Номер провадження: 22-ц/813/2347/24
Справа № 522/13168/22-Е
Головуючий у першій інстанції Свячена Ю.Б.
Доповідач Драгомерецький М. М.
25.01.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Драгомерецького М.М.,
суддів: Громіка Р.Д., Сегеди С.М.,
розглянув заяву ОСОБА_1 про відвід судді Драгомерецького М.М., в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів, -
Рішенням Приморського районного суду м. Одеса від 18 квітня 2023 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за несвоєчасну сплату аліментів відмовлено.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулась до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеса від 18 квітня 2023 року, та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 вересня 2023 року визначено склад суду, а саме: головуючий суддя Драгомерецький М.М., судді учасники колегії: Громік Р.Д., Сегеда С.М..
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 16 жовтня 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18 квітня 2023 року, в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.
19 січня 2024 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Драгомерецького М.М., з підстав п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, яким встановлено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
В обґрунтування заяви вказано, що 16 жовтня 2023 року було відкрито апеляційне провадження за її апеляційною скаргою, проте станом на час написання зазначеної заяви про відвід рішення суду досі не ухвалено, хоча за цією категорією справ строки розгляду вже сплинули. ОСОБА_1 вказує, що не ухвалення рішення суду по її справі у розумні строки розцінюються як не допуск її до правосуддя. Тому, суддя Драгомерецький М.М. навмисно позбавив скаржника ОСОБА_1 права на розгляд її апеляційної скарги судом у вигаданий ним спосіб.
Перевіривши доводи заяви про відвід та вивчивши матеріали справи, що стосуються даної заяви, колегія суддів апеляційного суду вважає, що заява про відвід судді є необґрунтованою та безпідставною, з огляду на наступне.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року і являється частиною національного законодавства, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Частина 7 пункт 1 статті 56 цього Закону передбачає, що суддя зобов'язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.
Однією із гарантій права учасника справи на незалежний, безсторонній і справедливий суд є право на відвід судді (колегії суддів). Проте, право на відвід не є абсолютним. В інакшому випадку воно перетвориться у свавільне обрання суддів для розгляду справи та спосіб процесуального зловживання, що суперечитиме інтересам інших учасників справи та суспільним інтересам загалом.
Відвід має бути обґрунтований посиланням на факти, які вказують на залежність, упередженість або необ'єктивність судді щодо сторін чи будь-кого з них. Лише за таких обставин відвід буде правомірним і убезпечить сторони від залежного, упередженого або необ'єктивного суду.
Відповідно до вимог ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених ст. 37 ЦПК України.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Статтею 40 ЦПК України встановлений порядок вирішення заявленого відводу, згідної якої питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Суд, який розглядає справу має бути «безстороннім» в контексті ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Дослідивши питання безсторонності суддів з двох точок зору, Європейський Суд з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia), рішення від 28 листопада 2002 року, зазначив, що по-перше, йдеться про суб'єктивний підхід, для того щоб спробувати визначити переконання та особисту поведінку конкретного судді у конкретній обстановці.
Зокрема, суд не повинен суб'єктивно виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання; особиста безсторонність судді не ставиться під сумнів, аж доки не буде доведено протилежне.
По-друге, слід застосувати об'єктивний підхід, метою якого є пересвідчитися, чи надає суд необхідні гарантії, щоб зняти з цього приводу можливість будь-якого правомірного сумніву (див., серед інших рішення у справах: «Білуха проти України» від 09 листопада 2006 року п.п. 49,54; «Бочан проти України» від 03 травня 2007 року, п. 66; «Агрокомплекс» проти України» від 06 жовтня 2011 року, п. 136; «Олександр Волков проти України» від 09 січня 2013 року, п.п. 103,107).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в п. 66 рішення у справі «Бочан проти України» від 03.05.2007 (заява № 7577/02) зазначив, що «безсторонність, в сенсі п. 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі».
Як вбачається із заяви ОСОБА_1 , фактично підставою для відводу судді Одеського апеляційного суду Драгомерецького М.М. є порушення суддею строків розгляду справи зазначеної категорії.
Однак, колегія суддів вважає зазначити наступне.
Так, матеріалами справи встановлено, що ухвалою Одеського апеляційного суду від 16 жовтня 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18 квітня 2023 року, в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.
Згідно вимог ч. 1 ст. 371 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
При цьому, суддя Одеського апеляційного суду Сегеда С.М., який є учасником колегії, перебував у відпустці з 18 по 27 грудня 2023 року та з 30 грудня 2023 року по 19 січня 2024 року (накази №195-в від 01.11.2023, №214-в від 28.12.2023).
У зв'язку із чим колегія суддів апеляційного суду позбавлена була можливості розглянути апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18 квітня 2023 року протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, та вважає, що оскільки суддя Сегеда С.М. тривалий час перебував у відпустці, апеляційним судом не було порушено розумні строки розгляду даної справи.
Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Згідно практики Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності і неупередженості суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу, в ході об'єктивної перевірки, має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
Отже, заявляючи відвід заявник повинен навести об'єктивні причини щодо наявності в діях суддів фактору зацікавленості в результаті розгляду справи або ж навести дійсні обставини, які б викликали сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Таким чином, розглянувши питання, з точки зору національного закону - ст. 36 ЦПК України, в контексті ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини щодо безсторонності суду слід зазначити, що колегія суддів не вбачає об'єктивного та суб'єктивного критерію, а саме: наявності будь-якого правомірного сумніву в безсторонності судді при вирішенні процесуальних питань, а вказане в заяві твердження про порушення суддею строків розгляду даної справи не знайшли свого підтвердження, а тому вказане не може бути підставою для відводу.
У заяві про відвід не наведеного жодного належного та допустимого доказу, на підставі якого можна було б зробити висновок про нібито упередженість судді Одеського апеляційного суду Драгомерецького М.М. при розгляді даної цивільної справи.
Доводи заявника про навмисне позбавлення скаржника ОСОБА_1 права на розгляд апеляційної скарги, носять характер непідтверджених звинувачень, що не знайшли свого об'єктивного обґрунтування.
Відповідно до частини третьої статті 40 ЦПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Керуючись ст. ст. 33, 36, 40, ЦПК України, Одеський апеляційний суд,-
Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Драгомерецького М.М. - визнати необґрунтованою.
Цивільну справу №522/13168/22-Е за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів, передати до канцелярії Одеського апеляційного суду для визначення, у встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України порядку, судді для вирішення питання про відвід.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст ухвали складено 25 січня 2024 року.
Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький
С.М. Сегеда
Р.Д. Громік