м. Київ
21 червня 2010 р. № 2а-2668/10/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - судді Виноградової О.І., Лиски І.Г., Лапія С.М.,
при секретарі: Сович О.І.,
за участю
представника позивача - Савицького О.Д.,
представника відповідача - Колодія О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Меридіан Плюс/Україна/»
до
про Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області
визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Меридіан Плюс/Україна/» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 16 грудня 2009 р. № 0000992300/0, яким йому було донараховано податок на додану вартість в сумі 148 206 грн 79 коп та нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 74 103 грн 40 коп.
Представником відповідача до суду були подані заперечення на позовну заяву, в яких він просив у задоволенні позову відмовити у зв'язку з тим, що вважає оскаржуване повідомлення - рішення правомірним (т. 2 а.с. 17 - 34).
У судове засідання з'явилися представники сторін.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві (т. 1 а.с. 4 - 9).
Зокрема, пояснив, що включення сум до податкового кредиту відбувалося за датою отримання податкових накладених від контрагентів, а витрати позивача, пов'язані з оплатою послуг, наданих іноземним підприємством «Янлат - Україна» (далі ? ІП «Янлат - Україна») та товариством з обмеженою відповідальністю «Провідна компанія Феміда - Консул» (далі ? ТОВ «ПК «Феміда - Консул»), було направлено виключно на максимізацію доходів товариства, тобто на отримання ним прибутку.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити з підстав, викладених у запереченнях на позов.
Суд у судовому засіданні , розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принцип рівності сторін, встановив таке.
У період з 19 жовтня по 27 листопада 2009 р. відповідачем була проведена виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 квітня 2008 р. по 30 червня 2009 р. (далі - перевірка), за результатами якої 4 грудня 2009 р. було складено акт № 1489/23-1/32878486 (далі - акт перевірки) (т. 1 а.с. 144 - 249).
16 грудня 2009 р. на підставі висновків акту перевірки відповідачем було виставлено податкове повідомлення - рішення № 0000992300/0 (далі - повідомлення - рішення), яким позивачеві визначено податкові зобов'язання по податку на додану вартість (далі ? ПДВ) в сумі 222 310 грн 19 коп., з яких 148 206 грн 79 коп. - податкового зобов'язання, 74 103 грн 40 коп. - штрафних (фінансових) санкцій. (т. 1 а.с. 143).
Спірні правовідносини врегульовано Законом України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 p. № 168/97-ВР (далі ? Закон № 168/97-ВР) та листом Державної податкової адміністрації України від 11 серпня 2004 р. № 15316/7/1502417 (із змінами і доповненнями, внесеними листом ДПА України від 30 липня 2008 р. № 15352/7/16-1117)(далі ? лист № 15352/7/16-1117).
Зокрема, згідно з п.п. 7.4.1 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Відповідно до вимог п.п. 7.4.5 п. 7 ст. 7 цього Закону не дозволяється включення до податковою кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, не підтверджених податковими накладними.
Як убачається з п.п. 7.2.6 ст. п. ст. 7 Закону № 168/97-ВР, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника та з'ясування достовірності й повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться у листі № 15352/7/16-1117, у випадку, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулася оплата та отримання товарів (робіт, послуг), суми податку вказані в таких накладних, можуть бути виключні до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі накладні отримані (т. 4 а.с. 64 - 65).
При вирішенні справи судом взято до уваги, що дане податкове зобов'язання нараховано відповідачем на підставі висновків акту перевірки, в якому зазначено, що позивачем порушено вимоги: п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п.п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР (п. 1 розділу «Висновок»), п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (п. 2 розділу «Висновок»), ст.ст. 13, 15, 18 Закону України «Про плату за землю» від 3 липня 1992 р. № 2535-XII (п. 3 розділу «Висновок»), п.п. 8.1.1, п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, п.п. «а» п 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 р. № 889-IV (п. 4 розділу «Висновок»). Крім того, висновок містив твердження про ознаки нікчемності договорів, укладених між позивачем та товариствами з обмеженою відповідальністю «Оптова компанія ресурси» та «Ленд - Плюс» (т. 1 а.с. 247 - 248).
З наявної у матеріалах справи копії повідомлення - рішення вбачається, що його було виставлено у зв'язку з порушенням позивачем п.п. 7.2.6, п.п. 7.4.4 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР. Зокрема, суму податкового зобов'язання було визначено за платежем «податок на додану вартість з вироблених на Україні товарів (3014010100)» (т. 1 а.с. 143).
