Справа №759/12263/21 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/1104/2024 Доповідач у ІІ інстанції ОСОБА_2
Іменем України
06 лютого 2024 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 ,ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_6 ,
потерпілої - ОСОБА_7 ,
захисника - адвокатаОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 31 травня 2022 року щодо
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Знаменка Кіровоградської області, громадянина України, українця, із середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 15 ч.1 ст. 115 КК України передбаченого ч.3 ст. 15 ч.1 ст. 115 КК України, -
Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 31 травня 2022 року ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 15 ч.1 ст. 115 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 до ОСОБА_9 про стягнення матеріальної та моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_7 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 9 046 грн. 88 коп. (дев'ять тисяч сорок шість грн., 88 коп.), в рахунок відшкодування моральної шкоди 50 000 грн. 00 коп. (п'ятдесят тисяч гривень, 00 коп.) В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у кримінальному провадженні.
Вироком суду ОСОБА_9 визнаний винним у не закінченому замаху на вбивство, який не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі, не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 15 ч.1 ст. 115 КК України, за наступних обставин.
Так, ОСОБА_9 12.04.2021 близько 21 години 00 хвилин, перебуваючи біля під'їзду № 5 будинку АДРЕСА_3 , використовуючи розкладний ніж, скоїв незакінчений замах на вбивство ОСОБА_7 , однак не довів свій умисел до кінця з причин, що не залежали від його волі, не вчинивши усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця.
Так, ОСОБА_9 , 12.04.2021, у невстановлений час, зателефонував раніше знайомій ОСОБА_7 , та домовився з нею про зустріч. Цього ж дня, в обідній час, ОСОБА_9 прибув до квартири ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_4 , де вони спільно проводили дозвілля. Під час спілкування ОСОБА_9 запропонував ОСОБА_7 спільно проживати та відновити стосунки, на що остання категорично відмовилась.
Пізніше, цього ж дня, приблизно в 20:00 ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_9 вийшли на прогулянку. Далі, в ході прогулянки, під час того як останні знаходились навпроти під'їзду № 5 будинку АДРЕСА_3 , ОСОБА_9 повторно запропонував ОСОБА_7 почати спільно проживати, але остання від даної пропозиції відмовилась та захотіла припинити спілкування. Дана відповідь дуже обурила ОСОБА_9 , у зв'язку з чим у нього виник умисел на позбавлення життя ОСОБА_7 .
В подальшому, ОСОБА_9 розуміючи, що на вулиці темна пора доби та поряд нікого немає з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на вчинення вбивства ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , перебуваючи біля потерпілої на відстані витягнутої руки від останньої, дістав із зовнішньої правої кишені своєї куртки, заздалегідь заготовлений розкладний ніж, який тримав при собі, та утримуючи його в своїй правій руці, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та бажаючи їх настання, цілеспрямовано використовуючи ніж завдав два удари в область правої сторони шиї потерпілої, а саме у місце, де розташовані життєво важливі органи.
Згідно висновку експерта № 042/1-216-2021 від 07.05.2021, у ОСОБА_7 було виявлено тілесне ушкодження у вигляді непроникаючого колото-різаного поранення шиї справи - рана бокової поверхні шиї справи в середній третині, дном якої є м'язи та фасція, які за ступенем тяжкості відносяться до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Отримавши вказані тілесні ушкодження, ОСОБА_7 , рятуючи власне життя, своїми руками відштовхнула ОСОБА_9 , та вирвавшись почала втікати в бік свого місця проживання, під час чого, витягнула телефон із зовнішнього кишені своєї куртки та зателефонувала до ОСОБА_11 (який являється чоловіком племінниці ОСОБА_7 - ОСОБА_12 та в цей час знаходився за місцем мешкання ОСОБА_7 ) у якого і попросила про допомогу.
Після чого потерпілу ОСОБА_7 було госпіталізовано до Київської міської клінічної лікарні №17, де їй вчасно надано необхідну кваліфіковану медичну допомогу в операційній (хірургічне ушивання рани, ревізія під загальним наркозом.)
ОСОБА_9 було затримано знайомими ОСОБА_7 - ОСОБА_11 та ОСОБА_13 , які в той момент перебували неподалік місця скоєння злочину.
Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, обвинувачений ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок та виправдати його за відсутністю в його діях складу злочину.
