Справа № 185/7809/22
Провадження № 2/185/76/24
07 лютого 2024 року м.Павлоград
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого - судді Зінченко А.С., за участю секретаря судового засідання - Коваленко К.С., позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - ОСОБА_2 , відповідача - ОСОБА_3 , представник відповідача - ОСОБА_4 , розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу ЄУ № 185/7809/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Перша Павлоградська державна нотаріальна контора, про визнання майна об'єктом права спільної сумісної власності подружжя,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання майна об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
В обґрунтування позову зазначила, що25.05.1997 позивач стала проживати разом з ОСОБА_5 в його домоволодінні по АДРЕСА_1 , яке належало ОСОБА_5 на праві приватної власності, та яке він почав будувати 30.07.1980, і воно знаходилось з того часу на стадії незавершеного будівництва.
04 січня 1999 року нею була продана її квартира і на отримані від продажу кошти вони з ОСОБА_5 вирішили в подальшому побудувати будинок замість літньої кухні, що була непридатна для проживання та інші господарські будівлі.
З 06 січня 1999 року її постійне місце проживання було зареєстровано у домоволодінні ОСОБА_5 по АДРЕСА_1 , а 06 жовтня 1999 року вони зареєстрували шлюб з ОСОБА_5
11 вересня 2002 року рішенням виконкому Павлоградської міської ради № 696 її чоловіку ОСОБА_5 було дозволено будівництво теплиці 4.5 х 7,0 кв.м з котельнею, літнього душу, туалету, теплиці 4,5 х 14,0 кв.м з котельнею, літньої кухні та мансарди у другому рівні з влаштуванням двосхилої покрівлі. Позивач та ОСОБА_5 спільним трудом та спільними коштами, а також за рахунок особистих коштів позивача від продажу квартири, повністю снесли дві старі дерев'яні теплиці, на їх місці побудували нові з металевих труб з котельнею, а також побудували літній душ, туалет, літню кухню та мансарду у другому рівні з влаштуванням двосхилої покрівлі.
11 грудня 2002 року ОСОБА_5 рішенням виконкому Павлоградської міської ради № 948 дозволено переобладнання літньої кухні під житловий будинок розміром 9,0 х 5,7 кв.м по АДРЕСА_1 . Позивач та ОСОБА_5 спільним трудом та спільними коштами, а також за рахунок особистих коштів позивача від продажу квартири, переобладнали літню кухню під житловий будинок, побудували сарай та встановили огорожу.
03 липня 2007 року за ОСОБА_5 зареєстровано право приватної власності на будинок незавершений будівництвом готовністю 76%, розташований у АДРЕСА_1 .
01 листопада 2012 року на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 КП Павлоградське міжміське бюро технічної інвентаризації виготовлено технічний паспорт.
07.12.2012 ОСОБА_5 подав Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, де зазначені дата початку будівництва 12.09.2002, дата закінчення будівництва 25.10.2012 та види виконаних робіт, а саме: будівництво мансардного поверху, влаштування перегородок, заміна даху, облицювання зовнішніх стін, сантехнічні роботи, опоряджувальні роботи; будівництво господарських будівель: котельні, убиральня, душ, сарай, теплиці.
16 січня 2013 року за ОСОБА_5 було зареєстровано право власності на нерухоме майно, що розташовано по АДРЕСА_1 , а саме на: садибний житловий будинок «А» загальною площею 59,4 кв.м, житловою 27.6 кв.м; убиральню «В» площею 1,1 кв.м; трубчатий колодязь; сарай «Е» площею 1,2 кв.м; теплицю площею 36,5 кв.м; котельню «Г» площею 6,4 кв.м; душ «Д» площею 1,3 кв.м; огорожу 2-5 (залізобетон); теплицю площею 65,8 кв.м.; мансарду «МС».
Позивач зазначає, що нею та її чоловіком ОСОБА_5 спільним трудом та спільними коштами, а також за рахунок особистих коштів позивача від продажу квартири, за час проживання однією сім'єю та в зареєстрованому шлюбу за адресою домоволодіння по АДРЕСА_1 , яке належало ОСОБА_5 на праві приватної власності, побудовано: житловий будинок «А», котельню «Б», убиральню «В», сарай «Е», теплицю, котельню «Г», душ «Д», огорожу, мансарду, на суму 104 322 грн., загальна вартість домоволодіння стала становити 114 825 грн.
