22 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 161/18255/23 пров. № А/857/24888/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Носа С. П.,
суддів - Кухтея Р. В., Ільчишин Н. В.;
за участю секретаря судового засідання - Гранат В. В.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 листопада 2023 року у справі № 161/18255/23 (головуючий суддя Крупінська С. С., м. Луцьк) за позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці про скасування постанови,-
20 жовтня 2023 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення №3Х/8-104/2/ПТ/ПС від 12.10.2023 та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування вимог позовної заяви зазначено, що 12.10.2023 головним державним інспектором відділу з питань безпеки праці Південного регіону Управління інспекційної діяльності у Львівській області Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Кокотко О.В. було складено протокол про адміністративне правопорушення №3Х/8-104/2/ПТ за фактом порушення вимог п.8 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого Постановою КМУ від 17.04.2019 року № 337, щодо порушення директором ТзОВ «СМ-Рембуд» ОСОБА_1 встановленого терміну надання повідомлення Західному міжрегіональному управлінню Державної служби з питань праці про нещасний випадок на виробництві. Постановою відповідача від 12.10.2023 року накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. на ОСОБА_1 за порушення ч.6 ст.41 КУпАП. Позивач вважав що притягнення його до адміністративної відповідальності є незаконним, оскільки притягаючи його до адміністративної відповідальності, посадові особи Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці діяли всупереч вимог чинного законодавства, оскільки постанову складено поза межами строку притягнення до адміністративної відповідальності, документи складено не кваліфіковано та з численними помилками, що тягне за собою скасування постанови. Крім того, через неможливість визначення посадової особи, що винесла оскаржувану постанову немає можливості правильно визначити розмір штрафу, який має право накладати та чи інша особа.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 листопада 2023 року позовні вимоги задоволено. Скасовано постанову Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці № 3Х/8-104/2/ПТ/ПС від 12.10.2023 року, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 6 ст. 41 КУпАП України - закрито (редакція резолютивної частини рішення суду з врахуванням ухвали про виправлення описки від 27.12.2023).
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідачем - Західним міжрегіональним управлінням державної служби з питань праці, подано апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що 25.07.2023 року у Західному Міжрегіональному управлінні Державної служби з питань праці було зареєстровано повідомлення за номером 9669/3Х/1-23 про нещасний випадок, що стався 10.06.2023 року о 17 год. у котельні КП «Володимиртепло». Інспектором відділу з питань безпеки праці Південного регіону Управління інспекційної діяльності у Львівській області Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Кокотко О.В. було складено протокол про адміністративне правопорушення №3Х/8-104/2/ПТ від 12.10.2023 року з яким було ознайомлено ОСОБА_1 та за наслідками розгляду даного протоколу було складено постанову про накладення адміністративного стягнення №3Х/8-104/2/ПТ/ПС від 12.10.2023 згідно якої вирішено притягнути позивача до адміністративної відповідальності за порушення ч.6 ст.41 КУпАП. Оскаржувана постанова винесена в межах встановлених строків та з дотриманням порядку її винесення, а тому не підлягає скасуванню.
Позивачем надіслано до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому висловлено прохання відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Представник позивача в судовому засіданні в режимі відеоконференції проти задоволення апеляційної скарги заперечив.
Представник відповідача в судовому засіданні просив апеляційну скаргу задовольнити.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Встановлено, що 12.10.2023 року головним державним інспектором відділу з питань безпеки праці Південного регіону Управління інспекційної діяльності у Львівській області Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Кокотко О.В. було складено протокол № 3Х/8-104/2/ПТ у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за фактом порушення вимог п.8 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого Постановою КМУ від 17.04.2019 року № 337.
12.10.2023 року начальником відділу розслідування, аналізу обліку виробничого травматизму та аварій Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Михайлюком В.О. винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ч.6 ст.41 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. Уповноважена особа, яка винесла постанову: головний державний інспектор О.В. Кокотко.
Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ч.6 ст.41 КУпАП порушення встановленого порядку повідомлення (надання інформації) центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, про нещасний випадок на виробництві тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, і на фізичних осіб, які не мають статусу підприємців та використовують найману працю, від двадцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 25.07.2023 року у Західному Міжрегіональному управлінні Державної служби з питань праці було зареєстровано повідомлення за номером 9669/3Х/1-23 про нещасний випадок, що стався 10.06.2023 року о 17 год. у котельні КП «Володимиртепло». Наведене зокрема видно з оскаржуваної постанови, у якій зазначено: «копія повідомлення про нещасний випадок, підписане ОСОБА_1 , зареєстроване Західному Міжрегіональному управлінні Державної служби з питань праці №9669/3Х/1-23 від 25.07.2023».
Згідно ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Однак, протокол про адміністративне правопорушення був складений 12.10.2023 року, при тому що повідомлення підприємство подало 25.07.2023 року, тобто з порушення встановленого терміну. Також в порушення ч.1 ст.38 КУпАП останній день притягнення позивача до адміністративної відповідальності є 25.09.2023 року.
Згідно ч.1 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
Апелянтом вказано про те, що винна у вчиненні правопорушення особа була виявлена під час спеціального розслідування, однак доказів проведення такого розслідування суду не надано.
Крім того, повідомлення від 25.07.2023 року №9669/3Х/1-23 було підписане ОСОБА_1 , а тому особа, яка вчинила правопорушення, була відомою Західному міжрегіональному управлінню державної служби з питань праці з моменту реєстрації повідомлення від 25.07.2023.
Відповідно до ч.1 ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Як свідчить зміст протоколу про адміністративне правопорушення № 3Х/8-104/2/ПТ від 12.10.2023 року у ньому відсутні посилання на статті Кодексу України про адміністративні правопорушення, які передбачають відповідальність за порушення п.8 «Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві», затвердженого Постановою КМУ від 17.04.2019 р. № 337.
Крім того, в постанові №3Х/8-104/2/ПТ/ПС від 12.10.2023 зазначено, що розгляд адміністративної справи здійснював начальник відділу розслідувань, аналізу обліку виробничого травматизму та аварій Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці. Разом з тим, уповноваженою посадовою особою, яка винесла і підписала оскаржувану постанову зазначено головного державного інспектора відділу з питань безпеки праці Південного регіону Управління інспекційної діяльності у Львівській області Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Кокотко О.В.
Відповідно до ч.2 ст.231 КУпАП, від імені органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право: 1) за адміністративні правопорушення, передбачені частинами п'ятою (крім порушень санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм) і шостою статті 41, статтею 93: державні інспектори - штраф до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; головні державні інспектори, начальники інспекцій центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, та їх заступники - штраф до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; начальники управлінь і відділів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, та їх заступники - штраф до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; керівник центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, та його заступники - штраф до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, штраф відносно позивача був застосований не у відповідності до ч.6 ст.41 КУпАП.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. З цього приводу слід зазначити наступне.
Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом першим частини третьої вказаної статті передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому ст.134 КАС України. За змістом п.1 ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З наведеного слідує, що в підтвердження здійсненної правової допомоги необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.
Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Судом встановлено, що між позивачем та адвокатським бюро «АФК» укладено договір про надання правової допомоги.
Згідно Акта приймання-передачі наданих послуг від 15 лютого 2024 року, правова (правнича) допомога, що надавалась позивачу у справі полягала в наступних послугах: участь в судовому засіданні 1350 грн., підготовка відзиву 2700 грн.
Отже, заявлений до стягнення з відповідача розмір витрат на правову (правничу) допомогу у справі становить 4050 грн.
Апеляційний суд також зазначає, що відповідно до п. 2 ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат слід врахувати чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним ст. ст. 19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суті наданих послуг, колегія суддів приходить до висновку, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 4050 грн. є неспівмірною із складністю справи та наданими адвокатом послугами, із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг.
При визначенні суми відшкодування вказаного виду судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналізуючи вищевикладене, виходячи з принципів обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, складності справи та значення справи для сторін, колегія суддів приходить до переконання про те, що заява позивача про стягнення витрат на правову (правничу) допомогу підлягає до задоволення в частині, а саме: стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 1 500 грн. витрат на правову допомогу.
Керуючись статтями 241, 250, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці - залишити без задоволення, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 листопада 2023 року у справі № 161/18255/23 - залишити без змін.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці (ЄДРПОУ: 44778105) понесені витрати на професійну правничу (правову) допомогу в розмірі 1 500 (тисячу п'ятсот) грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя С. П. Нос
судді Р. В. Кухтей
Н. В. Ільчишин
Повне судове рішення складено 22.02.2024