В обґрунтування апеляційної скарги обвинувачений зазначає, що оскаржуваний вирок незаконний, необґрунтований, оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та винесений з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Звертає увагу, що стороною обвинувачення не було додано до матеріалів кримінального провадження відео з камери спостереження, що розташовано над парадним № НОМЕР_1 , яка чітко дивиться на лавочку, що знаходиться під ліхтарем де вони сиділи до того як піти до магазину так і після подій що сталися, де видно, що вони мирно підішли до лавочки і все, що відбувалось, як він допомагав їй витирати кров і також потім як вони разом спокійно йдуть в напрямку будинку, що спростовує показання потерпілої.
Наголошує на тому, що у вироку зазначено, що потерпіла затримала руку обвинуваченого схопившись за ніж рукою, але це не відповідає дійсності, оскільки в потерпілої рука на другий день не була порізана.
Крім того, звертає увагу, що слідчий експеримент відтворення подій з якого видно, що якби потерпілій дійсно наносилась така рана то вона повинна бути вертикальною, а згідно двох експертиз, які проводилися та містяться у матеріалах провадження рана горизонтальна. Також згідно висновку експертів поріз один, а не два як стверджує орган обвинувачення.
Не взято місцевим судом до уваги висновок експерта № 091-102-2021 від 25.05.21 де вказано, що змиви з рук при затриманні вказують, що на них крові та клітин людини не знайдено, що виключає той факт що під час того, що трапилось, ніж він не тримав в своїй руці і підтверджується його показами.
Зазначає, що у вироку зазначено що, він частково визнає свою вину, однак це не відповідає дійсності, оскільки він не визнає свою вину. Окрім того, вказує, що він звертався до місцевого суду з усним клопотанням щоб пройти поліграф, на якому б він міг все дослівно повторити, всі свої покази, однак суд йому відмовив.
Звертає увагу, що потерпіла кожен раз давала різні та суперечливі покази. Також показання свідків, які є близькими родичами потерпілої та які надані через рік після моменту події викликають сумніви, оскільки однакові між собою, з чого виникає логічне пояснення, що вони завчасно написані. Стверджує, що потерпіла не від кого не тікала, їй не загрожувала небезпека, не кликала на допомогу людей, які були навколо, а спокійно йшла і телефонувала своїм родичам, що ще раз підтверджує його покази.
Також зазначає, що він звертався з клопотанням про визнання недійсним механізм відтворення з його участю та вважати його недопустимим доказом, оскільки його побили, а потім викликали швидку, та за 30 хвилин до механізму відтворення йому зробили три уколи та у нього було таке відчуття наче він у комп'ютерній грі.
В свою чергу, не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, захисник обвинуваченого ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_9 невинуватим.
В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначає, що призначене покарання, не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, а висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду.
Сторона захисту звертає увагу на те, що виходячи з показів потерпілої, свідків, обвинуваченого випливає що ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , певний проміжок часу, сиділи на лавці, а у ОСОБА_9 при цьому в кишені був ніж, за таких умов у нього було достатньо часу та можливості вбити ОСОБА_7 в разі дійсного наміру. Коли свідки побачили ОСОБА_7 , ОСОБА_9 не наздоганяв її, а просто йшов за нею, ніж у ОСОБА_9 знаходився у правій кишені куртки, а не в рукаві, обвинувачений намагався допомогти потерпілій та пропонував викликати швидку, він її не переслідував, а йшов за нею, оскільки хвилювався за неї, ОСОБА_7 в телефонній розмові з ОСОБА_11 не висловлювала побоювань за своє життя та здоров'я, до перехожих за допомогою не зверталась.
Наголошує на тому, що висновки суду першої інстанції щодо ненадання допомоги потерпілій не відповідають дійсності, оскільки обвинувачений вжив всіх можливих на той час заходів щоб надати потерпілій необхідну допомогу.
Крім того, суд першої інстанції не взяв до уваги, що з моменту завдання потерпілій тілесного ушкодження та до моменту коли вона пішла додому, обвинувачений мав можливість довести до кінця свої злочинні дії, але не зробив цього, оскільки не мав умислу на вбивство ОСОБА_7 .