Зазначає, що в технічному паспорті на спірне домоволодіння помилково зазначені роки будівництва деяких споруд, а саме 1981,1987 замість 2012 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік ОСОБА_5 помер та вона звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за законом, з заявою про прийняття спадщини також звернулася дочка ОСОБА_5 - ОСОБА_3 , а 04 листопада 2020 року їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, оскільки нею не надано документів, які підтверджують, що нерухоме майно набуте нею з померлим за час шлюбу та належить їй на праві спільної сумісної власності.
З зазначених обставин, з посиланням на норми ст. 62 СК України, позивач просить визнати домоволодіння по АДРЕСА_1 об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , так як зазначене майно чоловіка за час шлюбу істотно збільшилось у своїй вартості внаслідок спільних трудових та грошових затрат подружжя та затрат другого з подружжя.
Рух справи
Ухвалою від 28.09.2022 позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою від 07.10.2022 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
07.11.2022 відповідачем подано клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 3 ч.1 ст. 255 ЦПК України.
Ухвалою від 06.12.2022 продовжено строк проведення підготовчого провадження в даній справі.
Ухвалою від 25.01.2023 у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі відмовлено.
Відзив відповідачем не подано.
21.03.2023 закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду по суті.
27.06.2023 відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності, так як право власності на спірне домоволодіння було зареєстровано 08.01.2013, коли позивач і дізналась про порушене право, а з позовом до суду позивач звернулась лише 20.09.2022.
27.06.2023 у справі призначено судову оціночно-будівельну експертизу, провадження зупинено.
19.12.2023 провадження у справі поновлено після надходження 13.12.2023 висновку судової оціночно-будівельної експертизи.
В судовому засіданні позивач, представник позивача - адвокат Дерев'янко О.А. позовні вимоги підтримали, просили задовольнити, дали пояснення відповідно до позову. Позивач зазначила, що коли в травні 1997 року вона почала проживати разом з ОСОБА_5 в його домоволодінні по АДРЕСА_1 , воно було не пригодне для життя, до початку будівництва, переобладнання літньої кухні в будинок було лише три стіни, без вікон та дверей, полу не було. В 1998 році вони спільно купил газель для бізнесу, зареєстрували ОСОБА_5 . ФОП. В 1999 році вона продала свою квартиру, меблі, гараж, чоловік отримав дозвіл на будівництво в 2002 році. Вони разом з її чоловіком ОСОБА_5 почали будувати, перебудували літню кухню в будинок, робили кришу, утеплювали, робили мансарду, воду, туалет, ванну, огорожу. Її особисті кошти від продажу квартири пішли на зазначене будівництво. Вона вкладала більше коштів, так як ОСОБА_5 не працював, а вона працювала по найму, робила ремонти, та багато по будівництву та іншим роботам робила сама. ОСОБА_5 зареєстрував домоволодіння на себе, вона про це дізналась в 2014 році, вони сварились, але чоловік сказав, що діти її не тронуть, потім чоловік хворів було не до оформлення документів. ІНФОРМАЦІЯ_2 чоловік помер. В технічному паспорті БТІ помилково зазначені дати будівництва частини споруд в 1981, 1987 роках, чому вона не знає, нею спільно з чоловіком за час шлюбу з 2002 року по 2012 рік було перебудовано літню кухню в будинок, побудовано мансарду, теплиці з котельними, убиральню, сарай, душ, огорожу. Позов просить задовольнити, вони 25 років будували, вона витратила на це своє життя, а тепер може залишись без житла.
Представник відповідача - адвокат Мелешко І.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі, зазначив, що всі обставити по справі встановлені в постанові Дніпровського апеляційного суду у справі № 185/1314/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні, а саме, що більша частина побудов, серед яких житловий будинок, котельня, убиральня, літній душ, сарай, теплиці, були здійснені до реєстрації шлюбу, у 1981 році та 1987 році, а потім був лише ремонт, переобладнання та фактичне реєстрація права власності. Висновок судової оціночно-будівельної експертизи просить не брати до уваги як неналежний та недопустимий доказ, так як в ньому не зазначена вартість домоволодіння на момент укладення шлюбу, а вартість збільшення вартості домоволодіння є лише припущенням експерта. Зазначив про застосування строку позовної давності, так як право власності на спірне домоволодіння було зареєстровано 08.01.2013, коли позивач і дізналась про порушене право, а з позовом до суду позивач звернулась лише 20.09.2022. Вважає, що докази збільшення вартості домоволодіння відсутні, в позові просить відмовити в повному обсязі.