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 72 КАС України, обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
У судовому засіданні сторонами, зокрема, було визнано, що відповідачем податкове зобов'язання було визначено у зв'язку з тим, що на його думку, позивачем було допущено порушення податкового законодавства, а саме:
1) п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, зокрема, включено до податкового кредиту у періоді квітень - жовтень 2008 р. та березень - червень 2009 р. сум, зазначених у податкових накладних, які були виписані у попередні періоди;
2) п.п. 7.4.4 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, зокрема, неправомірно віднесено до складу податкового кредиту в грудні 2008 р. вартість інформаційно - консультативних послуг по моніторингу конкурентного середовища снекового ринку України, наданих ІП «Янлат - Україна») податок на додану вартість (далі ? ДВ) в сумі 25 000 грн 00 клоп.;
3) п.п. 7.4.4 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, зокрема, неправомірно віднесено до складу податкового кредиту в жовтні 2008 р. вартість інформаційно - консультативних послуг з питань торгівлі та юридичних послуг, наданих ТОВ «ПК «Феміда - Консул», в сумі 25 000 грн 00 клоп.
У судовому засіданні сторонами також визнавалися обставини включення позивачем до податкового кредиту 112 195 грн 31 коп. за квітень - жовтень 2008 р. та березень - червень 2009 р., в тому числі по податкових періодах:
у 2008 р. за: квітень ? 58 396 гр 69 коп., травень ? 11 083 грн 25 коп., червень ? 2063 грн 08 коп., липень ? 1298 грн 11 коп., серпень ? 13 304 грн 00 коп., вересень ? 11 496 грн 69 коп., жовтень ? 13 039 грн 60 коп.;
у 2009 р.: за березень ? 359 грн 80 коп., квітень ? 691 грн 93 коп., травень ? 237 грн 64 коп., червень ? 224 грн 52 коп, а також включення зазначених сум до податкового кредиту за датою фактичного отримання податкових накладних від контрагентів (а не за датою виписки). Перелік цих накладних міститься на аркушах 47 - 51 акта перевірки (т. 1 а.с. 191 - 195).
Крім того, сторонами не заперечувалися обставини, зокрема, щодо того, що діями позивача, які полягали у включенні до складу податкового кредиту сум зазначених у податкових накладних у період, коли такі накладні фактично було отримано позивачем від контрагентів, державі та держаному бюджету не було завдано жодних збитків.
За наведених обставин суд дійшов висновку, що перелічені обставини визнаються сторонами, а, отже, можуть не доказуватися перед судом, оскільки проти цього не заперечують сторони і в суду не виникло сумніву щодо їх достовірності та добровільності визнання.
При вирішенні питання правомірності віднесення до податкового кредиту сум податку, зазначених у податкових накладних, за датою фактичного отримання цих накладних позивачем від контрагента, судом враховано наявність листа № 15352/7/16-1117, згідно з яким у випадку, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулася оплата та отримання товарів (робіт, послуг), суми податку, вказані в таких накладних, можуть бути виключні до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі накладні отримані (т. 4 а.с. 64 - 65).
Крім того, судом враховано, що згідно з вимогами п.п. 7.2.6, п.п. 7.4.5 п. 7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР єдиною підставою для включення до податковою кредиту будь-яких витрат зі сплати податку є наявність відповідних податкових накладних, а також, що за включення до складу податкового кредиту сум, не підтверджених відповідними податковими накладними, до суб'єкта господарювання в обов'язковому порядку мають бути застосовані штрафні (фінансові санкції).
Наведене свідчить, що станом на дату першої події ? оплати позивачем товарів та послуг, у нього були відсутні податкові накладні на загальну суму 112 195 грн 31 коп., а у подальшому, після отримання названих накладних від контрагентів, зазначену у накладних суму позивачем було включено до податкового кредиту станом на дату їх отримання.
Крім того, згідно з вимогами п.п. 7.2.6 п. 7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР подання заяви зі скаргою на постачальника є виключним правом, а не обов'язком покупця, а також, що названий Закон не містить заборони після закінчення податкового періоду, в яких відбулися оплата та отримання товарів (робіт, послуг), включати до складу податкового кредиту суми податку, вказаного в податковій накладній, в податковому періоді, в якому такі податкові накладні фактично було отримано від контрагента.