Вказує, що у вироку зазначено, що обвинувачений цілеспрямовано використовуючи ніж завдав два удари в область правої сторони шиї потерпілої, а саме у місце, де розташовані життєво важливі органи. Проте, згідно довідки Київської міської клінічної лікарні потерпілій встановлено діагноз: колото різана рана шиї справа. Таким чином, ОСОБА_7 було нанесено лише один удар, в наслідок якого сталося непроникаюче поранення шиї потерпілої, що відноситься до легких тілесних ушкоджень, яке не супроводжувалось розвитком небезпечних для життя явищ. Характерним для поранення завданого потерпілій є те, що воно є непроникаючим, тобто завдане без прикладання сили. В даному випадку кількість нанесених ударів потерпілій є важливим при дослідженні питання наявності в діях ОСОБА_9 умислу на вбивство ОСОБА_7 . Перебуваючи з потерпілою на одинці в безлюдному місці та повністю контролюючи перебіг подій, обвинувачений мав можливість нанести їй кілька ударів, що свідчило би про його дійсний намір довести злочин до кінця та позбавити життя потерпілу.
Стверджує, що в діях обвинуваченого не було замаху на вбивство, оскільки, результатом його дій є один удар ножем без прикладання сили, в наслідок якого потерпілій було завдано легке тілесне ушкодження, яке не супроводжувалось розвитком небезпечних для життя явищ.
Також вказує, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що при вручені повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри, всупереч вимог КПК України, адвокат не був присутнім, що автоматично робить таке повідомлення неналежним доказом.
До того ж, відповідно до відео, що є додатком до протоколу затримання ОСОБА_9 відбулось без участі захисника, що також є грубим порушення положень КПК України та права на захист.
Крім того, при призначенні покарання, суд першої інстанції характеризував обвинуваченого, як особу, що не працює та врахував це при ухваленні вироку, проте, в матеріалах справи містяться позитивна характеристика та накази про прийняття на роботу, які підтверджують, що на момент затримання ОСОБА_9 був офіційно працевлаштований.
Також наголошує на тому, що при визначенні розміру морального відшкодування, суд обмежився абстрактними фразами та загальними поняттями, без конкретного обґрунтування суті моральних страждань потерпілої, не зазначивши конкретних негативних наслідків до яких ці страждання призвели. Діями обвинуваченого потерпілій було завдано певної моральної шкоди, але задоволена судом моральна шкода є необґрунтовано завищеною. Об'єктивних джерел та аргументів щодо розміру отриманих ОСОБА_7 моральних страждань потерпілою надано не було. Отже, вважає, що розмір моральної шкоди, яка може бути стягнена з обвинуваченого на користь потерпілої не може перевищувати 10 000 (десять тисяч) гривень.
На думку захисника, ОСОБА_9 має нести відповідальність лише за фактично заподіянні наслідки - легкі тілесні ушкодження.
Заслухавши доповідь судді, думки обвинуваченого та захисника, які підтримали апеляційні скарги, думку прокурора та потерпілої, які заперечили проти задоволення апеляційних скарг, перевіривши доводи апеляційних скарг та матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
У відповідності до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні незакінченого замаху на вбивство, який не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі, не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 15 ч.1 ст. 115 КК України, за обставин, викладених у вироку, обґрунтовані сукупністю досліджених в судовому засіданні й наведених у вироку доказів, яким суд дав належну оцінку.