Відповідач в судовому засіданні позов не визнала, зазначила, що батько отримав землю в 1980 році, та спірний будинок будували її батьки в 80-х роках. Були побудовані будинок, теплиці з котельними, душ, туалет. Вона жила в цьому будинку в 90-х роках, ходила до школи. Після початку спільного проживання батька з позивачем робився лише ремонт для комфорту, робили мансарду, кришу, ворота, прибрали старий фундамент, будинок змінився за рахунок криши, котельні, в теплицях котельні були. Все було побудоване в 80-х років, в 2002 році батько лише все документально оформлював, чому і які дати будівництва батько зазначав вона не знає. Батько працював до останнього дня, був ФОП, брав кредити. Позивач з її батьком проживали разом, про їх бюджет вона не знає, позивач не працювала, за які кошти жили та робили ремонт вона не знає. Ремонтні роботи робили самі, разом чи ні зазначити не може, можливо кожен своє. Вартість домоволодіння не змінилася. В позові просить відмовити в повному обсязі.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без їх участі.
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що вона є сусідкою, свій будинок вона купила в 2005 році та познайомилась з сусідами позивачем та ОСОБА_5 , на території їх домоволодіння не було огорожі, був катлаван з водою. Всі роботи по домоволодінню позивач та її чоловік робили самі, нікого не винаймали, позивач утеплювала будинок, їй допомагала кума, засипали котлован, робили огорожу, штукатурку, сад, город. Позивач підробляла, заробляла кошти на матеріали, ОСОБА_5 працював на вікнах, позивач йому допомагала. Вони все робили разом, потім ОСОБА_5 захворів, і позивач все робила сама.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що він є сусідом, знав ОСОБА_5 з 1981 року, позивача - з 1997 року, в 1997 році позивач продала свою квартиру на ПЗТО, кошти вклала в будівництво, був сарай, а вони зробили будинок, всі побудови позивач та ОСОБА_5 робили разом, він допомагав в будівництві сваркою, позивач все робила своїми руками, донька ОСОБА_5 нічого не робила. Спочатку в 1983 році по АДРЕСА_1 була времяночка, забор - сітка, туалет, котельні не було, вони добудували мансарду та зробили будинок, поставили огорожу, теплицю.
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що він є чоловіком відповідача, знайомі з 1986 року, спірне домоволодіння він побачив на початку 90-х років, вони з дружиною ходили кормити живність. Будинок був жилий, придатний для проживання, з кришею, був туалет на вулиці, сарай, душ, теплиці, фундамент великого будинку, котельня. З 90-х років змінилось: зробили ремонт, кришу, мансарду, туалет, ворота. Новий будинок не будували, нові споруди не будували. По документам він нічого не знає. Проживали за зазначеною адресою позивач та ОСОБА_5 , все робили разом, можливо за спільні кошти, звідки гроші - не знає.
Суд заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши письмові докази по справі, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що на підставі договору від 30.07.1980 про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку розміром 9,78х12,32 м (52,6 м2), сараю розміром 350х4,0 м (14 м2), санвузла цегляного, посвідченого 26 серпня 1980 року нотаріусом Другої павлоградської державної нотаріальної контори, ОСОБА_5 була надана у безстрокове користування земельна ділянка площею 600 кв.м, розташована по АДРЕСА_1 .
Рішенням виконкому Павлоградської міської ради народних депутатів № 45 від 19.01.1984 продовжено строк дії договору по рішенню № 592 від 23.07.1980 до 23.07.1984 з ОСОБА_5 по АДРЕСА_1 у зв'язку з матеріальними труднощами забудовника.
Відповідно до даних паспорту ОСОБА_1 з 22 січня 1999 року зареєструвала місце проживання в АДРЕСА_1 , та згідно акту про фактичне проживання-не проживання особи від 10.08.2022 проживає за зазначеною адресою з 22.01.1999.
