Справа № 128/4292/23
Іменем України
22 лютого 2024 року місто Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області
в складі:
головуючого судді Ганкіної І.А.,
при секретарі Савченко Я.С.,
без участі сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в залі суду цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб без самостійних вимог ОСОБА_3 , Відділу ДРАЦС у місті Вінниця Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання батьківства, -
ОСОБА_1 звернувсь до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб без самостійних вимог ОСОБА_3 , Відділу ДРАЦС у місті Вінниця Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання батьківства, який обґрунтовує тим, що відповідач ОСОБА_2 перебував в офіційному шлюбі з третьою особою у справі ОСОБА_3 в період з 15 липня 2014 року по 28 листопада 2022 року. Шлюб між ними було розірвано рішенням Вінницького районного суду від 28.11.2022 року, проте фактичні шлюбні стосунки у колишнього подружжя припинилися ще в 2021 році. Вказується, що позивач проживає з ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу, починаючи з кінця 2021 року і на сьогоднішній день. Вказує, що він та ОСОБА_3 проживали в с. Сосонка, вели спільне господарство та сімейний побут, проте офіційно шлюб не реєстрували, оскільки не придавали цьому значення. В 2022 році ОСОБА_3 завагітніла і ІНФОРМАЦІЯ_1 народила сина ОСОБА_4 (дитина народилася до спливу десяти-місячного строку після розірвання шлюбу). Незважаючи на те, що позивач себе вважає біологічним батьком дитини, в органах реєстрації актів цивільного стану його повідомили, що з врахуванням вищезазначених вимог чинного законодавства, батьком дитини має бути записаний колишній чоловік ОСОБА_3 - відповідач ОСОБА_2 . Намагаючись вирішити це питання, ОСОБА_3 звернулася до відповідача та отримала від нього апостилізовану заяву від 29.03.2023 року, де відповідач зазначає, що він не визнає себе батьком дитини (хлопчика), народженої його колишньою дружиною ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Як було зазначено вище, позивач вважає себе батьком ОСОБА_4 , в зв'язку з чим наразі вимушений звернутися до суду з позовом про визнання батьківства, оскільки інший шлях (позасудовий) визнати батьківство за ним - на сьогоднішній день відсутній.
В судове засідання учасники судового процесу не з'явилися.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Власюк І.Т., позовні вимоги підтримує у повному обсязі, змін та доповнень не має, просить винести рішення по справі Судове засідання просить провести у його відсутність.
Від відповідача ОСОБА_2 до судового засідання, надана апостилізована заява про визнання позовних вимог, значення визнання позову згідно заяви розуміє, справу просить розглянути у його відсутність.
Третя особа - ОСОБА_3 до судового засідання не з'явилася, надала суду заяву, за якою заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі, справу просить розглянути у її відсутність.
Представник третьої особи - Відділу ДРАЦС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) до судового засідання не з'явилися, надали суду заяву, за якою при вирішення спору покладаються на розсуд суду.
Частиною 3 статті 211 ЦПК України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ст. 247 ч.2 ЦПК України суд вважає, що справу можливо розглянути без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши думку сторін, викладену у письмових заявах, оцінивши докази в їх сукупності, зі сторони їх належності, достатності та допустимості дійшов до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідач ОСОБА_2 перебував в офіційному шлюбі з ОСОБА_3 в період з 15 липня 2014 року по 28 листопада 2022 року. Шлюб між ними було розірвано рішенням Вінницького районного суду від 28.11.2022 року (а.с.8).
Позивач проживає з ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу, починаючи з кінця 2021 року і на сьогоднішній день, в с. Сосонка, ведуть спільне господарство та сімейний побут, проте офіційно шлюб не реєстрували. Даний факт жодною зі сторін оспорений не був.
ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_5 , про що вчинено актовий запис про народження ІНФОРМАЦІЯ_2 за № 1335, батьками вказано ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , що підтверджується копією його свідоцтва про народження (а.с.10).
ОСОБА_3 звернулася до відповідача та отримала від нього апостилізовану заяву від 29.03.2023 року, де відповідач зазначає, що він не визнає себе батьком дитини (хлопчика), народженої його колишньою дружиною ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а.с.9).