Зокрема, винуватість ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 15 ч.1 ст. 115 КК України підтверджується поясненнями потерпілої ОСОБА_7 , яка пояснила суду, що вона раніше була в близьких стосунках з ОСОБА_9 , 12 квітня 2021 року приблизно о 13 год. 00 хв. він зателефонував її синові, який надав телефон їй. ОСОБА_9 попросив вийти на вулицю, однак вона була з дітьми вдома, тому запропонувала йому зайти, на що він погодився. Вдома на кухні вони спілкувались, пили коньяк, ОСОБА_9 запитував, чи зможе вона здати йому в оренду кімнату у квартирі, на що вона відповіла, що ні. Невдовзі він запитав чи вміє вона відпирати плями крові, на що вона відповіла ствердно, але не надала значення такому запитанню. В наступному вони вийшли на прогулянку разом з дитиною її племінниці ОСОБА_12 , гуляли досить довго. Потім підійшла ОСОБА_12 , якій вона віддала дитину, після чого вона вирішила провести ОСОБА_9 до його місця проживання. По дорозі вони зайшли в магазин, де йому вона купила пляшку пива, а собі слабоалкогольний напій. В ході прогулянки, під аркою біля будинку, де мешкає ОСОБА_9 , вона відчула удар в шию та як ніж пройшов по лінії шиї, в наступному був натиск ножа глибше в шию. Удар був таким, що біль від шиї поширилась у руку. Потерпіла затримала руку ОСОБА_9 , схопившись за ніж своєю рукою, та в подальшому витягнула ніж, почалась сильна кровотеча. Запитавши ОСОБА_9 : «Ти мене що ножем ударив?», останній надав ствердну відповідь. Тоді ОСОБА_9 схопив її за коси та посадив на лавочку неподалік будинку, висловлюючись при цьому нецензурною лайкою. Вона дуже нервувала, тому курила, при цьому, намагалась зупинити кровотечу серветками, але їй це не вдавалось. ОСОБА_9 в цей час сидів біля неї на лавочці та усміхався. Людей навколо не було, на допомогу вона не кликала. Зачекавши зручного моменту, вона вдарила ОСОБА_9 пляшкою від слабоалкогольного напою, який вживала та почала тікати. Тоді вона зателефонувала ОСОБА_11 та просила його винести вату та перекіс водню, оскільки вона стікала кров'ю. В наступному її зустріли родичі, викликали поліцію та швидку медичну допомогу. Також потерпіла показала, що в грудні 2020 року ОСОБА_9 побив її, були синці, в поліцію вона не зверталась, оскільки боялась його погроз фізичної розправи у такому випадку. Цивільний позов підтримала та просила його задовольнити у повному обсязі.
З пояснень свідка ОСОБА_11 вбачається, що у день події, близько 21 год. 00 хв. він знаходився вдома у ОСОБА_7 . Разом з ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та дітьми вони вечеряли за столом. В цей час зателефонувала ОСОБА_7 , він поставив телефон на гучномовець, остання просила взяти вату та перекис водню та вийти на вулицю. Вони одразу вибігли на вулицю, було темно, під світлом дворового ліхтаря він побачив потерпілу, яка трималась за шию, її коси, рука та куртка були у крові. В метрах п'яти за нею біг ОСОБА_9 , в руці у якого була пляшка (схожа на пляшку з під пива). Оскільки ОСОБА_11 чув негативні відгуки за ОСОБА_9 , а саме те, що він раніше ображав ОСОБА_7 , він побіг йому на зустріч та, застосувавши фізичну силу (завернув ліву руку та дав підсічку під ногу), зупинив ОСОБА_9 , останній впав на асфальт, тоді ОСОБА_11 побачив як з лівого рукава куртки ОСОБА_9 випав закривавлений ніж. На обвинуваченому слідів крові не було. ОСОБА_11 сказав ОСОБА_13 , який весь цей час був поряд з ним, встати на ніж, щоб той не загубився. У ОСОБА_7 були порізи на шиї. ОСОБА_11 запитав ОСОБА_9 навіщо останній їй наніс порізи, на що ОСОБА_9 відповів: «Братику, дай мені цигарку, я тобі розповім, чому я її порізав». Коли приїхала поліція ОСОБА_9 викрикував, що хоче вбити дитину ОСОБА_7 .. Також свідок показав, що потерпіла ОСОБА_7 заїкалась та була дуже схвильована, по телефону було чутно як вона плакала. Потерпіла раніше розповідала, що ОСОБА_9 її побив та погрожував «викинути з дванадцятого поверху».
Як вбачається з пояснень свідка ОСОБА_12 , потерпіла ОСОБА_7 є її тіткою, 12 квітня 2021 року вона знаходилась вдома, близько 21 год. 00 хв. ОСОБА_11 зателефонувала ОСОБА_7 , сказала, щоб він взяв перекис водню та вату. Вона разом з ОСОБА_11 та ОСОБА_13 вибігли на вулицю, на світлі від ліхтаря побачили тіні, пішли в ту сторону. Зустріли ОСОБА_7 , на якій була закривавлена куртка, свідок її посадила на лавочку біля сусіднього під'їзду та побачила поріз на шиї останньої, надала першу медичну допомогу. ОСОБА_7 казала, що їй страшно та вона хоче додому. ОСОБА_9 йшов за нею в метрах п'яти, в руці він тримав пляшку зеленого кольору. ОСОБА_11 та ОСОБА_13 його затримали. Свідок чула як ніж впав на асфальт, звідки ніж випав вона не бачила. ОСОБА_11 запитав ОСОБА_9 навіщо останній їй наніс порізи, на що ОСОБА_9 відповів: Братику, дай мені цигарку, я тобі розповім, чому я її порізав Сусіди викликали швидку та поліцію. Коли приїхала поліція, ОСОБА_9 висловлював на адресу ОСОБА_7 погрози, а саме те, що він вб'є її дитину та заріже її. Коли їхали у кареті швидкої медичної допомоги, ОСОБА_7 повідомила, що ОСОБА_9 біля арки за місцем його проживання наніс їй ножем тілесні ушкодження в шию, ніж вона фактично зупинила руками, по відчуттю було як два удари, чому він це зробив вона не знає. Після того, як він наніс їй удари ножем, посадив на лавочку поблизу будинку, в якому проживає, та наказав сидіти. Також свідок показала, що потерпіла ОСОБА_7 була знайома з ОСОБА_9 близько року, разом вони не проживали, декілька місяців раніше він її побив та погрожував фізичною розправою, ОСОБА_7 боялась звернутись до правоохоронних органів.
