22 лютого 2024 року
м. Київ
cправа № 904/1875/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат»
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2024 (у складі колегії суддів: Дармін М.О. (головуючий), Парусніков Ю.Б., Чус О.В.)
та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2023 (суддя Красота І.О.)
у справі № 904/1875/23
за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»
до Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат»
про стягнення плати за користування вагонами у сумі 5 039 055,36 грн та збору за зберігання вантажу у сумі 175 177,56 грн,
У квітні 2023 року Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця») звернулося до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ПрАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат») про стягнення плати за користування вагонами у сумі 5 039 055,36 грн та збору за зберігання вантажу у сумі 175 177,56 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 20.03.2020 між сторонами укладено Договір № ПР/М-20240/НЮдч про експлуатацію залізничної під'їзної колії ПрАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат», яка примикає до станції Інгулець регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця».
Позивачем у червні - липні 2022 року за накладними згідно з переліком, наведеним у позовній заяві, на адресу ПрАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» було прийнято до перевезення вагони, станція призначення - Інгулець Придніпровської залізниці.
У зв'язку з затримкою вагонів на станції призначення Інгулець через несвоєчасне забирання відповідачем вагонів на свою під'їзну колію, АТ «Українська залізниця» складено відповідні акти та нараховано відповідачу плату за користування вагонами у сумі 5 039 055,36 грн та збору за зберігання вантажу у сумі 175 177,56 грн, вимога про стягнення яких є предметом позову, заявленого до ПрАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» у справі № 904/1875/23.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2023, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2024, позовні вимоги у справі № 904/1875/23 задоволено. Ухвалено стягнути з ПрАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь АТ «Українська залізниця» плату за користування вагонами у розмірі 5 039 055,36 грн, збір за зберігання вантажу у розмірі 175 177,56 грн та 78 213,49 грн судового збору.
Вважаючи заявлені позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, суди попередніх інстанцій виходили з того, що на виконання укладеного 20.03.2020 року Договору № ПР/М-20240/НЮдч про експлуатацію залізничної колії АТ «Українська залізниця» було прийнято до перевезення на адресу одержувача ПрАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» власні порожні вагони.
За фактом затримки у порядку, передбаченому пунктами 9, 10 Правил користування вагонами та контейнерами (далі - Правила), складено акти про затримку вагонів форми ГУ-23а, які не містили засвідчення обставин, що звільняють вантажовласника від відповідальності.
Відповідач не спростував доводів позивача, не надав доказів того, що мав можливість прийняти вагони, а також не довів наявність обставин, що могли б бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог з огляду на положення статті 121 Статуту залізниць України та пункту 16 Правил.
При цьому судами попередніх інстанцій відхилено посилання відповідача на телеграмне розпорядження АТ «Українська залізниця» від 05.04.2022 № ЦМ-13/693 та зроблено висновок про відсутність підстав для врахування часу комендантської години при нарахуванні плати за користуванням вагонами та збору за зберігання вантажу з огляду на те, що затримка спірних вагонів відбулася у червні-липні 2022 року, про що складено акти загальної форми ГУ-23, які не містять посилань на комендантську годину та свідчать про те, що вагони подавалися і забиралися відповідачем у тому числі й в період дії комендантської години.
Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, 05.02.2024 ПрАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» через систему «Електронний суд» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2024 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2023; ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення плати за користування вагонами в сумі 1 428 209,88 грн з ПДВ та збору за зберігання вантажу в сумі 41 300,64 грн з ПДВ (всього 1 469 510,52 грн з ПДВ).
У поданій касаційній скарзі ПрАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» послалося на те, зокрема, що судами попередніх інстанцій при вирішені спору неправильно застосовано пункти 6, 12 Правил в частині визначення часу користування вагонами за час затримки вагонів з вини вантажовласника з урахуванням телеграмного розпорядження АТ «Укрзалізниця» № ЦМ-13/693 від 05.04.2022, виданого на підставі рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 02.04.2022 (протокол № Ц-54/42 Ком.т), яким затверджено Перелік виняткових умов, які є підставою для звільнення замовників послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів, від обов'язку вносити плату за користування вантажними вагонами і контейнерами та зборів/плат АТ «Укрзалізниця» під час воєнного стану в Україні (далі - Перелік). При цьому скаржник зазначив про відсутність висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування цих норм, чим обґрунтував підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК.
