справа №761/2583/23 Головуючий у І інстанції - Матвєєва Ю.О.
апеляційне провадження №22-ц/824/3762/2024 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
20 лютого 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,
за участю секретаря Миголь А.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 28 серпня 2023 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС» про відшкодування матеріальної шкоди, -
установив:
У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» про відшкодування матеріальної шкоди.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 18 травня 2023 року задоволено клопотання ОСОБА_1 про призначення судової автотоварознавчої експертизи.
15 червня 2023 року до суду надійшов висновок експерта №1-07/06 від 07 червня 2023 року.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 26 червня 2023 року провадження у справі поновлено.
25 липня 2023 року від представника ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» адвоката Голяр І.С. надійшло клопотання про призначення повторної судової автотоварознавчої експертизи.
В обґрунтування клопотання зазначив, що експертом у попередньому висновку не були застосовані проценти додаткового збільшення (зменшення) ринкової вартості транспортного засобу залежно від умов догляду, зберігання та експлуатації відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092, що значно впливає на завищення ринкової вартості транспортного засобу.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 28 серпня 2023 року зазначене вище клопотання задоволено.
Призначено у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» про відшкодування матеріальної шкоди повторну автотоварознавчу експертизу.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права та без додержання норм матеріального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що в матеріалах справи міститься висновок експерта по визначенню ринкової вартості КТЗ №1-07/06 від 07 червня 2023 року.
Разом з тим, на арк. 5-6 Висновку №1-07/06 від 07 червня 2023 року, згідно таблиці 4.1 додатку 4 Методики експертом на підставі фото-додатків, застосовано процент додаткового (зменшення) ринкової вартості КТЗ, що залежить від умов його догляду, зберігання, використання, тощо, та визначено таким, що рівний 12,5%.
Тобто у справі відсутній висновок експерта, який міг би бути оцінений як необґрунтований або такий, що суперечить іншим матеріалам справи.
Відповідачем не обґрунтовано та не доведено про неможливість встановлення судом фактичних обставин справи при розгляді даної справи за результатами наявних у справі доказів у їх сукупності, в тому числі і наявного у справі висновку експертизи, доцільність проведення експертизи та не зазначено у чому полягає повторна потреба у спеціальних знаннях.
Вказує, що безпідставне призначення повторної судової експертизи має наслідком збільшення розгляду справи, тобто вихід за межі розумного строку розгляду справи.
Просила суд, скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 28 серпня 2023 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
У судове засідання сторони будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи не з'явилися, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала клопотання про розгляд справи за їх відсутності, зазначила, що доводи апеляційної скарги підтримують в повному обсязі.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду в межах, визначених ст. 367 ЦПК України колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до приписів статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Вказаним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає.
Задовольняючи клопотання ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» про призначення у справі повторної судової автотоварознавчої експертизи, суд першої інстанції виходив з того, що питання щодо розміру матеріального збитку є необхідним для розгляду справи по суті.
У висновку експерта №1-07/06 від 07 червня 2023 року не застосовано проценти додаткового збільшення (зменшення) ринкової вартості транспортного засобу залежно від умов догляду, зберігання та експлуатації відповідно до таблиці 4.1. та таблиці 4.2. додатка 4 до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 року № 142/5/2092, що значно впливає на завищення ринкової вартості транспортного засобу, а також експертом у висновку не наведено обґрунтувань незастосування відповідних процентів додаткового збільшення (зменшення) ринкової вартості транспортного засобу залежно від умов догляду, зберігання та експлуатації згідно таблиці 4.1. та таблиці 4.1. додатка 4 до Методики
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, зважаючи на таке.
Статтею 129 Конституції України визначено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Наведене відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливими для всіх учасників процесу.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Згідно з частиною четвертою ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Сторони вільні розпоряджатися своїми правами на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 103 ЦПК України, суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
Відповідно до ч. 3 ст. 103 ЦПК України, при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд.
Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно.
