Іменем України
22 лютого 2024 року м. Чернігівсправа № 927/1710/23
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження
Позивач: Державна екологічна інспекція у Чернігівській області,
код ЄДРПОУ 38053846, вул. Пантелеймонівська, 12, м. Чернігів, 14017
Відповідач: Фермерське господарство «Північ Агро»,
код ЄДРПОУ 3834298, вул. Польова, 3Б, с. Вертіївка, Ніжинський район, Чернігівська область, 16624
Предмет спору: відшкодування шкоди в сумі 5116,08 грн,
не викликались,
Державна екологічна інспекція у Чернігівській області звернулась до суду з позовом до Фермерського господарства «Північ Агро», у якому просить суд стягнути з відповідача 5116,08 грн шкоди, заподіяної внаслідок використання земель водного фонду не за цільовим призначенням.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 27.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Також ухвалою від 27.12.2023 встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, а саме:
- відповідачу - п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами;
- позивачу - п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання до суду та відповідачу відповіді на відзив з доданими до неї документами;
- відповідачу - п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду та позивачу заперечень з доданими до них документами.
Ухвала суду від 27.12.2023 була доставлена відповідачу в його Електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 27.12.2023 о 16:18, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Отже, останнім днем для подання відповідачем відзиву на позов є 11.01.2024.
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.
Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем законодавства про охорону навколишнього середовища, а саме використанням земельної ділянки водного фонду (прибережної захисної смуги) не за цільовим призначенням шляхом здійснення її розорювання та засівання пшеницею, внаслідок чого заподіяно збитки у розмірі 5116,08 грн.
Відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень у встановлений строк до суду не надходило.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Оскільки відповідач не подав відзив у встановлений судом строк, справа вирішується за наявними у ній матеріалами.
Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
Господарський суд Чернігівської області розглядав справу №927/879/21 за позовом керівника Козелецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Куликівської селищної ради до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , за участю третіх осіб - Державної екологічної інспекції у Чернігівській області, Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, Фермерського господарства «Північ Агро», про розірвання договору оренди земельної ділянки площею 48,2523 га (кадастровий номер 7422785000:04:003:0016), укладеного 10.07.2009 між Куликівською районною державною адміністрацією та ФОП ОСОБА_1 , реєстраційний запис № 040983500002 від 23.07.2009.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 21.12.2021 у справі №927/879/21, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2022, позов задоволено повністю та розірвано договір оренди землі від 10.07.2009, укладений між Куликівською селищною радою та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 , яким передано в оренду земельну ділянку, кадастровий номер 7422785000:04:003:0016, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 48,2523 га на території Кладьківської сільської ради Куликівського району Чернігівської області, зареєстрований у Куликівському районному відділу Чернігівської регіональної філії ДП ЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис №040983500002 від 23.07.2009, відомості про який внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за рішенням державного реєстратора індексний №23468976 від 06.08.2015, номер запису про інше речове право 10705350, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 697424074227.
Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи те, що у справі №927/879/21 та у цій справі беруть участь особи, щодо яких встановлено певні обставини, факти, які встановлені рішенням Господарського суду Чернігівської області від 21.12.2021 у справі №927/879/21 та входять до предмету доказування в межах даної справи, є преюдиціальними та не підлягають доведенню знову в межах даної справи.
З урахуванням встановлених у вказаних судових рішеннях обставин, а також на підставі наявних у цій справі документів, суд встановив, що 10.07.2009 між Куликівською районною державною адміністрацією та ФОП ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки строком на 15 років для товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Кладьківської сільської ради Куликівського району Чернігівської області, площею 48,2523 га (кадастровий номер: 7422785000:04:003:0016) у складі угідь: 39,2638 га пасовищ та 8,9885 га сіножатей (п. 1, 2 Договору оренди).
Договір оренди зареєстрований у Куликівському районному відділу Чернігівської регіональної філії ДП ЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис №040983500002 від 23.07.2009.