Свідок ОСОБА_13 пояснив суду, що він є нареченим дочки потерпілої ОСОБА_7 , близько 21 год. 00 хв. того дня він знаходився вдома разом з ОСОБА_14 , ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , вони вечеряли за столом. В цей час ОСОБА_11 зателефонувала ОСОБА_7 , він поставив телефон на гучномовець, остання просила взяти вату та перекис водню та вийти на вулицю. Вони одразу вибігли на вулицю, біля під'їзду її не було, вони побігли до сусіднього під'їзду, неподалік якого побачили потерпілу, яка трималась за шию, у неї були коси, рука та куртка у крові. В метрах п'яти на нею йшов ОСОБА_9 , в правій руці у якого була пляшка. ОСОБА_11 затримав його заламавши руки, пляшка з руки у ОСОБА_9 випала, а потім з рукава лівої руки випав ніж. ОСОБА_11 запитав ОСОБА_9 навіщо останній їй наніс порізи, на що ОСОБА_9 відповів: «Братику, дай мені цигарку, я тобі розповім, чому я її порізав». ОСОБА_7 була дуже налякана, ОСОБА_9 був збудженим. По прибуттю поліції ОСОБА_9 висловлював на адресу ОСОБА_7 погрози: «не дорізав, потім доріжу». Також свідок ОСОБА_13 показав, що ОСОБА_9 раніше бив потерпілу ОСОБА_7 , про що остання розповідала особисто, однак до правоохоронних органів вона не зверталась, бо боялась, що він їй за це може помститись.
Показання потерпілої та свідків містять відомі їм обставини кримінального провадження, які суд першої інстанції безпосередньо сприймав під час судового засідання, та узгоджуються між собою.
Крім того, всупереч доводам апеляційних скарг, показання потерпілої та свідків повністю підтверджуються іншими, долученими до матеріалів кримінального провадження і безпосередньо дослідженими під час судового розгляду доказами, які доповнюють один одного та в своїй сукупності та підтверджують, що обвинувачений ОСОБА_9 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 15 ч.1 ст. 115 КК України.
Зокрема, судом першої інстанції досліджено:
- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 12 квітня
2021 року від ОСОБА_7 , згідно якої 12 квітня 2021 року близько 21 год. 00 хв. за адресою: м. Київ, пр. Академіка Корольова, ОСОБА_9 наніс їй два удари ножем в ділянку шиї (Т.1 а.с 75- 76);
- довідку № 420 від 13 квітня 2021 року, виданою відділенням полі травми Київської
міської клінічної лікарні № 17, згідно якої ОСОБА_7 встановлено діагноз: колото різана рана шиї справа (Т.1 а.с 77);
- протокол огляду місця події від 12 квітня 2021 року з фототаблицею, відповідно до якого місцем огляду є ділянка місцевості, що знаходиться на придомовій території навпроти під'їзду № 5 житлового будинку по пр. Корольова, 6 в м. Києві, де на ґрунті перед лавкою виявлено серветки білого кольору з наявними слідами на них бурого кольору, схожими на кров (Т.1 а.с.78-83);
- протокол огляду місця події від 12 квітня 2021 року з фото таблицею, відповідно до якого об'єктом огляду є житлова квартира АДРЕСА_5 , кімната в якій проживає ОСОБА_9 , під час якого вилучено мобільні телефони та документи (паспорти) на ім'я ОСОБА_9 (Т.1 а.с.85-90);
- протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 13 квітня 2021 року за участі свідка ОСОБА_11 з довідкою до вказаного протоколу, згідно яких свідок ОСОБА_11 впізнав ОСОБА_9 як особу, яку він затримав та у якого випав предмет зовні схожий на ніж з плямами крові (Т.1 а.с.94-97);
- протокол проведення слідчого експерименту від 14 квітня 2021 року за участі
потерпілої ОСОБА_7 з відеозаписом процесуальної дії (Т.1 а.с.98-103);
- протокол проведення слідчого експерименту від 14 квітня 2021 року за участі свідка ОСОБА_11 з відеозаписом процесуальної дії (Т.1 а.с.104-109);
- протокол проведення слідчого експерименту від 14 квітня 2021 року за участі свідка ОСОБА_13 з відеозаписом процесуальної дії (Т.1 а.с.110-115);
- протокол проведення слідчого експерименту від 14 квітня 2021 року за участі свідка ОСОБА_12 з відеозаписом процесуальної дії (Т.1 а.с.116-121);
