Іменем України
22 лютого 2024 року м. Чернігівсправа № 927/1695/23
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження
Позивач: Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»,
код ЄДРПОУ 00039002, вул. Малопідвальна, 8, м. Київ, 01001
Відповідач: Фізична особа - підприємець Маркович Андрій Юрійович,
РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1
Предмет спору: про стягнення 14 974,41 грн,
не викликались,
Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі - ПАТ «Промінвестбанк») звернувся до суду з позовом до Фізичної особи - підприємця Марковича Андрія Юрійовича, у якому позивач просить суд стягнути з відповідача 14 974,41 грн, з яких 960,33 грн заборгованості зі сплати орендної плати, 12 032,77 грн заборгованості з відшкодування спожитих комунальних послуг (за теплопостачання), 429,31 грн інфляційних втрат, 113,49 грн - 3% річних та 1438,51 грн пені.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 25.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Також ухвалою від 25.12.2023 встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, а саме:
- відповідачу - п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами;
- позивачу - п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання до суду та відповідачу відповіді на відзив з доданими до неї документами;
- відповідачу - п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду та позивачу заперечень з доданими до них документами.
Ухвала суду від 25.12.2023 була доставлена відповідачу в його Електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 25.12.2023 о 18:35, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Отже, останнім днем для подання відповідачем відзиву на позов є 10.01.2024.
Згідно з ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди нерухомого майна №09/14-789/7/21 від 13.11.2020 в частині сплати орендної плати та відшкодування комунальних послуг (теплопостачання).
Відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень у встановлений строк до суду не надходило.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Оскільки відповідач не подав відзив у встановлений судом строк, справа вирішується за наявними у ній матеріалами.
Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
13.11.2020 між Публічним акціонерним товариством «Промінвестбанк» (далі - Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Марковичем Андрієм Юрійовичем (далі - Орендар) укладено договір оренди нерухомого майна № 09/14-789/7/21 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно за адресою: Чернігівська область, м. Прилуки, вул. Київська, 210, загальною площею - 21,45 кв.м.
План та місце розташування об'єкта оренди у будівлі наведені в Додатку № 1, що є невід'ємною частиною цього Договору.
Згідно з п. 2.1, 2.3 Договору передача Об'єкта оренди здійснюється за Актом приймання-передачі, що підписується уповноваженими представниками Сторін.
Об'єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання уповноваженими представниками Сторін Акта приймання-передачі Об'єкта оренди. Обов'язок з підготовки Акта, вказаного в п. 2.1. Договору, покладається на Орендодавця.
Строк оренди складає 18 місяців з моменту прийняття Об'єкта оренди Орендарем за Актом приймання-передачі Об'єкта оренди (п. 3.1. Договору).
За умовами п. 4.1, 4.2 Договору орендна плата за користування об'єктом оренди в місяць складає 2 100,00 грн, у тому числі ПДВ.
Щомісячно Орендар сплачує орендну плату в розмірі, передбаченому в п. 4.1. Договору, крім того відшкодовує Орендодавцю фактичні витрати, пов'язані з утриманням Об'єкта оренди та прибудинкової території (крім того ПДВ).
Щомісячно до 15 числа поточного місяця Орендодавець нараховує орендну плату за поточний місяць та направляє Орендарю в електронній формі рахунки, а Орендар на підставі отриманих від Орендодавця в електронній формі рахунків сплачує нараховану орендну плату за поточний місяць не пізніше 20 числа поточного місяця (п.п. 4.2.1 Договору).
Орендар на підставі виставлених Орендодавцем рахунків протягом 5 робочих днів з дня їх направлення Орендодавцем в електронній формі відшкодовує фактичні витрати Орендодавця за комунальними послугами та іншими послугами, пов'язаними з утриманням Об'єкта оренди і прибудинкової території, а саме:
- теплопостачання - пропорційно площі Об'єкта оренди до загальної площі будівлі, в якій знаходиться Об'єкт оренди.
У п. 4.5 Договору сторони погодили, що орендна плата індексується кожні шість місяців на офіційний індекс інфляції, який публікується Державною службою статистики, за попередні шість місяців, при цьому сторони погоджуються, що індексація розміру орендної плати не потребує внесення змін до цього Договору. Відлік шестимісячного періоду розпочинається з місяця, в якому Об'єкт оренди переданий в оренду.
Умовами п. 4.6, 4.7 Договору передбачено сплату Орендарем гарантійного платежу в розмірі фіксованої частини орендної плати за 1 останній місяць оренди, за рахунок якого Орендодавець має право покрити заборгованість Орендаря за платежами та/або штрафними санкціями, встановленими цим Договором.