У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року №8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» звернуто увагу судів на необхідність суворого додержання вимог закону при призначенні судових експертиз та використанні їх висновків (п. 1); проведення експертизи в суді повинно здійснюватися з додержанням правил, передбачених процесуальним законом.
Суд з'ясовує обставини, що мають значення для дачі експертного висновку; пропонує учасникам судового розгляду письмово подати питання, які вони бажають порушити перед експертами; оголошує ці питання, а також питання, запропоновані судом; заслуховує думки учасників судового розгляду з приводу поданих питань; у нарадчій кімнаті обмірковує всі питання, виключає ті з них, що виходять за межі компетенції експерта або не стосуються предмета доказування, формулює питання, які він порушує перед експертом з власної ініціативи, остаточно визначає коло питань, що виносяться на вирішення експертизи, і виносить ухвалу (постанову) про її призначення; оголошує в судовому засіданні ухвалу (постанову) про призначення експертизи і вручає її експертові; після проведення експертом досліджень, складання й оголошення експертного висновку приєднує його до справи; допитує експерта з метою роз'яснення й доповнення ним висновку.
Порядок призначення судової експертизи, обов'язки, права та відповідальність судового експерта, організація проведення експертизи та оформлення її результатів визначається Законом України «Про судову експертизу», Цивільним процесуальним кодексом України, Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, науково - методичними рекомендаціями з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, іншими нормативно-правовими актами з питань судової експертизи.
Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду (ст. 1 ЗУ «Про судову експертизу»).
Згідно ч. 1 ст. 102 ЦПК України, висновок експерта - це складений у визначеному законодавством порядку докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові.
Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування, та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань (ч. 2 ст. 102 ЦПК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 103 ЦПК України, питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначається судом.
Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов'язаний мотивувати таке відхилення або зміну (ч. 5 ст. 103 ЦПК України).
Питання, які ставляться експерту, і його висновок щодо них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта (ч. 6 ст. 103 ЦПК України).
Стосовно доводів апеляційної скарги щодо відсутності підстав для призначення у справі повторної експертизи, оскільки у справі міститься висновок експертизи за №1-07/06 від 07 червня 2023 року, колегія суддів зауважує про таке.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19) зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
З огляду на вказане, суд зобов'язаний забезпечити (організувати) дійсно змагальний процес, тобто створити особам, які беруть участь у справі, всі умови для реалізації ними своїх процесуальних прав і виконання покладених на них процесуальних обов'язків.
Згідно статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Заявляючи клопотання про призначення повторної судової автотоварознавчої експертизи ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» зазначило, що висновок експерта №1-07/06 від 07 червня 2023 року викликає сумніви, оскільки експертом були допущені порушення вимог Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24 листопада 2003 року, що впливає на значне завищення ринкової вартості транспортного засобу Ford Fiesta, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Тож таким, що відповідає принципу змагальності, є заявлене ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» клопотання про призначення у справі повторної судової автотоварознавчої експертизи та його задоволення судом першої інстанції.
Посилання скаржниці про те, що у матеріалах справи вже міститься висновок експерта за №1-07/06 від 07 червня 2023 року, який не викликає сумніви у його правильності, і що призначення повторної експертизи збільшить строк розгляду справи, то колегія суддів зауважує, що такий висновок не дає вичерпні відповіді на питання, щодо розміру матеріального збитку, який є необхідним для розгляду справи по суті.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до суб'єктивного тлумачення скаржницею процесуальних норм, і не спростовують правильного висновку про задоволення клопотання відповідача ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» та призначення у справі повторної судової автотоварознавчої експертизи з вказаних вище підстав.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає вірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для призначення у справі повторної судової автотоварознавчої експертизи.
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» № 2) [ВП], § 41" (Gorou v. Greece no.2).
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, й міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (SeryavinandOthers v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).
Порушень судом норм матеріального та процесуального права колегією суддів не встановлено.
Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення вказаного питання.
За таких обставин колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення, з мотивів наведених у апеляційній скарзі.
У відповідності ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду без змін, оскільки доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 28 серпня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 22 лютого 2024 року.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді Т.О. Писана
С.О. Журба