- протокол проведення слідчого експерименту від 13 квітня 2021 року за участю підозрюваного ОСОБА_9 (Т.2 а.с.23-27) та відеозаписом процесуальної дії, доданим до нього, за змістом яких ОСОБА_9 в присутності захисника та понятих, добровільно, за умов які виключали сторонній вплив на нього, відтворив механізм нанесення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_7 та повідомив, що хотів своїми діями налякати потерпілу, бо мав до останньої почуття та планував поновити з нею стосунки, на що вона не погоджувалась;
- протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 12 квітня 2021 року (Т.2 а.с.28-34) та відеозапис, доданий до нього, за змістом яких ОСОБА_9 було затримано 12 квітня 2021 року о 21 год. 30 хв. в порядку ст. 208 КПК України, у останнього наявні тілесні ушкодження на обличчі та вбачаються ознаки алкогольного сп'яніння;
- висновок експерта № СЕ-19/111-21/18144-БД від 20 травня 2021 року, відповідно до якого генетичні ознаки ( ДНК профілі) зразка букального епітелію потерпілої ОСОБА_7 збігаються з генетичними ознаками (ДНК- профілем) слідів крові, виявлених на предметі, схожому на розкладний ніж (Т.1 а.с.137-145);
- висновок експерта № 042/1-216-2021 від 07 травня 2021 року, згідно якого під час первинно відомого звернення 12 квітня 2021 року о 21 год. 23 хв. по медичну допомогу у ОСОБА_7 (з урахуванням даних проведеного оперативного втручання), клінічними лікарями було виявлено наступне тілесне ушкодження: непроникаюче колото різане поранення шиї справа рана бокової поверхні шиї справа в середній третині, дном якої є м'язи та фасція. При огляді ОСОБА_7 виявлено на бічній поверхні шиї справа в середній третині майже горизонтальна рана, яка була підвергнута первинній хірургічній обробці, розміром 6,0х0,2 см. Характер та відома морфологія виявленого тілесного ушкодження, відомі часові дані та обставини події, дозволяють стверджувати про те, що вказане тілесне ушкодження утворились за рахунок ударної дії предмету, якому притаманні колюче-ріжучі властивості (на кшталт ножа) можливо у строк та при обставинах, вказаних ОСОБА_7 , в ході проведенні слідчого експерименту за її участю від 14 квітня 2021 року. Вищевказане тілесне ушкодження відноситься до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я на строк понад 6 але менше ніж 21 добу (за критерієм тривалості розладу здоров'я) (Т.1 а.с.152-157);
- висновок експерта № 042-665-2021р від 05 липня 2021 року, згідно якого виявлене у ОСОБА_7 тілесне ушкодження відноситься до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я на строк понад 6 але не менше ніж 21 добу. Спричинене гр. ОСОБА_7 тілесне ушкодження, а саме колото різане поранення шиї справа, не супроводжувалось розвитком небезпечних для життя явищ (Т.2 а.с.115-120);
- висновок судово-психіатричного експерта № 219 від 06 травня 2021 року, згідно якого в період часу, до якого відноситься діяння, підозрюваний ОСОБА_9 не виявляв ознак будь якого психічного розладу, за своїм психічним станом міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. У теперішній час ОСОБА_9 не виявляє ознак будь якого психічного розладу, може правильно сприймати обставини, які мають значення для справи і давати про них відповідні свідчення. У ОСОБА_9 не виявлено клінічних ознак хронічного алкоголізму та наркоманії, лікування з цього приводу він не потребує (Т.1 а.с.163-166);
- висновок експерта № СЕ -19/111-21/24807-ХЗ від 27 травня 2021 року, згідно якого наданий на дослідження ніж не відноситься до холодної зброї, а є розкладним ножем з фіксатором, який відноситься до туристичних ножів господарсько-побутового призначення, виготовлений заводським способом. (Т.1 а.с.172-175);
- висновок експерта № 091-102-2021 від 28 травня 2021 року, згідно якого при судово-цитологічному дослідженні змивів з рук гр. ОСОБА_9 кров та клітини тканин людини не знайдені (Т.2 а.с.112-114).
