Сквирський районний суд Київської області
Справа № 376/201/24
Провадження № 3/376/172/2024
"22" січня 2024 р. суддя Сквирського районного суду Київської області Батовріна І. Г. , розглянувши матеріали, які надійшли від ВП №1 Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, освіта середня, працюючого, жителя АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код відсутній,
за ч.2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Встановив:
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 , повторно протягом року, 01.01.2024 року о 17 години 40 хв. в АДРЕСА_1 , умисно висловлював погрози в сторону свої співмешканки ОСОБА_2 ,що проживає разом із ним чим вчинив психологічне насильство, тим самим вчинив правопорушення передбачене ч.2 ст.173-2 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що між ними з дружиною часто виникають сварки, 01.01.2024 також булак побутова сварка, оскільки дружина його не впускала в будинок. Зазначив, що наміру ображати дружину не мав, просто голосно стукав у двері. Просив провадження по справі закрити.
На підтвердження провини ОСОБА_1 до протоколу про адміністративне правопорушення додано: заява та пояснення ОСОБА_2 , з якої вбачається, що ОСОБА_1 виражався в її бік нецензурною лайкою; пояснення ОСОБА_1 , згідно з якими 01.01.2024 дружина не впускала його в будинок, тому він стукав в двері та висловлювався нецензурною лайкою;протокол медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп"яніння від 01.01.2024, яким встановлено, що ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп"яніння( 1,6 проміле); терміновий заборонний припис; постанова Сквирського районного суду Київської області від 28.09.2023 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до ст.ст.245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
З'ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст.252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Положеннями статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно диспозиції ч.2 ст.173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністратитвному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Пунктом 14 статті 1 вказаного Закону передбачено, що психологічне насильство -це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру (п.4 ч.1 ст.1 вказаного Закону).
Окрім того, обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.2 ст.173-2 КУпАП необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч.2 ст.173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров'ю іншого члена сім'ї.
Отже, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання та образи не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснював, що він постійно має конфлікт з дружиною. Вважає, що дружина постійно спровокує його до конфліктів та на даний час взагалі примирились з дружиною.
З огляду на наведені пояснення та наявні матеріали, додані до протоколу про адміністративне правопорушення беззаперечно вбачається, що між останніми постійно виникають конфлікти.
Обставини домашнього насильства, описані у протоколі серії ВАВ №918567 від 01.01.2024, не дозволяють зробити висновок про наявність в діях ОСОБА_1 , складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП, оскільки в них не зазначено не лише про характер вчиненого психологічного насильства відносно ОСОБА_2 , а й про завдання внаслідок цього шкоди її фізичному або психічному здоров'ю.
Суд звертає увагу на те, що нецензурна лайка в межах конфлікту, за відсутності доказів на підтвердження завдання шкоди психічному здоров'ю потерпілої не охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП, оскільки завдання шкоди в даному випадку є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони даного проступку.
Будь-яких інших доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП, за обставин викладених у протоколах, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять.
Виходячи з вищевикладеного, оцінивши досліджені у судовому засіданні докази, суд дійшов висновку, що провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.173-2 КУпАП підлягає закриттю, у зв'язку з відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП.
Керуючись ст. ст.7, 9, 245, 247,251, 252, 279,280,283, 284,287,294КУпАП суддя,-
Постановив:
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , закрити за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Київської області протягом десяти днів з дня її винесення через Сквирський районний суд.
Суддя І. Г. Батовріна