Номер провадження: 11-сс/813/318/24
Справа № 494/166/24 1-кс/494/55/24
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
14.02.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретарів судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Березівського райсуду Одеської обл. від 28.01.2024, якою в межах к/п №12024162260000066 від 26.01.2024 відносно:
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Мемрик Красноармійського району Донецької обл., громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, який проходить військову службу по мобілізації у в/ч НОМЕР_1 , у військовому званні солдат, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого: АДРЕСА_2 , раніше не судимого
- підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 25.03.2024, без визначення розміру застави
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді було задоволено клопотання ст. слідчого СВ Березівського РВП ГУНП в Одеській обл. ОСОБА_9 та застосовано відносно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, до 25.03.2024, з утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», без визначення розміру застави.
Мотивуючи зазначене рішення, слідчий суддя послався на те, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України та органом досудового розслідування було доведено існування в зазначеному кримінальному провадженні ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема підозрюваний може вдатись до спроб переховування від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення, обумовлені тяжкістю покарання, що загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим, останній тривалий час проживав у Покровському районі Донецької обл., є військовослужбовцем, не має постійного визначення місця дислокації та має доступ до зброї.
Окрім того, слідчий суддя враховуючи положення ч. 4 ст.183 КПК України, а також те що інкримінований ОСОБА_7 злочин вчинений із застосуванням насильства, вважав за можливе не визначати розмір застави.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 зазначила, що вважає оскаржувану ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою, з огляду на наступне:
- поза увагою слідчого судді залишилось те, що прокурором не доведено існування в зазначеному кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України;
- слідчий суддя вийшов за рамки пред'явленої підозри, зазначивши, що ОСОБА_7 є військовослужбовцем та має доступ до зброї та перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння зміг отримати зброю, яка була знайдена під час його затримання;
- слідчим суддею не взято до уваги, що ОСОБА_7 є раніше не судимим, отримав спеціальну освіту, у молодому віці добровільно був мобілізований, приймав участь у бойових діях, отримав тяжке поранення та знову, після одужання, став на захист Батьківщини;
- слідчим суддею не враховано того, що ОСОБА_7 має міцні соціальні зв'язки, зокрема: мати, цивільну дружину та дитину 2023 р.н., які знаходяться на його утриманні, а також те, що з початку 2023 року добровільно став на захист держави, отримав тяжке поранення та після лікування був дислокований до несення служби с. Каїри, виконував завдання на збиття ворожих дронів;
- слідчим суддею не взято до уваги те, що на окупованій території близьких родичів та знайомих у ОСОБА_7 не має, його родина, зокрема рідна мати, брат та сестра, виїхали з-під обстрілів, отримали статус ТПО та проживають за адресою: АДРЕСА_2 .
Посилаючись на викладені обставини, захисник ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого та застосувати відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання з покладення на нього відповідних обов'язків.
Заслухавши доповідь судді, пояснення підозрюваного та його захисника, які підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти її задоволення, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд приходить до висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Частина 1 ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Разом з тим, ч. 1 ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Згідно з приписом п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Як вбачається з мотивувальної частини ухвали, слідчий суддя зазначених вище вимог кримінального процесуального закону дотримався в повному обсязі.
Так, з матеріалів вбачається, що 26.01.2024 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років з конфіскацією майна або без такої.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий і прокурор; недостатність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), як джерело права.
Відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21.04.2011, заява №42310/04, суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
З огляду на те, що в апеляційній скарзі не порушується питання щодо обґрунтованості повідомленої ОСОБА_7 підозри, колегія суддів вважає, що на теперішній час підозра останнього у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України є обґрунтованою та полягає у тому, що 25.01.2024, приблизно о 22:30 год. у ОСОБА_7 , який перебував у стані алкогольного сп'яніння за адресою: вул. Центральна у с. Каїри, Березівського району, Одеської області виник умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом поєднане з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, а саме автомобілем марки «ВАЗ» моделі «2121» д.н.з. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_10 .