04.01.1998 позивач продала належну їй на праві власності квартиру за адресою АДРЕСА_2 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 04.01.1999 № 1/1.
06 жовтня 1999 року ОСОБА_5 та позивач ОСОБА_1 уклали шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про одруження № НОМЕР_1 від 06.10.1999.
11 вересня 2002 року рішенням виконавчого комітету Павлоградської міської ради №696 ОСОБА_5 дозволено будівництво подвірних будівель на раніше виділеній земельній ділянці: теплиці розміром 4,5 х 7,0 м; літнього душу і туалету розміром 1,20 х 2,60 м; теплиці розміром 4,5 х 14,0 м з котельнею розміром 1 ,40 х 4.5 м; літньої кухні та мансарди у другому рівні розміром 3,0 х 8,5 м з влаштуванням двосхилої покрівлі висотою 5,0 м по АДРЕСА_1 .
11 грудня 2002 року рішенням виконавчого комітету Павлоградської міської ради № 948 дозволено ОСОБА_5 переобладнання літньої кухні в 2-х ярусах розміром 9,0 х 5,70 м по АДРЕСА_1 під житловий будинок.
Відповідно до витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 16893464 від 03.12.2007 за ОСОБА_5 зареєстровано право приватної власності на будинок незавершений будівництвом готовністю 76%, розташований у АДРЕСА_1 , опис об'єкта: будинок незавершений будівництвом А, сарай Б, душ/убиральня В, сарай Г, теплиця тепл, теплиця тепл.1, фундамент вт-т, тр. колодязь 1, огорожа 2,2, загальна інвентаризаційна вартість нерухомого майна 69 429 грн.
01 листопада 2012 року на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 КП Павлоградське міжміське бюро технічної інвентаризації виготовлено технічний паспорт, в якому зазначено, що житловий будинок, котельні, убиральня, душ, сарай, теплиці побудовані у 1981 році та 1987 році. Інвентаризаційна вартість майна зазначена 114 825 грн. У плані житлового будинку А зазначені: 1 поверх-тамбур, передня, житлова, с.вузол/котельня, кухня, поверх мансарда -передня,житлова.
Згідно даних технічного паспорту реконструкція літньої кухні під житловий будинок проведена в 2012 році.
07.12.2012 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області було зареєстровано подану ОСОБА_5 декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, а саме житлового будинку (після реконструкції літньої кухні), господарські будівлі. В декларації зазначено: дозвіл про початок виконання будівельних робіт, виданий головним архітектором м. Павлограда 11.09.2002 № 96/09, дата початку будівництва 12.09.2002, дата закінчення будівництва 25.10.2012, види виконаних робіт: будівництво мансардного поверху, влаштування перегородки, заміна даху, облицювання зовнішніх стін, сантехнічні роботи, опоряджувальні роботи, будівництво господарських будівель: котельні, убиральня, душ, сарай, теплиці, кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією 46 650 грн, в тому числі витрати на будівельно-монтажні роботи 45 520 грн., витрати на машини, обладнання, інвентар 2150 грн., вартість основних фондів, які приймаються в експлуатацію 323 437 грн.
16 січня 2013 року реєстраційною службою Павлоградського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області за ОСОБА_5 зареєстровано право приватної власності на житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 загальною площею 59,4 кв.м, житловою площею 27.6 кв.м., що підтверджується копією свідоцтва про право власності № НОМЕР_2 від 16.01.2013.
Відповідно до витягу з державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 55339 від 17.01.2013 08 січня 2013 року до Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності внесені відомості про право власності ОСОБА_5 на садибний (індивідуальний) житловий будинок з мансардним поверхом АДРЕСА_1 загальною площею 59,4 кв.м, житловою площею 27,6 кв.м та відомості про складові частини об'єкта нерухомого майна: котельню «Б» площею 3,9 кв.м; убиральню «В» площею 1,1 кв.м; трубчатий колодязь; сарай «Е» площею 1,2 кв.м; теплицю площею 36,5 кв.м; котельню «Г» площею 6,4 кв.м; душ «Д» площею 1,3 кв.м; огорожу 2-5 (залізобетон); теплицю площею 65,8 кв.м.; мансарду « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть № НОМЕР_3 від 02.01.2020.
