м. Київ
29 березня 2010 року 16:17 Справа № 2-а-3001/10/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Виноградової О.І.,
при секретарі: Варданян О.В.,
за участю:
представник позивача - не з'явився,
відповідача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у Київській області
до
про фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
стягнення фінансових санкцій у сумі 1700 грн 00 коп.,
Регіональне управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у Київській області (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення фінансових санкцій у сумі 1700 грн 00 коп.
Від відповідача до суду надійшло клопотання про відмову у задоволенні позову у зв'язку з його невизнанням (а.с. 32 - 33).
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 45), від нього надійшла заява позивача про розгляд справи за відсутності його представника (а.с. 46 ).
У судове засідання з'явився відповідач, який проти позову заперечив з підстав, викладених у запереченнях на позовну.
За таких обставин суд ухвалив розглянути справу за відсутності представника позивача.
Суд у судовому засіданні , розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши заперечення відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив таке.
25 січня 2007 р. відповідач зареєстрований Баришівською районною державною адміністрацією Київської області, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця НОМЕР_1, номер запису № 2 327 017 0000 000951 (а.с. 16), та перебуває на обліку у Баришівській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області як платник податків з 25 січня 2004 р. за № 1246 (а.с. 15).
8 липня 2009 р. позивачем здійснено перевірку з питань дотримання вимог законодавства, що регулює відносини у сфері обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів, за результатами якої складено акт № 100767/32-206/0256 (далі - акт перевірки) (а.с. 10).
Згідно з актом перевірки відповідачем було порушено вимоги Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 р. № 481/95 (далі ? Закон № 481/95), а саме - роздрібна торгівля алкогольними напоями здійснювалася на розлив у не визначених для цього місцях торгівлі.
Зокрема, під час перевірки було виявлено реалізацію 100 гр горілки “Житомирська на бруньках” за 4 грн 60 коп. Реалізація алкогольних напоїв на розлив здійснювалася у магазині за адресою: Київська обл., Барашівський район, м. Березань, вул. Привокзальна., а також, що зазначена господарська одиниця не має статусу закладу громадського харчування; реалізація горілки відбувалася без застосування реєстратора розрахункових операцій, чек вдруковано не було.
З приводу виявлених перевіркою порушень продавцем магазину, яка здійснила реалізацію алкогольних напоїв, було надано письмове пояснення, в якому вона підтвердила факт продажу алкогольних напоїв на розлив без застосування реєстратора розрахункових операцій (а.с. 11).
16 липня 2009 р., на підставі акта перевірки, позивачем було прийнято рішення про застосування фінансових санкцій № 100793-32-206/0228, яким відповідачу нараховано штраф у сумі 1700 грн 00 коп. (а.с. 8).
Зазначене рішення відповідачем отримано 25 липня 2009 р., про що свідчить його підпис на копії повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 9).
При вирішенні справи судом взято до уваги , що спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України, є Закон № 481/95.
Як убачається зі ст. 15-3 цього Закону, обмеження щодо продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Так, забороняється продаж алкогольних напоїв та тютюнових виробів у не визначених для цього місцях торгівлі. Продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки підприємствам громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус підприємств громадського харчування та підприємствам з універсальним асортиментом товарів.
Згідно з вимогами з абз. 11 ст. 1 Закону № 481/95 “місце торгівлі” ? це місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів - без омеження площі, для алкогольних напоїв - торговельною площею не менше 20 кв.м, обладнане електронними контрольними контрольно-касовими апаратами (незалежно від їх кількості) або де є товарно-касові книги (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів.
Відповідно до вимог наказу Міністерства економіки України від 24 липня 2002 р. № 219 Про затвердження Правил роботи закладів (підприємств) громадського харчування (далі ? наказ № 219) заклад громадського харчування - це організаційно-структурна статистична одиниця у сфері громадського харчування, яка виробляє, доготовляє та продає кулінарну продукцію, булочні, борошняні кондитерські вироби та закупні товари. Заклад громадського харчування може розміщуватись в окремій капітальній будівлі або в спеціально обладнаному для продажу їжі приміщенні іншої капітальної будівлі або у вагонах залізничного, салонах авіа-, авто- та водного пасажирського транспорту.