Відповідно до п. 4.2.3 Договору у разі неотримання рахунку Орендарем від Орендодавця за 3 календарні дні до закінчення строку сплати, визначеного п. 4.2. Договору, Орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату у розмірі згідно з рахунком за попередній період/місяць або згідно з умовами Договору.
Згідно з п. 8.2 Договору у випадку прострочення строку сплати орендної плати та/або інших платежів за цим Договором Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі подвійної ставки НБУ, яка діє в період сплати пені, від суми боргу за кожний день прострочення. Пеня нараховується Орендодавцем, починаючи з дня фактичного виникнення обставин, які є підставою для нарахування, і до дня фактичного припинення таких обставин, при цьому сторони погоджуються, що вказані строки нарахування пені є такими, що погоджені сторонами за Договором у розумінні ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України . Сторони домовились збільшити тривалість позовної даності до вимоги про стягнення пені, встановленої п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, до трьох років.
Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і діє до повного виконання Сторонами зобов'язань згідно з цим Договором (п. 11.1 Договору).
Пунктом 11.7. Договору передбачено, що кожна зі сторін цим підтверджує, що повідомлення сторонами одна одну про будь-які обставини, що виникають протягом дії Договору, проводяться шляхом направлення письмових або електронних звернень, повідомлень, рахунків на виконання умов п. 4.2 цього Договору, сканованих копій документів, що оформлюються в процесі виконання сторонами зобов'язань за цим Договором тощо. При цьому повідомлення вважаються направленими належним чином, якщо вони надіслані на адреси, зазначені у п. 12 цього Договору. Сторони визнають офіційними та належним чином направленими повідомлення в електронній формі, якщо такі повідомлення були направлені однією стороною другій стороні з електронної адреси та на електронну адресу/адреси, зазначені в п. 12 Договору. При цьому, не порушуючи вимоги відповідного законодавства України про електронний документообіг, сторони підтверджують відсутність необхідності електронного підпису сторонами таких повідомлень. Сторони також підтверджують, що з моменту отримання письмового чи електронного звернення, повідомлення, сторона - одержувач такого звернення/повідомлення зобов'язана направити відповідь другій стороні у строк не більше 3 робочих днів.
У пункті 12 Договору зазначено електронну адресу Орендаря - ІНФОРМАЦІЯ_1
Відповідно до акта приймання-передачі Об'єкта оренди, що знаходиться за адресою: Чернігівська область, м. Прилуки, вул. Київська, 210, від 13.11.2020 Орендодавець передав, а Орендар прийняв у користування нерухоме майно загальною площею 21,45 кв. м, яке знаходиться за зазначеною вище адресою.
28.04.2023 відповідач повернув позивачу Об'єкт оренди, про що складено акт приймання-передачі (повернення з оренди) від 28.04.2023.
З наданих позивачем документів вбачається, що позивач виставляв відповідачу рахунки на оплату орендної плати та відшкодування витрат з теплопостачання за період дії Договору, які частково оплачені останнім.
Так, залишились неоплаченими наступні рахунки-фактури:
- №645 від 08.02.2022 в частині сплати орендної плати за Договором за період з 01.02.2022 по 28.02.2022 у розмірі 960,33 грн. Вказаний рахунок був направлений на електронну адресу відповідача 10.02.2022;
- №69 від 15.08.2022 в частині відшкодування витрат за теплопостачання за період з 01.01.2022 по 31.01.2022 у розмірі 2519,38 грн;
- №69 від 26.08.2022 в частині відшкодування витрат за теплопостачання за лютий 2022 року - квітень 2022 року у розмірі 9513,39 грн з ПДВ.
Рахунок №645 від 08.02.2022 був направлений на електронну адресу відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 10.02.2022, а рахунки №69 від 15.08.2022 та від 26.08.2022 - 05.10.2023.
Усього заборгованість відповідача перед позивачем за Договором зі сплати орендної плати та витрат на теплопостачання становить 12 993,10 грн.
Електронним листом від 20.03.2022 позивач повідомило відповідача про початок процедури ліквідації ПАТ «Промінвестбанк» та реквізити для погашення заборгованості.
09.12.2022 позивач на електронну адресу відповідача направив вимогу від 08.12.2022 про сплату заборгованості за Договором протягом 7 календарних днів з дня направлення цієї вимоги.
Доказів сплати заборгованості за Договором у розмірі 12 993,10 грн відповідач суду не надав.
Оцінка суду.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписами ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Аналогічну норму містить ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Пунктом 1 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Щодо заявленої до стягнення суми основної заборгованості.
Як встановив суд, на підставі укладеного між сторонами Договору відповідач прийняв в оренду від позивача нерухоме майно, за користування яким повинен був сплачувати позивачу орендну плату, а також відшкодовувати послуги з теплопостачання на підставі рахунків Орендодавця.
