22 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 757/273/27337/20
провадження № 61-1853ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про відшкодування шкоди,
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Кабінету Міністрів України про відшкодування шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що 09 грудня 1994 року він уклав договір серії
ЗС № 12940129 з Дочірнім товариством «Росан-Довіра» (далі - ДТ «Росан-Довіра») на надання представницьких послуг з управління приватизаційними коштами (житловими чеками) та переказав належну йому суму житлових чеків ДТ «Росан-Довіра» на його позабалансовий рахунок № НОМЕР_1 на загальну суму
420 українських карбованців. ДТ «Росан-Довіра» не виконали умови договору позивача і не придбали жодних акцій об'єктів приватизації в 1994-1995 році. Постановою Кабінету Міністрів України № 218 було передбачено продаж акцій за залишки житлових чеків у формі приватизаційних депозитних рахунків через центри сертифікаційних акціонерів. Проте позивачем були передані цілі житлові чеки, а не їх залишки, використання яких на повну суму у формі приватизаційних депозитних рахунків законодавством не передбачено. Отже, упущена вигода позивача на одержання доходів (дивідендів) за акціями з метою, якою він уклав договір, і яка мала істотне значення для позивача, мала місце у зв'язку
з порушенням прав та законних інтересів позивача Кабінетом Міністрів України.
На підставі викладеного просив стягнути на його користь з Кабінету Міністрів України на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю у розмірі 5 965,85 грн, а також моральну шкоду у розмірі 3 000,00 грн.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 05 січня
2024 року, відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову.
30 січня 2024 року ОСОБА_1 , засобами поштового зв'язку, звернувся
до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 січня 2024 року, в якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 січня 2024 року.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати
від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги
до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE,
№ 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE
v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року
№ 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України
(є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023)
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду
в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок
і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої
та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів (абзац п'ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Унормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав
для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої
та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв'язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення
для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України
від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один
із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим
за змістом та передбаченим за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності
(пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України
від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Предметом спору у цій справі є відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю у розмірі 5 965,85 грн, а також моральну шкоду
у розмірі 3 000,00 грн.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на
2024 рік» установлено з 01 січня 2024 року прожитковий мінімум працездатних осіб становить 3 028 грн.
Тобто, ціна позову становить 8 965,85 грн (5 965,85 грн + 3 000,00 грн) яка станом на 01 січня 2024 року не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028 грн х 250 = 757 000 грн).
Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах
та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення
для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення
для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті
389 ЦПК України).
Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись
з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено,
що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v. CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року).
Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт
1 частини другої статті 394 ЦПК України).
Оскільки оскаржувані судові рішення ухвалені у справі з ціною позову,
що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і вони не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
З урахуванням наведеного не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.
Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 січня 2024 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про відшкодування шкоди відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Сердюк
С. О. Карпенко
І. М. Фаловська