Умовами укладеного договору сторонами погоджено використовувати земельну ділянку у відповідності до цільового призначення (п.17); заборону зміни цільового призначення земельної ділянки (п.19); право вимоги орендодавця до орендаря дотримуватись екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг (п.29); обов'язок орендаря дотримуватись режиму природоохоронного використання земель, дотримуватися режиму використання земель природоохоронного призначення (п.31).
Згідно з інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об'єкту нерухомого майна (витяг 106910234, сформований 09.12.2017) щодо земельної ділянки, кадастровий номер 7422785000:04:003:0016, дата державної реєстрації земельної ділянки 10.07.2009; цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; власник - держава в особі Головного управління Держземагентства у Чернігівській області; 06.08.2015 зареєстровано інше речове право на підставі договору оренди землі від 10.07.2009, орендар: ФОП ОСОБА_1 , орендодавець: Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області.
За відомостями Державного земельного кадастру (витяг НВ-7408016232019, сформований 09.01.2019) земельна ділянка з кадастровим номером 7422785000:04:003:0016 відноситься до категорії земель - землі сільськогосподарського призначення; цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Спірна земельна ділянка має обмеження у використанні земельної ділянки - прибережна захисна смуга вздовж річок, навколо водойм та на островах (інформація з Державного земельного кадастру від 19.05.2021).
Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області № 25-2935/14-16-сг від 01.03.2016 ФОП ОСОБА_1 надана згода на передачу в суборенду земельної ділянки площею 48,2523 га, кадастровий номер: 7422785000:04:003:0016.
Згідно з інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об'єкту нерухомого майна (витяг 106910234, сформований 09.12.2017) між ФОП ОСОБА_1 та ФГ «Північ Агро» укладено договір суборенди на земельну ділянку площею 48,2523 га (кадастровий номер 7422785000:04:003:0016), який зареєстровано 11.03.2016 в реєстраційній службі Ніжинського міськрайонного управління юстиції Чернігівської області (запис №13639613).
Визначені пунктами 1, 2, 15, 27, 28, 30 договору суборенди цільове призначення, мета використання земельної ділянки, а також права і обов'язки сторін, тотожні умовам укладеного з ФОП ОСОБА_1 договору оренди.
На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області від 21.12.2018 №25-10009/14-18-сг та акта приймання - передачі спірну земельну ділянку передано із державної в комунальну власність Куликівської об'єднаній територіальній громаді, інтереси якої представляє Куликівська селищна рада.
03.12.2019 між Куликівською селищною радою та ФОП ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до Договору оренди землі від 10.07.2009, якою внесено зміни щодо орендодавця та нормативної грошової оцінки.
13.05.2021 року старшими державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області Федоренком О.Д. та ОСОБА_2 на підставі ст.ст.16,19 Конституції України, статті 202 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Положення про Державну екологічну інспекцію у Чернігівській області, затвердженого наказом Державної Екологічної інспекції України від 02.02.2021 №56, та згідно наказів Державної екологічної інспекції у Чернігівській області від 11.05.2021 року №350 здійснено заходи державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства в галузі збереження водних та земельних ресурсів, надр, атмосферного повітря, рослинного та тваринного світу, об'єктів природно-заповідного фонду, водних живих ресурсів та поводження з відходами на території Чернігівської області, про що складено акт про результати заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства № 36/12 від 13.05.2021.
В акті зазначено, що земельна ділянка з кадастровим номером 7422785000:04:003:0016 загальною площею 48,2523 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на якій здійснено механічний обробіток землі шляхом її розорювання та засіяно сільгоспкультурами (пшеницею), частково перебуває в межах нормативної прибережної захисної смуги річки Десна, чим порушено вимоги ст. 60, 61, 96 Земельного кодексу України, ст. 88, 89 Водного кодексу України.
07.06.2021 року посадовою особою Інспекції складено протокол про вчинення керівником ФГ «Північ Агро» ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 53 КУпАП та винесено постанову №49/12 про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн.
Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області було здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної державні внаслідок використання земель водного фонду не за цільовим призначенням спірної земельної ділянки, відповідно до якого розмір шкоди становить 5 116,08 грн. Розрахунок виконано на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року N963.