До того ж судом враховано, що будь - яка відповідальність може мати місце лише у випадку порушення суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства, і лише у випадку, коли відповідальність встановлено саме за вчинення допущеного порушення.
Наведені норми Закону № 168/97-ВР не передбачають відповідальності (в тому числі, донарахування податку та застосування штрафних санкцій) у випадку включення до податкового кредиту зазначених у податковій накладній сум податку станом на дату фактичного отримання такої накладної від контрагента (а не за датою її виписки контрагентом).
За наведених обставин суд вважає правомірними дії позивача щодо включення до складу податкового кредиту сум, зазначених у податкових накладних, за датою їх фактичної отримання від контрагентів.
При цьому суд не приймає до уваги обґрунтування відповідачем своїх заперечень з посилання на з п.п. 7.2.6 п. 7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, оскільки цією нормою передбачено лише право отримувача товарів (послуг) додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на постачальника (що відмовляється видати податкову накладну), яка, у свою чергу, є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.
Судом також не може бути взято до уваги посилання відповідача на ту обставину, що під час попередньої перевірки позивача ним не було заявлено про відсутність податкових накладних на оплачені послуги, оскільки зазначені дії відповідача не порушують жодної норми податкового законодавства, а також, що за вчинення позивачем зазначених дій донарахування суми податку на додану вартість або застосування штрафних (фінансових) санкцій не передбачено.
Стосовно правомірності віднесення до складу податкового кредиту в грудні 2008 р. вартості інформаційно - консультативних послуг по моніторингу конкурентного середовища снекового ринку України, наданих ІП «Янлат - Україна», в сумі 25 000 грн 00 коп., судом встановлено таке.
28 листопада 2008 р. між позивачем (замовник) та ІП «Янлат - Україна» (виконавець) було укладено договір про надання послуг № 24/08/08 (далі ? договір № 24/08/08) (т.1 а.с. 131- 133). Згідно з п.1.1 п. 1 цього договору виконавець зобов'язується надавати замовнику інформаційно - консультаційні послуги по моніторингу конкурентного середовища снекового ринку України.
Відповідно до п.п. 3.2 вартість послуг становить 150 000 грн 00 коп. на квартал, в тому числі ПДВ 20 %, 25 000 грн 00 коп. (т. 1 а.с. 131).
Надання ІП «Янлат - Україна» передбачених договором № 24/08/08 послуг підтверджується наявним у матеріалах справи актом від 28 грудня 2009 р. № 09-28123 прийому - передачі робіт (надання послуг) (т. 1 а.с. 134).
На підтвердження оплати позивачем виконаних робіт ПП «Янлат - Україна» 28 грудня 2008 р. було видано податкову накладну № 281220 (т. 1 а.с. 130).
Наявне в матеріалах справи техніко - економічне обґрунтування кредитного проекту (бізнес плану) (т. 2 а.с. 47 - 66) свідчить , що в його основу було покладено звіт по моніторингу конкурентного середовища снекового ринку України, підготовленого для позивача ІП «Янлат - Україна» (т. 2 а.с. 67 - 100).
Крім того, дані звіту ІП «Янлат - Україна» позивачем включено в техніко - економічне обґрунтування кредитного проекту з Публічним акціонерним товариством «Родовид - Банк», за результатами розгляду якого 30 листопада 2009 р. між позивачем та названим банком було укладено додаткову угоду № 19 до Кредитного договору від 4 жовтня 2005 р. № 2.1/211-КЛТ-05, згідно з якою позивачу було розстрочено погашення кредиту до 31 жовтня 2011 р. (т. 2 а.с. 176 - 177).
До того ж за результатами моніторингу позивачем було видано ряд розпоряджень з метою покращення асортименту продукції: від 11 березня 2009 р. № 3/Б «Про розробку окремих асортиментних позицій продукції», від 21 квітня 2009 р. № 5/Б «Про запровадження окремих асортиментних позицій продукції», від 6 липня 2009 р. № 5 «Про затвердження змін до прайс - листа» (т. 2 а.с. 178, 179, 180 - 182).
Виробнича діяльність позивача у 2009 р. згідно з даними державних органів статистики дозволила йому зайняти 40-місце серед виробників у галузі харчової промисловості (т. 2 а.с. 103 -104).