При цьому орендна плата підлягала сплаті не пізніше 20 числа поточного місяця (незалежно від отримання рахунку від позивача), а витрати на теплопостачання - протягом 5 робочих днів з дня направлення рахунку позивачем в електронній формі.
Відповідач сплачував орендну плату за користування спірним приміщенням, а також відшкодовував позивачу витрати на теплопостачання згідно з виставленими рахунками, однак свої зобов'язання виконав не в повному обсязі.
Так, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором становить 12 993,10 грн, з яких 960,33 грн боргу зі сплати орендної плати та 12 032,77 грн - з відшкодування витрат на теплопостачання.
Доказів сплати вказаної заборгованості або неотримання відповідних послуг, заперечень проти правильності здійсненого позивачем розрахунку розміру відшкодування витрат на теплопостачання та власного контррозрахунку зазначених сум відповідач суду не надав, більш того, останній здійснював розрахунки за теплопостачання за попередні періоди за Договором, а відтак погоджувався з відповідними нарахуваннями.
Оскільки відповідач у порушення ст. 525, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України взятих на себе зобов'язань не виконав та не сплатив позивачу у повному обсязі орендну плату за користування спірним приміщенням та витрати на теплопостачання у строки, визначені Договорі, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 12 993,10 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо заявленої до стягнення пені.
Враховуючи порушення відповідачем строків сплати орендної плати та витрат на теплопостачання, позивач заявив до стягнення 1438,51 грн пені, нарахованої за період з 21.02.2022 по 13.12.2023 на суму 960,33 грн та за період з 13.10.2023 по 13.12.2023 на суму 12 032,77 грн.
Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Зі ст. 230 Господарського кодексу України випливає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Сторони у Договорі передбачили господарсько-правову відповідальність за порушення умов Договору у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, нарахування якої не обмежується строком, встановленим ч. 6 ст. 232 ГК України.
Суд, здійснивши перевірку заявленої до стягнення пені, дійшов висновку про неправильне її нарахування, оскільки позивач не врахував положення ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України та неправильно визначив початок періоду нарахування пені на заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 960,33 грн.
Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридине значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
За змістом статті 252 ЦК України вбачається, що строк визначається, зокрема, днями, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Частиною п'ятою статті 254 ЦК України передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Отже, при визначенні строку (терміну) виконання зобов'язання судам необхідно враховувати загальні положення ЦК України про порядок визначення та обчислення строків (термінів), зокрема, щодо початку і закінчення строку (терміну), а також умови вчиненого сторонами спору правочину, на підставі якого виникло зобов'язання.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.
Оскільки кінцевий термін сплати спірної орендної плати припадав на 20.02.2022 - вихідний день, то в силу положень ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України останнім днем такої сплати є 21.02.2022, а тому нарахування пені повинно здійснюватися з 22.02.2022, а не з 21.02.2022.
За перерахунком суду розмір пені становить 1437,99 грн, а отже є меншим ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, тому позовні вимоги у частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 1437,99 грн.
Щодо заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Позивач також просить стягнути з відповідача 113,49 грн - 3% річних, нарахованих за період з 21.02.2022 по 13.12.2023 на суму 960,33 грн та за період з 13.10.2023 по 13.12.2023 на суму 12 032,77 грн та 429,31 грн інфляційних втрат, нарахованих за березень 2022 року - листопад 2023 року на суму 960,33 грн та за жовтень-листопад 2023 року на суму 12 032,77 грн.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.
За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, 3% річних нараховані позивачем за ті ж самі періоди, за які була нарахована пеня.
Отже, позивач невірно здійснив нарахування 3% річних через неправильне визначення початку періоду нарахування відсотків річних на заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 960,33 грн, про що суд зазначав вище.
За перерахунком суду розмір 3% річних становить 113,41 грн, а отже є меншим ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, тому позовні вимоги у частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 113,41 грн.
Суд, здійснивши перевірку заявлених до стягнення інфляційних втрат, дійшов висновку про правильне їх нарахування, відтак позовні вимоги у частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 429,31 грн підлягають задоволенню.
Висновки суду.
Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.
За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з'ясовано усі питання, винесені на його розгляд.
За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо судових витрат.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням часткового задоволення позову, розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача, становить 2683,89 грн.
Керуючись ст. 14, 73-80, 86, 126, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Марковича Андрія Юрійовича (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (код ЄДРПОУ 00039002, вул. Малопідвальна, 8, м. Київ, 01001) 960,33 грн заборгованості зі сплати орендної плати, 12 032,77 грн заборгованості з відшкодування витрат на теплопостачання, 1437,99 грн пені, 429,31 грн інфляційних втрат, 113,41 грн - 3% річних та 2683,89 грн витрат зі сплати судового збору.
3. У решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя В. В. Шморгун