Справа № 128/5299/23
Іменем України
22 лютого 2024 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Васильєвої Т.Ю.,
секретар Кострюкова Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниця в порядку розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в особі управління патрульної поліції у Вінницькій області, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Позивач звернувся до суду з даною позовною заявою (в новій редакції), в якій вказує, що 18.12.2023 працівниками УПП у Вінницькій області ДПП було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕНА № 1117718, якою позивача визнано винним в тому, що 18.12.2023 о 11 год. 10 хв. в м. Вінниця, Немирівське шосе, 35 км, керуючи транспортним засобом він проїхав залізничний переїзд у другому ряді, чим порушив п. 20.4 ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 123 КУпАП. Вважає вищевказану постанову незаконною та необґрунтованою.
Позивач вказує, що відповідач не роз'яснив йому його права, не надав можливості подати свої докази та заперечення, ознайомитись з доказами вчинення ним адміністративного правопорушення, скористатись правом на професійну правничу допомогу, а також не надав йому копію постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Враховуючи те, що жодних доказів скоєння ним адміністративногоправопорушення відповідач не мав, а постанова про притягнення до адміністративноївідповідальності прийнята з грубим порушенням вимог законодавства, позивач вважає, що вонапідлягає скасуванню.
За вказаних обставин, позивач просить суд визнати протиправною та скасувати вищевказану постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та закрити провадження у справі (а.с. 15 - 17).
Ухвалою суду від 25.01.2024 за наслідками усунення недоліків позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ та призначено справу до судового розгляду (а.с. 19 - 20).
Представник Департаменту патрульної поліції в особі начальника сектору правового забезпечення Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Цубера М.М. надав суду відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач вважає, що вимоги позивача є безпідставними, а також такими, що не підлягають задоволенню. Зазначає, що під час патрулювання 23.07.2022 в м. Вінниця, по Немирівському шосе, 35 км, поліцейським БУПП у Вінницькій області ДПП Білоусом В.В. було зупинено автомобіль Маzda 5, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , який здійснив проїзд залізничного переїзду другим рядом, там де не було дорожніх знаків та дорожньої розмітки, що дозволяє рух в два ряди, у зв'язку з чим він порушив п. 20.4 ПДР України. Встановивши всі обставини правопорушення, керуючись ст.ст. 33, 284 КУпАП, поліцейською було прийнято рішення притягти водія до адміністративної відповідальності та в подальшому винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕНА № 1117718 за ч. 1 ст. 123 КУпАП.
Зазначає, що на час виникнення спірних відносин законодавством було передбачено спрощену процедуру розгляду посадовою особою УПП справи про адміністративне правопорушення, що виключає необхідність дотримання інспектором поліції таких процедур, передбачених для розгляду справи про адміністративне правопорушення в загальному порядку, як надання особі можливості скористатися правом на правову допомогу, подати клопотання про перенесення розгляду справи за місцем проживання особи тощо. Реалізація права позивача щодо можливості скористатися правовою допомогою забезпечується під час оскарження безпосередньо рішення суб'єкта владних повноважень у суді. Відповідач мав всі законні підстави винести постанову, а також розглянути справу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення, оскільки у визначених законодавством випадках допускається скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, яке передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Процедурні порушення допущені суб'єктом владних повноважень при розгляді справи про адміністративне правопорушення не можуть бути обставиною, яка звільняє від відповідальності, у разі підтвердження правопорушення.
Вказує, що встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, яке передбачене ч. 1 ст. 123 КУпАП, відповідачем було винесено вищевказану постанову у справі про адміністративне правопорушення. Таким чином, відповідач мав всі законні підстави винести постанову, а також розглянути справу про адміністративне правопорушення.
Крім того, відповідач, посилаючись на практику Верховного Суду, викладену у постанові від 26.04.2018 по справі № 338/1/17, зазначає, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у тому випадку, якщо воно зафіксоване у встановленому законом порядку.
Також відповідач з посиланням на ст. 286 КАС України вказує, що визнавати протиправними постанову та дії поліцейського місцевий загальний суд, як адміністративний суд, не має права, оскільки це не передбачено нормами чинного законодавства. Та інспектором як посадовою особою, що наділена дискреційними повноваженнями, яка оцінивши за своїм внутрішнім переконанням докази порушення позивачем ПДР, зроблено висновок про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Підстав для умисного спотворення обставин події у відповідача не було. Тому, розглядаючи дану справу, інспектор діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами. Постанова є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню, є обґрунтованою та законною.
У зв'язку з чим, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі (а.с. 27 - 30).
Жодного доказу направлення даного відзиву іншим учасникам справи суду не надано.
Позивач до судового засідання не з'явився, однак подав до суду заяву, відповідно до якої позовні вимоги підтримав, просив задовольнити, а розгляд справи провести без його присутності.
Відповідачі, їх представники до судового засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи та згідно ч. 3 ст. 268 КАС України не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, оглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази по справі у їх сукупності, дійшов до наступного висновку.