У подальшому, ОСОБА_7 на виконання свого злочинного умислу, направленого на незаконне заволодіння транспортним засобом, поєднаного з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, наніс тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_10 , який, відчуваючи перевагу нападника побіг з місця події, після чого не маючи ні волевиявленням власника, діючи умисно, протиправно, з метою незаконного заволодіння транспортним засобом, шляхом вільного доступу проник до салону вказаного автомобіля, який належить потерпілому та після чого, сівши за кермо вищевказаного автомобіля та використовуючи ключи, які були в замку запалювання, привів у рух транспортний засіб, поїхавши з місця події, тобто встановивши фактичний контроль над ним, таким чином незаконно заволодів автомобілем марки «ВАЗ» моделі «2121» д.н.з. НОМЕР_2 , вартістю 40 000 грн., який належить ОСОБА_10 .
Зазначена підозра ОСОБА_7 підтверджується матеріалами, доданими до клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу.
Колегія суддів також враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Згідно із п.п. 34-36 рішення ЄСПЛ «Москаленко проти України», обґрунтована підозра щодо вчинення заявником тяжкого злочину могла бути підставою для його першого взяття під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При цьому, колегія суддів зауважує на тому, що ризик це, зокрема, невизначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для досудового слідства подій та запобіжний захід застосовується саме для запобігання ризиків, тобто до моменту їх настання.
Апеляційний суд погоджується із висновком слідчого судді, звертає увагу на те, що в зазначеному кримінальному провадженні існують доведені стороною обвинувачення ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема того, що підозрюваний ОСОБА_7 може вдатись до спроб переховування від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків та потерпілого; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, відповідальність за який встановлена у виді позбавлення волі; останньому відомі анкетні дані свідків та потерпілого; ОСОБА_7 проходить військову службу та не має постійного визначеного місця дислокації, що може унеможливити його явку в судові засідання та як наслідок може призвести до невиправданого затягування судового розгляду.
Разом із тим, колегія суддів вважає голослівними посилання сторони захисту з приводу того, що слідчий суддя вийшов за рамки пред'явленої підозри, зазначивши, що ОСОБА_7 є військово- службовцем та має доступ до зброї та перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння зміг отримати зброю, яка була знайдена під час його затримання.
Так, відповідно до мотивувальної частини ухвали слідчого судді, вбачається, що саме підозрюваний під час судового засідання повідомив, що після незаконного заволодіння транспортного засобу у нічний час та перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння зміг отримати зброю, яка була знайдена у автомобілі під час його затримання, що також підтверджується наявним в матеріалах провадження протоколом огляду місця події (а.с. 36-39), у зв'язку із чим слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність в зазначеному кримінальному провадженні ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливе вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення.
Водночас, апеляційний суд приймає до уваги твердження сторони захисту, що ОСОБА_7 є раніше не судимим, має мати, цивільну дружину та дитину 2023 р.н., які знаходяться на його утриманні, а також те, що він був мобілізований у молодому віці, приймав участь у бойових діях, проте зауважує на тому, що зазначені обставини не слугували стримуючим фактором щодо невчинення інкримінованого йому злочину, а також не свідчать про відсутність встановлених вище апеляційним судом ризиків.
Обставин, визначених в ч. 2 ст. 183 КПК України, що виключають можливість застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ні слідчим суддею, ні апеляційним судом під час апеляційного розгляду скарги не встановлено.
Окрім того, відповідно до приписів п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Враховуючи, що органами досудового розслідування ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, поєднаного із застосування насильства, слідчий суддя вірно застосував відносно нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Відповідно до приписів п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Таким чином, колегія суддів приходить до переконання, що органом досудового розслідування була доведена неможливість застосування на даному етапі досудового розслідування відносно підозрюваного ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою без визначення розміру застави, для запобігання названим вище ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, тому вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги захисника та скасування законної та обґрунтованої ухвали слідчого судді немає.
Керуючись ст.ст. 24, 177, 178, 183, 194, 370, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Березівського райсуду Одеської обл. від 28.01.2024, якою відносно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 25.03.2024, без визначення розміру застави - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4