Відповідно до постанови Першої павлоградської державної нотаріальної контори від 04.11.2020 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 . Першою павлоградською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу №104/2020 на підставі заяви про прийняття спадщини, поданої позивачем ОСОБА_1 , також 27 червня 2020 року з заявою про прийняття спадщини звернулася донька померлого відповідач ОСОБА_3 . Інших заяв про прийняття або відмову від спадщини до нотаріальної контори не надходило. ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 , на 1/2 частку земельної ділянки, розташованої за тією ж адресою, у зв'язку з тим, що нею не надано документів, які підтверджують, що вищевказане нерухоме майно набуте нею з померлим за час шлюбу та належить їй на праві спільної сумісної власності.
Постановою Дніпровського апеляційного суду № 185/1314/21 від 09.11.2021 в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні, а саме домоволодінні за адресою: в АДРЕСА_1 , відмовлено.
Суд апеляційної інстанції у вказаній постанові зазначив: «З матеріалів справи вбачається, що більша частина побудов, серед яких житловий будинок, котельня, убиральня, літній душ, сарай, теплиці, були здійснені до реєстрації шлюбу, у 1981 році та 1987 році.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції на зазначені вище положення закону та обставини справи уваги не звернув, залишив без уваги той факт, що позивачем не доведено того факту, що після реєстрації шлюбу за спільні грошові кошти було побудовано: житловий будинок з мансардним поверхом АДРЕСА_1 загальною площею 59,4 кв.м, житловою площею 27,6 кв.м, котельня «Б» площею 3,9 кв.м, убиральня «В» площею 1,1 кв.м, трубчатий колодязь, сарай «Е» площею 1,2 кв.м, теплиця площею 36,5 кв.м, котельня «Г» площею 6,4 кв.м, душ «Д» площею 1,3 кв.м, огорожа 2-5 (залізобетон), теплиця площею 65,8 кв.м, мансарда «МС».
Крім того, будинок, який належав одному з подружжя, може бути визнаний спільним майном подружжя, якщо в період шлюбу істотно збільшилась його цінність внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя або їх обох.».
Ухвалою Верховного суду від 17.01.2022 позивачу відмовлено у відкритті касаційного провадження оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.
Згідно з висновком експертного оціночно-будівельного дослідження № 3 від 10.02.2021 ринкова вартість домоволодіння по АДРЕСА_1 станом на 10.02.2021 становить 194 243 грн.
Відповідно до висновку судової оціночно-будівельної експертизи № 26/23 від 25.11.2023 експертом зазначено, що в зв'язку з відсутністю технічної документації та декларації про готовність об'єкта до експлуатації на домоволодіння по АДРЕСА_1 на 06.10.1996
(дату укладення шлюбу) та відсутністю на вказаній земельній ділянці житлового будинку, господарських будівель та споруд, розмірами згідно з договором про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку від 30.07.1980, визначити дійсну ринкову вартість домоволодіння по АДРЕСА_1 станом на 06.10.1999 (дату укладення шлюбу), в цінах на теперішній час, не представилось можливим. Дійсна ринкова вартість домоволодіння по АДРЕСА_1 станом на 01.01.2020 (дату смерті ОСОБА_5 ), в цінах на 25.11.2023 (дату складання висновку) становить 381 207 грн. Так як експерту не представилось можливим визначити дійсну ринкову вартість спірного домоволодіння станом на 06.10.1999 та за зазначеною адресою не було виявлено житлового будинку, господарських будівель та споруд, розмірами згідно з договором про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку від 30.07.1980, експерт робить припущення, що сума в розмірі 381 207 грн. і є тією сумою на яку змінилась дійсна вартість спірного домоволодіння за період з 06.10.1999 по 01.01.2020.
Суд оцінює зазначений висновок судової оціночно-будівельної експертизи як належний та допустимий доказ, так як представником відповідача не наведено жодних аргументів та доказів для визнання його неналежним чи недопустимим. Проте суд не бере до уваги встановлену експертом вартість спірного домоволодіння станом на 01.01.2020 так як воно оцінено в цінах на 25.11.2023, тобто з урахуванням коливання курсу валют, зміни ринкових цін та інших чинників, також не бере до уваги припущення, зроблені експертом, так як доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
2. Мотивувальна частина
Встановлені обставини справи врегульовані наступними нормами права.
Майнові відносини, які складаються між подружжям урегульовано у нормах СК України.
