Справа № 741/1194/23 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/172/24
Категорія - Доповідач ОСОБА_2
14 лютого 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Чернігові, в режимі відеоконференції, кримінальне провадження, внесене в ЄРДР за № 12023270300000216 від 18.02.2023 року, за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника-адвоката ОСОБА_7 на вирок Носівського районного суду Чернігівської області від 27 жовтня 2023 року стосовно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Червоні Партизани Носівського району Чернігівської області, громадянина України, із повною загальною середньою освітою, неодруженого, який не працює, зареєстрований та фактично проживає в АДРЕСА_1 , раніше не судимого в порядку ст. 89 КК України,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 121 КК України,
за участю учасників кримінального провадження
прокурора ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника - адвоката ОСОБА_7 .
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини
Вироком Носівського районного суду Чернігівської області від 27 жовтня 2023 року ОСОБА_6 визнано винуватим та призначено йому покарання за ч. 1 ст. 121 КК України у виді 5 років позбавлення волі.
Строк відбуття покарання ОСОБА_6 визначено рахувати з часу його затримання, а саме, з 18.02.2023 року.
Зараховано в строк відбуття покарання на підставі ч. 5 ст.72 КК України з розрахунку один день попереднього ув'язнення за день позбавлення волі строк з 18 лютого 2023 року до набрання вироком законної сили.
Запобіжний захід обвинуваченому до набрання вироком законної сили залишено попередній - тримання під вартою.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів в сумі 44751 грн. 95 коп.
Питання про речові докази вирішено у порядку ст. 100 КПК України.
Судом першої інстанції встановлено, що 18 лютого 2023 року близько 03 години 00 хвилин, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_6 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у квартирі за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 , разом із ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час конфлікту, що трапився між ними на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, з метою заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_9 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, умисно наніс їй один удар кухонним ножем в область грудної клітки зліва та неодноразові удари кулаками та ногами в область голови, тулуба та кінцівок, спричинивши потерпілій тілесні ушкодження у вигляді відкритої травми грудей, яка виражалась колото-різаним пораненням лівої половини грудної клітки з проникненням у грудну порожнину, множинних переломів ребер з обох сторін, підшкірної емфіземи, правобічного пневмотораксу та лівобічного гемо пневмотораксу, які за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, а також численних синців обличчя, синців живота, поверхневої забійно-рваної рани правої кисті, численних дрібних синців нижніх кінцівок, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень легкого ступеню тяжкості.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 , не оспорюючи висновків суду щодо встановлених фактичних обставин кримінального провадження, доведеності вини та правильності кваліфікації його дій, просив змінити вирок суду в частині призначеного покарання, застосувавши положення ст. 69 КК України.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що судом при призначенні покарання не в повній мірі враховані дані про стан його здоров'я, також те, що він надавав потерпілій медичну допомогу, викликав швидку, активно сприяв розкриттю злочину, щиро розкаявся, раніше не судимий. Потерпіла не має до нього жодних претензій та на суворості покарання не наполягає.
Вказані обставини, на думку апелянта, є підстави для призначення йому більш м'якого покарання, із застосуванням ст. 69 КК України.
В апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 просила змінити вирок суду в частині призначеного покарання, яке за своїм розміром є явно несправедливим через суворість, та призначити покарання із застосуванням ст. 75 КК України.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом при призначенні ОСОБА_6 покарання, поряд з врахуванням обставини, що пом'якшує покарання, - щире каяття, не врахував як пом'якшуючі обставини - активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, виклик поліції та швидкої допомоги, надання першої медичної допомоги потерпілій, позицію потерпілої, яка просила не позбавляти обвинуваченого волі. ОСОБА_6 вину визнав повністю.
Крім того, суд 1 інстанції не в достатній мірі врахував особу обвинуваченого, зокрема, стан його здоров'я, що підтверджено відповідними медичними документами, характеристику з місця проживання, в якій відсутні негативні дані.
Апелянт вважає, що всі зазначені обставини могли стати підставою для застосування судом положень ст. 75 КК України.
Вважає, що судом безпідставно не розглядалася можливість застосування положень ст. 69 КК України, хоча матеріали містять достатньо доводів для її застосування.
Також зазначає, що експертизою було встановлено, що отримані тілесні ушкодження виключають можливість одномоментного утворення в умовах падіння на площині. В той же час, з протоколу допиту свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 вбачається, що вони чули гуркіт у коридорі, де потерпіла знаходилася на четвереньках. Свідок ОСОБА_11 засвідчила, що сутичок, бійок вона не чула. Тому на підставі даних свідчень і висновків експерта неможливо ставити в обвинувачення ОСОБА_6 нанесення легких тілесних ушкоджень та ушкоджень середньої тяжкості, які малися на потерпілій, так як вона в нетверезому стані відлучалася з будинку та могла отримати тілесні ушкодження поза його межами.
Щодо нанесення ножового поранення, обвинувачений підтвердив свою вину повністю, викликав швидку медичну допомогу та поліцію, намагався сам допомогти ОСОБА_9 , що залишено поза увагою судом 1 інстанції.
Зі змісту висновку органу пробації, на який суд посилається у вироку, не вбачається на яких саме фактичних даних він дійшов висновку про неможливість виправлення особи обвинуваченого без ізоляції від суспільства.
Приймаючи до уваги особу винного, який у відповідності до ст. 89 КК України, вважається не судимим, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, наявність більше п'яти пом'якшуючих обставин, особу обвинуваченого, те, що він має постійне місце проживання, його відношення до вчиненого, який визнав свою вину, позицію потерпілої, яка просила не позбавляти обвинуваченого волі, так як вони перебували у дружніх стосунках, відсутність факту перебування на обліку у лікарів нарколога та психіатра, суд мав можливість призначити ОСОБА_6 покарання із застосуванням ст. 75, 76 КК України.
В запереченнях на апеляційну скаргу захисника прокурор вважав вирок суду законним та обґрунтованим, просив у задоволенні апеляційної карги відмовити.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні обвинувачений та його захисник підтримали подані апеляційні скарги, просили їх задовольнити, пом'якшити ОСОБА_6 покарання як із застосуванням положень ст. 69, так і на підставі ст. 75 КК України.
Прокурор у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні апеляційних скарг сторони захисту.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини та мотиви, з яких суд виходив при ухваленні судового рішення
Заслухавши доповідача, позицію сторони захисту, думку прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні зазначеного у вироку діянні за обставин, встановлених судом, та кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 121 КК України, зроблено з дотриманням вимог ст. 23 КПК України на підставі об'єктивного з'ясування обставин, підтверджених доказами, які було досліджено і перевірено під час судового розгляду, а також оцінено відповідно до ст. 94 цього Кодексу та яким надана правильна юридична оцінка.
Зокрема, висновку щодо винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, суд першої інстанції дійшов на підставі аналізу показань самого обвинуваченого, який не спростовував факту нанесення потерпілій тілесних ушкоджень та не заперечував, що саме внаслідок його протиправних дій потерпіла отримала тілесні ушкодження, при цьому повідомив, що під час конфлікту спричинив ножове поранення ОСОБА_9 , проте, що він бив потерпілу кулаками та ногами в область голови, тулуба, ніг та рук не пригадує; показань потерпілої ОСОБА_9 , яка повідомила про обставини нанесення їй обвинуваченим тілесних ушкоджень; даних протоколів слідчих дій, зокрема, протоколу слідчого експерименту від 10.06.2023 року, згідно з яким обвинувачений відтворив обставини нанесення ОСОБА_9 тілесних ушкоджень; висновків експертиз, в тому числі й висновку судово-медичної експертизи №86 від 30.03.2023 року, яким встановлено, що у ОСОБА_9 , серед іншого, виявлені тілесні ушкодження у вигляді синців обличчя, живота та нижніх кінцівок, а також тілесне ушкодження, яке було встановлене в ділянці правої кисті, як в комплексі, так і окремо відносяться до категорії тілесних ушкоджень легкого ступеню тяжкості, які не спричинили короткотривалий розлад здоров'я чи незначну стійку втрату працездатності; тілесні ушкодження, які були встановлені в ділянці грудей, як такі, що супроводжувались проникненням у грудну порожнину та розвитком загрозливих для життя явищ у вигляді правобічного пневмотораксу (накопиченням повітря у правій плевральній порожнині) та лівобічного гемопневмотораксу (накопиченням крові та повітря у лівій плевральній порожнині) в комплексі відносяться до ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння і за цією ознакою кваліфікуються як тілесні ушкодження тяжкого ступеня тяжкості. Орієнтовна давність утворення відмічених тілесних ушкоджень становить не пізніше 05 год. 30 хв. 18 лютого 2023 року. Відповідно до кількості тілесних ушкоджень, які були встановлені при експертизі, зважаючи на їх характер та розташування, можна вважати, що в даному випадку могли мати місце неоднократні (в загальній кількості не менше дев'ятнадцяти-двадцяти одного) травматичні впливи на тіло потерпілої, при цьому місцем прикладання травмуючої сили були її голова (не менше семи травматичних дій), груди (не менше п'яти травматичних дій), живіт (не менше двох-чотирьох травматичних дій) та кінцівки (не менше п'яти травматичних дій). Особливості характеру та локалізації частини відмічених тілесних ушкоджень не виключають можливості утворення їх за умов, на які вказувала потерпіла під час її допиту, та виключають можливість одномоментного утворення в умовах падіння на площині, в тому числі, якому могло передувати можливе прискорення тіла (удар або поштовх).