Сторонами не заперечується, що 18.12.2023 працівниками УПП у Вінницькій області ДПП було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕНА № 1117718, якою позивача ОСОБА_1 винним в тому, що 18.12.2023 о 11 год. 10 хв. в м. Вінниця, Немирівське шосе, 35 км, керуючи транспортним засобом він проїхав залізничний переїзд у другому ряді, чим порушив п. 20.4 ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 123 КУпАП (а.с. 5).
ОСОБА_1 отримував посвідчення водія серії НОМЕР_2 (а.с. 6).
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Зі змісту ст. 280 КУпАП випливає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи, зокрема про порушення правил дорожнього руху, в тому числі за ч. 1 ст. 123 КУпАП.
Відповідно до п. 20.4 Правил дорожнього руху, якщо перед переїздом немає дорожньої розмітки або дорожніх знаків, що визначають кількість смуг руху, рух транспортних засобів через переїзд дозволяється лише в один ряд.
Положеннями ч. 1 ст. 123 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил руху через залізничний переїзд, крім порушень, передбачених частинами другою і третьою цієї статті.
У відповідності до п. 4 розділу І Інструкції оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженій Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року № 1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст. 251 КУпАП).
Суд звертає увагу на те, що статтею 77 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Згідно ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідач у справі зобов'язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та, зокрема, довести факт вчинення позивачем порушення ПДР відповідними доказами.
Позивач вважає, що постанова про накладення адміністративного стягнення є незаконною, оскільки в ній відсутні посилання на докази вчинення ним правопорушення.
З матеріалів справи вбачається, що будь-яких доказів, поданих відповідачем на підтвердження факту порушення позивачем правил дорожнього руху, що свідчили б про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 123 КУпАП, відповідачем не надано. Зокрема, відеозапису або фотофіксації, на яких було б зафіксовано факт вчинення правопорушення ОСОБА_1 , пояснень водія щодо обставин винесення постанови, технічного носія, на якому б містилось проведення відео зйомки під час розгляду справи тощо, відповідачем не надано.
Обставини на підтвердження того, що постанова була винесена в присутності водія та він мав змогу надати свої пояснення, не доведено, оскільки копія оскаржуваної постанови відповідачем також не долучена.
Таким чином, вчинення позивачем ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 123 КУпАП, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, зафіксовано лише в оскаржуваній постанові та не підтверджується жодними іншими доказами.
Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Такої позиції дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 26.04.2018 по справі N 338/1/17.
Суд також враховує, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 77 КАС України). На чому наголошено в постанові Верховного Суду від 13.02.2020 в справі № 524/9716/16-а.
При цьому, належним відповідачем за даним позовом є Департамент патрульної поліції Національної поліції України, як орган, від імені якого відповідним інспектором було розглянуто справу про адміністративне правопорушення, згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 26.12.2019 по справі № 724/716/16-а.
Тому суд вважає, що правомірність прийняття оскаржуваної постанови відповідачем, з огляду на відсутність будь-яких доказів на підтвердження вчинення позивачем порушення ПДР, що зазначені в оскаржуваній постанові, не доведено.
Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, в тому числі, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.
Враховуючи відсутність будь-яких доказів, на підставі яких винесено оскаржувану постанову, приймаючи до уваги, що всі сумніви щодо доведеності вини правопорушника, яким не визнаються обставини, викладені в оскаржуваній постанові, слід тлумачити на його користь, суд приходить до висновку, що постанову серії ЕНА № 1117718 від 18.12.2023 слід скасувати та закрити справу про адміністративне правопорушення, що відповідає п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України.
При цьому визнання постанови протиправною як спосіб захисту порушених прав при розгляді даної категорії справ ст. 286 КАС України не передбачено,тому позов підлягає частковому задоволенню в частині вимог до належного відповідача, який є юридичною особою, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, в частині вимог про скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом 5 днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно зі ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Отже, підставою для стягнення з суб'єкта владних повноважень судового збору є задоволення позовних вимог сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, та наявність документального підтвердження сплати нею судового збору у відповідному розмірі.
Така позиція суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23.07.2020 по справі № 524/6159/16-а.
Матеріалами справи підтверджено понесення позивачем судових витрат зі сплати судового збору в сумі 536, 80 грн. (а.с. 4), які слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції.
Доказів понесення позивачем інших судових витрат суду не надано.
Керуючись ст.ст. 241 - 244, 246, 286 КАС України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України задовольнити частково.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 1117718 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 123 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень, і закрити справу про адміністративне правопорушення.
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048) на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 536, 80 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а в разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
1)позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податківНОМЕР_3 ;
2)відповідач Департамент патрульної поліції в особі управління патрульної поліції у Вінницькій області, адреса: вул. Ботанічна, 23, м. Вінниця, поштовий індекс: 21010.
3)відповідач Департамент патрульної поліції Національної поліції України, місцезнаходження: вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, поштовий індекс: 03048, код ЄДРПОУ 40108646.
Суддя: