. 357 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Куртова Максима Володимировича на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 08 січня 2024 року у цій справі повернути особі, яка подала апеляційну скаргу.
Роз'яснити, що повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Ухвала може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий Д.А. Трофимова
Судді: В.Ю. Бєлка
Е.А. Онищенко