Відповідно до статті 125 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини, за рішенням суду.
За змістом ст.128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
Згідно з п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» справи про визнання батьківства щодо дитини, яка народилася не раніше 1 січня 2004 р., суд має вирішувати відповідно до норм СК, зокрема ч.2 ст.128, на підставі будь-яких доказів, що засвідчують походження дитини від певної особи й зібрані з дотриманням норм цивільного процесуального законодавства.
Відповідно до п.п. 4,9 даної постанови справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні. У таких справах позови осіб, зазначених у частині 3 статті 128 СК України, приймаються до судового розгляду, якщо: - дитина народжена матір'ю, яка не перебуває у шлюбі, немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду і запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень учинено за прізвищем матері, а ім'я та по батькові дитини записано за вказівкою матері (частина 1 статті 135 СК України). Рішення щодо визнання батьківства має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім'я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).
Щодо предмету доказування у даній категорії справ, то СК України будь-яких особливостей не визначає. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто, при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Крім того, згідно з усталеною прецедентною практикою Європейського суду, яка була висловлена, в тому числі в рішеннях у справах «Гаазе проти Німеччини» від 08.04.2004 року та «Йогансен проти Норвегії» від 07.08.1996 року, взаємне почуття втіхи батьків і дитини від того, що вони постійно перебувають разом, становить важливий елемент сімейного життя, тому заходи, що перешкоджають реалізації такого почуття, дорівнюють втручанню у право, яке захищається ст. 8 Конвенції. Судом також враховано той факт, що позивачем дитина ОСОБА_6 покинута не була, по можливості створював нормальні умови для її фізичного та духовного розвитку, що виражається в придбані речей всієї необхідності для дитини.
Таким чином, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що батьківство ОСОБА_1 стосовно дитини ОСОБА_5 є доведеним і таким, що може бути визнаним в судовому порядку.
Відповідно до п.п.20 п.1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/2 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.
Відповідно до п.2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 96/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 р. за N 55/18793, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису. Відповідно до п. 2.16.4. Розділу II Правил на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов'язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду. За положеннями ст.134 СК України на підставі заяви осіб, зазначених у статтях 126 СК України або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до Книги реєстрації народжень та видає нове Свідоцтво про народження. Оскільки, суд дійшов до висновку про наявність підстав про встановлення батьківства, підлягають задоволенню вимоги щодо внесення відповідних змін до актового запису про народження дітей. Крім того, відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір слід залишити за позивачем, оскільки клопотання про стягнення судового збору з відповідача на користь позивача до суду не надходило.
При цьому, суд звертає увагу на те, що згідно з п.6 ч.1 ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
При вирішенні даного спору суд враховує, що одним із проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Ця позиція суду ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року №15-рп/2004 у справі №1-33/2004.
На підставі викладеного та керуючись постановою Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», постановою Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року за № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», Законом України «Про охорону дитинства», Конституцією України, ст.ст. 125, 126, 128,134, 135 СК України, ст.15 ЦК України,ст.ст. 4, 12, 18, 19, 76-82, 89, 95, 133, 141, 211, 223, 245, 247, 259, 263-265, 268, 289, 354, п. 15.5 розділу XIII Прикінцевих положень ЦПК України, суд, -
Позов - задовільнити.
Визнати, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є батьком дитини: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Виключити з актового запису про народження № 1335 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зробленого 13.06.2023 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), відомості про ОСОБА_2 , як батька - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Внести зміни до актового запису про народження № 1335 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зробленого 13.06.2023 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), зазначивши: у графі «Батько дитини» - ОСОБА_1 , громадянин України; у графі «прізвище дитини» - « ІНФОРМАЦІЯ_6 »; у графі «по батькові дитини» - « ІНФОРМАЦІЯ_7 », дату та місце народження дитини, відомості про матір дитини залишити без змін та видати нове Свідоцтво про народження дитини.
Зобов'язати Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - внести зміни до актового запису про народження № 1335 від 13 червня 2023 року.
Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У випадку проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк для апеляційного оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя Ірина ГАНКІНА