За змістом пункту 5 частини першої статті 293 ГПК суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.
Проаналізувавши судову практику Верховного Суду у справах у подібних до цієї справи № 904/1875/23, що переглядається, правовідносинах, суд касаційної інстанції встановив, що у провадженні Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду перебувала справа № 904/2019/22 за позовом АТ «Українська залізниця» до ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення плати за користування вагонами за час їх простою з вини відповідача у зв'язку із затримкою їх прийняття відповідачем.
Правовідносини у справі № 904/2019/22, як і у справі № 904/1875/23, що розглядається, також виникли на підставі договорів про експлуатацію залізничної під'їзної колії, після введення в Україні воєнного стану та стосувалися, зокрема можливості зменшення нарахованої АТ «Українська залізниця» до стягнення з відповідача плати за користування вагонами за час затримки вагонів в період дії комендантської години.
За результатом касаційного розгляду справи № 904/2019/22 Верховний Суд ухвалив постанову від 19.04.2023, якою касаційну скаргу ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» залишив без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.02.2023 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2022 у справі № 904/2019/22 про задоволення позову залишив без змін.
Верховний Суд у постанові від 19.04.2023 у справі № 904/2019/22 виклав висновок щодо комплексного застосування положень Правил, а також телеграмного розпорядження АТ «Укрзалізниця» від 05.04.2022 № ЦМ-13/693 та рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 02.04.2022 (протокол №Ц-54/42 Ком.т) про затвердження Переліку.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 19.04.2023 у справі № 904/2019/22, щодо застосування зазначених Правил та Переліку, згідно з положеннями Переліку обставини, за наявності яких час затримки вагону не включається до часу користування вагоном, мають бути засвідчені актом загальної форми ГУ-23, який складається згідно з додатком 6 до Правил та має містити конкретний опис обставин, що стали підставою для затримки вагонів та складання актів. Саме акт загальної форми ГУ-23 є підставою не враховувати в час користування вагоном час існування обставин, зазначених вище (у тому числі обставин запровадження комендантської години на території, на якій розташована станція відправлення/призначення).
Рішення правління АТ «Українська залізниця» від 02.04.2022 (протокол №Ц-54/42 Ком.т) є локальним (внутрішнім) нормативним актом залізниці, який не вносить змін/доповнень до Статуту залізниць України, Правил перевезень вантажів та укладеного сторонами договору, а тому за відсутності складених залізницею актів про засвідчення відповідних обставин, а саме запровадження комендантської години на території, на якій розташована станція відправлення/призначення, відсутні підстави не враховувати в час користування вагоном час комендантської години (пункти 5.22., 5.26. постанови).
Про наявність зазначених вище висновків та про необхідність вирішення спорів із урахуванням таких висновків свідчать також ухвали Верховного Суду від 30.05.2023 у справі № 908/1219/22, від 16.05.2023 у справі №904/2589/22, від 16.05.2023 у справі № 904/2022/22, від 13.09.2023 у справі № 904/393/23, від 11.10.2023 у справі № 904/432/23, у яких суд касаційної інстанції з огляду на те, що Верховний Суд уже сформував та виклав в іншій справі з подібними правовідносинами (справа №904/2019/22) свій висновок щодо застосування Правил та рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 02.04.2022 (протокол №Ц-54/42 Ком.т) про затвердження Переліку, дійшов висновку, що касаційне провадження необхідно закрити на підставі пункту 4 частини першої статті 296 ГПК.
Ураховуючи викладене, зважаючи на те, що суд апеляційної інстанції переглянув рішення суду першої інстанції у справі № 904/1875/23 відповідно до висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ПрАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» у цій справі.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, відмовляючи у відкритті касаційного провадження у справах: № 904/3488/22 (ухвала від 08.09.2023), №904/1586/23 (ухвала від 27.11.2023),
Керуючись статтями 234, 235, 287, пунктом 5 частини першої статті 293 ГПК, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 904/1875/23 за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2024 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2023.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І. С. Берднік
Судді: В. А. Зуєв
І. С. Міщенко