За наведених обставин суд дійшов висновку, що здійснене ІП «Янлат - Україна» маркетингове дослідження повністю відповідало характеру господарської діяльності позивача та було безпосередньо використано в його господарській діяльності, що свідчить про правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 25 000 грн 00 коп.
Водночас судом не може бути взято до уваги заперечення відповідача з посиланням на те, що надані ІП «Янлат - Україна» інформаційно - консультаційні послуги на виконання договору від № 24/08-08 не призначалися для їх використання в господарській діяльності позивача, а звіт наданий до перевірки не підтверджує впровадження в виробництво нових видів товарів, які в подальшому могли б використатися в господарській діяльності позивача, оскільки воно спростовується наявними матеріалами справи копіями контрактів (угод), які було укладено позивачем з метою розширення виробництва та ринків збуту: договір № 19/01-09 від 24 червня 2009 р. (т. 2 а.с. 114 - 115), додаткова угода від 12 січня 2009 р. до контракту від 10 серпня 2006 р. № Е 6/06-07 (т. 1 а.с. 142), контракт від 12 травня 2009 р. № Е 15/01-09 (т. 2 а.с. 154 - 158), контракт від 10 червня 2009 р. № Е 17/01-09 (т. 2 а.с. 159 - 163), контракт від 14 квітня 2009 р. № 04.09 (т. 2 а.с. 164 -167).
Стосовно правомірності віднесення до складу податкового кредиту в жовтні 2008 р. вартості інформаційно - консультативних послуг з питань торгівлі та юридичних послуг , наданих ТОВ «ПК «Феміда - Консул», в сумі 25 000 грн 00 коп. судом встановлено таке.
25 серпня 2008 р. позивач та ТОВ «ПК «Феміда - Консул» уклали договір про надання юридичних послуг №23/08-08 (далі - договір №23/08-08) (т. 1 а.с. 135 - 137). Відповідно до п.п. 2.1 п.2 названого договору ТОВ «ПК «Феміда - Консул» була зобов'язана: узагальнювати та аналізувати результати податкової перевірки позивача та надавати йому пропозиції з усунення виявлених правових недоліків; здійснювати правовий аналіз документального оформлення результатів податкової перевірки; надавати консультації, правові висновки, довідки з питань податкового законодавства, що виникають під час перевірки позивача; розробити стратегію та підготувати матеріали для оскарження рішень податкових органів за результатами перевірки; вчиняти інші необхідні та доцільні дії в інтересах та за дорученням позивача.
На підтвердження факту надання передбачених договором послуг було складено:
- звіт про послуги, надані відповідно до договору № 23/08-08, в якому зазначено найменування наданих послуг та їх вартість (т. 2 а.с. 194 -195).
- акт здавання - приймання виконаних робіт (надання послуг) №311010 від 31 жовтня 2008 р. на загальну суму 30 000 грн 00коп., в тому числі ПДВ 5000 грн 00 коп.:
- податкова накладна від 31 жовтня 2008 № 1998 на суму 30 000,00 грн., включаючи ПДВ 5000 грн 00 коп. (т. 1 а.с. 138).
15 вересня 2008 р. між позивачем та ТОВ «ІК «Феміда - Консул» було укладено договір про надання інформаційно - консультаційних послуг №24/08-08 (далі - договір № 24/08-08). Відповідно до підпункту 2.1 п. 2 названого договору ТОВ «ПК «Феміда - Консул» зобов'язалося надавати позивачу інформаційно - консультаційні послуги з питань оптимізації торгівлі продукцією в торгових мережах відповідно до потреб відділу продаж позивача (т. 1 а.с. 139).
На підтвердження факту надання передбачених договором послуг було складено:
- звіт про послуги, надані відповідно до договору № 24/08-08, в якому зазначено найменування наданих послуг та їх вартість (т. 2 а.с. 197 -199).
- акт здавання - приймання робіт (надання послуг) №311011 від 31 жовтня 2008 року, на загальну суму 37 416,00 грн.. в тому числі ПДВ 6236 грн 00 коп.;
- податкова накладна від 31 жовтня 2008 р. № 1999, на загальну суму 37 416 грн 00 коп., включаючи суму ПДВ 6236 грн 00 коп. (т. 1 а.с. 142).
