125/2496/23
2/125/512/2023
21.02.2024 року м. Бар
Барський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Хитрука В.М.
за участі секретаря судового засідання Рашевської О.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Бар справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що за судовим наказом Барського районного суду Вінницької області від 02.12.2019 №125/2313/19 з нього стягуються аліменти на користь відповідача на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно. Позивач зазначає, що при ухваленні судового наказу суд не врахував наявність у нього на утриманні дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також, на даний час сімейний стан позивача змінився. У нього народився син ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , який перебуває на його утриманні. Також на утриманні позивача знаходиться мати дитини ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , яка є співмешканкою позивача та з якою позивач укладе шлюб в майбутньому. Крім того, позивач надає фінансову допомогу своїй матері - ОСОБА_8 , у зв'язку із тим, що остання хворіє на ревматичні хвороби та має третю групу інвалідності безстроково. За таких обставин його матеріальний стан погіршився.
У зв'язку повномасштабним вторгненням військ Російської Федерації на територію України та об'явленням воєнного стану в Україні та його продовженням, позивач був мобілізований до Збройних сил України. Являючись військовослужбовцем в ЗСУ, позивач приймає участь у бойових діях на нульовій позиції на фронті (на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави - агресора), про що також свідчать виплати у вигляді додаткових нарахувань у розмірі 100500,00 грн. ОСОБА_1 приймає фінансову участь у придбанні бронежилетів, квадрокоптерів, автотранспорту, амуніції, спеціальних засобів та приладів, які використовуються на фронті. Така додаткова грошова винагорода не має регулярного характеру та виплачується за наявності певних умов за участь у бойових діях, а тому не є покращенням фінансового стану позивача.
ОСОБА_1 просить суд зменшити розмір аліментів, що стягуються за судовим наказом від 02.12.2019 року Барського районного суду Вінницької області у справі № 125/2313/19 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 з 1/4 до 1/9 частини усіх видів заробітку (доходів), але не менше ніж 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з дня набрання судовим рішенням законної сили до досягнення дитиною повноліття.
Представник позивача адвокат Березнякова К.О. у судовому засіданні позв підтримала повністю, наполягала на його задоволенні.
Відповідач ОСОБА_2 та її представник адвокат Жунку Д.С. позов не визнали, заперечували проти його задоволення з підстав викладених у відзиві, просили повністю відмовити у його задоволенні. Представник відповідача пояснив, що позивачем не доведено наявності у нього обов'язку щодо утримання ОСОБА_7 , здійснення позивачем такого утримання, і як наслідок погіршення матеріального стану позивача, а тому вказані аргументи позовної заяви не заслуговують на увагу. Позивачем не доведено наявності у нього обов'язку щодо утримання матері ОСОБА_8 , потреби матері у матеріальній допомозі, факту її лікування та понесених у зв'язку із цим витрат, і як наслідок погіршення матеріального стану позивача, а тому вказані аргументи позовної заяви не заслуговують на увагу. Аргументи позовної заяви про фінансову участь позивача в придбанні бронежилетів, квадрокоптерів, автотранспорту, амуніції, спеціальних засобів та приладів, які використовуються позивачем та іншими військовослужбовцями ЗСУ на фронті також не підтверджуються жодними доказами.
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
Так, судом встановлено, що судовим наказом Барського районного суду Вінницької області від 02.12.2019 №125/2313/19 (2-н/125/77/2019) стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 21.10.2019 року та до досягнення дитиною повноліття.
Згідно положень ч. 7 ст. 170 ЦПК України у разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.
Відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 273 СК України якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-якого з них змінити розмір встановлених аліментів або звільнити від їх сплати. Дана норма містить дві підстави для коригування аліментів: а) шляхом зміни розміру аліментів у бік зменшення або збільшення; б) шляхом звільнення платника аліментів від їх сплати. Аліментні правовідносини існують тривалий час. Тому матеріальний або сімейний стан особи, яка одержує аліменти, а також того, хто їх сплачує, протягом цього часу може істотно змінитися як убік погіршення так і у бік покращення.
Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789 ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного морального і соціального розвитку дитини.
Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно ч. 2 ст. 51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України.
Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно із ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Верховний Суд України в постанові від 05 лютого 2014 року в справі №6-143 цс 13 дійшов висновку, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст.192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст.182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст.183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Враховуючи зміст ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Стаття 182 СК України передбачає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з'ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров'я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.
З матеріалів справи вбачається, що з часу ухвалення рішення про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у позивача змінився сімейний стан, а саме народилась третя дитина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Крім того, при видачі судового наказу від 02.12.2019 року у справі № 125/2313/19 про стягнення з позивача аліментів судом не було враховано наявність у позивача дитини від першого шлюбу - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в утриманні якої позивач приймає участь.
Факт погіршення матеріального стану позивача через утримання ним співмешканки ОСОБА_7 , яка займається доглядом новонародженої дитини ОСОБА_5 , не доведений належними та допустимими доказами.
Утриманням є вид правовідносин, у межах яких одна фізична особа зобов'язана надавати іншій фізичній особі матеріальну підтримку в грошовій (як правило) або в натуральній формі у випадках та за дотримання умов, визначених законом або договором про надання утримання, а інша фізична особа має право вимагати від першої фізичної особи виконання обов'язку щодо надання утримання.
Частиною 2 ст. 91 СК України встановлено, що жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої - четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу.
Дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. (ч.2 ст. 84 СК України)
В порушення вимог ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивачем до позовної заяви не додано доказів, які б свідчили про те, що позивач проживає разом із ОСОБА_7 однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, як і доказів про те, що дитина проживає разом із ОСОБА_7 .
Таким чином, з урахуванням положень ч.1, 6 ст. 81, ч. 2 ст. 78 ЦПК України, позивачем не доведено наявності у нього обов'язку щодо утримання ОСОБА_7 , здійснення позивачем такого утримання, і як наслідок погіршення матеріального стану позивача.
Факт погіршення матеріального стану позивача внаслідок здійснення допомоги грошовими коштами своїй матері - ОСОБА_8 , яка є інвалідом третьої групи та потребує грошових коштів для купівлі лікарських засобів для лікування захворювань, не стосується предмету спору у даній цивільній справі.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 202 СК України, повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Обов'язок повнолітніх дітей утримувати батьків чинним законодавством не пов'язується з працездатністю дітей і їх можливістю надавати батькам матеріальну допомогу.
Позивачем не доведено наявності у нього обов'язку щодо утримання матері, потреби матері у матеріальній допомозі, факту її лікування та понесених у зв'язку із цим витрат, і як наслідок погіршення матеріального стану позивача.
Окремо слід звернути увагу на те, що згідно із ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Позивач зазначає у позові, що факт отриманням ним, як військовослужбовцем, виплат у вигляді додаткових нарахувань, які не мають регулярного характеру, та прийняття ним фінансової участі у придбанні бронежилетів, квадрокоптерів, автотранспорту, амуніції, спеціальних засобів та приладів, які використовуються на фронті, не є покращенням його фінансового стану. Таке твердження позивача суд приймає до уваги при ухваленні рішення.
З урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
З урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.
Враховуючи що, у позивача змінилась кількість утриманців, що зумовлює зміну його матеріального стану, суд вважає за можливе зменшити розмір аліментів, які стягуються на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частини на 1/6 частину з усіх видів (доходу) заробітку, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення сином повноліття.
На підставі викладеного і керуючись статей 12, 13, 229, 264, 265, 273, 268 ЦПК України суд, -
Позов задовольнити частково.
Зменшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , за судовим наказом Барського районного суду Вінницької області від 02.12.2019 №125/2313/19 (2-н/125/77/2019), та стягувати аліменти на утримання дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання цим рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 354, ст. 355 ЦПК України).
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Повне судове рішення складено 22 лютого 2024 року.
Суддя: