22 лютого 2024 рокусправа № 380/29312/23
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Гулкевич І.З., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Лемберг ЗІЗ” до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішень,-
встановив:
Товариства з обмеженою відповідальністю “Лемберг ЗІЗ” звернулося в суд з позовом, в якому просить : визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100395/2 від 06.07.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації №UA209230/2023/001822; №UA209000/2023/100429/2 від 19.07.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації №UA209230/2023/001926; №UA209000/2023/100457/2 від 26.07.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації № UA209230/2023/001989; №UA209000/2023/100471/2 від 03.08.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації № UA209230/2023/002052.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ТзОВ “Лемберг ЗІЗ” разом з митними деклараціями було надано відповідачеві на підтвердження заявленої митної вартості товарів документи, які частиною 2 статті 53 Митного кодексу України віднесено до документів, що підтверджують митну вартість товарів, а саме пунктом 2 зовнішньоекономічний договір (контракт) та додатки до нього, пунктом 3 інвойс, фактуру-проформу, специфікації (делівері ноте), пакувальні листи товару та платіжні доручення про оплату товару. Вказані документи містять усі необхідні реквізити. У даному випадку, при митному оформленні товарів позивачем були надані митному органу інвойси, в яких міститься інформація щодо товару, який поставляється, зокрема про його ціну, а відтак доводи відповідача щодо неможливості визнання митної вартості депортованих товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у статті 53 Митного кодексу України, є безпідставними. Відповідачем не доведено та не обґрунтовано належними та достатніми доводами й доказами наявність у поданих йому зазначених у частині 2 статті 53 Митного кодексу України документів розбіжностей, ознак підробки, відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, що унеможливлює законне витребовування додаткових документів за частиною 3 статті 53 Митного кодексу України. Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку. Зазначення митним органом в оскаржуваних рішеннях, що в калькуляціях транспортних витрат наданих декларантом відсутнє документальне підтвердження всіх складових транспортних витрат; розмір транспортних витрат є на значно нижчому рівні в порівнянні з іншими транспортними витратами відповідно до кілометражу. Дані твердження відповідача в оскаржуваних рішеннях не доведено та не обґрунтовано належними та достатніми доводами й доказами, не зазначені інші порівняні документи інших транспортних засобів. З огляду на вказане, вважає позовні вимоги обґрунтованими, просить суд позов задовольнити.
Ухвалою суду від 19.12.2023 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.
Відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Обґрунтовуючи відзив відповідач зазначив, що під час здійснення митного контролю, а саме правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача, та перевірки документів, поданих декларантом для підтвердження митної вартості товарів, встановлено наявність розбіжностей в поданих документах. Також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів. Зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості та обумовили необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені частинами другою четвертою статтею 53 Митного кодексу додаткові документи та відомості. Однак, відповідач вважає, що декларантом не спростовані наявні розбіжності у документах. Враховуючи наведене, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.
Представником позивача в спростування заперечень відповідача, висловлених у відзиві на позовну заяву, подано до суду відповідь на відзив.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю “Лемберг ЗІЗ” (покупець) та фірмою “Рав-Поль Стефанський” (продавець) укладено контракт №01-12 від 23.12.2021.
Згідно з п.1.1 контракту, продавець передає товар, а покупець купує товар та платить за нього. За умовою п.2.1. контракту, ціна товару може бути визначена у доларах США, євро або польських злотих, і виходить із пропозиції Продавця, а за п.2.2. контракту, продавець має право змінювати ціни за час дії контракту.
У п.3.1. контракту визначено, що умови доставки товару за даним контрактом - FCA Юліанов (Польща), Інкотермс 2020.
У п.3.7 контракту вказано, що продавець передає покупцю разом із товаром документи : експортна фактура, специфікація на товар, CMR (міжнародна автотранспортна накладна).
За п.3.8. контракту визначено, що строк отримання товару становить 30 днів з моменту передоплати.
У п.4.2. контракту зазначається, що строк оплати - передоплата.
У п. 13.1 контракту зазначається, що строк дії контракту до 31.12.2023.
Позивачем з метою митного оформлення товару подано до Львівської митниці митну декларацію 23UA209230071797U4. Одночасно, декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією в якості підстави для застосування основного методу було надано документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її: зовнішньоекономічний договір №01-12 від 23.12.2021, рахунок про форма PRN0294820688160623; банківський документ про оплату товару №NJBKLN6 U07МКLGT; інвойс FSE0024020688160723Е; специфікація товару до фактури FSE0024020688160723Е; CMR; митна декларація країни відправлення 23PL445010E1741595; калькуляція транспортних витрат за період 03-05 липня 2023 року; сертифікати про походження товару; договір про надання послуг митного брокера №60/2022.
Під час митного оформлення декларантом заявлено митну вартість згідно з п. 1 ч. 1 ст. 57 МК України за основним методом (ціна договору) по ціні вказаній в рахунку-фактурі (інвойсі) FSE0024020688160723Е на суму 48842,21 польських злотих.
Відповідачем заявлено вимоги про надання додаткових документів згідно з переліком ч. 3-4 ст. 53 Митного кодексу України. На вимогу митниці позивачем подано додаткові документи.
Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості № UA209000/2023/100395/2 від 06.07.2023, згідно з якими проведено наступні коригування митної вартості: за кодом товару 6402911000 встановлена вартість за одиницю 58,9350 пол. злот; за кодом товару 6201401000 встановлена вартість за одиницю 33,0480 пол. злот; за кодом товару 6403911300 встановлена вартість за одиницю 70,5600 пол. злот; за кодом товару 6404199000 встановлена вартість за одиницю 67,5730 пол. злот; за кодом товару 6403999300 встановлена вартість за одиницю 49,2790 пол. злот; за кодом товару 6403400000 встановлена вартість за одиницю 60,0780 пол. злот; за резервним методом. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугували: інші МД за 2023 рік.
Підставою для коригування митної вартості вказано: (1) подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; (2) надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена; (3) п.3.8. контракту передбачає прийняття товару 30 днів з моменту передоплати.
Також, Львівська митниця прийняла картку відмови № UA209230/2023/001822 в прийнятті МД.
З метою митного оформлення позивачем було подано нову митну декларацію 23UA209230072306U9, із врахуванням митної вартості вказаної у рішенні про коригування митної вартості товарів UA209000/2023/100395/2 від 06.07.2023.
Позивачем з метою митного оформлення товару подано до Львівської митниці митну декларацію 23UA209230076877U0. Одночасно, декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією в якості підстави для застосування основного методу було надано документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її: зовнішньоекономічний договір №01-12 від 23.12.2021; рахунок про форма PRN0314320688160723; банківський документ про оплату товару №NJBKLN7Е070ХВТW; інвойс FSE0025820688160723Е; специфікація товару до фактури FSE0025820688160723Е; CMR; митна декларацію країни відправлення 23PL445010E1867368; калькуляція транспортних витрат за період 17-18 липня 2023; сертифікати про походження товару; договір про надання послуг митного брокера №60/2022.
Під час митного оформлення декларантом заявлено митну вартість згідно з п. 1 ч. 1 ст. 57 МК України за основним методом (ціна договору) по ціні вказаній в рахунку-фактурі (інвойсі) FSE0025820688160723Е на суму 46069,09 польських злотих.
Відповідачем заявлено вимоги про надання додаткових документів згідно з переліком ч. 3-4 ст. 53 Митного кодексу України. На вимогу митниці позивачем подано додаткові документи.
Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості № UA 209000/2023/100429/2 від 19.07.2023, згідно з якими проведено наступні коригування митної вартості: за кодом товару 6403400000 встановлена вартість за одиницю 60,2307 пол. злот; за кодом товару 6401929000 встановлена вартість за одиницю 72,9528 пол. злот; за кодом товару 6403999300 встановлена вартість за одиницю 55,0583 пол. злот; за кодом товару 6403911300 встановлена вартість за одиницю 63,3682 пол. злот; за кодом товару 6210109800 встановлена вартість за одиницю 29,6835 пол. злот; за резервним методом. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугували: інші МД за 2023 рік.
Підставою для коригування митної вартості вказано: (1) подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; (2) надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена; (3) п.3.8. контракту передбачає прийняття товару 30 днів з моменту передоплати.
Також, Львівська митниця прийняла картку відмови № UA209230/2023/001926 в прийнятті МД.
З метою митного оформлення позивачем було подано нову митну декларацію 23UA209230077147U0, із врахуванням митної вартості вказаної у рішенні про коригування митної вартості товарів UA 209000/2023/100429/2 від 19.07.2023.
Позивачем з метою митного оформлення товару подано до Львівської митниці митну декларацію 23UA209230079345U3. Одночасно, декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією в якості підстави для застосування основного методу було надано документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її: зовнішньоекономічний договір №01-12 від 23.12.2021; рахунок про форма PRN0323120688160723; банківський документ про оплату товару №NJBKLN7LО7Q759T; інвойс FSE0026720688160723Е; фактура (накладна) на експорт FSE0026720688160723Е; специфікація товару до фактури FSE0026720688160723Е; пакувальний лист до інвойса FSE0026720688160723Е; CMR; митна декларація відправлення 23PL445010E1933013; калькуляція транспортних витрат від 26 липня 2023; сертифікати про походження товару; договір про надання послуг митного брокера №60/2022.
Під час митного оформлення декларантом заявлено митну вартість згідно з п. 1 ч. 1 ст. 57 МК України за основним методом (ціна договору) по ціні вказаній в рахунку-фактурі (інвойсі) FSE0026720688160723Е на суму 39198,45 польських злотих.
Відповідачем заявлено вимоги про надання додаткових документів згідно з переліком ч. 3-4 ст. 53 Митного кодексу України. На вимогу митниці позивачем подано додаткові документи.
Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості № UA 209000/2023/100457/2 від 26.07.2023, згідно з якими проведено наступні коригування митної вартості: за кодом товару 6403999600 встановлена вартість за одиницю 14,7600 USD; за кодом товару 6401929000 встановлена вартість за одиницю 13,5000 USD; за кодом товару 6403400000 встановлена вартість за одиницю 13,0100 USD; за кодом товару 6403911300 встановлена вартість за одиницю 8,0100 USD; за кодом товару 6210109800 встановлена вартість за одиницю 7,5100 USD; за резервним методом. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугували: інші МД за 2023 рік.
Підставою для коригування митної вартості вказано: (1) подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; (2) надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена; (3) п.3.8. контракту передбачає прийняття товару 30 днів з моменту передоплати.
Також, Львівська митниця прийняла картку відмови № UA209230/2023/001989 в прийнятті МД.
З метою митного оформлення позивачем було подано нову митну декларацію 23UA209230079540U2, із врахуванням митної вартості вказаної у рішенні про коригування митної вартості товарів UA 209000/2023/100457/2 від 26.07.2023.
Позивачем з метою митного оформлення товару подано до Львівської митниці митну декларацію 23UA209230082129U2. Одночасно, декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією в якості підстави для застосування основного методу було надано документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її: зовнішньоекономічний договір №01-12 від 23.12.2021; рахунок про форма PRN0330720688160723; банківський документ про оплату товару №NJBKLN7SО7R8QIB; інвойс FSE0027420688160823Е; специфікація товару до фактури FSE0027420688160823Е; CMR; митна декларацію країни відправлення 23PL445010Е2008064; калькуляція транспортних витрат за період 31 липня- 03 серпня 2023 року; сертифікати про походження товару; договір про надання послуг митного брокера №60/2022.
Під час митного оформлення декларантом заявлено митну вартість згідно з п. 1 ч. 1 ст. 57 МК України за основним методом (ціна договору) по ціні вказаній в рахунку-фактурі (інвойсі) FSE0027420688160823Е на суму 67068,38 польських злотих.
Відповідачем заявлено вимоги про надання додаткових документів згідно з переліком ч. 3-4 ст. 53 Митного кодексу України. На вимогу митниці позивачем подано додаткові документи.
Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості № UA 209000/2023/100471/2 від 03.08.2023, згідно з якими проведено наступні коригування митної вартості: за кодом товару 6403400000 встановлена вартість за одиницю 66,6098 пол. злот; за кодом товару 6403911300 встановлена вартість за одиницю 72,5273 пол. злот; за кодом товару 6506101000 встановлена вартість за одиницю 16,6654 пол. злот; за кодом товару 66201401000 встановлена вартість за одиницю 35,9948 пол. злот; за кодом товару 6203433100 встановлена вартість за одиницю 32,8771 пол. злот; за резервним методом. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугували: інші МД за 2023 рік.
Підставою для коригування митної вартості вказано: (1) подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; (2) надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена; (3) п.3.8. контракту передбачає прийняття товару 30 днів з моменту передоплати.
Також, Львівська митниця прийняла картку відмови №UA209230/2023/002052 в прийнятті МД.
З метою митного оформлення позивачем було подано нову митну декларацію 23UA209230082326U0, із врахуванням митної вартості вказаної у рішенні про коригування митної вартості товарів UA 209000/2023/100471/2 від 03.08.2023.
Не погоджуючись із рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
При вирішенні спору по суті суд керувався наступним.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.4 ч.3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
У відповідності до вимог статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Митний Кодекс України (далі - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Згідно з ст.1 МК України законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Відповідно до ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно з п.1 ч.1 ст.50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.
Відповідно до ч.1 ст.51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами першою та другою ст.52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант зобов'язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до частин першої третьої ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний:
1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;
3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;
4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:
у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:
1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;
3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;
4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;
5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;
6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Статтею 55 МК України встановлено порядок коригування митної вартості товарів.
Відповідно до частини другої цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (далі - Правила), встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів “Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості” має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.
При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.
Наведені вище положення митного законодавства зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Посилання відповідача на те, що розмір транспортних витрат документально не підтверджений; в калькуляціях транспортних витрат наданих декларантом відсутнє документальне підтвердження всіх складових транспортних витрат; розмір транспортних витрат є на значно нижчому рівні в порівнянні з іншими транспортними витратами відповідно до кілометражу, суд вважає безпідставними, оскільки дані твердження відповідача в оскаржуваних рішеннях не доведено та не обґрунтовано належними та достатніми доводами й доказами, не зазначені інші порівняльні документи інших транспортних засобів.
Так, у постанові колегії Касаційного адміністративного суду Верховного суду від 31.05.2019 по справі № 804/16553/14 (№ в ЄДРСР 82119177) суд дійшов висновку: Надаючи оцінку доводам Митниці щодо не включення до митної вартості витрат на транспортування, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані позивачем під час митного оформлення довідки про транспортні витрати не є первинними документами відповідно до Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, а отже не можуть підтверджувати дійсність даної господарської операції.
Однак Суд зазначає, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.”
Вказану правову позицію підтримав Верховний Суд у справі № 400/2922/18 від 07.05.2020.
Посилання відповідача на те, що в CMR (міжнародно автотранспортна накладна) не зазначено ім'я, адреса та штамп перевізника, суд вважає безпідставними, оскільки із калькуляцій транспортних витрат позивач власними транспортними засобами здійснював доставку товару від місця навантаження визначеного в контракті (Julianov, Польща) до Львів. Також суд звертає увагу, що державний номерний знак вказаний у калькуляціях транспортних витрат, НОМЕР_1 , співпадає із номерним знаками автомобіля вказаного у міжнародній автотранспортній накладній (CMR), відтак відсутній перевізник товару, а тому графі 16,22,23 відсутні відомості про перевізника.
Щодо вартості товару в декларації країни відправлення (Польща), то в ній відсутня графа загальна вартість товару, лише вказується вартість статистична щодо кожної позиції товару. Вартість статистична не є тотожною фактурній вартості товару, а тому їх не можна порівнювати.
Суд наголошує, що вказані обставини жодним чином не свідчать про наявність розбіжностей чи відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, або наявність ознак не автентичності поданих до митного оформлення документів.
Відповідачем не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а саме по собі зазначення митним органом у спірних рішеннях про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.
Встановлені судом фактичні обставини свідчать про відсутність у відповідача фактичних підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості товарів, а саме коригування митної вартості є необґрунтованим.
У Постанові КАС ВС від 28.10.2020 у справі № 1.380.2019.000724 (№ в ЄДРСР 92482738) та зазначено: “За встановленими у цій справі обставинами, суть виявлених митним органом недоліків знайшла своє відображення безпосередньо у рішеннях про коригування митної вартості, які у процедурі митного оформлення є кінцевими та позбавляють декларанта можливості подавати додаткові документи. В той же час у вимогах про надання додаткових документів відповідач не зазначив законодавчо визначених підстав для цього та не вказав, чому з наданих до митного оформлення документів неможливо визначитись з правильністю (неправильністю) визначення декларантом митної вартості товару, а виключно наведено пропозицію надання додаткових документів за переліком, встановленим частиною третьої статті 53 МК України. Такий підхід відповідача суперечить нормам статті 53 КАС України, оскільки встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Натомість, у цій справі декларант фактично був позбавлений можливості зрозуміти, які саме складові митної вартості викликали сумнів у митного органу та які належить усунути додатковими документами”.
Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 по справі №520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодекс якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.
Встановлені судом фактичні обставини свідчать про відсутність у відповідача фактичних підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості товарів.
Дослідивши документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару, суд вважає, що такі містять чітку і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, які у сукупності підтверджують числові значення митної вартості (її складових) та не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Суд вважає необґрунтованим висновок митного органу про те, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що митним органом не доведено наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів, натомість позивач підтвердив заявлену митну вартість товарів необхідними документами. Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів та карток відмови в прийнятті митної декларації.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.
Відповідно до вимог ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці необхідно стягнути судовий збір у розмірі 13420,00 грн.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 12000,00 грн суд зазначає.
Відповідно до ст.16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно положень ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст.134 КАС України).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст.134 КАС України).
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі “Баришевський проти України”, від 10.12.2009 у справі “Гімайдуліна і інших проти України”, від 12.10.2006 у справі “Двойних проти України”, від 30.03.2004 у справі “Меріт проти України” заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Згідно з положеннями ч.7, 9 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до ст.30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З системного аналізу наведених вище правових норм вбачається, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Крім того, на підтвердження здійсненної правової допомоги, необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися в акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження підстав, факту понесення та розміру витрат, пов'язаних з розглядом справи, представник позивача надав суду: договір про надання правової допомоги №26/23 від 12.12.2023, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю “Лемберг ЗІЗ” та адвокатом Цебак І.С.; додаток №1 до договору №26/23; звіт про надану правову допомогу від 13.12.2023 та платіжну інструкцію №1340 від 12.12.2023 на суму 12000,00 грн.
Згідно п.2 додатку №1 до договору №26/23 розмір гонорару становить 12000,00 грн за оскарження рішень митних органів щодо коригування митної вартості товару та карток відмови в прийнятті митних декларацій за №UA209000/2023/100395/2 від 06.07.2023; картки відмови в прийнятті митної декларації №UA209230/2023/001822; №UA209000/2023/100429/2 від 19.07.2023; картки відмови в прийнятті митної декларації №UA209230/2023/001926; №UA209000/2023/100457/2 від 26.07.2023; картки відмови в прийнятті митної декларації № UA209230/2023/001989; №UA209000/2023/100471/2 від 03.08.2023; картки відмови в прийнятті митної декларації № UA209230/2023/002052 в суді першої інстанції.
Зі змісту звіту про надання правової допомоги вбачається, що адвокатом надано такі послуги: вивчення наданих матеріалів (документів) по 4 спірних (оскаржуваних) рішеннях митного органу; написання позовної заяви, в тому числі: розрахунок ціни позову, розрахунок розміру судового збору, підготовка правової позиції у справі, вивчення судової практики в даній категорії справ, написання позову - 9 год, вивчення отриманого відзиву на позов із додатками, підготовка відповіді на відзив - 4 год.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст.134 КАС України).
Суд відмічає, що митний орган заперечує щодо стягнення витрат на правничу допомогу, вказує про те, що позивачем не надано жодних документів, які б свідчили про понесення витрат на кваліфіковану правову допомогу.
Суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/West Alliance Limited” проти України”, заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії” зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Так, на думку суду, вартість за послуги підготовки позовної заяви та відповіді на відзив є завищеними, оскільки фактично зазначені заяви складаються з викладу обставин справи, норм законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та судової практики. Тобто підготовка позовної заяви, враховуючи якість позову, та відповіді на відзив не потребували багато часу, що свідчить про завищення суми витрат, які підлягають сплаті за вказані послуги.
Також суд зауважує, що позивач вільний у виборі представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що сума витрат на послуги адвоката в розмірі 12000,00 грн. є надмірною, не відповідає критерію розумності їхнього розміру, обсягу фактично наданих послуг та їх складності, а тому суд присуджує на користь позивача витрати в розмірі 5000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд -
постановив :
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100395/2 від 06.07.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/001822.
Визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100429/2 від 19.07.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/001926.
Визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100457/2 від 26.07.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/001989.
Визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100471/2 від 03.08.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/002052.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Лемберг ЗІЗ” судовий збір в сумі 13420,00 грн.
Стягнути з Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Лемберг ЗІЗ” витрати на правничу допомогу у сумі 5000,00 грн.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяГулкевич Ірена Зіновіївна