Ухвала від 23.02.2024 по справі 334/9028/23

Дата документу 23.02.2024 Справа № 334/9028/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 334/9028/23 Головуючий в 1-й інстанції: Баруліна Т.Є.

Провадження №22-ц/807/448/24 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.

УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2024 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Трофимової Д.А.

суддів: Бєлки В.Ю.,

Онищенка Е.А.

при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою представника Акціонерного Товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» Македона Олександра Андрійовича на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30 листопада 2023 року у справі за позовом Акціонерного Товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30 листопада 2023 року позов Акціонерного Товариства «Універсал Банк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг від 26.05.2019 року у розмірі 29501,54 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1577,39 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, представник Акціонерного Товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» Македон О.А. подав апеляційну скаргу, яка містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження посилається на те, що повний текст оскаржуваного рішення суду першої інстанції позивач отримав 29.12.2023 року. Враховує те, що оскаржуване рішення направлялось безпосередньо уповноваженими співробітниками суду, у долучені доказів отримання у розмінні п.4 ч.4 ст. 356 ЦПК України немає необхідності.

У зв'язку з чим просив поновити строк на апеляційне оскарження рішення.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду 02 лютого 2024 року визнано неповажними підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30 листопада 2023 року у цій справі, зазначені в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження від 29.01.2024 року.

Апеляційну скаргу Акціонерного Товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30 листопада 2023 року у цій справі залишено без руху.

Надано Акціонерному Товариству «УНІВЕРСАЛ БАНК» строк десять днів з дня вручення копії ухвали для направлення до Запорізького апеляційного суду заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних підстав для поновлення строку.

Попереджено, що якщо заяву не буде подано в зазначений строк або вказані у заяві підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

Копії ухвали Запорізького апеляційного суду від 02 лютого 2024 року були направлені Акціонерному Товариству «УНІВЕРСАЛ БАНК» та його представнику Македону О.А., на підтвердження в матеріалах справи містяться довідки про доставку електронного документу вказаним особам 06.02.2024 року 11:09:04 ( а.с. 189, 190).

Вимоги вказаної ухвали суду від 02 лютого 2024 року до теперішнього часу не виконано, недоліки апеляційної скарги не усунуто, Акціонерне Товариство «Універсал Банк» з заявою про продовження строку для усунення недоліків до суду не зверталося.

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Одним із механізмів забезпечення реалізації гарантованого Конвенцією права особи на доступ до правосуддя, з урахуванням принципу правової визначеності, є поновлення судом пропущеного з поважних причин строку на звернення до суду в розумних межах, з дотриманням засад оптимальності і пропорційності.

Відповідно до ч.1 ст.127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Відтак, чинне процесуальне законодавство не пов'язує право суду поновити пропущений строк з чітко визначеним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Таким чином, у кожному випадку, суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку. При цьому, на суд покладається обов'язок обґрунтовувати відповідне своє рішення щодо поновлення строку на апеляційне оскарження, а також встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata (принцип правової визначеності).

Виходячи з викладеного, клопотання чи заява про поновлення встановленого законом процесуального строку повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості. Відповідно поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова невизначеність.

Стаття 55 Конституції України гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або оспорюються, створено перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Проте, право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своєму рішенні «Голдер проти Великої Британії» від 21 лютого 1975 року.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що дотримання строків оскарження судового рішення є однією з гарантій додержання в суспільних відносинах принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся зі скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними (ухвали від 18 вересня 2020 року у справі № 11-119сап20, від 22 лютого 2021 року у справі №9901/42/20).

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 28 квітня 2021 року у справі №640/3393/19 процесуальні строки роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в судочинстві виникнуть порушення прав учасників процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. І навпаки, безпідставне поновлення таких строків свідчить про порушення принципу правової визначеності. Кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Згідно зі ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та диспозитивності.

Відповідно до п.п. 6,7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники процесу зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.

За приписами ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного терміну. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» зазначено, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі Преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна із сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Можливість продовження строків передбачена, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Поновлення строку зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, може порушити принцип юридичної визначеності.

У кожній конкретній справі суди мають ґрунтовно перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata. При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

За ч.ч. 3, 4 ст. 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 358 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Апеляційним судом вжиті всі можливі заходи для реалізації особою її права на апеляційне оскарження судового рішення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що в порядку п. 4 ч. 1 ст. 358 ЦПК України Акціонерному Товариству «Універсал Банк» слід відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30 листопада 2023 року у цій справі.

Керуючись ст.ст. 354, 357, 358, 381 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника Акціонерного Товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» Македона Олександра Андрійовича на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30 листопада 2023 року у справі за позовом Акціонерного Товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Д.А. Трофимова

Судді: В.Ю. Бєлка

Е.А. Онищенко

Попередній документ
117207677
Наступний документ
117207679
Інформація про рішення:
№ рішення: 117207678
№ справи: 334/9028/23
Дата рішення: 23.02.2024
Дата публікації: 26.02.2024
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Запорізький апеляційний суд
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них; споживчого кредиту
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Призначено до судового розгляду (11.12.2023)
Дата надходження: 05.12.2023
Розклад засідань:
30.11.2023 09:15 Ленінський районний суд м. Запоріжжя
18.12.2023 12:30 Ленінський районний суд м. Запоріжжя