У сімейному законодавстві передбачено два режими власності подружжя - особиста приватна власність дружини, чоловіка, тобто кожного з подружжя, та спільна сумісна власність подружжя.
У статті 60 СК України зазначено підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Стаття 57 СК України визначає правила віднесення майна до об'єктів особистої приватної власності одного з подружжя, зокрема особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу.
Відповідно до частини першої статті 62 СК України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Аналіз положень статей 57 та 62 СК України дає підстави для висновку про те, що стаття 57 цього Кодексу визначає правила віднесення майна до об'єктів особистої приватної власності одного з подружжя, тоді як стаття 62 цього Кодексу встановлює спеціальні умови, з настанням яких визначені попередньою нормою об'єкти особистої приватної власності одного з подружжя можуть бути визнані за рішенням суду об'єктами спільної сумісної власності подружжя.
У статті 62 СК України передбачені умови, за яких втручання у право власності одного з подружжя буде не лише законним, але і необхідним з точки зору забезпечення інтересів іншого, не власника, з подружжя та гарантуватиме дотримання балансу інтересів кожного з подружжя.
Зі змісту статті 62 СК України вбачається, що втручання у право власності може бути обґрунтованим, та дотримано балансу інтересів подружжя, у разі наявності у сукупності двох факторів: 1) істотність збільшення вартості майна; 2) таке збільшення вартості пов'язане зі спільними трудовими чи грошовими затратами або затратами другого з подружжя, який не є власником.
Як трудові затрати необхідно розуміти особисту чи спільну трудову діяльність подружжя. Така діяльність може бути направлена на ремонт майна, його добудову чи перебудову, тобто дії, що потягли істотне збільшення вартості такого майна.
Грошові затрати передбачають внесення особистих чи спільних коштів на покращення чи збільшення майна.
Наявність істотного збільшення вартості є оціночним поняттям, тому у конкретній справі рішення про задоволення чи відмову у задоволенні позову приймається судом з урахуванням усіх його обставин.
Істотність має визначальне значення, так як необхідно враховувати не лише збільшення остаточної вартості в порівнянні з первинною оцінкою об'єкта, однак співвідносити і у співмірності з одиницями тенденцій загального удорожчання конкретного майна, інфляційними процесами, якісні зміни характеристик самого об'єкта та ту обставину, що первинна оцінка чи сам об'єкт стають малозначними в остаточній вартості об'єкта власності чи у остаточному об'єкті.
Істотність збільшення вартості майна підлягає з'ясуванню шляхом порівняння вартості майна до та після поліпшень внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя.
Тобто істотність збільшення вартості має відбутися така, що первинний об'єкт нерухомості, який належав одному з подружжя на праві приватної вартості, розчиняється, нівелюється, втрачається чи стає настільки несуттєвим, малозначним у порівнянні із тим об'єктом нерухомого майна, який з'явився під час шлюбу у результаті спільних трудових чи грошових затрат подружжя чи іншого з подружжя, який не є власником.
За загальною практикою мають враховуватися капітальний ремонт чи переобладнання житла, тобто значне перетворення об'єкта нерухомості.
Поточний ремонт житла, зміна його призначення з житлового на нежитлове без капітального переобладнання не буде надавати підстав для визнання такого об'єкта спільною сумісною власністю подружжя, оскільки значних перетворень сам об'єкт не зазнав і не можна вважати ці перетворення такими, що істотно збільшили вартість майна.
Другий чинник істотності такого збільшення має бути пов'язаний із спільними затратами грошових коштів або трудовими затратами. Сам факт перебування осіб у шлюбі у період, коли особисте майно чи його вартість істотно збільшилося, не є підставою для визнання його спільним майном.
Істотне збільшення вартості майна обов'язково і безумовно має бути наслідком спільних трудових чи грошових затрат або затрат іншого, не власника майна, з подружжя. Тобто вирішальне значення має не факт збільшення вартості сам по собі у період шлюбу, а правова природа збільшення такої вартості, шляхи та способи збільшення такої вартості, зміст процесу збільшення вартості майна.
Збільшення вартості майна внаслідок коливання курсу валют, зміни ринкових цін та інших чинників, які не співвідносяться з обсягом грошових чи трудових затрат подружжя чи іншого, не власника, з подружжя, у майно, не повинні враховуватися у зв'язку з тим, що законодавець у статті 62 СК України не називає їх як підстави для визнання особистого майна одного з подружжя спільним майном.