Як убачається з текстів договорів №№ 23/08-08 та 24/08-08, вони не містять зобов'язання надання передбачених у зазначених договорах послуг у письмовому виді (т. 1 а.с. 135 - 137, т. 2 а.с. 194 -195), отже, надання ТОВ «ІК «Феміда - Консул» юридичних та інформаційно - консультаційні послуг в усному виді не суперечить змісту зазначених договорів.
Крім того, наявна копія акта про прийняття текстів юридичних документів від 31 жовтня 2008 р. свідчить, що позивачем було прийнято від ТОВ «ІК «Феміда - Консул» тексти документів, виготовлених на виконання договору № 23/08-08, зокрема, відповіді на запит щодо наявності двох договорів оренди земельної ділянки, тексту заперечень до акта перевірки та тексту проекту позовної заяви про визнання недійсним повідомлення рішення щодо орендної плати за землю (т. 4 а.с. 66). Зазначені обставини підтверджуються також копіями перелічених в акті документів ( т. 4 а.с. 87 - 76).
Крім того, відповідачем жодним чином не спростовано твердження позивача, що всі документи, що стосувалися юридичних питань, у період з 1 січня 2007 р. по 31 березня 2008 р. та з 15 вересня по 31 грудня 2008 р. підписувалися позивачем лише після отримання від ТОВ «ІК «Феміда - Консул» усних юридичних консультацій та висновків, а також, що на підставі таких консультацій та висновків позивачем було укладено ряд угод та контрактів: додаткова угода від 8 січня 2008 р. № 4 до контракту від 22 грудня 2005 р. № Е 2/05-07 (т. 2 а.с.135), контракт від 17 березня 2008 р. № Е 3/07 - 07 (т. 2 а.с. 143 - 148), контракт від 20 березня 2008 р. № 03/01-08 (т. 2 а.с. 149 - 153) від 15 вересня 2009 р.
Наведене свідчить, що укладені позивачем договори №№ 23/08-08, 24/08-08, повністю відповідали характеру господарської діяльності позивача, а надані на їх виконання послуги позивачем безпосередньо використано в господарській діяльності, зокрема, з метою, отримання прибутку.
За наведених обставин суд дійшов висновку, що включення зазначену у податкових накладних від 31 жовтня 2008 р. №№ 1998, 1999 загальну суму ПДВ 11 236 грн 00 коп. до податкового кредиту за жовтень 2008 р. позивачем було здійснено правомірно.
Водночас судом не може бути взято до уваги заперечення відповідача з посиланням на те, що позивачем не було підтверджено факт надання інформаційно - консультаційних послуг та юридичних послуг та подальшого їх використання у господарській діяльності з посиланням на інформацію щодо визнання ТОВ «ПК «Феміда - Консул» банкрутом з 21 жовтня 2009 р., оскільки зазначене рішення було прийнято через рік після надання ним юридичних послуг та видачі 31 жовтня 2008 р. податкових накладних №№ 1998, 1999 від (т. , а.с. ).
Судом також не може бути взято до уваги посилання відповідача на податкову звітність ТОВ «ПК «Феміда - Консул» за 4 квартал 2008 р., яка на думку відповідача, свідчить про відсутність у названого товариства трудових ресурсів для виконання зобов'язань, оскільки названої звітності відповідачем суду надано не було.
Отже наведені посилання відповідача жодним чином не спростовують факт виконання ТОВ «ПК «Феміда - Консул» зобов'язань за договорами №№ 23/08-08 та 24/08-08.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проте у даній справі цього зроблено не було. Зокрема, доказів, які б спростували доводи позивача, або підтвердили економічну недоцільність здійснених позивачем витрат на отримані ним послуги.
Таким чином позивачем не було спростовано твердження позивача, що витрати на виконання договорів з ІП «Янлат - Україна» та ТОВ «ПК «Феміда - Консул» було направлено виключно на максимізацію доходів товариства, тобто на отримання ним прибутку.
Наведене свідчить, що позивачем не було допущено порушення вимог п.п. 7.2.6 п. 7.2 та п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, як це зазначено в оскаржуваному повідомленні - рішенні, а, отже, воно винесено неправомірно.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Позивачем не порушувалося питання про стягнення з відповідача судових витрат, у зв'язку з цим дане питання судом не вирішувалося.
Керуючись ст.ст. 9, 69 - 71, 94, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області від 16 грудня 2009 р. № 0000992300/0.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження .
Повний текст постанови виготовлено та підписано 23 червня 2010 р.
Судді О.І. Виноградова
С.М. Лапій
І.Г. Лиска