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції потерпіла ОСОБА_7 зазначила, що не згодна з апеляційними скаргами як обвинуваченого ОСОБА_9 , так і його захисника - адвоката ОСОБА_8 . Добре пам'ятає події 12 квітня 2021 року та заподіяння їй ОСОБА_9 ножових поранень. Вказує на те, що обвинувачений вдарив її ножем в шию, потім був натиск ножа глибше, на що потерпіла відреагувала, запитавши в обвинуваченого чи вдарив він її ножем, на що, обвинувачений відповів потерпілій - «так». Потерпіла вважає, що якби вона своєю рукою не вхопилась за ніж своєю рукою, та в подальшому його не витягнула, то обвинувачений ОСОБА_9 вбив би її. Потім потерпіла вказала, що обвинувачений ОСОБА_9 схопив її за волосся і силоміць потяг за волосся на лавку, неподалік свого будинку. Нікого з людей поруч не було, вона закурила і в якийсь момент, щоб втекти від ОСОБА_9 , вдарила обвинуваченого пляшкою слабоалкогольного напою і почала тікати. Як бігла від ОСОБА_9 , витягнула телефон і зателефонувала чоловіку своєї племінниці - ОСОБА_11 , який був у неї вдома, і попросила його винести вату та перекис водню, бо в неї була порізана шия і йшла кров. Її рідні вибігли їй на зустріч. Обвинувачений біг за нею, а потім потерпіла пам'ятає як прибула швидка і її забрали до лікарні.
Проаналізувавши зібрані у даному кримінальному провадженні докази, що були досліджені як в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що обставини кримінального правопорушення в сукупності з даними про локалізацію та характер заподіяння ушкодження свідчать про те, що обвинувачений ОСОБА_9 , умисно завдаючи потерпілій ОСОБА_7 удари ножем у життєво важливий орган - шию потерпілої, яка цього не очікувала і від раптовості його дій не спроможна була захищатись, усвідомлював, що своїми діями посягає на життя потерпілої ОСОБА_7 і що від них вона може померти.
Тобто вказані докази дають підстави стверджувати те, що обвинувачений усвідомлював суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачав настання наслідків у виді смерті потерпілої і бажав настання цих наслідків. Це вказує на те, що обвинувачений діяв із прямим умислом на вбивство потерпілої.
Про направленість умислу обвинуваченого ОСОБА_9 саме на умисне вбивство потерпілої ОСОБА_7 також вказує і його поведінка та дії одразу після заподіяння потерпілій ушкодження, адже обвинувачений ОСОБА_9 , усвідомлюючи вчинені ним дії та знаючи про наслідки у виді небезпечного поранення життєво важливого органу, яке супроводжувалось кровотечею, не намагався надати будь-якої допомоги потерпілій ОСОБА_7 чи викликати їй швидку медичну допомогу, а навпаки змусив потерпілу сидіти на лавці біля під'їзду свого будинку.
Враховуючи, що потерпілу від смерті буквально відділяли лише кілька міліметрів і по суті їй просто пощастило, що завдана рана не виявилася смертельною, не можна вважати, що ОСОБА_9 , який наніс цілеспрямований удар ножем у шию потерпілій, а потім примусив її сидіти поряд із особою та спостерігав, яка вона стікає кров'ю, не надаючи жодної допомоги, не мав прямого умислу на вбивство, і доводи апеляційних скарг обвинуваченого та захисника цього не спростовують.