Отже, для застосування правил, передбачених статтею 62 СК України, збільшення вартості майна повинне відбуватись внаслідок спільних затрат подружжя, незалежно від інших чинників (зокрема, тенденцій загального подорожчання конкретного майна), при цьому суттєвою ознакою повинне бути істотне збільшення вартості майна як об'єкта, його якісних характеристик.
Відповідний правовий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у подібних правовідносинах у постанові від 22.09.2020 у справі № 214/6174/15-ц.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином оцінивши повно, об'єктивно та безпосередньо кожний докази окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до наступного висновку.
Суд апеляційної інстанції в постанові № 185/1314/21 від 09.11.2021 зазначив, що більша частина побудов, серед яких житловий будинок, котельня, убиральня, літній душ, сарай, теплиці, були здійснені до реєстрації шлюбу, у 1981 році та 1987 році.
Проте зазначені дати побудов зазначені лише в технічному паспорті на домоволодіння на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 , виготовленим КП Павлоградське міжміське бюро технічної інвентаризації 01 листопада 2012 року, та такі дані як рік спорудження будинків, допоміжних (господарських) будівель і споруд зазначає замовник, які заносяться до технічного паспорту, відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, яка діяла станом на 01.11.2012.
Матеріали справи не містять, та відповідачем не надано жодних доказів (технічна документація, декларація про готовність об'єкта до експлуатації тощо) технічних характеристик будівель (іх розміри тощо), побудованих в 1981 та 1987 роках.
Також зазначені обставини підтверджується висновком судової оціночно-будівельної експертизи № 26/23 від 25.11.2023, в якому експертом зазначено, про відсутність технічної документації та декларації про готовність об'єкта до експлуатації на домоволодіння по АДРЕСА_1 станом на 06.10.1996, та про відсутність на вказаній земельній ділянці житлового будинку, господарських будівель та споруд, розмірами згідно з договором про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку від 30.07.1980.
Отже встановити технічні та якісні характеристики та первісну вартість побудов, здійснених в 1981 та 1987 роках не можливо.
Також суд апеляційної інстанції в постанові № 185/1314/21 від 09.11.2021 зазначив, що будинок, який належав одному з подружжя, може бути визнаний спільним майном подружжя, якщо в період шлюбу істотно збільшилась його цінність внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя або їх обох.
Згідно даних технічного паспорту на спірне домоволодіння від 01.11.2012 реконструкція літньої кухні під житловий будинок проведена в 2012 році.
Також відповідно до інших письмових доказів (рішень виконкому про надання дозволу на будівництво літньої кухні та мансарди у другому рівні розміром з влаштуванням двосхилої покрівлі, переобладнання літньої кухні під житловий будинок, декларації про готовність об'єкта до експлуатації, а саме житлового будинку (після реконструкції літньої кухні), господарські будівлі) судом встановлено, що в період з 2002 по 2012 рік відбулись будування мансарди та відповідно перебудова літньої кухні під житловий будинок (тамбур, передня, житлова, с.вузол/котельня, кухня, мансарда (передня,житлова)).
Встановити первісну вартість майна, а саме літньої кухні та будинку, побудованого в 1981 році не можливо у зв'язку з відсутністю будь якою технічної документації на зазначені будівлі, та відповідно відсутністю на території спірного домоволодіння житлового будинку, господарських будівель та споруд, розмірами згідно з договором про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку від 30.07.1980.
Крім того відповідно до дозволу на будівництво та декларації про готовність об'єкта до експлуатації в період з 2002 по 2012 рік проводились будівельні роботи з будівництва, перебудови котельні, убиральні, душа, сараю, теплиць, проте у зв'язку з відсутністю будь якої технічної документації за 1981-1987 роки, встановити технічні та якісні характеристики зазначених будівель станом на 1981,1987 роки не можливо, та відповідно не можливо встановити які об'єми робіт по будуванню, перебудові, ремонту зазначених будівель були проведені та їх вартість.