Позивач направив відповідачу претензію № 15/1978 від 11.06.2021 з проханням сплатити суму завданої шкоди в результаті порушення вимог природоохоронного законодавства у розмірі 5 116,08 грн.
У відповідь на цю претензію відповідач у листі №46 від 24.06.2021 зазначив, що він не здійснював обробітку спірної земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги, а відтак порушення норм природоохоронного законодавства відсутнє.
Не погоджуючись протоколом про адміністративне правопорушення №000921 від 07.06.2021 та з постановою про накладення адміністративного стягнення №49/12 від 07.06.2021, ОСОБА_3 звернувся до Новозаводського районного суду м. Чернігова з позовом про їх скасування.
Рішенням Новозаводського районного суду від 11.09.2023 у справі №751/76/23, яке набрало законної сили 22.09.2023, у задоволенні зазначеного позову ОСОБА_3 відмовлено повністю.
Доказів сплати шкоди у розмірі 5116,08 грн відповідач суду не надав.
Оцінка суду.
За приписами ст. 13 Конституції України, зокрема, земля та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
За змістом ст. 19, 58 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема, на землі водного фонду. До земель водного фонду належать землі, зайняті, у тому числі, прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.
Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду. Згідно зі ст. 59 Земельного кодексу України та ст. 85 Водного кодексу України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об'єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об'єктів портової інфраструктури та інших об'єктів водного транспорту.
Відповідно до статті 60 Земельного кодексу України та статті 88 Водного кодексу України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:
а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів;
б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів;
в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.
Згідно зі статтею 61 Земельного кодексу України, статтею 89 Водного кодексу України (у редакцій, чинній на час виникнення спірних правовідносин) прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.
У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється:
а) розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво;
б) зберігання та застосування пестицидів і добрив;
в) влаштування літніх таборів для худоби;
г) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів;
ґ) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо;
д) миття та обслуговування транспортних засобів і техніки;
е) випалювання сухої рослинності або її залишків з порушенням порядку, встановленого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Отже, прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.
Відповідно до пункту «а» ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.
За приписами ч. 1-3 ст. 110 Водного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.
Водокористувачі звільняються від відповідальності за порушення водного законодавства, якщо вони виникли внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій.
Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у використанні земель водного фонду не за призначенням.
Згідно з пунктом «е» ч. 1 ст. 41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Частиною 1 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.
Згідно з п. «з» ч. 2 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів.
Приписами частини 4 вказаної статті визначено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Відшкодування майнової шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння особи, яка завдала шкоду (цивільне правопорушення).
Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження).
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Бездіяльність - це пасивна форма поведінки особи, що полягає у невчиненні нею конкретної дії (дій), які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах. Бездіяльність тотожна дії за своїми соціальними та юридичними властивостями, тобто вона суспільно небезпечна і протиправна, є свідомим і вольовим актом поведінки людини.
Бездіяльність відрізняється від дії зовнішньою, фізичною стороною. При бездіяльності особа не робить певної дії, яку вона за даних конкретних умов повинна була і могла вчинити для запобігання заподіянню шкоди охоронюваним законом суспільним відносинам.
Наявність реальної можливості діяти певним чином полягає в тому, що особа в даній конкретній ситуації мала реальну можливість діяти, тобто виконати активні дії і запобігти тим самим злочинним наслідкам. При оцінці можливості (чи неможливості) виконати покладені на особу обов'язки слід враховувати конкретну обстановку, умови місця і часу, зміст обов'язків, покладених на особу. Враховуються і її суб'єктивні можливості щодо виконання необхідних дій.
У спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести належними та допустимими доказами факт заподіяння шкоди та її розмір, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та наявність причинно-наслідкового зв'язку між такою поведінкою та заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.
Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.
При цьому за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство (статті 614 та 1166 Цивільного кодексу України) передбачає презумпцію вини правопорушника.