Відкриття закладу (підприємства) громадського харчування узгоджується з органами місцевого самоврядування, установами державної санітарно-епідеміологічної служби в установленому законодавством порядку.
Згідно з вимогами п. 1.5. наказу № 219 заклади (підприємства) громадського харчування поділяються за типами: фабрики-кухні, фабрики-заготівельні, ресторани, бари, кафе, їдальні, закусочні, буфети, магазини кулінарних виробів, кафетерії. Фабрики-кухні, фабрики-заготівельні, їдальні, ресторани, кафе, закусочні, бари, буфети тощо - це окреме приміщення або будівлі, що мають зал, обладнаний столиками і стільцями для споживання їжі, необхідні виробничі та побутові приміщення для її приготування.
Відповідно до вимог п. 10 Порядку застосування фінансових санкцій, , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 червня 2003 р. № 790, у разі невиконання суб'єктом підприємницької діяльності рішення про застосування фінансових санкцій протягом 30 днів після його отримання, сума санкцій стягується на підставі рішення суду.
Наявні матеріали справи свідчать , що відповідач фізичною особою-підприємцем, що підтверджується копією відповідного свідоцтва (а.с. 16) та водночас головою сільського споживчого товариства „ТГДСБ Чорнобиль” (далі ? ССТ „ТГДСБ Чорнобиль”) (а.с. 31 ).
Дане товариство було зареєстровано Барашівсько-Березанською міжрайонною державною податковою адміністрацією 29 січня 1998 р. (а.с. 54).
9 червня 2006 р. ССТ „Чорнобиль” (а не ССТ „ТГДСБ Чорнобиль”) погодило з головним санітарним лікарем Барашівського району асортиментний перелік товарів, які продаються у магазинах названого товариства, у п. 26 якого зазначено, що санітарний лікар не заперечує проти торгівлі алкогольними напоями на розлив при користуванні одноразовим посудом (а.с. 34).
Проте, дане погодження не містить відомостей щодо кількості і назви магазинів, які на той час належали ССТ «Чернобиль», та їх адрес.
Доказів на підтвердження того факту, що ССТ «Чернобиль» (якому було погоджено реалізацію спиртних напоїв на розлив) та „ТГДСБ Чорнобиль” (головою якого є позивач) є тією ж самою юридичною особою позивачем суду надано не було.
Згідно з твердженням позивача у судовому засіданні господарська діяльність ним здійснюється саме у магазині, який належить „ТГДСБ Чорнобиль”, проте, договір оренди приміщення магазину або його частини між цим товариством та відповідачем ніколи не укладався.
Судом не може бути взято до уваги надану відповідачем копію протоколу № 8 засідання правління ССТ «ТГДСБ «Чорнобиль» від 23 січня 2007 р. , оскільки згідно з цим протоколом збори уповноважили відповідача створити приватне підприємство на своє ім'я та організувати там торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, використовуючи наявний у ССТ «ТГДСБ «Чорнобиль» дозвіл на їх продаж (а.с. 49 - 51), оскільки вирішення питання щодо використання такого дозволу приватним підприємцем до компетенції правління ССТ «ТГДСБ «Чорнобиль» не належить.
Судом також не може бути взято до уваги лист державного закладу «Баришіської районної санітарно-епідеміологічної станції» від 30 липня 2009 р. № 1159, який містить дозвіл на продаж алкогольних напоїв на розлив у магазинах с. Корніївки та м. Березань (вул. Привокзальна), оскільки такий дозвіл було надано після проведення позивачем перевірки відповідача(а.с. 52).
До того ж судом взято до уваги, що у відповідача наявна лише ліцензія на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними (термін дії з 29 жовтня 2008 р. по 29 жовтня 2009 р.)(а.с. 37), яка не надає йому право на торгівлю спиртними напоями на розлив.
Згідно з вимогами ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги чи заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Проте, у даній справі відповідачем цього зроблено не було. Водночас обставини, на які посилається позивач, підтверджені належними та допустимими доказами.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У зв'язку з тим, що спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Державного бюджету (р/р 31111106700016, УДК у Київській області, код платежу 21081100, код ЗКПО 23570295, МФО 821018) фінансові санкції у сумі 1700 (одна тисяча сімсот) грн 00 коп.
Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя О.І. Виноградова
Постанову складено у повному обсязі та підписано 2 квітня 2010 р.