Проте відповідно до даних технічного паспорту на спірне домоволодіння від 01.11.2012, декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 07.12.2012, витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 16893464 від 03.12.2007, яким за ОСОБА_5 зареєстровано право приватної власності на будинок незавершений будівництвом готовністю 76%, можливо встановити, що станом на 03.12.2007 загальна інвентаризаційна вартість будинку незавершеного будівництвом готовністю 76% становила 69 429 грн, станом на 01.11.2012 (складання тех. паспорту) інвентаризаційна вартість домоволодіння зазначена 114 825 грн, та кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією становила 46 650 грн.
Також в судовому засіданні встановлено та підтверджується показаннями свідків, що всі будівельні роботи, ремонтні роботи подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_5 виконували, разом власною спільною працею, за спільні кошти, та за кошти позивача від продажу її квартири.
Таким чином судом встановлено, що відбулось істотне збільшення вартості майна та значне перетворення об'єкта нерухомості, а саме внаслідок побудови мансарди та відповідно перебудови літньої кухні в житловий будинок відбулись якісні зміни характеристик самого об'єкта (літня кухня) та первинний об'єкт нерухомості (літня кухня), який належав померлому ОСОБА_5 на праві приватної власності, розчинився, нівелювався у порівнянні із об'єктом нерухомого майна (житловим будинком), який з'явився під час шлюбу у результаті спільних трудових та грошових затрат подружжя разом та іншого з подружжя, а саме позивача, який не є власником, та спірне домоволодіння може бути визнане об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Щодо позовної давності.
Представником відповідача заявлено про застосування строку позовної давності, так як право власності на спірне домоволодіння було зареєстровано 08.01.2013, коли позивач і дізналась про порушене право, а з позовом до суду позивач звернулась лише 20.09.2022.
Статтями 256-257 та 261 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
В даному спорі строк позовної давності обчислюється від дня, коли один із подружжя дізнався або міг дізнатись про порушення свого права, тобто з моменту виникнення спору, наявності заперечення права одного з подружжя на майно.
Дійсно в судовому засіданні встановлено та підтверджено позивачем, що право власності на спірне домоволодіння було зареєстровано 08.01.2013, про реєстрацію права власності на спірне домоволодіння за померлим ОСОБА_5 позивач дізналась в 2014 році. Проте на момент реєстрації права власності за ОСОБА_5 позивач та померлий перебували у зареєстрованому шлюбі та позивач вважала спірне майно їх спільною власністю, та відповідно не могла вважати свої права порушеними, що підтверджується поданням нею після смерті ОСОБА_5 заяви до нотаріуса про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, та поданням нею першого позову про визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні подружжя.
За відсутності доказів, які б підтверджували заперечення права одного з подружжя на набуте у період шлюбу майно, зареєстроване за іншим подружжям, не може свідчити про порушення права і вказувати на початок перебігу позовної давності (постанова Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-258цс15).
Про порушене право позивач дізналась після смерті ОСОБА_5 , коли отримала постанову Першої павлоградської державної нотаріальної контори від 04.11.2020, якою ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 , на 1/2 частку земельної ділянки, розташованої за тією ж адресою.
Таким чином, судом встановлено, що про порушення свого права позивач дізналась в листопаді 2020 року, до суду з даним позовом вона звернулась 20.09.2022, тому трирічний строк позовної давності позивачем не пропущено.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частини перша, друга та п'ята статті 263 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог, заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно ч. 1, п.1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню підтверджені судові витрати, а саме сплачений судовий збір в сумі 1942,50 грн. та витрати на проведення судової будівельно-технічної експертизи сумі 7169,40 грн.
Керуючись ст. 5,12,13,81,89,258,259,263-265,268,273 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Перша Павлоградська державна нотаріальна контора, про визнання майна об'єктом права спільної сумісної власності подружжя - задовольнити.
Визнати домоволодіння АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .
Стягнути зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1942 (одна тисяча дев'ятсот сорок дві гривнi) грн. 50 коп.
Стягнути зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 7169 (сім тисяч сто шістдесят дев'ять гривень) грн. 40 коп. у відшкодування витрат на проведення судової будівельно-технічної експертизи.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 .
Третя особа: Перша Павлоградська державна нотаріальна контора, код ЄДРПОУ 02891115, адреса: вул. Харківська, 114, м. Павлоград, Дніпропетровська область.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк, з дня його проголошення, апеляційної скарги.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.
Рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя А. С. Зінченко