Як встановив суд, спірна земельна ділянка сільськогосподарського призначення має таке обмеження у її використанні як охоронна зона навколо (вздовж) річок, навколо водойм та на островах.
Тобто на тій частині спірної земельної ділянки, яка відноситься до прибережної захисної смуги, заборонено розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво.
Разом з тим, 13.05.2021 державними інспекторами з ОНПС Чернігівської області в ході перевірки виявлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 7422785000:04:003:0016 загальною площею 48,2523 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на якій здійснено механічний обробіток землі шляхом її розорювання та засіяно сільгоспкультурами (пшеницею), частково перебуває в межах нормативної прибережної захисної смуги річки Десна, про що складено акт №36/1 від 13.05.2021.
Факт розорювання спірної земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги річки Десна встановлений рішенням Господарського суду Чернігівської області від 21.12.2021 у справі №927/879/21 та рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11.09.2023 у справі №751/76/23, а отже ця обставина відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України є преюдиційною і не потребує доказуванню.
Розорювання прибережної захисної смуги, що імперативно заборонено земельним та водним законодавством, свідчить про використання земельної ділянки водного фонду не за цільовим призначенням.
Станом на дату проведення зазначеної перевірки спірна земельна ділянка перебувала в суборенді у ФГ «Північ Агро», а відтак саме відповідач повинен нести відповідальність, пов'язану із порушенням режиму використання земель водного фонду.
Позивач на підставі п. 5 Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року N963, здійснив розрахунок шкоди, заподіяної державі внаслідок використання спірної земельної ділянки водного фонду не за цільовим призначенням, розмір якої становить 5 116,08 грн.
Суд зазначає, що вказаний розрахунок відповідає зазначеній Методиці розрахунку та обставинам справи щодо виявлених позивачем порушень.
За наведених обставин, суд доходить висновку про доведення позивачем протиправної поведінку відповідача, яка виявилась у порушенні режиму використання земельно ділянки водного фонду, факту завдання відповідачем шкоди та її розмір, а також причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та шкодою, оскільки шкода стала об'єктивним наслідком поведінки відповідача.
При цьому відповідач не довів, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.
Згідно з приписами ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про наявність підстав для застосування до відповідача юридичної відповідальності у вигляді відшкодування шкоди у розмірі 5 116,08 грн, а відтак позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу стягуваної шкоди суд керується наступним.
Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини другої статті 67-1 цього Кодексу), зокрема, є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України (чинному на момент виникнення спірних правовідносин) до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать: 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до бюджетів місцевого самоврядування (крім бюджетів міст Києва та Севастополя) - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.
Таким чином, стягнення шкоди має здійснюватись відповідно до вищевказаних норм Бюджетного кодексу України.
Висновки суду.
Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Оцінивши усі наявні докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази на підтвердження викладених ним обставин є більш вірогідними, ніж докази, надані відповідачем.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.
За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з'ясовано усі питання, винесені на його розгляд.
За наявних обставин у їх сукупності суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо судових витрат.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фермерського господарства «Північ Агро» (код ЄДРПОУ 3834298, вул. Польова, 3Б, с. Вертіївка, Ніжинський район, Чернігівська область, 16624) шкоду у сумі 5116,08 грн, завдану порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, з подальшим розподілом до спеціального фонду Державного бюджету України, спеціального фонду Чернігівського обласного бюджету та фонду охорони навколишнього природного середовища Куликівської селищної ради (отримувач ГУК у Чернігівській області/тг с-щ Кулик/24062100, р/р UA428999980333159331000025671, код отримувача 37972475).
3. Стягнути з Фермерського господарства «Північ Агро» (код ЄДРПОУ 3834298, вул. Польова, 3Б, с. Вертіївка, Ніжинський район, Чернігівська область, 16624) на користь Державної екологічної інспекції у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 38053846, вул. Пантелеймонівська, 12, м. Чернігів, 14017, ДКСУ м. Київ, р/р UA848201720343160003000081072, МФО 820172) 2684,00 грн витрат зі сплати судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua
Суддя В. В. Шморгун