Таким чином, аналізуючи зібрані у кримінальному провадженні та досліджені під час судового розгляду докази, оцінюючи їх з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведення вини ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, оскільки вона підтверджується сукупністю доказів, наявних у матеріалах кримінального провадження та безпосередньо досліджених судом першої інстанції, які узгоджуються між собою та не спростовуються будь-якими іншими належними та допустимими доказами.
Апеляційний суд вважає, що зважаючи на стан потерпілої, яка була дуже схвильованою після нанесеного їй удару, вона вчинила дії, які перешкодили обвинуваченому продовжити злочин, вдаривши ОСОБА_9 пляшкою по голові, втекла від нього, тобто вчинила настільки активний опір, який міг бути у даній ситуації для доведення умислу на її вбивство до кінця.
Колегією суддів також було ретельно перевірено версію обвинуваченого ОСОБА_9 про те, що він не завдавав потерпілій жодних ушкоджень, а лише хотів запобігти її діям, коли на його відмову лишитись у нього на ніч, вона піднесла ніж до своєї шиї та погрожувала йому покалічити себе та звинуватити його у цьому, і визнає її безпідставною, оскільки вона суперечить з'ясованим в ході перегляду фактичним обставинам та спростовується матеріалами провадження.
Отже, заперечення обвинуваченим ОСОБА_9 своєї вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, за змістом його пояснень, колегія суддів вважає способом уникнути відповідальності за вчинене.
Доводи захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_8 про те, що в обвинуваченого ОСОБА_9 було достатньо часу та можливості вбити потерпілу у разі дійсного наміру та остання не відчувала загрозу своєму життю, на допомогу не кликала, суперечать власне показанням потерпілої, як наданим в суді першої інстанції, так і поясненням, наданим в ході апеляційного перегляду. Більше того, показання потерпілої ОСОБА_7 є послідовними та узгоджуються з іншими доказами, які містяться в матеріалах кримінального провадження, на підставі яких суд першої інстанції і встановив наявність фактів та обставин, що мали значення для цього кримінального провадження та підлягали доказуванню.
Твердження захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_8 про те, що при врученні 31 травня 2021 року ОСОБА_9 повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри було порушено його право на захист через відсутність при здійсненні цієї процесуальної дії захисника, колегія суддів відхиляє, оскільки, по-перше, обставини кримінального провадження не були такими, що відповідно до вимог ст. 52 КПК України (у редакції чинній на час вчинення відповідної процесуальної дії) вказували на обов'язкову участь захисника, по-друге, ст. ст. 276-278 КПК України (у редакції чинній на час вчинення відповідної процесуальної дії) не містили будь-яких застережень про необхідність залучення захисника при здійсненні повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри.
Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_9 про застосування до нього недозволених методів при проведенні слідчих дій, то за заявою його захисника щодо можливого перевищення службових повноважень працівниками Святошинського УП ГУНП в м. Києві, а саме спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 ТУ ДБР у м. Києві 23.09.2021 внесено відомості до ЄРДР за №62021100010000919 від 23.09.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 365 КК України.
Колегія суддів вважає, що під час розгляду цього кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, суд першої інстанції не допустив істотних порушень вимог процесуального закону і правильно застосував норми матеріального закону.
Апеляційний суд також погоджується з видом та розміром покарання, призначеним ОСОБА_9 судом першої інстанції, так як при визначенні обвинуваченому покарання судом дотримано вимоги ст. 65 КК України та враховано ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та особу винного.
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що судом не враховано те, що обвинувачений офіційно був працевлаштований, чого не було враховано судом першої інстанції, не є підставою для пом'якшення ОСОБА_9 покарання.
Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди з обвинуваченого на користь потерпілої, суд першої інстанції належним чином врахував весь комплекс моральних страждань, які були спричинені потерпілій внаслідок протиправних дій ОСОБА_9 , та обґрунтовано визначив розмір стягнутої моральної шкоди, з яким погоджується колегія суддів, а тому доводи апеляційної скарги захисника у цій частині задоволенню не підлягають.
Порушень норм матеріального чи процесуального права, наслідком яких є зміна чи скасування судового рішення, колегією суддів під час апеляційного розгляду не встановлено.
Таким чином, вирок суду є законним, обґрунтованим та вмотивованим, а тому має бути залишений без змін, а апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника щодо його скасування - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 31 травня 2022 року щодо ОСОБА_9 - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, -в той самий строк з моменту вручення йому копії судового рішення.
Суддя Суддя Суддя