Вказані в судовому рішенні докази в їх сукупності безперечно доводять винуватість ОСОБА_6 у вчиненому злочині й об'єктивних підстав недовіряти їм немає.
Ураховуючи обставини кримінального провадження, аналізуючи висновок судово-медичної експертизи, який виключає можливість утворення виявлених тілесних ушкоджень у потерпілої в умовах падіння на площині, в тому числі, якому могло передувати можливе прискорення тіла, зміст показань обвинуваченого, який не заперечував спричинення тілесних ушкоджень, зважаючи на відсутність у квартирі сторонніх осіб, колегія суддів вважає безпідставними твердження сторони захисту про отримання легких тілесних ушкоджень та ушкоджень середньої тяжкості потерпілою ОСОБА_9 поза межами помешкання або під час падіння, так як саме обвинувачений контактував з останньою, а тому об'єктивно був єдиним, хто міг заподіяти її відповідні тілесні ушкодження. При цьому колегія суддів зазначає, що в цьому випадку обвинувачений повинен нести відповідальність за наслідками, що настали, тобто за спричинення потерпілій тяжких тілесних ушкоджень. Обвинувачення ОСОБА_6 за спричинення потерпілій тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості не висувалося та у відповідності до вимог ст. 337 КПК України не було предметом розгляду суду 1 інстанції.
Положеннями ст. 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору покарання, ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Згідно ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. Це є правом, а не обов'язком суду.
Згідно з положеннями ст. 75 КК України якщо суд, серед іншого, при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше пяти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд І інстанції при призначенні обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, дотримуючись вимог кримінального закону, урахував усі обставини справи, в тому числі дані про особу винного, його вік, стан здоровя, соціальне становище, відсутність даних про перебування на обліку у лікаря-нарколога, те, що обвинувачений перебуває на диспансерному обліку у лікаря-психіатра з 1997 року з діагнозом: «Легка розумова відсталість», однак відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 318 від 30 травня 2023 року у період часу, до якого відноситься кримінальне правопорушення мав місце вроджений психічний розлад у формі легкої розумової відсталості, але він був здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, за його психічним станом на теперішній час психіатричне лікування йому не показане, також те, що він раніше не судимий в порядку ст. 89 КК України, а так само ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його наслідки, ставлення до скоєного.
Змістом оскаржуваного вироку встановлено, що обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_6 суд визнав щире каяття. Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого суд визнав вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку та вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння. З даним висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.
Активне сприяння розкриттю злочину - це надання особою органам дізнання або досудового слідства будь-якої допомоги в установленні невідомих їм обставин справи: повідомлення правоохоронним органам або суду фактів, надання доказів, іншої інформації про свою злочинну діяльність.
Вищезазначену обставину колегія суддів не може визнати такою, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , так як відсутні на те підстави.
Доводи захисника про те, що суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_6 не врахував його поведінку під час та після вчинення злочину, зокрема те, що саме він викликав швидку допомогу та надавав першу медичну допомогу, є безпідставними, так як обвинувачений хоча і намагався надати домедичну допомогу потерпілій, проте вона до приїзду медичних працівників знаходилась у без свідомому стані, до якого він її і довів своїми протиправними діями, що свідчить про певний ступінь його небезпеки в суспільстві.
Відсутність у потерпілої будь-яких претензій до обвинуваченого, на що посилається захисник, не є вирішальним при призначенні покарання та враховується в сукупності з іншими обставинами.
Взявши до уваги всі зазначені обставини, а також дані про особу обвинуваченого, суд І інстанції дійшов обґрунтованого висновку про призначення ОСОБА_6 покарання в межах санкції інкримінованої статті, у виді позбавлення волі, яке є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень. Призначене покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, а тому відсутні підстави для його пом'якшення шляхом застосування положень ст. 69 та ст. 75 КК України, як про те йдеться в апеляційних скаргах.
Апеляційний суд вважає, що саме таке покарання є законним, справедливим, буде відповідати тяжкості правопорушення, сприятиме виправленню винного та попередженню вчинення ним нових кримінальних правопорушень, а також не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.
Враховуючи вищевикладене, апеляційні скарги не підлягає задоволенню.
Порушень вимог кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування чи зміну судового рішення, у кримінальному провадженні не вбачається, тому вирок суду є законним та обґрунтованим.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 407, 418, 419 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника-адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а вирок Носівського районного суду Чернігівської області від 27 жовтня 2023 року стосовно ОСОБА_6 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути подана касаційна скарга до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, які тримаються під вартою - в той самий строк з дня вручення їм копії судового рішення.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4